Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.06.2019 року у справі №355/558/18

Постанова

Іменем України

30 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 355/558/18

провадження № 61-10222св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство Комерційний Банк "Приват Банк",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" на заочне рішення Баришівського районного суду Київської області від 17 липня

2018 року, постановлене у складі судді Лисюка О. Д., та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів:

Крижанівської Г. В., Оніщука М. Г., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року акціонерне товариство Комерційний банк "Приват Банк"

(далі - АТ КБ "Приват Банк") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 16 серпня 2010 року відповідач стала клієнтом банку та отримала кредитну карту "Універсальна".

23 вересня2013 року ОСОБА_1 було переоформлено кредитну карту на престижну кредитну картку "Універсальна Gold", відповідно до тарифів якої вона отримала кредит у розмірі ~money0~ у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, зі сплатою 27,60 процентів річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивач вказував, що відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язалася погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання та за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії.

Однак відповідач в порушення умов кредитного договору зобов'язання з повернення грошових коштів не виконала, в результаті чого, станом на 28 лютого 2018 року, утворилась заборгованість у розмірі ~money1~, яка складається із ~money2~ заборгованості за кредитом; ~money3~ заборгованості за процентами; ~money4~ комісії; ~money5~ штрафи.

Позивач просив стягнути вказану заборгованість з відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Баришівського районного суду Київської області

від 17 липня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів оформлення та укладення між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг, Пам'ятки клієнта і Тарифів, що в сукупності із заявою свідчило б про укладений у належній формі договір про надання банківських послуг.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "Приват Банк" відхилено, а заочне рішення Баришівського районного суду Київської області від 17 липня 2018 року залишено без змін. Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позов.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду,

представник АТ КБ "Приват Банк" - Крилова О. Л., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати заочне рішення Баришівського районного суду Київської області від 17 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Баришівського районного суду Київської області.

У червні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій положень статті 634 ЦК України.

Заявник зазначив, що 16 серпня 2010 року ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послугу АТ КБ "Приват Банк", згідно якої отримала кредитну карту "Універсальна", ОСОБА_1 стала клієнтом АТ КБ "Приват Банк". Відповідач своїм підписом підтвердила, що їй було надано повну інформацію щодо надання банківських послуг.

Банк вказував, що відсутність підпису позичальника в Умовах та Правилах надання банківських послуг не свідчить про те, що вона не була ознайомлена з ними та про відсутність договірних правовідносин між банком та позичальником.

ОСОБА_1 поставила підпис в анкеті-заяві, яким підтвердила те, що вона погодилася з умовами кредитування та отриманням кредити саме на таких умовах.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 16 серпня 2010 року ОСОБА_1 стала клієнтом АТ КБ "Приват Банк" ідентифікувавшись та ознайомившись із Умовами та Правилами надання банківських послуг підписавши Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та отримавши кредитну карту "Універсальна". Зі змісту заяви підписаної ОСОБА_1

16 серпня 2010 року суди встановили, що відповідач висловила свою згоду з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Звертаючись із позовом АТ КБ "Приват Банк" вказувало, що 23 вересня

2013 року ОСОБА_1 було переоформлено кредитну карту на престижну кредитну карту "Універсальна Gold", відповідно до тарифів якої вона отримала кредит у розмірі ~money6~ у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, зі сплатою 27,60% річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 -5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному частин 1 -5 статті 263 ЦПК України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційного інстанцій в частині відмови у стягненні заборгованості за кредитом не відповідають.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та

вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Відмовляючи у задоволенні позову АТ КБ "Приват Банк", суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із недоведеності позовних вимог, однак досліджені судами попередніх інстанцій докази в їх сукупності, зокрема анкета-заява від 16 серпня

2010 року, виписка про рух коштів по рахунку ОСОБА_1, свідчать про фактичне отримання ОСОБА_1 кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, банк вправі вимагати судового захисту своїх прав - шляхом стягнення із відповідача фактично отриманої суми кредитних коштів.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості за кредитом, оскаржувані судові рішення у частині відмови у стягненні заборгованості за кредитом у розмірі ~money7~ підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову.

Згідно із частинами 1 , 4 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Щодо вимог про стягнення процентів, комісії та штрафів, необхідно зазначити, що за змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк", з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.

Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також комісію та штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанку", а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у визначеному банком розмірі, сплати комісії та неустойки у зазначених банком розмірах і порядку.

Відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1

АТ КБ "ПриватБанк" було дотримано вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.

Відомості про розмір процентів за користування кредитом, комісії та штрафів у підписаній ОСОБА_1 анкеті-заяві, - відсутні.

Отже оскаржені судові рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за процентами, комісією та штрафами, ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому судові рішення у вказаній частині відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу в цій частині - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів в цій частині не спростовують.

Пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в

позові - на позивача.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення касаційної скарги, скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі ~money8~, що становить 13,57% від суми заявленої банком до стягнення, з відповідача на користь банку пропорційно до розміру задоволених вимог підлягає стягненню судовий збір сплачений при зверненні із позовом у сумі ~money9~, судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі ~money10~ та судовий збір за подання касаційної скарги у сумі ~money11~

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416, 418, 419, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" задовольнити частково.

Заочне рішення Баришівського районного суду Київської області

від 17 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду

від 11 квітня 2019 року в частині вирішення позовних вимог акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом, а також в частині розподілу судових витрат скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" заборгованість за кредитом у розмірі ~money12~ та судові витрати у виді судового збору у розмірі ~money13~, а усього ~money14~

В іншій частині заочне рішення Баришівського районного суду Київської області від 17 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду

від 11 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В.

Шипович