Постанова

Іменем України

12 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 191/4953/18

провадження № 61-2755св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Іларіонівська селищна рада Синельниківського району Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області,

третя особа - Синельниківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Донцем Сергієм Олександровичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року в складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області), у якому просив:

- визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 03 березня 2008 року № 040813100324, з урахуванням угоди № 1 про зміну та доповнення договору оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором;

- визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2008 року № 040813100324 згідно проекту додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2008 року № 040813100324, що був наданий позивачем.

Позов мотивований тим, що 03 березня 2008 року між ним та Синельниківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області укладений договір оренди земельної ділянки № 040813100324, площею 53, 4478 га, яка знаходиться на території Мар`ївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, строком на п`ять років.

28 жовтня 2013 року сторони уклали угоду № 1 про зміну та доповнення договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2008 року № 040813100324, відповідно до якої договір продовжено на п`ять років з моменту проведення державної реєстрації.

Будучи необізнаним, хто є розпорядником земельної ділянки, 14 серпня 2018 року він звернувся із заявою про поновлення договору до Іларіонівської селищної ради, додавши всі необхідні документи, на що отримав відповідь, що заява буде розглянута після державної реєстрації земельної ділянки за селищною радою.

З аналогічними заявами 25 жовтня 2018 року він звернувся до Синельниківської райдержадміністрації Дніпропетровської області, а 07 листопада 2018 року - до ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області.

12 листопада 2018 року він отримав відповідь Синельниківської райдержадміністрації Дніпропетровської області, у якій вказано, що на підставі Розпорядження Уряду відділ у Синельниківському районі ГУ Держгеокадасту у Дніпропетровській області передав земельну ділянку в комунальну власність Іларіонівської селищної ради.

07 грудня 2018 року ним отриманий лист від ГУ Держгеокадасту у Дніпропетровській області згідно якого земельною ділянкою розпоряджається управління, проте воно заперечує проти поновлення договору оренди, оскільки позивач не підтвердив відсутність заборгованості зі сплати орендної плати, не надав витяг з технічної документації з нормативно грошової оцінки землі та агрохімічний паспорт земельної ділянки.

Посилаючись на те, що своєчасно звернувся до органів державної влади і місцевого самоврядування із заявами про поновлення договору оренди землі, продовжує користуватися земельною ділянкою, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2019 року позов задоволено. Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки від 03 березня 2008 року № 040813100324, з урахуванням угоди № 1 про зміну та доповнення договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2008 року № 040813100324 від 28 жовтня 2012 року на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2008 року № 040813100324 згідно до проекту додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2008 року № 040813100324, що був наданий ОСОБА_1 , Іларіонівській селищній раді Синельниківського району Дніпропетровської області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував факт належного виконання орендарем умов договору оренди, дотримання ним строків та процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, продовження використання ним земельної ділянки після закінчення строку дії договору, а також, встановивши відсутність відмови орендодавця в поновленні договору на новий строк, дійшов висновку дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, яке порушено відповідачем у зв`язку з ухиленням орендодавця від укладання додаткової угоди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року апеляційну скаргу Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області задоволено, рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення суду мотивоване тим, що на момент звернення у грудні 2018 року ОСОБА_1 до суду з цим позовом до Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим та додаткової угоди укладеною та на час відкриття провадження у справі Іларіонівська селищна рада Синельниківського району Дніпропетровської області ще не була розпорядником земельної ділянки, оскільки її державна реєстрація за селищною радою була проведена лише 20 березня 2019 року.

Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів

У лютому 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Донець С. О. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не взяв до уваги, що розпорядник земельної ділянки змінився 06 червня 2018 року, проте право власності на земельну ділянку оформив лише через 10 місяців. Позивачем дотримано процедуру поновлення строку дії оренди земельної ділянки, у той час як відповідач так і не надав відповідь на заяву про продовження строку дії договору.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У березні 2020 року Іларіонівська селищна рада Синельниківського району Дніпропетровської області подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області мотивований тим, що на час ухвалення судом першої інстанції рішення у справі ще не закінчився місячний термін, передбачений законом, для узгодження або відмови в продовженні дії договору оренди.

У березні 2020 року ГУ Держгеокадасту у Дніпропетровській області подало відзив на касаційну скаргу, мотивуючи його тим, що позовні вимоги пред`явлено до належного відповідача, оскільки Іларіонівська селищна рада Синельниківського району Дніпропетровської області є розпорядником земельної ділянки з 06 червня 2018 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 03 березня 2008 року між Синельниківською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладений договір оренди земельної ділянки № 040813100324, за умовами якого останній отримав в оренду земельну ділянку, площею 53, 4478 га, строком на п`ять років.

16 жовтня 2013 року розпорядженням голови Синельниківської районної державної адміністрації № Р-352/0/3-13 продовжено ОСОБА_1 строк дії договору оренди земельної ділянки, що розташована на території Мар`ївської сільської ради.

28 жовтня 2013 року між позивачем та Синельниківською районною державною адміністрацією укладено угоду № 1 про зміну та доповнення договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2008 року № 040813100324. Відповідно до пункту 2 угоди продовжено термін дії договору оренди на п`ять років з моменту проведення його державної реєстрації.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права державна реєстрація була проведена 20 грудня 2013 року, строк дії договору до 22 грудня 2018 року з правом пролонгації.

Наказом ГУ Держгеокадасту у Дніпропетровській області від 06 червня 2018 року № 4-2201/15-18-4 Іларіонівській селищній об`єднаній територіальній громаді (Іларіонівській селищній раді) Синельниківського району Дніпропетровської області передано в комунальну власність за актом приймання передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною, площею 3803, 2082 га.

14 серпня 2018 року ОСОБА_1 звертався до Іларіонівської селищної ради із заявою про те, що має намір укласти договір оренди земельної ділянки на новий строк, до якої додав проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2008 року № 040813100324.

Листом від 03 жовтня 2018 року № 21/01-32 Іларіонівська селищна рада повідомила позивача, що його заява щодо продовження терміну дії договору оренди від 03 березня 2008 року № 040813100324 буде розглянута після державної реєстрації ділянки (кадастровий номер 122488000:01:001:0290) за селищною радою.

25 жовтня 2018 року ОСОБА_1 з аналогічною заявою звертався до Синельниківської районної державної адміністрації, на яку отримав відповідь, що розпорядником земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення є територіальні органи Держгеокадастру. 31 січня 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад», у зв`язку з чим відділ у Синельниківському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області згідно з актом приймання-передачі передав земельну ділянку, площею 53, 4478 га, кадастровий номер 1224884000:01:001:0290, якою користується ОСОБА_1 на умовах оренди, у комунальну власність Іларіонівській селищній раді.

06 листопада 2018 року ОСОБА_1 звертався до ГУ Держгеокадасту у Дніпропетровській області з проханням розглянути питання щодо поновлення договору оренди від 03 березня 2008 року № 040813100324 терміном на сім років на тих же самих умовах, проте отримав відмову з посиланням на те, що позивач не підтвердив належне виконання умов договору та вимог чинного законодавства України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду України від 10 квітня 2018 року в справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 26 травня 2020 року в справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).

У справі, що переглядається, при укладенні договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2018 року № 040813100324 орендодавцем виступала Синельниківська районна державна адміністрація, яка також була стороною в угоді № 1 про зміну та доповнення до договору оренди земельної ділянки від 28 жовтня 2013 року.

Звернувшись у серпні 2018 року до відповідача Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області із заявою про поновлення строку дії договору оренди землі позивач отримав відповідь, що звернення є передчасним, оскільки селищна рада ще не набула права власності на земельну ділянку, а відповідно не має повноважень узгоджувати або відмовляти в продовженні дії договору оренди від 03 березня 2008 року № 040813100324. ОСОБА_1 роз`яснено, що подана ним заява буде розглянута після проведення реєстрації земельної ділянки за селищною радою.

Встановивши, що державна реєстрація земельної ділянки за відповідачем Іларіонівською селищною радою Синельниківського району Дніпропетровської області відбулась 20 березня 2019 року, тобто, на момент звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом (грудень 2018 року) та на час відкриття провадження у справі (17 грудня 2018 року) селищна рада ще не була розпорядником земельної ділянки, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на його передчасність.

Доводи касаційної скарги з посиланням на те, що розпорядник земельної ділянки змінився 06 червня 2018 року не має правового значення для вирішення справи, оскільки відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Таким чином, на час звернення позивача до суду з цим позовом Іларіонівська селищна рада Синельниківського району Дніпропетровської області не була орендодавцем земельної ділянки, строк дії оренди якої ОСОБА_1 мав намір продовжити.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційного суду із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду- без змін.

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року зупинено дію постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому дія вказаного судового рішення підлягає поновленню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Донцем Сергієм Олександровичем, залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року залишити без змін.

Поновити дію постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді :В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов