Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 933/363/22

провадження № 61-6344св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Краматорської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі головного управління Держгеокадастру у Донецькій області,

відповідачі: Олександрівська селищна рада Краматорського району Донецької області, ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року у складі колегії суддів: Тимченко О. О., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2022 року керівник Краматорської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі головного управління Держгеокадастру у Донецькій області звернувся до суду із позовом до Олександрівської селищної ради Краматорського району Донецької області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки.

2. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 при зверненні до Олександрівської селищної ради із клопотанням про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області, всупереч вимог статей 116 118 121 ЗК України, приховала той факт, що раніше використала право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та не повідомила про це.

3. Так, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 22 вересня 2017 року отримала безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 6325158500:01:008:0009) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області.

4. 04 листопада 2017 року зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 .

5. 12 грудня 2017 року ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 6325158500:01:008:0009.

6. Прокурор вказував, що ОСОБА_1 вже використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, отримавши у приватну власність земельну ділянку кадастровий номер 6325158500:01:008:0009.

7. Такі дії призвели до незаконного вибуття з комунальної власності земельної ділянки з кадастровим номером 1420355100:01:000:1375 сільськогосподарського призначення площею 2,0 га, яка на даний час знаходиться в межах Олександрівської селищної ради Краматорського району Донецької області.

8. Олександрівською селищною радою Донецької області на момент прийняття оспорюваного рішення не перевірено факт реалізації ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельної ділянки.

9. Враховуючи вищевикладене просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Олександрівської селищної ради Краматорського району Донецької області від 03 грудня 2020 року № 8/2-72, яким ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Олександрівської селищної об`єднаної територіальної громади за межами с. Левадне Олександрівського району Донецької області за межами населених пунктів площею 2,0 га та надано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 1420355100:01:000:1375.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

10. Рішенням Добропільського міськрайонний суд Донецької області від 22 серпня 2023 року у складі судді Любчик В. М. позов задоволено.

11. Визнано незаконним та скасовано рішення Олександрівської селищної ради Краматорського району Донецької області від 03 грудня 2020 року № 8/2-72, яким ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебуває у запасі на території Олександрівської селищної об`єднаної територіальної громади за межами с. Левадне Олександрівського району Донецької області за межами населених пунктів, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та передано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 1420355100:01:000:1375.

12. Вирішено питання щодо судових витрат.

13. Судове рішення мотивоване тим, що матеріалами справи доведено, що відповідач ОСОБА_1 двічі скористалася правом на отримання безоплатно земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, що суперечить нормам статей 116 121 ЗК України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

14. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 серпня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

15. Апеляційний суд виходив із того, що матеріали справи не містять доказів щодо повідомлення ОСОБА_2 , тому відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України рішення місцевого суду підлягає скасуванню.

16. Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що прокурором обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у задоволення позовних вимог. Суд заначив, що ефективним способом захисту порушеного прав є пред`явлення віндикаційного позову про витребування спірної земельної ділянки.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17. У квітні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Донецької обласної прокуратури.

18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20. У касаційній скарзі заступник керівника Донецької обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення місцевого суду.

21. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 27 жовтня 2020 року у справі № 381/375/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 29 червня 2022 року у справі № 466/3737/18, від 03 серпня 2022 року у справі № 130/1017/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неналежне повідомлення ОСОБА_2 , матеріали справи містять докази повідомлення останньої про розгляд справи.

23. Також заявник вказує, що апеляційний суд безпідставно поновив строк на апеляційне оскарження, оскільки ОСОБА_2 отримала судове рішення.

24. Прокурор вказує, що з припиненням оскаржуваного рішення право власності держави на спірну земельну ділянку припинилось, а тому обраний спосіб захисту є належним.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 10247-СГ від 15 червня 2017 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

26. 12 вересня 2017року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі їй у власність земельної ділянки загальною площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області. Вказала, що своїм правом на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства у межах норм, визначених статтею 121 ЗК України, не скористалась.

27. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 17345-СГ від 22 вересня 2017 року ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою та надано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 6325158500:01:008:0009 із земель сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0000 га на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області.

28. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 282333985 встановлено, що право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 6325158500:01:008:0009) за ОСОБА_1 зареєстровано 04 листопада 2017 року та припинено 12 грудня 2017 року.

29. У 2020 році ОСОБА_1 звернулася до Олександрівської селищної ради з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебуває у запасі на території Олександрівської селищної об`єднаної територіальної громади за межами с. Левадне Олександрівського району Донецької області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та передати їй безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1420355100:01:000:1375 площею 2,0000 га.

30. При зверненні з даним клопотанням ОСОБА_1 зазначила, що з нормами статей 116 121 ЗК України ознайомлена і правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки по зазначеному виду використання не користувалася.

31. Рішенням Олександрівської селищної ради Краматорського району Донецької області від 03 грудня 2020 року № 8/2-72 ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Олександрівської селищної об`єднаної територіальної громади за межами с. Левадне Олександрівського району Донецької області за межами населених пунктів площею 2,0 га, та надано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 1420355100:01:000:1375.

32. Відповідно до інформаційної довідки № 282334122 на підставі вказаного рішення 11 лютого 2021 року державним реєстратором Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради Донецької області зареєстровано за ОСОБА_1 вказану земельну ділянку. Право власності припинено 06 квітня 2021 року, новий власник ОСОБА_2 .

Позиція Верховного Суду

33. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

34. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

35. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

36. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

37. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

38. Оскаржуючи судове рішення апеляційного суду, прокурор, серед іншого, послався на те, що апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_2 отримувала судову кореспонденцію та була обізнана про розгляд справи. При цьому ОСОБА_2 також отримувала судове рішення місцевого суду, а тому апеляційний суд безпідставно поновив їй строк на апеляційне оскарження.

39. Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, виходив із того, що матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_2 судових повісток.

40. Вказані висновки апеляційного суду є помилковими з огляду на таке.

41. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою місцевого суду від 09 лютого 2023 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 148).

42. Судова кореспонденція, яка направлялась ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 поверталась до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 1, а. с. 183, 185, 213; т. 2, а. с. 4, 11, 14).

43. Крім того, ОСОБА_2 повідомлялась про судові засідання через оголошення на сайті Судової влади України.

44. Разом із тим, судова кореспонденція, направлена ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 отримана останньою, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1, а. с. 211; т. 2, а. с. 6).

45. Отже доводи касаційної скарги прокурора щодо неврахування апеляційний судом належного повідомлення судом першої інстанції ОСОБА_2 знайшли своє підтвердження.

46. Також з матеріалів справи вбачається, що рішення місцевого суду було направлено ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 та отримано останньою 31 серпня 2023 року (т. 2, а. с. 36).

47. Також ОСОБА_2 отримувала судову кореспонденцію 30 листопада 2023 року, 12 грудня 2023 року щодо виправлення описки за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2, а. с. 70, 90).

48. З наведеного вбачається, що ОСОБА_2 була обізнана про розгляд справи в суді першої інстанції, як і була обізнана про наявність рішення суду по справі, яке вона отримувала.

49. Таким чином, підстави для скасування рішення суду відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України були відсутні.

50. 18 грудня 2023 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 , серед іншого, вказувала, що ОСОБА_2 судові повістки та судове рішення не отримувала.

51. В апеляційній скарзі адресу ОСОБА_2 вказано АДРЕСА_1 , проте судову кореспонденцію за вказаною адресою остання не отримувала (т. 2, а. с. 159, 184, 191), натомість кореспонденцію з апеляційного суду отримана за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2, а. с. 183).

52. Суд апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 05 лютого 2024 року зазначав, що в матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_2 копії оскаржуваного судового рішення, тому клопотання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню.

53. Однак наведене спростовується матеріалами справи (т. 2, а. с. 36).

54. Таким чином, апеляційним судом не враховано, що відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

55. Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

56. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

57. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року в справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зазначено, що тлумачення норм національного законодавства, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарження не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

58. У справі, яка переглядається, наявні докази отримання ОСОБА_2 як судової кореспонденції в місцевому суді, так і отримання рішення суду.

59. Натомість, обґрунтовуючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження, представник ОСОБА_2 вказувала, що остання не отримувала ані судових повісток, ані судового рішення.

60. Вирішуючи питання про поновлення стоку на апеляційне оскарження, апеляційний суд наведеного вище не врахував, належним чином не дослідив матеріали справи та дійшов помилкового висновку про неотримання ОСОБА_2 копії судового рішення, що і стало підставою для передчасного поновлення строку на апеляційне оскарження.

61. Зазначене є підставою для скасування постанови Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року та ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 05 лютого 2024 року, якою поновлено строк на апеляційне оскарження.

62. Відповідно до пункту першого частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович