Історія справи

Постанова КЦС ВП від 11.12.2025 року у справі №495/5231/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 495/5231/21

провадження № 61-8736св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 а,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Врона Андрій Валентинович, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, у складі судді Ковтун Ю. І., від 16 грудня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів:

Коновалової В. А., Лозко Ю. П., Назарової М. В., від 29 травня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (далі -

ТОВ «Консалт Солюшенс»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра», про визнання недійсним пункту договору поруки та визнання поруки припиненою.

2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що 09 жовтня 2007 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір

№ 43/МК/2007-840, за умовами якого кредитор надає позичальнику грошові кошти у розмірі 50 000 доларів США на умовах, визначених в кредитному договорі.

3. В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, 09 жовтня 2007 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено договір поруки.

4. Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 грудня 2015 року у справі № 495/4495/15-ц задоволено позов ПАТ «КБ «Надра» та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в розмірі 2 489 599,65 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

5. 24 квітня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» і ТОВ «Консалт Солюшенс» укладено договір відступлення прав вимоги, за яким серед іншого, до

ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 за вказаними договорами.

6. Позивачка зазначає, що про існування судового рішення про стягнення боргу вона дізналась лише у червні 2020 року, коли нею було отримано копію заяви про заміну сторони правонаступником.

7. Вказує, що боржник здійснив останній платіж за кредитом 06 лютого 2009 року та відповідно до умов кредитного договору строк виконання основного зобов`язання сплинув 09 жовтня 2014 року. Кредитний договір припинив свою дію 09 жовтня 2014 року, після настання строку виконання основного зобов`язання, а договір поруки припинив свою дію разом із припиненням дії основного договору. До 09 жовтня 2014 року кредитор не заявляв до неї жодних вимог.

8. Зауважує, що пункт 5.3. договору поруки, відповідно до якого дія цього договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору чи виконанням поручителем своїх зобов`язань, згідно з умовами цього договору, - прямо суперечить вимогам чинного законодавства. Сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов`язань перед кредитодавцем не може розглядатися як встановлення строку дії поруки та не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, відповідно до якої строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

9. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати недійсним пункт 5.3. договору поруки від 09 жовтня 2007 року, укладеного між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 на забезпечення належного виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 43/МК/2007-840 від 09 жовтня 2007 року;

- визнати поруку, що виникла на підставі вказаного договору поруки

від 09 жовтня 2007 року, припиненою з 09 квітня 2015 року.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі

10. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня

2024 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду

від 29 травня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.

11. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що доказів виконання боргових зобов`язань в повному обсязі позивачкою не надано, а судами таких обставин не встановлено. На час звернення до суду з позовом про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором банк скористався своїм правом і в судовому порядку, з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України, пред`явив вимогу до поручителя. З огляду на встановлені факти та досліджені докази, ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами того, що при укладенні оспорюваного договору банк порушив вимоги закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат

Врона А. В., просить рішення Приморського районного суду м. Одеси

від 16 грудня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду

від 29 травня 2025 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

13. 04 липня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат

Врона А. В., подала касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду

від 29 травня 2025 року.

14. Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 495/5231/21, які у серпні 2025 року надійшли до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі

№ 522/1528/15 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

16. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. Звертає увагу на окрему думку суддів Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/1528/15.

18. Стверджує, що у випадку, якщо в рішенні суду в іншій справі про стягнення заборгованості з поручителів питання припинення поруки не досліджувалось, то це рішення не є визначальним і таким, що звільняє від доказування.

Наявність цього рішення не позбавляє поручителя можливості звернутися до суду за захистом свого права з підстав, передбачених статтею 16 ЦК України.

19. Зауважує, що про існування рішення у справі № 495/4495/15-ц дізналась у червні 2020 року та була позбавлена можливості в межах тієї справи подати зустрічний позов про визнання поруки припиненою. Апеляційний перегляд вказаної справи не забезпечить їй можливість звернутись із зустрічним позовом, оскільки до повноважень апеляційного суду належить саме перегляд рішення суду першої інстанції, а не розгляд нових позовних вимог.

У задоволенні заяви про перегляд заочного рішення від 14 грудня 2015 року у справі № 495/4495/15-ц було відмовлено, тому вона звернулась до суду з новим позовом у справі, що переглядається.

Крім того, у справі № 495/4495/15-ц судом не було досліджено факт того, що строк основного зобов`язання сплинув 09 жовтня 2014 року.

20. Посилається на те, що судом першої інстанції покладено на неї обов`язок надати належної якості кредитний договір та договір поруки. Діючи в її інтересах, адвокат Врона А. В. направляв відповідачу адвокатський запит з проханням надати завірені копії вказаних правочинів, проте запит залишився без належного виконання та, як наслідок, суду не було надано відповідних документів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

21. У серпні 2025 року ТОВ «Консалт Солюшенс» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що на час звернення ОСОБА_1 з цим позовом вже існувало заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 грудня 2015 року у справі

№ 495/4495/15-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, а тому позивачкою обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки вона мала б захищати свої права у судовому спорі про стягнення заборгованості в рамках справи

№ 495/4495/15-ц. Зауважує, що при вирішені позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості з боржника і поручителя перевірка обґрунтованості заявлених позовних вимог є обов`язком суду. Стверджує, що ОСОБА_1 було відомо про розгляд справи № 495/4495/15-ц, проте вона своєчасно не подала заяву про перегляд заочного рішення.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

22. 09 жовтня 2007 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 43/МК/2007-840, за умовами якого ПАТ «КБ «Надра» надав ОСОБА_2 кредит на споживчі потреби в іноземній валюті в сумі 50 000 доларів США, строком по 03 жовтня 2014 року, зі сплатою 14,4% річних.

23. З метою забезпечення належного виконання зобов`язань

ОСОБА_2 за кредитним договором № 43/МК/2007-840 від 09 жовтня 2007 року, між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено договір поруки від 09 жовтня 2007 року.

Відповідно до пункту 5.2. договору поруки цей договір вступає в силу з моменту його належного оформлення сторонами.

Дія цього договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору чи виконанням поручителем своїх зобов`язань, згідно з умовами цього договору (пункт 5.3. договору).

24. Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 грудня 2015 року у справі № 495/4495/15-ц, яке набрало законної сили, позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в розмірі 2 489 599,65 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

25. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 січня 2021 року у справі № 495/4495/15-ц відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення із заявою про перегляд заочного рішення та про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 грудня 2015 року.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

26. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

27. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

28. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

29. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

30. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

31. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

32. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

33. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука (частина перша статті 546 ЦК України).

34. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

35. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частини перша статті 554 ЦК України).

36. Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

37. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

38. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 62-66 постанови від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц зазначила: «..Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.

Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.

Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.

У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту.

Отже, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості».

39. Встановивши, що заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 грудня 2015 року у справі

№ 495/4495/15-ц, яке набрало законної сили, на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором солідарно із позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові ОСОБА_3 про визнання недійсним пункту договору поруки та визнання поруки припиненою.

40. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що у справі

№ 495/4495/15-ц не було досліджено факт спливу строку основного зобов`язання та припинення поруки, на законність оскаржених судових рішень не впливають, оскільки перевірка цих обставин належала до повноважень суду, який вирішував спір про стягнення боргу із позичальника та поручителя, а ОСОБА_1 , у разі незгоди з рішенням суду у справі № 495/4495/15-ц, мала оскаржувати його у визначеному законом порядку, що було б належним та ефективним способом захисту прав, які вона вважає порушеними.

41. Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, та усталеною практикою Верховного Суду щодо застосування цих висновків, зокрема у постановах від 19 січня 2022 року у справі № 295/48/17, від 21 грудня 2022 року у справі № 308/4844/21, від 15 листопада 2023 року у справі

№ 207/283/21, від 11 березня 2024 року у справі № 610/1475/20, від 13 березня 2024 року у справі № 201/11986/20, від 11 червня 2024 року у справі

№ 309/2568/18.

42. Перегляд рішення суду у справі № 495/4495/15-ц, яке набрало законної сили, не може відбуватися в межах розглядуваної справи.

43. Колегією суддів не встановлено підстав для ініціювання відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, про що просить ОСОБА_1 у касаційній скарзі.

Сама по собі незгода частини суддів Великої Палати Верховного Суду з висновками, викладеними у постанові від 26 січня 2021 року у справі

№ 522/1528/15-ц, та висловлення окремих думок не дає підстав не застосовувати викладені в цій постанові висновки при розгляді подібних справ.

44. Доводи ОСОБА_1 про те, що вона була позбавлена можливості заявити зустрічний позов у справі № 495/4495/15-ц, є безпідставними, оскільки в цьому випадку заявниця могла заперечувати проти позову про стягнення боргу і надавати докази на підтвердження припинення поруки і без подання зустрічного позову.

45. Інші доводи касаційної скарги переважно спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

46. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

47. Підстав для скасування оскаржених судових рішень через порушення норм процесуального права Верховним Судом не встановлено.

48. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

49. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

50. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

51. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Врона Андрій Валентинович, залишити без задоволення.

2. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников