Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.07.2018 року у справі №404/162/17

Постанова

Іменем України

12 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 404/162/17-ц

провадження № 61-37108 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»;

представник позивача - ОСОБА_4;

відповідач - ОСОБА_5;

представник відповідача - ОСОБА_6;

третя особа - Національний банк України;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 грудня 2017 року у складі судді Павелко І. Л. та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Карпенка О. Л., Чельник О. І., та касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2017 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - Національний банк України, про стягнення суми кредитної заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 04 вересня 2006 року між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (далі - АКБ «ТАС-Комерцбанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, згідно з яким, з урахуванням додаткових угод, ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 70 тис. доларів США зі сплатою 15 % річних терміном до 03 вересня 2016 року.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого ПАТ «Сведбанк» передає ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у тому числі і за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_5

Отже, у силу статей 512 513 ЦК України ПАТ «Дельта Банк»набуло право вимоги, як новий кредитор, до ОСОБА_5 за кредитним договоромвід 04 вересня 2006 року.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував, на вимоги не реагував, унаслідок чого станом на 15 грудня 2016 року утворилась заборгованість у сумі 1 461 519 грн 25 коп., з яких: тіло кредиту у розмірі 923 217 грн 46 коп.; відсотки за користування кредитом у розмірі 300 448 грн 84 коп.; пеня у розмірі 237 852 грн 95 коп.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 жовтня 2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», з 05 жовтня 2015 року включно розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк», призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Дельта Банк».

Ураховуючи викладене ПАТ «Дельта Банк» просило суд стягнути з відповідача на його користь вказану суму кредитної заборгованості, а також понесені судові витрати.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 грудня 2017 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Дельта Банк» суму заборгованості за кредитним договором від 04 вересня 2006 року у розмірі 1 461 519 грн 25 коп., з яких: тіло кредиту у розмірі 923 217 грн 46 коп.; відсотки за користування кредитом у розмірі 300 448 грн 84 коп.; пеня у розмірі 237 852 грн 95 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач порушив умови кредитного договору, належним чином не виконував своїх зобов'язань, на вимоги банку та його правонаступника не реагував, а розмір заборгованості визначений позивачем відповідно до вимог закону та умов кредитного договору.

Постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 грудня 2017 року скасовано. Позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Дельта Банк» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 170 846 грн 50 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позичальник порушив умови кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту. Боржник був належним чином повідомлений про заміну кредитора, оскільки здійснював оплати за кредитним договором до ПАТ «Сведбанк», а також до ПАТ «Дельта Банк». За договором купівлі-продажу права вимоги від 25 травня 2012 року ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги на суму заборгованості у розмірі 44 825 доларів 67 центів США, що еквівалентно 1 170 846 грн 50 коп., і саме така сума кредитної заборгованості підлягає стягненню з відповідача.

У червні 2018 року ОСОБА_5 подав касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову у позові банку.

Касаційна скарга ОСОБА_5 мотивована тим, що банком не надано первинної документації, яка б підтверджувала виконання первісним кредитором свого обов'язку щодо видачі коштів та права вимагати повернення таких коштів. ПАТ «Дельта Банк» не довів наявності права на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки не довів, що такий кредит було отримано відповідачем. Нотаріально засвідчена виписка з договору купівлі-продажу прав вимоги складена з порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій, а тому не може бути належним доказом переходу права вимоги, з її змісту неможливо встановити, на яких умовах придбано право вимоги, які права має покупець. Також посилався на те, що сума кредитної заборгованості банком не підтверджено, а надані банком документи містять розбіжності.

У червні 2018 року ПАТ «Дельт Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» подало касаційну скаргу, в якій просило оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ПАТ «Дельта Банк» мотивована тим, що відповідно до нотаріально посвідченої виписки з акту приймання-передачі прав вимоги за укладеним між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» договором купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року. ПАТ «Дельта Банк» набуло права вимоги за кредитним договором від 04 вересня 2006 року, за яким розмір заборгованості станом на 25 травня 2012 року складав: за тілом кредиту - 44 825 доларів 67 центів США, нараховані та несплачені відсотки - 448 доларів 31 цент США. Банк вважав, що також набув право нараховувати відсотки на суму заборгованості і після спливу строку дії кредитного договору.

У серпні 2018 року ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що твердження банку про укладення 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» договору купівлі-продажу прав вимоги, за яким позивач набув право вимоги за укладеним з ним кредитним договором, не підтверджені належними та допустимими доказами. Позивач не надав до суду копію договору купівлі-продажу прав вимоги, а надана ним нотаріально посвідчена виписка з договору купівлі-продажу прав вимоги не дає можливості визначити предмет договору.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши наведені вище норми права, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позичальник порушив умови кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту, у зв`язку з чим позивач набув право вимагати повернення суми кредиту. Боржник був належним чином повідомлений про заміну кредитора, оскільки здійснював оплати за кредитним договором до ПАТ «Сведбанк», а також до ПАТ «Дельта Банк». За договором купівлі-продажу права вимоги від 25 травня 2012 року ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги на суму заборгованості у розмірі 44 825 доларів 67 центів США, що еквівалентно 1 170 846 грн 50 коп., що відповідає умовам договору та вимогам закону. Тобто заборгованість за кредитом стягнуто станом на 25 травня 2012 року.

Посилання касаційної скарги ПАТ «Дельта Банк» на те, що банк набув право нараховувати відсотки на суму заборгованості і після спливу строку дії кредитного договору, безпідставні, оскільки строк кредитного договору сплив 03 вересня 2016 року і з цієї дати припинилося право банку нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, що відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Інші доводи касаційної скарги ПАТ «Дельта Банк» висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 про те, що позивачем не доведено набуття ним права вимоги за кредитним договором від 03 вересня 2016 року є необґрунтованими, оскільки позивачем надано відповідні докази, а саме - нотаріально посвідчена виписка з договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року та акту приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги (а.с. 145-146, т. 1), які судом належним чином оцінені.

Крім того, є безпідставними доводи касаційної скарги ОСОБА_5 про те, що позивачем не доведено розмір заборгованості за кредитним договором, оскільки доказів погашення кредиту чи іншого розрахунку заборгованості він не надав, як судам попередніх інстанцій, так і в касаційній скарзі таких доводів немає.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги ОСОБА_5 та публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства«Дельта Банк» залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови апеляційного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк