Історія справи

Постанова КЦС ВП від 10.04.2024 року у справі №159/2107/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 159/2107/22

провадження № 61-4203св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Осіпука В. В., Матвійчук Л. В., Карпук А. К.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просив: встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ним право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала його батьку ОСОБА_4 .

На обґрунтування позову зазначав, що його батько ОСОБА_4 з 1984 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 .

У 2004 році на прохання ОСОБА_5 він знайшов та придбав квартиру АДРЕСА_1 , яку в подальшому зареєстрували на ОСОБА_5 .

Після смерті батька він у встановленому законом порядку прийняв спадщину, а ОСОБА_5 скала на нього заповіт, яким заповіла йому вищевказану квартиру.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла.

Після її смерті він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та дізнався про існування іншого заповіту, яким ОСОБА_5 заповіла відповідачам, зокрема спірну квартиру.

Оскільки спірна квартира набута ОСОБА_5 в період спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 , вона є спільною сумісною власністю та кожному належало по її частині.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої входить частина квартири АДРЕСА_2 , тому він як спадкоємець першої черги після смерті батька набув право власності на частину вказаної нерухомості в порядку спадкування.

З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на АДРЕСА_3 , в період з 01 січня 2004 року по день смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог. Спірна квартира придбана за спільні кошти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тому є спільною сумісною власністю. Враховуючи наведене, наявні підстави для визнання за позивачем як спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 права власності на частину квартири.

Постановою Волинського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2022 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірна квартира, яку ОСОБА_5 заповіла відповідачу ОСОБА_2 , була придбана спадкодавцем за власні кошти, договір купівлі-продажу та заповіт є чинними, тому відсутні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на частину спірної квартири.

Вимога про встановлення факту проживання батька позивача ОСОБА_4 з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу не підлягає задоволенню, оскільки не має значення для вирішення цього спору.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У березні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6- 843цс17, від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15, в постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 14 лютого 2023 року у справі № 759/864/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також вказував на те, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Апеляційний суд не обґрунтував підстави неврахування доказів на спростування обставини придбання спірної квартири ОСОБА_5 за її особисті кошти.

На момент придбання квартири його батько проживав з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тому вона є їх спільною сумісною власністю та він як спадкоємець після смерті батька має право на її частину.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ковельського міськрайонного суду Волинської області.

26 грудня 2023 року справа № 159/2107/22 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01 червня 2004 року ОСОБА_5 уклала зі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 договір купівлі-продажу, за умовами якого набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно пункту 5.8 договору покупець набуває квартиру за особисті кошти і на момент її придбання в зареєстрованому шлюбі і фактичних шлюбних відносинах не перебуває.

Цей договір купівлі-продажу квартири є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнаний та ніким не оспорювався.

Згідно даних погосподарської книги № 5 за 2006-2010 роки, батько ОСОБА_1 - ОСОБА_4 проживав разом з ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 .

01 червня 2010 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений секретарем Зеленської сільської ради Ковельського району Волинської області ОСОБА_10 , яким усе належне їй майно заповіла ОСОБА_1 .

29 січня 2021 року ОСОБА_5 склала інший заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Олейніковою О. В., яким спірну квартиру заповіла відповідачу ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла.

05 січня 2022 року, тобто у встановлений законом шестимісячний строк, ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Зелінської Н. М. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Таким чином, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною підставою для виникнення у них майнових прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловіку, які не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Презумпція спільності права власності в силу положень статті 74 СК України поширюється й на майно, придбане в період проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Якщо майно придбане подружжям під час шлюбу чи жінкою та чоловіком у період проживання однією сім`єю, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Отже, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя чи ту особу, яка заперечує проти належності майна до об`єктів спільної сумісної власності подружжя чи осіб, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 359/9533/18 (провадження № 61-11772св23).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Встановлено, що ОСОБА_5 придбала спірну квартиру за особисті кошти, що підтверджується пунктом 5.8 договору купівлі-продажу, відтак це майно було її особистою приватною власністю.

Вказаний правочин є чинним та в установленому законом порядку не визнаний недійсним.

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить (частина друга статі 1254 ЦК України).

01 червня 2010 року ОСОБА_5 склала заповіт, яким усе належне їй майно заповіла позивачу. Разом з тим, 29 січня 2021 року ОСОБА_5 склала інший заповіт, яким заповіла відповідачу ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

Встановивши, що заповіт ОСОБА_5 , яким вона заповіла спірну квартиру ОСОБА_2 , є чинним, спадкоємець в установленому законом порядку прийняла спадщину, апеляційний дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на частину спірної нерухомості.

Оскільки від встановлення факту проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав позивача, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині.

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Волинського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов