Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.12.2018 року у справі №554/8864/17

Постанова

Іменем України

10 червня 2020 року

м. Київ

справа № 554/8864/17

провадження № 61-45623св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Бондаревської С. М., Кривчун Т. О., Кузнєцової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про спростування недостовірної та такої, що порочить честь, гідність та ділову репутацію інформації, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 05 вересня 2017 року близько 18:50 год в будинку культури Полтавського турбо-механічного заводу за адресою: АДРЕСА_1 , під час засідання зборів делегатів-членів громади міста щодо відкликання депутатів Полтавської міської ради ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , обраних від Соціал-демократичної партії (далі - СДП), доповідач ОСОБА_2 присутності виборців та депутатів Полтавської міської ради оголосив звернення виборців наступного змісту: ОСОБА_1 поставив особисту вигоду вище суспільних інтересів, проголосувавши за надання дозволу на будівництво за адресою: АДРЕСА_2 , що в подальшому призвело до масових заворушень; а також що під час своєї депутатської діяльності ОСОБА_1 не вивчав громадську думку про потреби територіальної громади міста, не інформував виборців територіальної громади про роботу міської ради раз на півріччя, як того вимагають вимоги Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» та не виконував програму, за яку голосували виборці.

Зазначав, що був присутній під час проведення зборів, в підтвердження розповсюдження інформації мається диск з відеозаписом. Вважає, що розповсюджена відповідачем інформація не відповідає дійсності та принижує його честь, гідність та ділову репутацію.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати такими, що не відповідають дійсності, ганьблять його честь, гідність та ділову репутацію, відомості, розповсюджені головою фракції СДП у Полтавській міській раді ОСОБА_2 , а саме: 05 вересня 2017 року близько 18:50 год в будинку культури Полтавського турбо-механічного заводу за адресою: АДРЕСА_1 , під час засідання зборів делегатів-членів громади міста щодо відкликання депутатів Полтавської міської ради ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , обраних від Соціал-демократичної партії, доповідач ОСОБА_2 присутності виборців та депутатів Полтавської міської ради оголосив звернення виборців наступного змісту: ОСОБА_1 поставив особисту вигоду вище суспільних інтересів, проголосувавши за надання дозволу на будівництво за адресою: АДРЕСА_2 , що в подальшому призвело до масових заворушень; а також, що під час своєї депутатської діяльності ОСОБА_1 не вивчав громадську думку про потреби територіальної громади міста, не інформував виборців територіальної громади про роботу міської ради раз на півріччя, як того вимагають вимоги Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» та не виконував програму, за яку голосували виборці;

зобов`язати голову фракції СДП у Полтавській міській раді ОСОБА_2 попросити вибачення та в якості спростування зачитати резолютивну частину рішення суду в місячний термін після набрання рішенням законної сили без будь-яких особистих або інших коментарів, зібравши для цього збори делегатів-членів громади міста у присутності виборців та депутатів Полтавської міської ради, які були присутні на засіданні зборів від 05 вересня 2017 року під час вирішення питання щодо відкликання депутатів Полтавської міської ради ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , обраних від СДП;

стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду в розмірі 1,00 грн.

вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 15 травня 2018 року у складі судді Материнко М. О., позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано такими, що не відповідають дійсності, ганьблять честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , відомості, розповсюджені головою фракції Соціал-демократичної партії у Полтавській міській раді ОСОБА_2 , а саме: 05 вересня 2017 року близько 18 години 50 хвилин в будинку культури Полтавського турбо-механічного заводу за адресою: АДРЕСА_1 , під час засідання зборів делегатів - членів громади міста щодо відкликання депутатів Полтавської міської ради ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , обраних від Соціал-демократичної партії, доповідач ОСОБА_2 присутності виборців та депутатів Полтавської міської ради оголосив звернення виборців наступного змісту: «що ОСОБА_1 поставив особисту вигоду вище суспільних інтересів, проголосувавши за надання дозволу на будівництво за адресою: АДРЕСА_2 , що в подальшому призвело до масових заворушень; а також що під час своєї депутатської діяльності ОСОБА_1 не вивчав громадську думку про потреби територіальної громади міста, не інформував виборців територіальної громади про роботу міської ради раз на півріччя, як того вимагають вимоги Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» та не виконував програму, за яку голосували виборці».

Зобов`язано голову фракції Соціал-демократичної партії у Полтавській міській раді ОСОБА_2 в якості спростування зачитати резолютивну частину рішення суду в місячний термін після набрання рішенням законної сили без будь-яких особистих або інших коментарів, зібравши для цього збори делегатів - членів громади міста у присутності виборців та депутатів Полтавської міської ради, які були присутні на засіданні зборів від 05 вересня 2017 року під час вирішення питання щодо відкликання депутатів Полтавської міської ради ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , обраних від Соціал-демократичної партії.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1,00 грн.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 240,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 6 500,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що поширена відповідачем інформація є фактичним твердженням, а не оціночним судженням, оскільки вказану інформацію можна перевірити на відповідність. При цьому районний суд дійшов висновку про недостовірність відомостей про те, що ОСОБА_1 , поставив особисту вигоду вище суспільних інтересів, проголосувавши за надання дозволу на будівництво за адресою: АДРЕСА_2 , що в подальшому призвело до масових заворушень так званої «кривавої арки».

Щодо недостовірності відомостей про те, що під час своєї депутатської діяльності ОСОБА_1 не вивчав громадську думку про потреби територіальної громади міста, не інформував виборців територіальної громади про роботу міської ради раз на півріччя, суд встановив, що ця інформація є недостовірною, оскільки ОСОБА_1 , як депутат Полтавської міської ради, проводив зустрічі з виборцями, систематично інформував виборців територіальної громади про роботу міської ради раз на півріччя, як того вимагають вимоги Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Посилаючись на абзац 2 пункту 26 ПостановиПленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» суд зазначив, що не вправі зобов`язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України.

Щодо стягнення моральної шкоди районний суд вважав, що сума відшкодування у розмірі 1,00 грн є обґрунтованою, а тому підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 травня 2018 року скасовано.

Ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 360,00 грн понесених судових витрат.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 як в частині визнання інформації недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, спростування такої інформації, так і в частині відшкодування моральної шкоди, завданої поширенням такої інформації, немає.

Апеляційний суд вважав, що висловлювання, озвучене відповідачем стосовно того, що ОСОБА_1 поставив особисту вигоду вище суспільних інтересів, проголосувавши за надання дозволу на будівництво за адресою: АДРЕСА_2 , що в подальшому призвело до масових заворушень так званої «кривавої арки» є оціночним судженням, фактично оцінкою дій позивача, як депутата міської ради, що характеризує його відношення до піднятих на сесії міської ради питань, а, отже, не підлягає спростуванню та доведенню його правдивості.

При цьому апеляційний суд зазначив, що інформація про те, що ОСОБА_1 не інформував виборців територіальної громади про роботу міської ради та не виконував програму, за яку голосували виборці, носить оціночний, критичний характер, та на підставі статті 30 Закону України «Про інформацію» не підлягає спростуванню та доведенню її правдивості, що виключає застосування до відповідача у справі заходів цивільно-правового покарання.

Крім того, суд, встановивши, що сторони на час виникнення спірних правовідносин були депутатами Полтавської міської ради, обраними від Соціал-демократичної партії, тобто публічними та відомими у місті особами, наголосив на тому, що межі допустимої критики щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої критики щодо звичайних громадян.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі заочне рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про те, що поширена відповідачем інформація є оціночним судженням. Вважає, що така інформація є фактичним твердженням, оскільки її можна перевірити з точки зору достовірності.

Стверджує, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги статей 275, 277 ЦК України, які регулюють право особи на захист свого особистого немайнового права та право вимагати спростування недостовірної інформації.

Посилається на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 29 листопада 2017 року у справі № 6-639цс17.

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу учасник справи не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2018 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою судді Верховного Суду ОСОБА_6 від 26 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 травня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

05 вересня 2017 року в будинку культури Полтавського турбо-механічного заводу за адресою: АДРЕСА_1 , під час проведення зборів делегатів-членів громади міста щодо відкликання депутатів Полтавської міської ради ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , обраних від СДП, доповідач ОСОБА_2, безпосередньо під час розгляду питання порядку денного стосовно відкликання депутата Полтавської міської ради ОСОБА_1 оголосив, як він зазначив, звернення виборців про відкликання депутата Полтавської міської ради ОСОБА_1 наступного змісту: « ОСОБА_1 поставив особисту вигоду вище суспільних інтересів, проголосувавши за надання дозволу на будівництво за адресою: АДРЕСА_2 , що в подальшому призвело до масових заворушень так званої «кривавої арки»; а також, що під час своєї депутатської діяльності не вивчав громадську думку про потреби територіальної громади міста, не інформував виборців територіальної громади про роботу міської ради раз на півріччя, як того вимагають вимоги Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» та не виконував програму, за яку голосували виборці».

Відповідно до відповіді Полтавської міської ради від 26 жовтня 2017 року № 02-13/319 на адвокатський запит ОСОБА_7 інформація про рішення сесії Полтавської міської ради щодо надання дозволу на будівництво за адресою: АДРЕСА_2 , на яке вказувалось у зверненні оголошеному ОСОБА_2 , в апараті міської ради відсутня. Натомість сесією Полтавської міської ради були прийняті наступні рішення:

рішення шостої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 22 липня 2016 року «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності»;

рішення дев`ятої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 31 січня 2017 року «Про затвердження та погодження документації із землеустрою на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності»;

рішення одинадцятої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 16 червня 2017 року «Про припинення розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності по АДРЕСА_2 .

З огляду на додані документи поіменного голосування за прийняття наведених рішень сесії Полтавської міської ради вбачається, що представники партії СДП, в тому числі голова фракції СДП міської ради ОСОБА_2 , голосували «ЗА» прийняття цих рішень (а. с. 13-25).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частина перша статті 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами частини першої статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 3 Конституції України, статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його честі і гідності. Честь і гідність фізичної особи є недоторканними. У разі порушення цих прав фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її честі і гідності.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно із частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд вважав, що інформація, зазначена відповідачем на зборах делегатів-членів громади міста, є оціночним судженням не підлягає спростуванню та доведенню її правдивості, що виключає застосування до відповідача у справі заходів цивільно-правового покарання.

З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується та вважає, що оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню з огляду на таке.

Пунктом 19 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 21 наведеної вище постанови Пленуму Верховний Суд України зазначив, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що така критика на підставі частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» є оціночними судженням та не може бути перевіреною на предмет її відповідності, оскільки ОСОБА_1 , є публічною особою, а межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

З урахуванням обставин справи та контексту всієї поширеної інформації щодо позивача, поширена інформація не містила безспірних тверджень про достовірні факти, а ґрунтувалася на інформації, що містила оціночні судження і стосувалися критики дій позивача на посаді публічної (посадової) особи, рівень критики якої є значно ширшим.

Доводи касаційної скарги щодо презумпції недостовірності поширеної інформації, яка покладає обов`язок довести, що інформація є достовірною саме на відповідача, є безпідставними, оскільки частину третю статті 277 ЦК України, яка передбачала, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного, виключена з ЦК України на підставі Закону № 1170-VII від 27 березня 2014 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду апеляційної інстанції.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на його законність та обґрунтованість не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Згідно із частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2018 року залишити без змін.

Поновити дію постанови Апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк