Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.07.2019 року у справі №529/1225/18

Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 529/1225/18

провадження № 61-12960св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 березня 2019 року у складі судді Стрюк Л. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 травня 2019 року у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Бутенко С. Б., Хіль Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій» (далі - СТОВ «Обрій») про встановлення факту, що має юридичне значення.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона працювала у колгоспі ім. К. Маркса з 1979 року до 1984 року різноробочою, з 1984 року по 1992 року - прибиральницею у їдальні зазначеного колгоспу, з 1992 року по 1993 року - на посаді завідуючої готелем, а з 1993 року по 1997 року - кухаром у їдальні.

У трудовій книжці у розділі «відомості про роботу» міститься запис № 4 від 03 грудня 1992 року про звільнення її з роботи в зв`язку з переходом на службову посаду, а у розділі «відомості про членство в колгоспі» - записи за № 4 та № 5 від 03 грудня 1992 року про визнання записів від 01 квітня 1993 року та 08 лютого 1997 року недійсними та про те, що вона 03 грудня 1993 року вибула з членів колгоспу, які вважала помилковими.

Вказувала на те, що нею вживались заходи досудового врегулювання спору, вона зверталась як до архівних установ, так і до відповідача, однак у зв`язку з відсутністю документів про її роботу, внести виправлення до її трудової книжки неможливо.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила встановити факт її трудової діяльності та членства у колгоспі ім. К. Маркса, який було реорганізовано в КСП імені Карла Маркса, а потім - у приватне пайове сільськогосподарське підприємство «Великорудківське», правонаступником якого є СТОВ «Обрій, у період з 02 лютого 1979 року по 1997 рік.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 30 травня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження факту перебування у трудових правовідносинах з відповідачем, який є правонаступником колгоспу ім. К. Маркса, у період з 02 лютого 1992 року по 1997 рік.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У липні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про те, що вона не довела позовних вимог. Вказувала на те, що на підтвердження позовних вимог вона надавала суду докази, яким суди не надали належної оцінки.

Так, на підтвердження членства та роботи у КСП ім. К. Маркса (приватне пайове с/г підприємство «Великорудківське») вона надала суду копію трудової книжки, у якій містяться наступні записи:

№ 1 від 30 серпня 1978 року - прийнято у члени колгоспу ім. К. Маркса Диканського району Полтавської області на підставі рішення зборів пр. № 1 від 02 лютого 1979 року;

№ 2 від 01 квітня 1993 року - КСП ім. К. Маркса перейменовано на колективне с/г підприємство ім. К. Маркса згідно рішення загальних зборів пр. № 1 від 04 лютого 1993 року;

№ 3 від 08 лютого 1997 року - КСП ім. К. Маркса перейменовано на приватне пайове с/г підприємство «Великорудківське» згідно з рішенням загальних зборів пр. № 1 від 07 лютого 1997 року.

Зазначала, що лише після вказаного запису за 1997 рік містяться неодноразово виправлені представником відповідача записи про начебто вірні записи її звільнення та вибуття з колгоспу 03 грудня 1992 року згідно з протоколом № 2 від 03 грудня 1992 року, які суди взяли до уваги, не звернувши уваги на таку послідовність записів про роботу.

Крім того, суди не врахували показання свідків, які підтвердили, що вона працювала на різних посадах у КСП ім. К. Маркса(приватне пайове с/г підприємство «Великорудківське») до 1997 року.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

02 січня 1979 року ОСОБА_1 прийнята на роботу у колгосп ім. Карла Маркса різноробочою (запис № 1 у трудовій книжці).

01 березня 1980 року призначена техніком по штучному заплідненню тварин (запис № 2 у трудовій книжці), 05 червня 1981 року переведена на різні роботи (запис № 3 у трудовій книжці).

03 грудня 1992 року позивач звільнена з роботи у зв`язку з переходом на службову посаду (запис № 4 у трудовій книжці).

Згідно з архівною довідкою Архівного відділу Диканської районної державної адміністрації від 07 листопада 2016 року в протоколах загальних зборів та протоколах уповноважених колгоспників колгоспу ім. К. Маркса за 1979 -1980 роки, запис про прийняття в колгосп ОСОБА_1 відсутній.

З даних архівної довідки Архівного відділу Диканської районної державної адміністрації від 07 листопада 2016 року в протоколах загальних зборів та протоколах уповноважених колгоспників колгоспу ім. К. Маркса за 1992, 1998 роки, запис про звільнення з колгоспу ОСОБА_1 відсутній.

Згідно з повідомленням Полтавської дирекції акціонерного товариства «Укрпошта» від 06 березня 2019 року судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнята на посаду листоноші ІІІ класу відділення зв`язку Велика Рудка Диканського районного вузла з 15 травня 1989 року (наказ № 53 від 16 травня 1989 року), звільнена 31 серпня 2001 року (наказ № 122 від 31 серпня 2001 року) згідно зі статтею 38 КЗпП України за власним бажанням.

Також установлено, що у трудовій книжці позивача у розділі про приймання у члени колгоспу, про припинення членства у колгоспі із зазначенням підстав, містяться записи № 4 та № 5 від 03 грудня 1992 року.

Згідно з записом № 4 записи за № 2 та 3 (про перейменування колгоспу) вказано вважати недійсними.

У записі № 5 зазначено, що позивач вибула з членів колгоспу в зв`язку з переходом на службову посаду.

Правонаступником колгоспу ім. Карла Маркса - СТОВ «Обрій» зроблено відмітку у трудовій книжці позивача про те, що записи у трудовій книжці позивача № 4 та № 5 від 03 грудня 1992 року є вірними.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Перелік фактів, що встановлюються судом при розгляді справи визначено частиною першою статті 315 ЦПК України, який не є вичерпним. Так, згідно з частиною другою даної статті ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Встановлення факту перебування у трудових правовідносинах ОСОБА_1 необхідно для вирішення питання щодо права на земельну частку (пай).

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктами 2.6, 2.7 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (далі - Інструкція), у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму (пункт 2.8 Інструнції).

Пунктом 2.9 Інструкції передбачено, що виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Установивши, що 03 грудня 1992 року ОСОБА_1 звільнена з роботи у зв`язку з переходом на службову посаду та не надала належних та допустимих доказів на підтвердження факту перебування її у трудових правовідносинах з відповідачем, який є правонаступником колгоспу ім. К. Маркса, у період з 02 лютого 1992 року по 1997 рік, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

При цьому суди правильно виходили із того, що показання свідків, за наявності записів у трудовій книжці, не є належними доказами на підтвердження факту перебування позивача у трудових правовідносинах з відповідачем, який є правонаступником колгоспу ім. К. Маркса, у період з 02 лютого 1992 року по 1997 рік.

Крім того, позивач не порушувала питання щодо правильності внесення записів у її трудову книжку.

Також слід зазначити, що зі змісту позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг вбачається, що позивач порушувала питання щодо встановлення факту її трудової діяльності та членства у колгоспі ім. К. Маркса, саме у період з 02 лютого 1992 року, тобто з дати її звільнення, по 1997 рік, а перебування її у трудових відносинах у період з 02 лютого 1979 року по 02 лютого 1992 року підтверджується відомостями, які містяться у трудовій книжці та відповідачем не заперечувалось.

З урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄМПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. (рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), § 2).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 березня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк І. А. Воробйова Р. А. Лідовець