Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.12.2019 року у справі №342/1047/17

Постанова

Іменем України

10 березня 2020 року

м. Київ

справа № 342/1047/17

провадження № 61-22959св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»,

відповідач 2 - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року в складі судді Бойчука І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект»), в якому просив:

- відповідь, надану йому ТОВ «Кей-Колект» листом від 25 квітня 2017 року за вих .№ И7600-733193 за заявою від 12 квітня 2017 року про надання споживачеві інформації, визнати дією, яка порушує його право, як споживача за кредитним договором, на отримання оригіналу договору про надання споживчого кредиту № 11155499000 від 18 травня 2007 року;

- зобов`язати ТОВ «Кей-Колект» передати йому, як споживачеві, оригінал договору про надання споживчого кредиту № 11155499000 від 18 травня 2007 року;

- встановити факт відсутності його підпису, як позичальника, на сторінці 5 Договору про надання споживчого кредиту № 11155499000 від 18 травня 2007 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Відповідь, надану ОСОБА_1 ТОВ «Кей-Колект» листом за вих. № И 7600-733193 від 25 квітня 2017 року за заявою ОСОБА_1 від 12 квітня 2017 року про надання споживачеві інформації, визнано дією ТОВ «Кей-Колект», яка порушує право ОСОБА_1 , як споживача за кредитним договором, на отримання оригіналу договору про надання споживчого кредиту № 11155499000 від 18 травня 2007 року.

Зобов`язано ТОВ «Кей-Колект» передати споживачеві - ОСОБА_1 оригінал договору про надання споживчого кредиту № 11155499000 від 18 травня 2007 року.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Враховуючи правовідносини, які склались між учасниками справи та їх зобов`язання, місцевий суд дійшов висновку про те, що не можна вважати правомірною відмову ТОВ «Кей-Колект» надати письмову інформацію ОСОБА_1 , тому позов підлягає задоволенню в частині вимог про визнання дії ТОВ «Кей-Колект» від 25 квітня 2017 року такою, що порушує права споживача ОСОБА_1 та про зобов`язання ТОВ «Кей-Колект» надати споживачеві ОСОБА_1 оригінал договору № 11155499000 від 18 травня 2007 року.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2019 року відмовлено з підстав, передбачених частиною четвертою статті 357 ЦПК України.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У грудні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року, в якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не взято до уваги те, що він пропустив строк на апеляційне оскарження судового рішення з поважних причин, оскільки копію рішення місцевого суду він не отримував. Зазначає, що копію рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2019 року від його імені отримав колишній представник в судах Незамай О. І.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

Відзив до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 342/1047/17 з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом

18 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2019 року.

Ухвалою судді Івано-Франківського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, а саме, заявнику запропоновано зазначити поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначив, що оскаржуване рішення було ухвалене без його участі і будь-якої інформації по даній справі йому не надавалось.

07 жовтня 2019 ОСОБА_1 до суду першої інстанції подано заяву про надання інформації про рух даної справи.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначив, що про наявність рішення суду першої інстанції він довідався тільки 15 жовтня 2019 року, отримавши рекомендоване поштове відправлення з супровідним листом та копією рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2019 року.

Апеляційним судом встановлено, що копія рішення Городенківського районного суду від 25 червня 2019 року ОСОБА_1 місцевим судом надіслана та отримана ним особисто 02 липня 2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 7810300623805 з його підписом.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з пунктом 8 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За змістом частини четвертої статті 357 ЦПК України якщо заяву про поновлення строку не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняття рішення у їх справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, п. 27 рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).

Поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України).

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що наведені апелянтом у заяві відомості та причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не є поважними, оскільки докази, надані заявником, не дають підстав вважати що рішення суду першої інстанції ним не було отримано особисто.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що звернувшись 18 листопада 2019 року з апеляційною скаргою, заявник пропустив встановлений статтею 354 ЦПК України строк на апеляційне скарження, так як оскаржуване рішення місцевого суду у даній справі ухвалено 25 червня 2019 року, а заявник не навів переконливих доводів, що дали б суду апеляційної інстанції підстави для відкриття апеляційного провадження у справі зі спливом майже 5 місяців з дня ухвалення судового рішення.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що копію рішення місцевого суду отримала від його імені інша особа, не заслуговують на увагу, оскільки апеляційним судом встановлено, що письмові пояснення його колишнього представника в суді Незамай О. І. щодо обставин отримання нею копії рішення місцевого суду спростовані доказами про вручення поштового відправлення особисто ОСОБА_1 02 липня 2019 року.

Таким чином, апеляційний суд дійшов до обгрунтованого висновку про те, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.

З огляду на викладене вище в сукупності, оскаржуване рішення апеляційного суду ґрунтується на вимогах чинного законодавства та ухвалене з дотриманням норм процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує

суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини

справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов