Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.06.2023 року у справі №372/3457/21
Постанова КЦС ВП від 12.06.2023 року у справі №372/3457/21

Постанова

Іменем України

12 червня 2023 року

м. Київ

справа № 372/3457/21

провадження № 61-4192св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство «Сенс Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 січня 2023 року про відкриття апеляційного провадження та на постанову Київського апеляційного суду від 07 березня 2023 року в складі колегії суддів Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ «Альфа-Банк», яке змінило назву на АТ «Сенс Банк», про визнання зобов`язання щодо застави припиненим та скасування обтяження транспортного засобу.

Позовні вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 є власником автомобіля Volkswagen Passat, 2008 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1 .

12 червня 2008 року між ним та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладено договір кредиту № 44.29-48-789/А, відповідно до умов якого позивач отримав від банку кошти у розмірі 29 460 дол. США строком до 11 червня 2015 року. Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 12 червня 2008 року між сторонами укладено договір застави № 44.02-13-763/А, відповідно до якого позивач передав в заставу транспортний засіб марки Volkswagen, модель Passat, 2008 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20 травня 2014 року (справа № 744/14) зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» стягнуто заборгованість за кредитом у розмірі 332 965,11 грн.

03 листопада 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 755/25532/14-ц про стягнення зазначеної заборгованості з ОСОБА_1 .

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16 березня 2020 року замінено стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» його правонаступником АТ «Альфа-Банк», яке змінило назву на АТ «Сенс Банк».

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 серпня 2021 року виконавчий лист № 755/25532/14-ц, виданий Дніпровським районним судом м. Києва 03 листопада 2014 року, визнано таким, що не підлягає виконанню.

На підставі вказаної ухвали суду 01 вересня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Бурко А. М. прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження № 63431247 та припинив чинність усіх арештів.

Вказує, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05 вересня 2021 року встановлено, що обтяження у вигляді застави рухомого майна № 13821278 від 30 липня 2013 року об`єкт обтяження: автомобіль Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , не скасовано.

Відсутність відкритого виконавчого провадження, закінчення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, припинення зобов`язання зі сплати суми кредиту згідно з рішенням суду, яке не підлягає виконанню, свідчать про наявність підстав для припинення зобов`язання за договором застави.

За таких обставин позивач просив:

визнати припиненим зобов`язання щодо застави та скасувати обтяження транспортного засобу Volkswagen Passat, 2008 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , здійсненого на підставі договору про надання кредиту № 44.29-48-789/А та договору застави транспортного засобу № 44.02-13-763/А номер запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 13821278 від 30 липня 2013 року;

зобов`язати державного реєстратора внести до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про скасування обтяжень на транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen Passat, 2008 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року в складі судді Кордюкової Ж. І. позов задоволено частково; визнано припиненим зобов`язання ОСОБА_1 щодо застави та скасовано обтяження транспортного засобу марки Volkswagen Passat, 2008 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ; в задоволенні решти позовних вимог відмолено; вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що обтяження транспортного засобу у вигляді застави накладено на автомобіль в межах виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за договором кредиту. Оскільки виконавчий лист про стягнення з позивача коштів за кредитним договором визнано таким, що не підлягає виконанню, з підстав закінчення строку для його пред`явлення до виконання, примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20 травня 2014 року є неможливим, суд вважав, що з 01 вересня 2021 року зобов`язання позивача перед відповідачем є припиненим, а тому наявні підстави для припинення права застави та скасування обтяження транспортного засобу.

Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 січня 2023 року АТ «Альфа-Банк», яке змінило назву на АТ «Сенс Банк», строк на апеляційне оскарження рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року поновлено та відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвала мотивована тим, що представник банку під час проголошення рішення присутнім не був; копію оскарженого рішення не отримував з підстав відсутності у Голосіївському районному суді м. Києва фінансування на поштові марки; про відповідне рішення відповідач дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень 24 листопада 2022 року та у строк, визначений законом, подав апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 07 березня 2023 року апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк», яке змінило назву на АТ «Сенс Банк», задоволено; рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року в частині визнання припиненим зобов`язання ОСОБА_2 щодо застави та скасування обтяження транспортного засобу марки Volkswagen Passat, 2008 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , а також в частині стягнення судових витрат скасовано; ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог та у стягненні судових витрат відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що нормами статті 28 Закону України «Про заставу» не передбачено такої підстави для припинення застави як визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Крім того, апеляційний суд встановив, що постановою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року в справі № 755/25532/14-ц ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову ОСОБА_1 в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Також апеляційний суд врахував, що зобов`язання, яке було забезпечене заставою транспортного засобу, не виконане, отже позивач не довів настання обставин, які є підставою для припинення зобов`язань за договором застави та скасування запису про обтяження транспортного засобу.

Аргументи учасників справи

У березні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження та на постанову апеляційного суду й направити справу на новий розгляд до апеляційного суду. Посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:

не звернув увагу, що виконавче провадження про стягнення з нього коштів за кредитним договором закінчене, що є підставою для припинення зобов`язань за кредитом та відповідно за договором застави;

при поновленні відповідачу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не врахував довідку про доставлення електронного листа АТ «Альфа-Банк», а саме рішення від 22 вересня 2022 року. Вказаний електронний лист банк отримав 24 жовтня 2022 року, а тому строк на апеляційне оскарження у відповідача закінчився 23 листопада 2022 року. Натомість банк подав апеляційну скаргу з пропуском встановленого законом строку 24 листопада 2022 року, а тому безпідставне поновлення апеляційним судом строку на апеляційне оскарження рішення районного суду є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рух справи

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 24 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачеві Антоненко Н. О.

Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою; витребувано з Голосіївського районного суду м. Києва справу № 372/3457/21; у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 07 березня 2023 року відмовлено; надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

16 травня 2023 року матеріали справи № 372/3457/21 надійшли до Верховного Суду та передані судді-доповідачеві Антоненко Н. О.

Межі та підстави касаційного перегляду

При перегляді в касаційному порядку судових рішень, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

В ухвалі Верховного Суду від 13 квітня 2023 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що апеляційний суд при вирішенні справи не застосував висновків викладених у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2021 року в справі № 2-5827/2010, від 17 січня 2018 року в справі № 910/27064/15.

Постанова апеляційного суду оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання припиненим зобов`язання щодо застави та скасування обтяження транспортного засобу, а в іншій частині не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 12 червня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 44.29-48-789/А за яким надано кредитні кошти у сумі 29 460 дол. США зі сплатою 11,50 % річних з кінцевим терміном повернення коштів до 11 червня 2015 року. Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 12 червня 2008 року між сторонами укладено договір застави № 44.02-13-763/А відповідно до якого позивач передав в заставу транспортний засіб марки Volkswagen, модель Passat, 2008 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20 травня 2014 року (справа № 744/14) позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 332 965,11 грн заборгованості за кредитним договором та 3 729,65 грн третейського збору.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2014 року задоволено заяву ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20 травня 2014 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 серпня 2021 року заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, задоволено. Виконавчий лист № 755/25532/14-ц, виданий Дніпровським районним судом міста Києва 03 листопада 2014 року на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20 травня 2014 року в справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, визнано таким, що не підлягає виконанню.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Бурко А. М. від 01 вересня 2021 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 755/25532/14-ц від 03 листопада 2014 року закінчено на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухового майна станом на 05 вересня 2021 року зареєстроване обтяження на підставі договору застави від 12 червня 2008 у вигляді застави рухомого майна № 13821278 від 30 липня 2013 року, об`єкт обтяження :автомобіль Volkswagen Passat, номер державної реєстрації НОМЕР_1 , не скасовано.

Позиція Верховного Суду

Щодо оскарження ухвали апеляційного суду про поновлення строку на подання апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).

У статтях 127 357 358 ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка подає апеляційну скаргу, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним, та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.

Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 279/5407/20 (провадження № 61-8744св21) вказано, що електронна адреса - адреса електронної пошти, що складається з ідентифікатора, позначки «@» та доменного імені. При цьому ідентифікатором для юридичних осіб є ідентифікаційний код юридичної особи, для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - ідентифікаційний номер платника податків - фізичної особи (у разі відсутності ідентифікаційного номера - серія та номер паспорта громадянина). Доменним іменем є ім`я у домені «mail.gov.ua».

У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 757/34078/14 (провадження № 61-6503св22) зазначено, що відправлення й доставка судових рішень і процесуальних документів електронним листом на особисту електронну пошту відповідача не свідчить про вручення копії ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження, апеляційної скарги, а також про її належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18 (провадження № 61-8101св22) вказано, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в ЄСІТС. Разом з тим, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки.

У справі, що переглядається:

ухвалою Голосіївського районного суду від 16 серпня 2022 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначено розгляд справи на 22 вересня 2022 року;

рішення у справі № 372/3457/21 ухвалено районним судом 22 вересня 2022 року,

згідно з довідкою про доставлення електронного листа - документ в електронному вигляді «рішення» від 22 вересня 2022 року в справі № 372/3457/21 надіслано 24 жовтня 2022 року 16:09:51 одержувачу АТ «Альфа-Банк» на його електронну адресу: ccd@alfabank.kiev.ua. Документ доставлено до електронної скриньки: 24 жовтня 2022 року 16:15:28 (а.с. 99);

матеріали справи не містять доказів того, що відповідач надав суду електронну адресу. АТ «Альфа-Банк» не зазначав свою електронну адресу в будь-яких заявах та не заявляв відповідне клопотання про отримання процесуальних документів на електронну адресу банку, у зв`язку з чим комунікація суду з учасником справи за допомогою електронної адреси, яку банк не повідомляв суду не є правомірною;

з апеляційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження АТ «Альфа-Банк» звернулося 24 листопада 2022 року, після того, як дізналося про оскаржене рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень рішення районного суду опубліковане у реєстрі 26 жовтня 2022 року;

апеляційний суд, встановивши, що матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем копії оскарженого рішення суду першої інстанції, зробив правильний висновок про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

За таких обставин доводи касаційної скарги про таке процесуальне порушення як відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача при простроченні ним строку на подання апеляційної скарги колегія суддів відхиляє.

Щодо суті спору

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового

або майнового права та інтересу.

Договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (частина перша

статті 572 ЦК України).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 574 ЦК України).

Відповідно до статті 28 Закону України «Про заставу» застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 527 ЦК України закріплено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У силу положень частини першої статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтями 599-601 604-609 ЦК України зобов`язання припиняються у разі: виконання, проведеного належним чином; за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо); зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги; за домовленістю сторін; внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора; поєднанням боржника і кредитора в одній особі; неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає; смерті фізичної особи; ліквідації юридичної особи.

У постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року в справі № 910/27064/15, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено, що підставою припинення зобов`язання за кредитним договором є не дата, зазначена в договорі як кінцевий строк сплати коштів, а, наприклад, постанова, винесена відділом державної виконавчої служби, про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу у зв`язку з погашенням боргу. Верховний Суд також зазначив, що рішення суду, яке набрало законної сили та виконане боржником та яким з боржника стягнуто остаточну заборгованість, не може бути поставлене під сумнів та не підлягає тлумаченню щодо розуміння повноти розміру заборгованості.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначав, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 серпня 2021 року виконавчий лист № 755/25532/14-ц про стягнення з нього кредитної заборгованості визнано таким, що не підлягає виконанню; виконавче провадження стосовно виконання виконавчого листа у справі № 755/25532/14-ц закінчене на підставі пункту 5 частини першої статті 36 Закону України «Про виконавче провадження», що свідчить про наявність підстав для припинення зобов`язань та скасування накладеного на рухоме майно обтяження.

У справі, яка переглядається, апеляційний суд встановив, що постановою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року в справі № 755/25532/14-ц ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову ОСОБА_1 в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

За таких обставин апеляційний суд правильно зазначив, що, оскільки жодна з підстав для припинення зобов`язання за договором застави, а також з перелічених у статті 28 Закону України «Про заставу» обставин не мала місце у спірних правовідносинах, то відсутні підстави вважати, що настали обставини для припинення зобов`язання, а також, що обтяження на автомобіль втратило силу. Обтяження, що існує, є способом захисту законних прав відповідача (банка) на повернення кредитних коштів, виданих власнику автомобіля, та отримання процентів та інших платежів, які сплачуються за користування кредитом, відповідно відсутні підстави для зняття вказаного обмеження, адже існує непогашена заборгованість за кредитним договором, згідно з яким були видані кредитні кошти ОСОБА_1 .

Посилання заявника на висновки Верховного Суду у постанові від 11 листопада 2021 року в справі № 2-5827/2010 щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, не підтверджують доводів касаційної скарги про те, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального чи порушено норми процесуального права при постановлені оскаржуваної постанови, оскільки фактичні обставини у наведеній справі відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, висновків апеляційного суду не спростовують, на законність постанови апеляційного суду в оскарженій частині не впливають, а спрямовані на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції за загальним правилом частини першої статті 400 ЦПК України, оскільки Верховний Суд не вправі встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги з урахуванням меж касаційного оскарження не дають підстав для висновку про те, що оскаржені ухвала та постанова апеляційного суду ухвалені без дотримання норм матеріального права або без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року в справі № 910/27064/15, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення в оскарженій частині - залишенню без змін.

Оскільки у цій справі оскаржені судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 11 січня 2023 року про відкриття апеляційного провадження залишити без змін.

Постанову Київського апеляційного суду від 07 березня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-банк» про визнання припиненим зобов`язання щодо застави та скасування обтяження транспортного засобу залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук