Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.10.2019 року у справі №383/269/17

Постанова

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 383/269/17

провадження № 61-32040 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

представник позивача - ОСОБА_2;

відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3;

представник відповідача - ОСОБА_4;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27 червня 2017 року у складі судді Бондаренка В. В. та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 10 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Єгорової С. М., Письменного О. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) про розірвання договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 02 березня 2001 року Павлогірківської сільською радою на підставі рішення сесії від 28 лютого 2000 року за № 38, їй належить на праві приватної власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,05 га, яка розташована на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

Зазначала, що земельною ділянкою згідно договору оренди землі, укладеного 13 листопада 2012 року та зареєстрованого 18 грудня 2012 року відділом Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської областіза № 352088604002830, користується ФОП ОСОБА_3.

Відповідно до пунктів 9,11 договору оренди землі, орендар зобов'язаний вносити орендодавцю орендну плату у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі у строк до 30 грудня поточного року.

Разом з тим, у порушення приписів законодавства та умов договору оренди землі відповідач не сплачував їй орендну плату за 2013-2016 роки.

На неодноразові вимоги сплатити орендну плату відповідач не реагує.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд розірвати договір оренди землі, укладений між нею та ФОП ОСОБА_3 13 листопада 2012 року та зареєстрований 18 грудня 2012 року відділом Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області за № 352088604002830.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір оренди землі від 13 листопада 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 щодо земельної ділянки площею 8,05 га, яка розташована на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, зареєстрований у відділі Держкомзему у Бобринецькому районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 грудня 2012 року за № 352088604002830. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено обставини, які підтверджують, що відповідачем було допущено істотне порушення договору оренди землі, а саме систематична несплата позивачу орендної плати за користування належної їй земельної ділянки за 2013-2016 роки. Встановивши, що орендарем умови договору не виконувались, орендна плата систематично не сплачувалась, суд виходив з наявності правових підстав для задоволення позову про розірвання договору оренди землі відповідно до положень частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі ", пункту "д" частини 1 статті 141 ЗК України.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 10 серпня 2017 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 відхилено. Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27 червня 2017 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що орендар в порушення умов договору та норм статті 129 ЦК України на протязі трьох років поспіль (2013-2016 роки) внаслідок систематичної несплати орендної плати відповідачем значною мірою був позбавлений можливості щороку отримувати орендну плату за користування своєю земельною ділянкою, що є правовою підставою для розірвання вищевказаного правочину.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2017 року ФОП ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 383/269/17-ц із Бобринецького районного суду Кіровоградської області.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що у період з 2012 року по 2016 року вона зверталась до відповідача за виплатою орендної плати та не довела суду наявність заборгованості відповідача за оспорюваним договором. Суди не взяли до уваги, що 18 березня 2017 року відповідач сплатив позивачу орендну плату у розмірі ~money0~ та не врахували, що відповідач виконав наперед свої зобов'язання за договором перед ОСОБА_1, передавши позивачу готівку у розмірі 50 тис. грн в рахунок сплати орендної плати. Також суди не взяли до уваги пояснення свідків, які були присутніми при передачі позивачу коштів у розмірі 50 тис. грн, які зазначали, що ці кошти були передані позивачу наперед до укладення договору оренди землі саме в рахунок сплати орендної плати за землю. Позивач не довела, що систематична несплата орендної плати порушила її права, а також що вона значною мірою позбавлена того, на що розраховувала, укладаючи договір оренди землі з відповідачем. Крім того, судами порушено норми процесуального права, оскільки при розгляді справи суди брали до уваги лише доводи та докази, надані позивачем, та не враховували доводи та докази, надані стороною відповідача.

Доводи особи, яка подала заперечення (відзив) на касаційну скаргу

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв'язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами попередніх інстанцій вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 8,05 га, розташованої на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії КР № 001357, виданого 02 березня 2001 року (а. с. 8).

13 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 укладено договір оренди землі вказаної земельної ділянки, зареєстрований 18 грудня 2012 року відділом Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області за № 352088604002830 (а. с. 7).

Згідно пунктів 9,11 договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки до 30 грудня поточного року.

Встановлено, що у порушення пункту 11 укладеного договору оренди землі орендар не сплатив позивачу орендну плату за оренду землі за 2013-2016 роки.

Пунктом 38 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема, у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ФОП ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 4 статті 373 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до цільового призначення.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини з оренди земельних ділянок, є Закон України "Про оренду землі".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті "д" частини 1 статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Пунктом 38 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема, у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Зазначена позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6 977цс16.

Встановивши, що відповідач систематично не сплачував орендну плату, суди попередніх інстанцій, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про розірвання договору оренди землі.

При цьому суди виходили з того, що надана відповідачем розписка від 22 серпня 2011 року про отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_3 коштів у розмірі 50 тис. грн не є належними та допустимим доказом, у розумінні статей 58, 59 ЦПК України 2004 року, на підтвердження сплати позивачу орендної плати за оспорюваним договором та не свідчить про факт виконання зобов'язання за договором оренди землі, оскільки вказані кошти були отримані позивачем до укладення та реєстрації оспорюваного правочину і розписка не містить посилання на отримання позивачем цих коштів саме в рахунок орендної плати, сплаченої відповідачем наперед.

За змістом статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Укладеним між сторонами договором оренди землі не передбачено внесення орендної плати достроково одним платежем, разом з тим, передбачено внесення орендної плати до 30 грудня поточного року (пункт 11 договору). Інша домовленість судами не встановлена.

Також суди виходили з того, що здійснення 18 березня 2017 року ОСОБА_3 грошових переказів ОСОБА_1 на суму ~money1~ та на суму ~money2~ в якості оренди за землю за 2013-2016 роки (а. с. 10,11), тобто за місяць до пред'явлення цього позову позивачем про розірвання договору оренди землі, не змінює того факту, що ФОП ОСОБА_3 допущено систематичну несплату орендної плати позивачу за користування належної позивачу земельною ділянкою за 2013-2016 роки, а тому не має значення при вирішенні спору про розірвання договору оренди землі.

Отже, суди виходили з того, що ФОП ОСОБА_3 відповідно до вимог статей 611, 614 ЦК не довів, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, обставини справи свідчать про порушення ним умов договору, вина підтверджується належними доказами.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, які відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 10 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович