Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.04.2018 року у справі №362/2685/17

Постанова

Іменем України

13 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 362/2685/17

провадження № 61-15858св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області у складі судді Корнієнка С. В. від 12 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Волохова Л. А., Мельника Я. С., від 01 лютого 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позову вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_4 і він є її спадкоємцем за законом. Після смерті матері відкрилась спадщина на спадкове майно - земельну ділянку площею 2,4302 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Шевченківської сільської ради Васильківського району Київської області. Звернувшись до державного нотаріуса Васильківської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, 25 травня 2017 року він отримав постанову про відмову у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом, мотивовану пропуском ним шестимісячного строку звернення із цією заявою до нотаріуса. Вказав, що вказаний строк він пропустив з поважних причин, оскільки з 01 квітня 2010 року до 15 вересня 2010 року перебував у відрядженні у Кіровоградській області.

За таких обставин просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 на три місяці після набрання рішенням суду законної сили.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що перебування у відрядженні в іншій області України не становило для позивача об`єктивні, непереборні, істотні труднощі, які перешкодили подачі ним нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.Під час вказаного відрядження, а саме 08 вересня 2010 року, позивач особисто подав до Васильківської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті матері, що свідчить про наявність у нього об`єктивної можливості з`явитися до нотаріуса, не зважаючи на відрядження, і подати заяву про прийняття спадщини у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк, який тривав до 02 серпня 2010 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення його позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що поважною причиною пропуску позивачем строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері є його перебування у відрядженні у Кіровоградській області у період з 01 квітня 2010 року до 15 вересня 2010 року. Можливість позивача подати аналогічну заяву про прийняття спадщини у вересні 2010 року, тобто під час вказаного службового відрядження, зумовлена порушенням ним трудової дисципліни та перериванням відрядження у зв'язку з поданням цієї заяви до Васильківської районної державної нотаріальної контори.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями 02 квітня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина на спадкове майно - земельну ділянку площею 2,4302 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Шевченківської сільської ради Васильківського району Київської області.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є її діти: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у визначений законом шестимісячний строк подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті матері (а.с.36, 38), а ОСОБА_1 подав заяву про прийняття спадщини з пропуском цього строку - 08 вересня 2010 року (а.с. 39).

Постановою державного нотаріуса Васильківської районної державної нотаріальної контори від 25 травня 2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4 у зв'язку з пропуском ним строку подання заяви про прийняття спадщини.

З наказу відкритого акціонерного товариства «Козаровицький» № 12 від 30 березня 2010 року вбачається, що з 01 квітня 2010 року до 15 вересня 2010 року ОСОБА_1 перебував у службовому відрядженні у Кіровоградській області (а.с. 13).

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно із частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.

В пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Положення частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані у випадку доведеності наявності перешкод для подання відповідної заяви та наявності підстав для визнання судом цих обставин поважними.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що причини пропуску строку для прийняття спадщини, вказані позивачем як поважні - перебування у службовому відрядженні у Кіровоградській області у період з 01 квітня 2010 року до 15 вересня 2010 року, такими в розумінні статті 1272 ЦК України не є.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, оскільки перебування у службовому відрядженні у Кіровоградській області не перешкоджало позивачу за допомогою засобів поштового зв'язку повідомити нотаріуса про своє бажання прийняти спадщину після померлої матері.

Крім того, перебування у вказаному відрядженні не перешкодило позивачу подати заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини у цей період, але поза межами встановленого законом шестимісячного строку для її подання - 08 вересня 2010 року.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем надано суду достатньо доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини не заслуговують на увагу, оскільки суди надали належну правову оцінку доводам сторін, висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судів, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара