Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.09.2019 року у справі №382/242/17

Постанова

Іменем України

28 серпня 2019 року

м. Київ

справа 382/242/17-ц

провадження № 61-32257св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач: ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 11 липня 2017 року у складі судді Литвин Л. І. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Сліпченка О. І., Гуля В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Заява мотивована тим, що з 1998 року ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2. У 2001 році шлюб між ними розірвано. Від шлюбу вони мають доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. На момент подачі позову донька досягла повноліття, однак продовжує навчатись в Університеті державної фіскальної служби України на заочній формі навчання та в ITCentre в Словаччині на стаціонарній формі навчання на платній основі.

На підставі вказаного, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітньої доньки у розмірі 3 203 грн. щомісячно до досягнення двадцяти трьох років.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Яготинського районного суду Київської області позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 щомісячно у розмірі 1 000 грн. на час навчання.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач є особою працездатною, здійснює підприємницьку діяльність, а тому може надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої доньки.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Яготинського районного суду Київської області від 11 липня 2017 залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що судом першої інстанції вірно визначено можливість відповідача надавати доньці, яка продовжує навчання після досягнення повноліття, матеріальну допомогу, якої вона потребує.

Крім того, при вирішенні питання про визначення розміру вказаної допомоги враховано матеріальне становище відповідача, здійснення ним підприємницької діяльності, перерахування ним грошових коштів на користь доньки у 2016 році та наявність у нього на утриманні неповнолітньої дитини 2010 року народження від іншого шлюбу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Яготинського районного суду м.

Києва та апеляційного суду Київської області в частині розміру аліментів, та ухвалити нове рішення, яким встановити розмір аліментів у сумі 3 203 грн.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

Відповідно до Розпорядження в. о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 06 червня 2019 року № 613/0/226-19 та Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що при винесенні рішень судами не було в повній мірі враховано матеріальний стан відповідача, наявність у нього рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, в недостатній мірі оцінено здійснення відповідачем сплати аліментів та грошових коштів на утримання доньки.

Заперечення на касаційну скаргу учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що сторони з 1998 по 2001 рік перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають повнолітню доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З вересня 2016 року ОСОБА_3 навчається в Університеті ДФС України на заочній формі навчання та сплатила за навчання кошти на загальну суму 6571 грн.

Також, ОСОБА_3 зарахована на навчання в IC Centreу м. Банска Бистріца, Словаччина, для вивчення словацької мови на платній основі. Для оплати навчання нею сплачено: 2 900 євро за курс навчання у 2016/2017 роках, 120 євро за переклад атестату про середню освіту з додатком, 12 євро за нострифікацію атестату про середню освіту, 990 євро за проживання у гуртожитку, 353 євро за річний курс англійської мови.

Відповідач ОСОБА_2 у період з 11 січня 2016 року по 03 серпня 2016 року перерахував на користь доньки кошти у загальному розмірі 19 500 грн.

Відповідач має від іншого шлюбу неповнолітню дочку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, здійснює підприємницьку діяльність з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, роздрібної торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів, має нормальний стан здоров'я.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Встановлено й вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статті 180 СК України, - і своїх повнолітніх дочку, сина.

Згідно зі статтею 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Частиною 1 статті 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статтею 200 СК України. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Вирішуючи спір, суди, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши положення статей 198 199 200 СК України, дійшли правильного висновку про те, що повнолітня дочка відповідача, яка навчається у вищому навчальному закладі, перебуває на повному матеріальному забезпеченні матері, а тому стягнення аліментів з батька на її утримання є необхідним, оскільки обов'язок з утримання дитини покладається на обох батьків. Визначений розмір аліментів у сумі 1 000 грн щомісячно є обґрунтованим, достатнім та таким, що відповідає потребам дочки. При цьому судом враховано, що відповідач є чоловіком працездатного віку, здійснює підприємницьку діяльність, має від іншого шлюбу неповнолітню дочку ІНФОРМАЦІЯ_2.

Доводи, викладені у касаційній скарзі ОСОБА_1, щодо не врахування судами положень частин 31, 32 статті 182 СК України не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи так як позивачем не надано жодних доказів про наявність у володінні відповідача рухомого та нерухомого майна, грошових коштів чи наявності доведених позивачем витрат відповідача на придбання такого майна.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судового рішення не впливають, оскільки фактично стосуються переоцінки доказів, що згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 11 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян