Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.12.2019 року у справі №440/1331/18

Постанова

Іменем України

11 березня 2020 року

м. Київ

справа № 440/1331/18

провадження № 61-21383св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Буського районного суду Львівської області від 24 травня 2019 року у складі судді Журибіди Б. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про розірвання договорів вкладу, стягнення грошових коштів та процентів.

Позовна заява мотивована тим, що 23 квітня 2013 року у м. Сімферополі між нею та банком укладено договори банківських вкладів: про розміщення грошових коштів на депозитних рахунках за програмою «Стандарт на 12 місяців», за яким вона внесла кошти у відділення банку відповідача в іноземній валюті в сумі 5 000 доларів США під 9,75 % річних на строк 365 днів до 23 квітня 2014 року включно, та договір про розміщення грошових коштів на депозитних рахунках за програмою «Депозит Плюс на 12 місяців», за умовами якого вона внесла кошти у національній валюті вкладу у сумі 64 880 грн під 18 % річних на строк 365 днів до 23 квітня 2014 року включно, з періодом нарахування відсотків по вкладу один місяць.

Свої зобов`язання за даними договорами вона виконала у повному обсязі. Внесення грошових коштів на передбачені договорами рахунки підтверджується відповідними копіями квитанцій. Відповідач, до початку тимчасової окупації Автономної республіки (далі - АР) Крим, сплачував відсотки за вказаними договорами. Однак, після окупації тривалий час відсотки не виплачує, посилається на те, що депозитні кошти вносились у банківському відділенні на території АР Крим, яка є тимчасово окупованою територією, що позбавляє відповідача можливості перевірити її вимоги та виконати умови договорів.

Зазначала, що відповідно до пункту 9 вказаних договорів вона має право розірвати такі, повідомивши банк за два банківських дня до дати розірвання договорів. Заявою від 24 травня 2018 року вона повідомила відповідача про розірвання договорів, повернення вкладів та виплату процентів. Однак, така вимога залишилась без відповіді.

Вважала, що з моменту подачі заяви про розірвання договорів вкладів, відповідач зобов`язаний виплатити їй проценти у загальному розмірі 47 892,52 грн та 2 048,76 доларів США.

Оскільки стороною укладених договорів є АТ КБ «ПриватБанк», згідно із чинним законодавством, зобов`язання за договором банківського вкладу має виконувати саме відповідач, як юридична особа, а не його Кримська філія.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд розірвати договори депозитних вкладів від 23 квітня 2013 року, укладені між нею та АТ КБ «ПриватБанк», та стягнути з банку на свою користь суми вкладів у розмірі 5 000 доларів США та 64 880 грн, а також невиплачені проценти у розмірі 2 048,76 доларів США та 47 892,52 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Буського районного суду Львівської області від 24 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір від 23 квітня 2013 року № SAMDN25000734788346 про розміщення грошових коштів на депозитних рахунках за програмою «Стандарт на 12 міс.», згідно якого внесено кошти у іноземній валюті вкладу в сумі 5 000 доларів США під 9,75 % річних на строк 365 днів до 23 квітня 2014 року включно, з періодом нарахування відсотків за вкладом один місяць.

Розірвано договір від 23 квітня 2013 року № SAMDN25000734788227 про розміщення грошових коштів на депозитних рахунках за програмою «Депозит Плюс на 12 міс.», згідно якого внесено кошти у національній валюті вкладу в сумі 64 880 грн під 18% річних на строк 365 днів до 23 квітня 2014 року включно, з періодом нарахування відсотків за вкладом один місяць.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» суму боргу у розмірі 5 000 доларів США за договором від 23 квітня 2013 року № SAMDN25000734788346 про розміщення грошових коштів на депозитних рахунках за програмою «Стандарт на 12 міс.», що станом на 02 липня 2018 року за офіційним курсом Національного банку України становить 131 496,30 грн.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» суму боргу у розмірі заборгованих процентів 2027,46 доларів США за договором від 23 квітня 2013 року № SAMDN25000734788346 про розміщення грошових коштів на депозитних рахунках за програмою «Стандарт на 12 міс.», що станом на 02 липня 2018 року за офіційним курсом Національного банку України становить 53 383,02 грн.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» суму боргу у розмірі 64 880 грн за договором від 23 квітня 2013 року № SAMDN 25000734788227 про розміщення грошових коштів на депозитних рахунках за програмою «Депозит Плюс на 12 міс.».

