Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.06.2019 року у справі №630/404/18

Постанова

Іменем України

04 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 630/404/18

провадження № 61-10285св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчук М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - Орган опіки та піклування в особі Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2018 рокуу складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування в особі Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та визначення способу участі у його вихованні.

Позовна заява мотивована тим, вона є рідною бабою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьками якого є ОСОБА_4 та ОСОБА_2, які перебували у зареєстрованому шлюбі та проживали за адресою:

АДРЕСА_1.

В перший рік життя дитини вона надавала допомогу батькам онука та доглядала за ним. Але відносини між нею та ОСОБА_2, матір'ю дитини, почали погіршуватися, що призвело до виникнення сварок. Проте, вона змогла домовитися про можливість два рази на тиждень гуляти з онуком в ті дні, коли батько дитини, ОСОБА_4, був вдома. Однак, після припинення між батьками дитини шлюбних відносин в червні 2017 року ОСОБА_2 припинила будь-яке спілкування з нею та почала перешкоджати у спілкуванні з онуком. Вона неодноразово намагалась врегулювати непорозуміння, які виникли між нею,

з одного боку, й ОСОБА_2 та її батьками, які проживають в м. Люботин Харківської області, щоб мати можливість бачитися з онуком та приймати участь в його вихованні. 06 квітня 2018 року вона востаннє бачилася з онуком. Поведінка ОСОБА_2 свідчить про неможливість врегулювати спір, який виник між сторонами мирним шляхом, тому вона вимушена була звернутися до суду з цим позовом, оскільки іншого способу бачитися та спілкуватися з онуком, приймати участь у його вихованні у неї немає.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила усунути перешкоди

у спілкуванні з онуком, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом визначення способу участі у його вихованні, а саме: систематичні побачення кожну середу місяця з 16-00 год. до 20-00 год. та другу, третю, четверту неділю місяця з 10-00 год. до 13-00 год. на дитячих майданчиках біля будинку АДРЕСА_2 без присутності матері; першу неділю місяця з 09-00 год. до 20-00 год. без присутності матері та за межами місця проживання відповідача і дитини з метою відвідування місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_3, та відвідування дитячих заходів, таких як дитячі вистави, дитячі свята, дитячі атракціони, парки, зоопарки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 20 лютого

2019 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1, у спілкуванні з онуком, ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1. Визначено такий спосіб спілкування ОСОБА_1 та участі у вихованні малолітнього онука ОСОБА_3:

- кожну першу неділю місяця з 09-00 год. до 20-00 год. за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою:

АДРЕСА_3, без присутності матері, ОСОБА_2, з можливістю відвідування дитячих вистав, парків і зоопарків.

- кожну першу та третю середу місяця з 16-00 год. до 20-00 год. на дитячому майданчику біля будинку № АДРЕСА_2 м. Харкові без присутності матері;

- кожну третю неділю місяця з 10-00 год. до 13-00 год. на дитячому майданчику біля будинку № АДРЕСА_2 м. Харкові без присутності матері.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив із того, що для ОСОБА_1 були створені перешкоди з боку ОСОБА_2 у здійсненні права на участь у вихованні дитини і спілкуванні з нею. Встановлюючи такий спосіб та порядок побачень ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, без присутності матері дитини, зазначив, що прояв неприязного ставлення до ОСОБА_1 з боку відповідача може зашкодити в першу чергу дитині, а також спровокувати негативне сприйняття дитиною такої людини як рідна бабуся.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2018 року рішення суду першої інстанції змінено. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1

у спілкуванні з онуком, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Визначено такий спосіб спілкування ОСОБА_1 та участі у вихованні малолітнього онука ОСОБА_3:

- кожну першу та третю середу місяця з 16-00 год. до 18-00 год. на дитячому майданчику біля будинку № АДРЕСА_2 м. Харкові або за місцем проживання матері у присутності матері;

- кожну другу неділю місяця з 10-00 год. до 13-00 год. на дитячому майданчику біля будинку № АДРЕСА_2 м. Харкові або за місцем проживання матері у присутності матері.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 слід зобов'язати не чинити перешкоди бабусі у спілкуванні з онуком. Однак, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення способу спілкування позивача з онуком дійшов висновку про те, що судом не було враховано вік дитини та встановлено графік зустрічей, який порушує його режим, відриває від нормального, звичайного для дитини середовища.

Аргументи учасників справи

У травні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не навів жодного порушення норм процесуального чи неправильного застосування норм матеріального права допущеного міським судом.

Суд апеляційної інстанції не погодився із запропонованим порядком її участі в спілкуванні з онуком лише з огляду на вік дитини та встановлення графіку зустрічей, який порушує режим дитини, відриває від нормального, звичайного для дитини середовища. Судом першої інстанції при встановленні часу та місця спілкування з онуком були враховані її особисті дані та наявне у неї за місцем проживання всіх умов для безпеки дитини упродовж його перебування.

Відзивів іншими учасниками справи на касаційну скаргу не подано.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 12 грудня 2012 року ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі

з ОСОБА_4. Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 03 серпня 2017 року шлюб між ними розірвано.

Від шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 мають сина ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1.

Дитина проживає разом з матір'ю, ОСОБА_2 за адресою:

АДРЕСА_4.

Позивачка ОСОБА_1 є рідною матір'ю ОСОБА_4, та рідною бабусею ОСОБА_3.

Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що після припинення між батьками дитини шлюбних відносин, в червні 2017 року ОСОБА_2 припинила будь-яке спілкування та почала перешкоджати

у спілкуванні з онуком. ОСОБА_1 неодноразово намагалась врегулювати непорозуміння, які виникли між нею та ОСОБА_2, а також з її батьками щоб мати можливість бачитися з онуком та приймати участь в його вихованні. Однак відповідачка чинить перешкоди у спілкуванні її з онуком. 06 квітня

2018 року вона востаннє бачилася з онуком. Вважає, що поведінка

ОСОБА_2 свідчить про неможливість врегулювати спір мирним шляхом.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів, пояснень свідків.

Відповідно до частини 3 статті 12, статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН

20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Згідно із частиною 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із статтею 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати

у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 263 СК України.

У статті 159 СК України зазначено, що суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не

є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, Рішення

від 16 липня 2015 року).

За висновками Європейського суду з прав людини, - між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v.
UKRAINE, № 31111/04, § 54, Рішення від 07 грудня 2006 року).

Встановивши наявність перешкод у вільному спілкуванні між бабою та онуком суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з онуком ОСОБА_3 та визначити спосіб спілкування позивача та її участі

у вихованні онука.

Разом з тим, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення способу спілкування позивача з онуком дійшов правильного висновку про те, що судом не було враховано вік дитини та встановлено графік зустрічей, який порушує його режим, відриває від нормального, звичайного для дитини середовища.

Врахувавши інтереси дитини, його вік, звичний розпорядок дня, прихильність до сторін, стан здоров'я та психоемоційний стан, стан здоров'я поведінку та емоційний стан позивача, її можливість забезпечити онука належними умовами перебування, апеляційний суд обґрунтовано змінив визначений судом першої інстанції порядок і спосіб участі позивача у вихованні онука відповідно до статей 159 257 СК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги щодо зміни способу участі баби у вихованні дитини, необхідності забезпечення повноцінної участі баби у вихованні та спілкуванні

з онуком, стосуються переоцінки доказів, у той час як суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, врахував всі доводи учасників справи й виходив, у першу чергу, з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Згідно статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

За таких обставин доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б вплинули на правильність вирішення спору по суті.

Враховуючи наведене, відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване

рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук