Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.10.2019 року у справі №754/1268/17

Постанова

Іменем України

23 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 754/1268/17

провадження № 61-17154св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація,

треті особи: директор Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району міста Києва ОСОБА_4, ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 червня 2019 року у складі судді Клочко І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Желепи О.

В., Кулікової С. В., Мараєвої Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: директор Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району міста Києва ОСОБА_4, ОСОБА_2, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- зобов'язати Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію відкликати відповідь ОСОБА_3 депутату ОСОБА_7 від 12 вересня 2016 року № 001-2592, враховуючи приписи Держпраці від 13 червня 2016 року № 26-151/654-553 та від 18 липня 2016 року № 26-151/803-663 та відповідь Державної Служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 12 вересня

2016 року № 001-2592, підтверджуючи численні порушення у стоматологічному відділенні філії № 3 вказаного КНП "Консультативно-діагностичний центр"
Деснянського району міста Києва та беручи до уваги, що, згідно відомостей МОЗ України від 18 вересня 2014 року серії АЕ № 571198, стоматологічне відділення не має ні кабінетів, ні майна, а перевіряючі фактично перевіряли незаконне стоматологічне відділення, організоване ОСОБА_4, де послуги надаються без ліцензії МОЗ з грубим порушенням чинного законодавства, у тому числі санітарно-епідеміологічного режиму. Та надати правдиві матеріали для надання правдивої відповіді щодо виявлених порушень (виконавці відповіді ОСОБА_5 та

ОСОБА_6), враховуючи, що ОСОБА_5, використовуючи службове становище посадової особи, незаконно внесла ОСОБА_6 до резерву державних службовців рангу Б у 2015 році, як особу не маючу діючої спеціалізації за фахом управління та організація охорони здоров'я, та не будучи магістром права, приймаючи до уваги відеоматеріали, долучені до матеріалів справи, підтверджуючі, що ОСОБА_7 особисто був у депутатській групі, яку привела 19 липня 2016 року мати-одиначка двох дітей, в тому числі малолітнього, на власні очі побачити організоване ОСОБА_4 надання без ліцензії МОЗ України стоматологічних платних послуг, в тому числі лікарями, які не мають відповідної спеціалізації, а ОСОБА_10 взагалі не має права лікувати людей, як не маюча ніколи ніякого сертифікату спеціалізації, лікування, видалення, протезування, імплантування, в тому числі дитячому населенню, простроченими матеріалами, медикаментами, лікарськими засобами, враховуючи, що по наказу ОСОБА_4 на депутатів двічі викликався наряд поліції, щоб перешкодити їм припинити незаконне надання медичних послуг, а після від'їзду депутатів, ОСОБА_10 було здійснено розбійний напад на ОСОБА_2 і бригадою швидкої допомоги, вона була шпиталізована з місця злочину, провівши 15 діб у неврологічному стаціонарі КМКЛ 11, маючи понад 21 добу втрати працездатності з закритою черепно-мозковою травмою, струсом мозку тощо;

- визнати неправомірними дії Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо надання розпорядження № 644-к від 23 жовтня 2013 року про призначення директором КНП "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району міста Києва ОСОБА_4, враховуючи відсутність у нього діючої спеціалізації за фахом організація та управління охороною здоров'я;

- скасувати, анулювати, визнати недійсним розпорядження № 644-к від 23 жовтня 2013 року Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо призначення директором КНП "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва ОСОБА_4, враховуючи відсутність у останнього діючої спеціалізації за фахом організація та управління охороною здоров'я;

- скасувати, анулювати, визнати недійсним подання від 09 жовтня 2015 року № 033-2372 начальника районного управління охорони здоров'я Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_6 на продовження контракту з ОСОБА_4 на посаді директора КНП "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району міста Києва;

- визнати неправомірними дії Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо надання розпорядження № 582-к від 21 жовтня 2015 року на підставі якого було продовжено контракт з ОСОБА_4;

- скасувати, анулювати, визнати недійсним розпорядження № 582-к від 21 жовтня 2015 року Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо продовження контракту з ОСОБА_4;

- визнати неправомірними дії Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо продовження контракту між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією та ОСОБА_4 2015 року;

- визнати недійсним, скасувати, анулювати контракт 2015 року укладений між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією та ОСОБА_4;

- зобов'язати Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію розірвати, діючий контракт з директором КНП "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району міста Києва ОСОБА_4;

- зобов'язати Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію здійснити необхідні заходи щодо медичного обстеження ОСОБА_4, враховуючи його апеляції про перебування ОСОБА_2 у зоні АТО 18 липня 2016 року та суцільну небезпеку для оточуючих, враховуючи використання свого службового становища ОСОБА_4, систематично порушуючи чинне законодавство, заподіявши моральну та матеріальну шкоди соціально незахищеним верствам населення - матерям-одиначкам, в тому числі малолітніх дітей, інвалідам, та прийняття матері-одиначки малолітнього та неповнолітньої дітей 01 листопада 2013 року

ОСОБА_2 на роботу стоматологом-терапевтом стоматологічного відділення філії № 3 вказаного КНП "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району міста Києва, яке не має ні кабінетів, ні майна, а з 01 жовтня 2014 року примушувавшого працювати стоматологом-терапевтом госпрозрахункового відділення філії № 3 вказаного КНП "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району міста Києва, яке не має ні кабінетів ні майна, приймаючи до уваги встановлення ОСОБА_4 у підпільному стоматологічному відділенні № 3 КНП "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району міста Києва пральної машини, на якій за його наказом, в тому числі ОСОБА_10 після обслуговування клієнтів прала білизну;

- зобов'язати Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію створити комісію по розгляду питання щодо призначення Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією на посаду директора КНП "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району міста Києва ОСОБА_4, який призначив завідуючим відділенням стоматологічної філії № 3 КНП

ОСОБА_9, враховуючи, що стоматологічне відділення не має ні приміщень, ні майна, що унеможливлює надання медичних послуг населенню та керування кимось, приймаючи до уваги відомості ліцензії МОЗ України від 18 вересня

2014 року серії АЕ № 571198;

- зобов'язати Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію, враховуючи, що саме вона призначила директором КНП "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району міста Києва ОСОБА_4, який створив наказ від 01 листопада 2013 року щодо прийняття лікаря ОСОБА_10 на посаду стоматолога-терапевта, враховуючи, що вона не має свідоцтва спеціалізації за фахом терапевтична стоматологія, згідно відомостей ліцензії МОЗ України від 18 вересня 2014 року серії АЕ № 571198 комісійно розглянути законність дій ОСОБА_4, враховуючи наказ від 01 листопада 2013 року щодо прийняття лікаря ОСОБА_10 на посаду стоматолога-терапевта, враховуючи, що вона не має свідоцтва спеціалізації за фахом терапевтична стоматологія, згідно відомостей ліцензії МОЗ України від 18 вересня 2014 року серії АЕ № 571198 та щодо неприпинення трудових відносин з лікарем філії № 3 КНП "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району міста Києва ОСОБА_10, враховуючи, що свідоцтво про наявність у неї категорії 299738 від 28 жовтня

2011 року недійсне, втратило чинність 28 жовтня 2016 року, а термін дії свідоцтва від 07 липня 2016 року № НОМЕР_1, яке підтверджує проходження переатестаційного циклу, закінчилось 07 липня 2017 року та приймаючи до уваги, що стоматологічне відділення не має ні приміщень, ні майна, що унеможливлює надання медичних послуг населенню та керування кимось, приймаючи до уваги відомості ліцензії МОЗ України від 18 вересня 2014 року серії АЕ № 571198;

- зобов'язати Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію комісійно розглянути законність дій ОСОБА_4 щодо організації надання медичних послуг без ліцензії МОЗ України у стоматологічному відділенні філії № 3 по вулиці Матеюка, 3 в місті Києві лікарями - ОСОБА_9 кабінет № 422, хірург-стоматолог ОСОБА_11 кабінет № 415, стоматолог-терапевт ОСОБА_12 кабінет № 416, стоматолог-терапевт ОСОБА_13 кабінет № 416, стоматолог-терапевт ОСОБА_14 кабінет № 417, стоматолог-терапевт ОСОБА_15 кабінет № 417, стоматолог-терапевт ОСОБА_16 кабінет № 417, стоматолог-терапевт ОСОБА_18 кабінет № 417, стоматолог ОСОБА_19 кабінет № 418, № 424, стоматолог-терапевт ОСОБА_20 кабінет № 422, стоматолог ОСОБА_21 кабінет № 416, № 423, стоматолог-терапевт ОСОБА_22 кабінет № 424, № 423, стоматолог-терапевт ОСОБА_23 кабінет № 416, стоматолог ОСОБА_24 кабінет № 417, стоматолог ОСОБА_25 кабінет № 418, № 424, стоматолог-терапевт ОСОБА_10 кабінет № 424, № 423, враховуючи, що згідно відомостей ліцензії МОЗ України від 18 вересня 2014 року серії

АЕ № 571198, вказані кабінети не є приміщеннями філії № 3 КНП "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району міста Києва, а також щодо неприпинення надання медичних послуг без ліцензії МОЗ України у стоматологічному відділенні філії № 3 по вулиці Матеюка, 3 в місті Києві лікарями: ОСОБА_9 кабінет № 422, хірург-стоматолог ОСОБА_11 кабінет № 415, стоматолог-терапевт ОСОБА_12 кабінет № 416, стоматолог-терапевт

ОСОБА_13 кабінет № 416, стоматолог-терапевт ОСОБА_14 кабінет № 417, стоматолог-терапевт ОСОБА_15 кабінет № 417, стоматолог-терапевт

ОСОБА_16 кабінет № 417, стоматолог-терапевт ОСОБА_18 кабінет № 417, стоматолог ОСОБА_19 кабінет № 418, № 424, стоматолог-терапевт ОСОБА_20 кабінет № 422, стоматолог ОСОБА_21 кабінет № 416, № 423, стоматолог-терапевт ОСОБА_22 кабінет № 424, № 423, стоматолог-терапевт ОСОБА_23 кабінет № 416, стоматолог ОСОБА_24 кабінет № 417, стоматолог ОСОБА_25 кабінет № 418, № 424, стоматолог-терапевт

ОСОБА_10 кабінет № 424, № 423, враховуючи, що згідно відомостей ліцензії МОЗ України від 18 вересня 2014 року серії АЕ № 571198, вказані кабінети не є приміщеннями філії № 3 КНП;

- зобов'язати Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію розглянути питання припинення та заборони надання без ліцензії МОЗ України медичних стоматологічних послуг у стоматологічному відділенні філії № 3 по вулиці Матеюка, 3 в місті Києві лікарями: ОСОБА_9 кабінет № 422, хірург-стоматолог ОСОБА_11 кабінет № 415, стоматолог-терапевт ОСОБА_12 кабінет № 416, стоматолог-терапевт ОСОБА_13 кабінет № 416, стоматолог-терапевт ОСОБА_14 кабінет № 417, стоматолог-терапевт ОСОБА_15 кабінет № 417, стоматолог-терапевт ОСОБА_16 кабінет № 417, стоматолог-терапевт ОСОБА_18 кабінет № 417, стоматолог ОСОБА_19 кабінет № 418, № 424, стоматолог-терапевт ОСОБА_20 кабінет № 422, стоматолог ОСОБА_21 кабінет № 416, № 423, стоматолог-терапевт ОСОБА_22 кабінет № 424, № 423, стоматолог-терапевт ОСОБА_23 кабінет № 416, стоматолог ОСОБА_24 кабінет № 417, стоматолог ОСОБА_25 кабінет № 418, № 424, стоматолог-терапевт ОСОБА_10 кабінет № 424, № 423, враховуючи, що згідно відомостей ліцензії МОЗ України від 18 вересня 2014 року серії

АЕ № 571198, вказані кабінети не є приміщеннями філії № 3 КНП та, приймаючи до уваги ігнорування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації усіх звернень ОСОБА_26 на протизаконну діяльність директора КНП "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району міста Києва ОСОБА_4, враховуючи звернення від 01 серпня 2017 року № 102/П-1067;

- зобов'язати Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію надати письмові відповіді на усі звернення ОСОБА_26 з травня 2016 року, у тому числі від 01 серпня 2017 року № 102/П-1067;

- стягнути з Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації завдану моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн на користь важкохворого інваліда 2 групи довічно ОСОБА_1,1945 року народження;

- стягнути з Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації завдану матеріальну шкоду в розмірі 77 700,00 грн на користь важкохворого інваліда 2 групи, довічно ОСОБА_1,1945 року народження, враховуючи, що він надавав кошти в розмірі 100 000,00 грн сплачених у вигляді благодійних внесків та

150 000,00 грн сплачених на придбання та доставку стоматологічної установки АЯКС 12, яка згідно відомостей ліцензії МОЗ України від 18 вересня 2014 року серії АЕ № 571198, на провадження господарської діяльності з медичної практики у філії № 3 існує відділення терапевтичної стоматології, яке має кабінети та майно, в тому числі 9 стоматологічних установок Ергостар, а ОСОБА_4 прийняв ОСОБА_2 мати-одиначку малолітнього та неповнолітньої дітей, стоматологом-терапевтом стоматологічного відділення філії № 3 вказаного КНП, яке немає ні кабінетів, ні майна та примушував працювати у 420 кабінеті та коморі НОМЕР_2 кабінетів на 100 % списаній УС-30, згідно довідки перевірки КНП КДЦ Деснянського району міста Києва Департаментом Охорони здоров'я КМДА від 04 серпня 2016 року, а установку АЯКС не вводив в експлуатацію з дня придбання 12 червня 2014 року станом на 30 квітня 2017 року, згідно відомостей наявності основних засобів КНП КДЦ Деснянського району міста Києва, гроші витрачені на лікування, медичне обстеження тощо та 14 000,00 грн втрачених на телеграми, які направлялись у вищі інстанції, у зв'язку з протизаконними діями ОСОБА_4, в тому числі погрозами звільнення, враховуючи і ігнорування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації навіть дорученням заступника мера Києва Поворозника від 25 травня 2016 року розглянути звернення ОСОБА_26 на гарячу урядову лінію у зв'язку з протизаконними діями ОСОБА_4 та погрозами звільнення;

- зобов'язати Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію вибачитись у письмовому та усному виглядах перед важкохворим інвалідом другої групи, довічно ОСОБА_1,1945 року народження, за моральну та матеріальну шкоду.

Позовні вимоги мотивовано тим, що останнім часом позивач відчуває значне погіршення стану свого здоров'я, оскільки витрачає кошти на утримання своїх онуків (малолітнього та студентки), матір яких стоматолог-терапевт вищої категорії, яка 20 років присвятила лікуванню людей та останніх 16 років, з яких працювала у 420 кабінеті відділення терапевтичної стоматології по вулиці Матеюка, 3, в місті Києві незаконно звільненої директором КНП КДЦ Деснянського району міста Києва ОСОБА_4 29 червня 2016 року. Позивач змушений витрачати кошти на лікарів та заспокійливе, при цьому постійно знаходячись у стані нервової напруги і не може спокійно їсти, пити, спати, відпочивати, навіть дихати йому стає важко від свавілля директора КНП "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району міста Києва, який подав до МОЗ України завідомо неправдиві відомості, а саме відомість 1 про стан матеріально-технічної бази та відомість 3 про наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня та стажу роботи за спеціальністю для отримання ліцензії на медичну практику КНП "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району міста Києва.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 27 червня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих ОСОБА_1 доказів та викладених обставин в позовній заяві та уточненнях позовних вимог, суд не встановив наявності з боку Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації порушених, невизнаних чи оспорюваних прав позивача ОСОБА_1, та вважав, що останній не є належним позивачем, а тому позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 червня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій, з урахуванням уточненої редакції, заявник просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга, з урахуванням уточненої редакції, мотивована тим, що висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог є безпідставним, оскільки судами не перевірено дотримання відповідачем Конституції України та норм чинного законодавства, що призвело до порушення прав позивача.

Доводи інших учасників справи

30 жовтня 2019 року Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Деснянського районного суду міста Києва.

У листопаді 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, врахувавши аргументи, наведені у додаткових поясненнях заявника на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

У частинах 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3.

Як на підставу позову позивач вказує, що права позивача були порушені тим, що його доньку незаконно звільнено директором КНП КДЦ Деснянського району міста Києва ОСОБА_4 29 червня 2016 року з посади стоматолога-терапевта, через це позивач змушений витрачати кошти на лікування та придбання заспокійливих ліків, при цьому постійно знаходячись у стані нервової від свавілля директора КНП "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району міста Києва, який подав до МОЗ України завідомо неправдиві відомості, а саме відомість про стан матеріально-технічної бази та відомість про наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня та стажу роботи за спеціальністю для отримання ліцензії на медичну практику КНП "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району міста Києва.

Разом з тим з позовом позивач звернувся до Деснянської в місті Києві РДА, яка жодних дій щодо звільнення дочки позивача не здійснювала.

Доводи позовної заяви позивача зводяться до того, що на його думку Деснянська в місті Києві районна державна адміністрація незаконно підписала контракт з третьою особою директором Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району міста Києва

ОСОБА_4, в подальшому продовжила цей контракт та уклала в 2018 році новий контракт.

При цьому в позові не мотивовано, а матеріалами справи не доведено, що такими діями відповідача, вчиненими в межах їх повноважень, порушуються права позивача ОСОБА_1.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Позивачем не доведено, ні протиправність поведінки відповідача, ні порушення його законних права та інтересів, ні прямого причинного зв'язку між діями відповідача та майновою та моральною шкодою, яку позивач пов'язував з придбанням обладнання для медичної установи та його витратами на утримання онуків, через незаконне звільнення на його думку дочки з роботи.

За недоведеності вини відповідача та порушення прав позивача, правові підстави для задоволення позову про відшкодування майнової та моральної шкоди відсутні.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина 1 статті 8 Конституції України). Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 12 ЦПК України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених статті 81 ЦПК України.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено порушення його прав зі сторони Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29,30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня

1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня

2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

С. П. Штелик