Постанова

Іменем України

14 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 521/2816/15-ц

провадження № 61-14230сво18

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Польські авіалінії ЛОТ Polskie Linie Lotnicze LOT S.A., товариство з обмеженою відповідальністю "Кристал Тур",

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення апеляційного суду Одеської області від 17 червня 2016 року в складі колегії суддів: Цюри Т. В., Сидоренко І. П., Погорєлової С. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Польських авіаліній ЛОТ Polskie Linie Lotnicze LOT S.A. (далі - Польські авіалінії), ТОВ "Кристал Тур" про захист прав споживача.

Позовна заява мотивована тим, що за укладеним між ним і ТОВ "Кристал Тур" договором перевезення він придбав квитки на рейси Польських авіаліній за напрямком Одеса-Варшава та Варшава-Одеса, однак, за станом здоров'я не міг ними скористатися, а тому 27 грудня 2014 року звернувся до ТОВ "Кристал Тур" із заявою про повернення вартості квитків. 16 січня 2015 року він отримав від ТОВ "Кристал Тур" і Польських авіаліній відмову у поверненні коштів. Позивач зазначав про наявність правових підстав для повернення вартості авіаквитків, із урахуванням положень Закону України "Про захист прав споживачів".

ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути солідарно з Польських авіаліній ЛОТ Polskie Linie Lotnicze LOT S.A., ТОВ "Кристал Тур":

8 800 грн у рахунок відшкодування вартості авіаквитків;

3 640,03 грн інфляційних втрат;

2 000 грн компенсації моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2015 року в складі судді Поліщук І. О. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто солідарно з Польських авіаліній ЛОТ Polskie Linie Lotnicze LOT S.A. та ТОВ "Кристал Тур" 14 440,03 грн, з яких: 8 800 грн у рахунок відшкодування вартості авіаквитків, 3 640,03 грн інфляційних втрат і 2 000 грн у рахунок компенсації моральної шкоди.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 із дотриманням передбаченого законом порядку звернувся до авіаперевізника з заявою про неможливість скористатися послугами та повернення коштів за придбані авіаквитки, однак отримав неправомірну та незаконну відмову, що призвело до порушення права особи, а тому наявні правові підстави для задоволення позову. Внаслідок незаконного неповернення коштів, ОСОБА_1 зазнав душевних страждань, а тому відповідно до статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" суд вирішив питання про компенсацію моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 02 лютого 2016 року в складі колегії суддів: Комаровської Н. В., Гончаренко В. М., Короткова В. Д., з урахуванням ухвали апеляційного суду Одеської області від 16 лютого 2016 року, апеляційну скаргу ТОВ "Кристал Тур" задоволено частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2015 року в частині стягнення з ТОВ "Кристал Тур" на користь ОСОБА_1 вартості авіаквитків, інфляційних втрат та моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Кристал Тур" відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позов щодо невиконання чи неналежного виконання умов договору перевезення мають пред'являтися до перевізника, яким є авіакомпанія, а не до повіреного, яким є агентство з продажу авіаквитків, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову в частині вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Кристал Тур". Оскільки ОСОБА_1 своєчасно звернувся із заявою про неможливість скористатися послугами авіаперевізника та повернення коштів, надавши належні та допустимі докази незадовільного стану здоров'я, наявні правові підстави для повернення коштів за авіаквитки за рахунок Польських авіаліній ЛОТ Polskie Linie Lotnicze LOT S.A.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22 лютого 2016 року у складі судді Цюри Т. В. апеляційну скаргу Польських авіаліній ЛОТ Polskie Linie Lotnicze LOT S.A. на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2015 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати тридцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при подані апеляційної скарги не сплачений судовий збір. Також апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження. Згідно матеріалів справи рішення Малиновського районного суду м. Одеси ухвалено 02 грудня 2015 року, представник Польських авіаліній ЛОТ Polskie Linie Lotnicze LOT S.A. - Дворнікова А. Ю. приймала участь у розгляді справи та була присутня під час ухвалення рішення, однак, апеляційна скарга була подана 03 лютого 2016 року, тобто, після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) та не вказує будь-яких причин поважності пропуску ним строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 07 квітня 2016 року у складі судді Цюри Т. В. поновлено Польським авіалініям ЛОТ Polskie Linie Lotnicze LOT S.A. строк апеляційного оскарження рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2015 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Польських авіаліній ЛОТ Polskie Linie Lotnicze LOT S.A. на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2015 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що особа, яка подала апеляційну скаргу, просила суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2015 року. Перевіривши матеріали справи, суд зазначив, що "причина для поновлення процесуального строку обґрунтована та підлягає задоволенню".

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17 червня 2016 року апеляційну скаргу Польських авіаліній ЛОТ Polskie Linie Lotnicze LOT S.A. задоволено частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2015 року в частині стягнення з Польських авіаліній на користь ОСОБА_1 вартості авіаквитків, інфляційних втрат та моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Польських авіаліній відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивач придбав авіаквитки за наступними тарифами: RSPC PREMIUMECONOMY назва тарифу, що застосувався на ділянці Одеса-Варшава (виліт 02.01.2015) та WGRE424, ECONOMY назва тарифу, що застосувався на ділянці Варшава-Одеса (виліт 06 січня 2015 року). На самому квитку міститься посилання NON-REFUNDABLE, тобто не підлягає відшкодуванню до або після вильоту. Таким чином, у самому квитку авіаперевізником визначено умови, на яких ним надаються послуги, тобто тариф. Відповідно до Правил повітряних перевезень Авіаперевізника, вказані тарифи передбачають повернення коштів за авіаквитки лише у разі відмови у візі, або смерті пасажира чи його родича. Будучи обізнаним з вказаною інформацією, позивач, все ж таки уклав з "LOT" POLISH AIRLINES договір перевезення пасажира та багажу, що підтверджується видачею відповідних авіаквитків. Згідно Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію, членами якої є Республіка Польща та Україна, а також додатків до неї, текст квитка може бути виконаний англійською мовою як міжнародною та мовою авіакомпанії-перевізника. Застосовуючи до спірних правовідносин сторін норми Закону України "Про захист прав споживачів", як підставу відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції не врахував, що спеціальними нормативними актами, які регулюють правовідносини в галузі міжнародних перевезень та міжнародним договором - Чиказькою конвенцією передбачено, що текст квитка може бути викладений англійською мовою, як міжнародною, а також положення статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" про пріоритетність дії правил міжнародного договору над актами законодавства України. Отже, твердження суду першої інстанції про те, що позивач не володіє англійською мовою і це позбавило його права на повну інформацію щодо усіх суттєвих умов перевезення є необґрунтованим. Позивачем всупереч вимогам вказаних норм не надано жодного доказу на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань, тому, колегія вважає, що судом першої інстанції було безпідставно стягнуто з Польських авіаліній ЛОТ Polskie Linie Lotnicze LOT S.A. суму моральної шкоди у розмірі 2000 грн.

Аргументи учасників справи

У липні 2016 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суд апеляційної інстанції вирішив питання про поновлення строку на оскарження без достатніх правових підстав, оскільки представник Польських авіаліній Дворнікова А. Ю. була присутня у судовому засіданні та під час оголошення рішення суду першої інстанції, тому причини пропуску строку апеляційного оскарження не є поважними;

апеляційний суд проігноровав положення пункту 1 глави 2 розділу XIX Наказу Міністерства інфраструктури України № 735 від 30 листопада 2012 року "Про затвердження Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу", згідно якого примусове повернення коштів або перебронювання без застосування штрафних санкцій здійснюються у випадках: хвороби пасажира або членів його родини, що подорожують разом із ним, за наявності відповідним чином оформленої довідки закладу охорони здоров'я;

апеляційний суд проігнорував той факт, що умови тарифів іноземних авіаперевізників мають відповідати законодавству України. Суд вказав, що ОСОБА_1 було роз'яснено усі умови тарифів авіаперевізника та він погодився на них. Проте у матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази того, що ОСОБА_1 було роз'яснено умови тарифів авіаперевізника;

суд апеляційної інстанції у порушення положень статті 318 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) повторно переглянув рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2015 року, не скасувавши при цьому рішення апеляційного суду Одеської області від 02 лютого 2016 року, що призвело до існування двох протилежних по суті рішень у справі;

суд зробив необґрунтований висновок про те, що ОСОБА_1 не було заподіяно моральних страждань. Внаслідок відмови у поверненні грошових коштів за авіаквитки ОСОБА_1 зазнав душевних страждань, оскільки був змушений постійно хвилюватися про те, що втратив велику суму грошей, порушились звичні життєві зв'язки, змушений звертатися до адвоката та суду. Він знаходився у стані постійного нервового напруження та стресу. У результаті чого, у нього різко знизилась працездатність, що негативно вплинуло на виконання ним своїх обов'язків. Внаслідок дій відповідачів у нього також порушився сон.

У серпні 2016 року Польські авіалінії ЛОТ Polskie Linie Lotnicze LOT S.A. через представника Дворнікова А. Ю. надали заперечення на касаційну скаргу, в якому просять залишити її без задоволення, а оскаржено рішення - без змін. Заперечення мотивовані безпідставністю доводів касаційної скарги та законністю і обґрунтованістю оскарженого судового рішення. Зазначає, що апеляційний суд обґрунтовано поновив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Рух справи

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.

20 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року справу передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що, поновлюючи Польським авіалініям ЛОТ Polskie Linie Lotnicze LOT S.A. строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суддя-доповідач не навів в ухвалі про відкриття провадження мотивів такого поновлення, а також не зазначив обставини, які дають підстави вважати поважними причини пропуску такого строку. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року в справі № 203/642/14-ц, у якій зазначено, що поновлюючи строк на апеляційне оскарження, суд не мотивував свій висновок, не зазначив підстав для поновлення строку, мотивів та оцінки доказів на підтвердження поважності пропуску строку.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року прийнято та призначено до розгляду справу Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року зупинено касаційне провадження у справі № 521/2816/15-ц до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 216/3521/16-ц.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року поновлено касаційне провадження у справі № 521/2816/15-ц.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про часткове прийняття аргументів, викладених у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що:

"вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження" (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року);

"одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

У цій справі національне законодавство на час подій не обмежувало дискреційні повноваження судів щодо часу або підстав для поновлення пропущеного строку. Сама концепція "поважних причин", згідно з якою національні суди виправдали відновлення провадження у справі заявника, не є чіткою. За таких обставин для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

11 квітня 2011 року апеляційний суд постановив, що апеляційну скаргу було подано 13 січня 2011 року, тобто з порушенням десятиденного строку. Відповідач цю ухвалу до Вищого адміністративного суду України не оскаржив. Відповідно до національного законодавства це означало, що постанова районного суду вступила в законну силу та підлягала виконанню, і відповідач виконав її, збільшивши розмір пенсії заявника (див. пункти 11 і 12).

У своєму клопотанні про поновлення пропущеного строку, поданому 15 серпня 2011 року, відповідач, як вбачається, доводив, що насправді строк оскарження пропущено не було, оскільки він "оскаржує.. постанову" районного суду з 31 грудня 2010 року, тобто апеляцію було подано в межах встановленого строку. Проте 26 січня 2012 року апеляційний суд дійшов висновку, що заяву було подано 13 січня 2012 року, тобто з порушенням строку. Тим не менш, апеляційний суд вирішив поновити строк оскарження, просто посилаючись, без надання будь-яких додаткових пояснень, на "поважні причини".

Згідно з твердженнями Уряду "поважними причинами", на які посилався апеляційний суд, була затримка в отриманні копії постанови районного суду. Проте Суд зазначає, що ані відповідач, ані апеляційний суд не навели цей факт в якості причини поновлення строку оскарження. У будь-якому разі зазначена причина не може вважатися такою, що має стосунок до рішення про поновлення пропущеного строку, оскільки згідно з національним законодавством строк оскарження відраховується з моменту фактичного отримання копії постанови особою, яка подає скаргу.

Іншими словами, опосередковано відхиливши єдину причину, наведену відповідачем у його клопотанні про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд, тим не менш, задовольнив клопотання, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження. У світлі цих обставин Суд доходить висновку, що апеляційний суд поновив пропущений строк оскарження остаточної постанови суду, ухваленої на користь заявника, не вказавши чітких причин такого рішення.

Отже, національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46-53, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року).

"саме до повноважень національних судів належить вирішувати питання про будь-яке поновлення строку на апеляційне оскарження, такі повноваження не є необмеженими.

Національні суди зобов'язані навести підстави. У кожній справі суди мають перевірити, чи можуть підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження виправдати втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує свободу розсуду судів щодо часу або підстав для поновлення строків.

Повертаючись до цих заяв, Суд зазначає, що національні суди або посилались на "поважні підстави" (заява № 2075/13) в обґрунтування поновлення строку, без надання будь-якого пояснення чи оцінки цих підстав, або обмежувались встановленням того, що апеляційні скарги були подані з дотриманням процесуальних формальностей, без наведення будь-яких підстав.

У більшості заяв підставою, за її наявності, на яку посилались відповідачі, управління Пенсійного фонду, у своїх заявах про поновлення строку було пізнє вручення постанови суду першої інстанції. Однак у матеріалах справ немає доказів (таких як супровідні листи, поштові записи тощо) цих тверджень, що особливо дивно для справ, у яких апеляційні скарги були подані зі значною затримкою (більше 3 років у заяві пані В. Кашук ( № 56107/14) та 2 років і 5 місяців у заяві пані ОСОБА_4 ( № 21478/14)). Також немає жодних ознак того, що такі докази були надані національним судам" (OSOVSKA AND OTHERS v. UKRAINE, № 2075/13,19306/13,28131/13,21478/14,56107/14, § 27-29, ЄСПЛ, від 28 червня 2018 року);

"у декількох попередніх справах, у яких порушувалися доволі схожі процесуальні питання, Суд встановив, що коли строк для оскарження поновлюється після спливу значного періоду часу без жодної потреби у виправленні серйозних судових помилок чи недоліків правосуддя, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Тоді як вирішення питання про будь-яке поновлення строку на оскарження відноситься саме до повноважень національних судів, такі повноваження не є необмеженими. У кожній справі національні суди мають перевірити, чи є підстави для поновлення строку на оскарження виправданими, а також обґрунтувати своє рішення про поновлення строку. У цій справі провадження було відновлено після затримки у шість місяців, що є суттєво меншим періодом, аніж затримки у понад два роки та один рік відповідно у згаданих справах "Пономарьов проти України" та "Устименко проти України". Проте це не означає, що у цій справі для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції ВССУ користувався необмеженою свободою розсуду, розглядаючи питання про відновлення провадження за поданою із запізненням касаційною скаргою заступника прокурора Херсонської області. ВССУ повинен був застосовувати відповідні процесуальні норми згідно з принципом юридичної визначеності. З цього випливає, що ВССУ просто погодився з аргументом заступника прокурора про порушення строку з "поважних причин", оскільки про рішення апеляційного суду Херсонської області від 27 вересня 2011 року він дізнався зі звернення одного з опонентів заявника, поданого до прокуратури 04 квітня 2012 року, і задовольнив його клопотання про поновлення строку. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з відсутністю належного обґрунтування щодо відновлення провадження у справі заявника" (SABADASH v.
UKRAINE № 28052/13, § 31-34, ЄСПЛ, від 23 липня 2019 року).

У частині 1 статті 73 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) передбачено, що суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 210 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) ухвала суду, що постановляється як окремий документ, складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Згідно частини 3 статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 297 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Тлумачення вказаних норм, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

У справі, що переглядається:

30 січня 2016 року Польські авіалінії подали апеляційну скаргу на рішення Малиновського районного суду від 02 грудня 2015 року та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з посиланнями на практику Європейського суду з прав людини щодо доступу до правосуддя, без вказівки будь-яких поважних причин (Т. 1, а. с. 274-279);

ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22 лютого 2016 року вказана апеляційна скарга залишена без руху для усунення недоліків, а саме: для сплати судового збору та зазначення поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Апеляційний суд зазначив, що представник Польських авіаліній була присутня в судовому засіданні 02 грудня 2015 року та не вказує будь-яких причин поважності пропуску ним строку на апеляційне оскарження, а тому апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження;

на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 22 лютого 2016 року Польські авіалінії подали до апеляційного суду документ на підтвердження сплати судового збору та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому вказали, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини особа не може бути позбавлена доступу до правосуддя, а тому строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин (Т. 1, а. с. 296,297). Жодних інших причин пропуску строку на апеляційне провадження не зазначено;

ухвалою апеляційного суду Одеської області від 07 квітня 2016 року поновлено Польським авіалініям строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження в справі. особа, яка подала апеляційну скаргу, просила суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2015 року. Перевіривши матеріали справи, суд вказав, що "причина для поновлення процесуального строку обґрунтована та підлягає задоволенню";

за таких обставин апеляційний суд, поновлюючи строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не зазначивши поважної причини пропуску строку на апеляційне оскарження, і за відсутності такої причини в клопотанні Польських авіаліній, не навівши належного обґрунтування поновлення такого строкупорушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини 2 статті 406 ЦПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.

В касаційній скарзі містяться доводи про незаконність ухвали апеляційного суду Одеської області від 07 квітня 2016 року. Тому Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає обґрунтованим аргумент касаційної скарги щодо порушення норм процесуального права апеляційним судом при поновленні строку на апеляційне оскарження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала апеляційного суду Одеської області від 07 квітня 2016 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 17 червня 2016 року постановлені без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 07 квітня 2016 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 17 червня 2016 року скасувати і передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Висновки про правильне застосування норм права

Відповідно до частини 2 статті 416 ЦПК України у постанові палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати.

На підставі викладеного, частини 2 статті 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду висловлює такий висновок про застосування норми права.

Апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400 та 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409,416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 07 квітня 2016 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 17 червня 2016 року скасувати.

Передати справу № 521/2816/15-ц до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала апеляційного суду Одеської області від 07 квітня 2016 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 17 червня 2016 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: В. С. Висоцька

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Є. В. Синельников

І. М. Фаловська

М. Є. Червинська