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» суму боргу в розмірі заборгованих процентів 47 892,52 грн за договором від 23 квітня 2013 року № SAMDN 25000734788227 про розміщення грошових коштів на депозитних рахунках за програмою «Депозит Плюс на 12 міс.».

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, що між сторонами у справі укладалися строкові договори банківських вкладів (депозитів), за умовами яких банк взяв на себе певні зобов`язання, але належним чином в установлений договором строк їх не виконав.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного судувід 04 листопада 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а рішення Буського районного суду Львівської області від 24 травня 2019 року - без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, перевірив подані сторонами докази, надавши їм належної правової оцінки, та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Апеляційний суд погодився з тим, що зобов`язання повинно виконуватися незалежно від того, де був укладений договір. Юридична особа - АТ КБ «ПриватБанк» знаходиться у м. Дніпрі, а не у тимчасово окупованій АР Крим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду, АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли помилкового висновку про задоволення позову. Вказує, що позивач не надала належних доказів перебування коштів у банку на час звернення до суду з позовом.

Вважає, що саме позивач повинна була довести те, що банк не виконав своїх зобов`язань.

Зазначає, що у зв`язку з окупацією Російською Федерацією АР Крим, у банку немає доступу до інформації щодо укладення спірних договорів з позивачем.

Посилається, що судові рішення про розірвання спірних договорів є безпідставними, оскільки договори вже були розірвані в односторонньому порядку позивачем, яка подала до банку відповідну заяву 24 травня 2018 року.

Відзив на касаційну скаргу позивач до суду не подала.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 02 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23 квітня 2013 року між сторонами у м. Сімферополі укладено Договір № SAMDN25000734788346 про розміщення грошових коштів на депозитних рахунках з програмою «Стандарт на 12 місяців», за яким ОСОБА_1 внесла кошти в іноземній валюті вкладу у сумі 5 000 доларів США під 9,75 % річних на строк 365 днів до 23 квітня 2014 року включно, з періодом нарахування відсотків по вкладу один місяць.

23 квітня 2013 року між сторонами укладено договір № SAMDN25000734788227 про розміщення грошових коштів на депозитних рахунках за програмою «Депозит плюс на 12 місяців», за яким ОСОБА_1 внесла кошти у національній валюті у сумі 64 880 гривень під 18 % річних на строк 365 днів до 23 квітня 2014 року включно, з періодом нарахування відсотків по вкладу один місяць.

Факт внесення ОСОБА_1 коштів на відповідні рахунки підтверджується наявними оригіналами договорів та квитанцій про прийняття ПАТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів, копії яких є у матеріалах справи (а. с. 7-12).

До початку тимчасової окупації АР Крим відповідач сплачував позивачу відсотки за користування грошовими коштами.

Після спливу річного терміну дії договорів позивач не заявляла про їх розірвання, тому вони автоматично були продовжені на наступний період.

24 травня 2018 року ОСОБА_1 надіслала в ПАТ КБ «ПриватБанк» письмову вимогу про повернення вкладу, відсотків по вище зазначених договорах, однак відповіді не отримала (а. с. 6).

Згідно з розрахунком позивача за договором № SAMDN25000734788227 загальний розмір невиплачених процентів становить 47 892,52 грн.

За договором № SAMDN25000734788346 загальний розмір заборгованих процентів становить 2 048, 76 доларів США, що станом на 02 липня 2018 року за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 53 880, 87 грн.

Згідно з розрахунком відповідача розмір нарахованих процентів за період з 01 березня 2014 року по 27 квітня 2018 року становить 2 027,46 доларів США.

Іншого розрахунку сторонами у справі не надано.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно із частиною першою статті 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов`язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши та дослідивши всі фактичні обставини справи, оцінивши всі надані за час розгляду справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшли обґрунтованого висновку про те, що надані позивачем докази підтверджують факт укладення спірних договорів банківських вкладів, а АТ КБ «ПриватБанк» не виконує своїх зобов`язань перед ОСОБА_1 за вказаними договорами щодо повернення коштів за вкладами та процентів за користування ними.

Доводи касаційної скарги банку про те, що позивач не надала належних доказів перебування коштів у банку на час звернення до суду з позовом, а також, що саме позивач повинна була довести те, що банк не виконав своїх зобов`язань, є необґрунтованими.

ОСОБА_1 довела внесення нею грошових коштів на депозитні рахунки АТ КБ «ПриватБанк», а банк не спростував належними та допустимими доказами наявності депозитних зобов`язань перед позивачем за спірними договорами банківських вкладів, не спростував відомостей про відкриття за такими договорами особових рахунків та не довів факт повернення грошових коштів, внесених на депозит, що було саме його процесуальним обов`язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, оскільки обов`язок доказування покладено на ту особу, яка заявляє вимоги чи заперечує проти певних обставин.

Верховний Суд у своїй постанові від 17 липня 2019 року у справі № 316/265/17 (провадження № 61-4981св19), зокрема, дійшов висновку, що укладання договору банківського вкладу під час відкриття банком депозитного рахунка клієнту є обов`язковим, а надання володільцем такого рахунка виписки (у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями є доказом укладення такого договору. Отже, письмова форма договору банківського вкладу вважається дотримано, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Також, зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України: від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-997цс16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).

Не заслуговують на увагу й доводи заявника про те, що у зв`язку з окупацією Російською Федерацією АР Крим, у банку немає доступу до інформації щодо укладення спірних договорів з позивачем.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Згідно зі статтею 47 цього Закону банк має право здійснювати банківську діяльність шляхом надання банківських послуг. До банківських послуг належать: 1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах; 3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку.

Тобто, надання послуг з розміщення вкладу (депозиту) здійснює саме банк як юридична особа, а не його структурні одиниці (відділення, філії). Проте, якщо структурній одиниці надано відповідні повноваження (згідно з положенням, статутом, довіреністю) то вона має право укладати договори від імені банку. Стороною за договором у таких випадках є банк, а не його структурна одиниця. Відтак, саме банк, а не його структурна одиниця, має відповідати за зобов`язаннями, взятими на себе укладеним договором.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Отже, оскільки стороною укладених договорів банківських вкладів є АТ КБ «ПриватБанк», то зобов`язання за дійсними договорами має виконувати саме АТ КБ «ПриватБанк» як юридична особа, а не його Кримська філія. Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов`язків по укладених і дійсних договорах.

Європейський суд з прав людини у справі «ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ» зазначив, що якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Подібні довірчі стосунки невід`ємні для банківських операцій і пов`язаним з ними правом. У цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини нагадав, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin і Perihan Sahin проти Туреччини, № 13279/05, § 56, рішення від 20 жовтня 2011 року).

Колегія суддів також відхиляє посилання АТ КБ «ПриватБанк» на те, що судові рішення про розірвання спірних договорів є безпідставними, оскільки договори вже були розірвані в односторонньому порядку позивачем, яка подала до банку відповідну заяву 24 травня 2018 року.

Пунктами 9 договорів банківських вкладів від 23 квітня 2013 року обом сторонам дійсно надано право достроково розірвати договори в односторонньому порядку, попередивши іншу сторону за два банківських дні до дня розірвання договорів.

24 травня 2018 року ОСОБА_1 надіслала у ПАТ КБ «ПриватБанк» письмову заяву про розірвання договорів банківських вкладів від 23 квітня 2013 року, які є предметом розгляду в цій справі, та про повернення сум вкладів і нарахованих відсотків, в якій вона просила банк розірвати вказані договори, а не повідомила його про таке розірвання за два банківських дні (а. с. 6).

Судами було встановлено, що вказана заява була залишена банком без реагування, тобто, фактично, на той час спірні договори розірвано не було. АТ КБ «ПриватБанк» за час розгляду справи в судах попередніх інстанцій доказів протилежного не надав.

Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні представником банку норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій з дотримання вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, правильно встановили правовідносини, що склалися, і задовольнили позовні вимоги ОСОБА_1 .

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Буського районного суду Львівської області від 24 травня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк