Історія справи

Постанова КЦС ВП від 23.03.2023 року у справі №461/8614/17
Постанова КЦС ВП від 23.03.2023 року у справі №461/8614/17
Постанова КЦС ВП від 09.10.2024 року у справі №461/8614/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 461/8614/17

провадження № 61-14399св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів),

заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за поданням Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про звернення стягнення на незареєстроване майно ОСОБА_1 , заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 07 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М.,

Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог подання

У липні 2021 року Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Шевченківський ВДВС у м. Львові) звернувся до суду з поданням, у якому просив надати дозвіл на звернення стягнення на незареєстроване в законному порядку нерухоме майно з метою виконання рішення суду на підставі виконавчого листа № 461/2066/17, виданого Галицьким районним судом м. Львова 22 березня 2019 року, та виконавчого листа № 461/8614/17, виданого Галицьким районним судом м. Львова 15 травня 2020 року;

надати дозвіл на реалізацію визначеної частки майна боржника у спільному майні, а саме: 1/2 нерухомого майна, загальною площею 1298,9 кв. м, під літерою Б-2, за адресою: АДРЕСА_1 , яке передане у приватну власність фізичній особі ОСОБА_1 25 листопада 2009 року протоколом № 25/11 загальних зборів учасників ТОВ «Техн-Ас», право власності на яке у товариства виникло на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 06 травня 2008 року (справа № 9/79), яке не зареєстроване боржником у встановленому законом порядку.

Обґрунтовуючи вимоги подання, Шевченківський ВДВС у м. Львові посилався на те, що на примусовому виконанні перебувають виконавчі провадження про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у сумі 1 448 314,92 грн.

Державний виконавець ужив усіх заходів примусового виконання в межах Закону України «Про виконавче провадження», однак рішення суду залишається невиконаним у зв`язку з відсутністю майна у боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не дозволяє виконати рішення суду у розумні строки.

Водночас державному виконавцю стало відомо про наявність у боржника нерухомого майна, яке належить йому на праві власності, однак яке не зареєстроване за ним в установленому порядку.

У зв`язку з цим просив суд задовольнити подання.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Галицький районний суд м. Львова ухвалою від 05 серпня 2021 року надав дозвіл на звернення стягнення на незареєстроване в законному порядку нерухоме майно з метою виконання виконавчого листа № 461/2066/17, виданого Галицьким районним судом м. Львова 22 березня 2019 року, та виконавчого листа № 461/8614/17, виданого Галицьким районним судом м. Львова 15 травня 2020 року. Надав дозвіл на реалізацію визначеної частки майна боржника у спільному майні, а саме: 1/2 нерухомого майна, загальною площею 1298,9 кв. м, під літерою Б-2, за адресою: АДРЕСА_1 , яке передане у приватну власність фізичної особи ОСОБА_1 25 листопада 2009 року згідно з протоколом № 25/11 загальних зборів учасників ТзОВ «Техн-Ас», право власності на яке у товариства виникло на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 06 травня 2008 року (справа № 9/79), яке не зареєстроване боржником у встановленому законом порядку.

Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що подання підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 у добровільному порядку рішення суду про стягнення боргу на користь стягувача ОСОБА_2 не виконав, борг не повернув, а також, зважаючи на значну суму заборгованості, здійснювані державним виконавцем заходи щодо пошуку майна боржника, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги стягувача, у ході яких виявлено належність боржнику на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_4 нерухомого майна, 1/2 частка з яких визначена боржнику в судовому порядку, однак ним не зареєстрована.

У жовтні 2021 року ОСОБА_3 як особа, яка не брала участі у справі, звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 05 серпня 2021 року.

Суди розглядали справу неодноразово.

Так, Львівський апеляційний суд постановою від 21 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 5 серпня 2021 року залишив без змін.

Верховний Суд постановою від 23 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_5 , задовольнив частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 21 липня 2022 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Львівський апеляційний суд постановою від 07 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 05 серпня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні подання Шевченківського ВДВС у м. Львові відмовив.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення, яким фактично вирішив питання про права та обов`язки ОСОБА_3 , який не був залучений до участі у цій справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні подання.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У жовтні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 07 серпня 2023 року і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судового рішення вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 та постанові Верховного Суду 13 вересня 2022 року у справі № 911/731/18.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що ОСОБА_3 не довів той факт, що ухвалою місцевого суду вирішено питання про його права та обов`язки, оскільки він не може бути іпотекодержателем майна, яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, що підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 13 березня 2015 року у справі № 466/5634/14-ц. Крім того, апеляційний суд не врахував, що місцевий суд не змінював та не припиняв жодних прав іпотекодержателя за договором іпотеки від 16 липня 2010 року № 0378-ІД-1.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

26 грудня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що 26 березня 2019 року разом із заявою ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження до Шевченківського ВДВС у м. Львові надійшов на виконання виконавчий лист № 461/2066/17, виданий Галицьким районним судом м. Львова 22 березня 2019 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 405 000,00 грн. Постановою від 27 березня 2019 року відкрито виконавче провадження № 58730552 та накладено арешт на майно боржника.

25 червня 2021 року до Шевченківського ВДВС у м. Львові надійшов виконавчий лист № 461/8614/17, виданий Галицьким районним судом м. Львова 15 травня 2020 року, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 основного боргу за договором позики у розмірі 20 000,00 дол. США, договірної відповідальності у сумі 20 000,00 дол. США, всього 40 000,00 дол. США, що станом на 18 квітня 2018 року було еквівалентно 1 043 314,92 грн. Постановою від 29 червня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.

29 червня 2021 року державний виконавець прийняв постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження № НОМЕР_2 та про арешт майна боржника у виконавчому провадженні.

02 квітня 2019 року до Шевченківського ВДВС у м. Львові з`явився ОСОБА_1 та повідомив, що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , офіційно працює на Приватному підприємстві «Фарм-Сервіс» (далі - ПП «Фарм-Сервіс»).

10 квітня 2019 року до відділу ДВС надійшла заява боржника разом з рішенням Шевченківського районного суду м. Львова у справі № 466/5634/14-ц про скасування свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна № 23475881, про що свідчить запис (відмітка про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 10443351).

Виконавчі дії були проведені у повному обсязі та відповідно норм Закону України «Про виконавче провадження», однак не дозволили державному виконавцю виконати рішення суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду відповідає не повною мірою.

У частині першій статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Скасовуючи ухвалу місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні подання Шевченківського ВДВС у м. Львові, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції ухвалив рішення, яким фактично вирішив питання про права та обов`язки ОСОБА_3 , який не був залучений до участі у цій справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні подання.

Тобто апеляційний суд фактично відмовив у задоволенні подання через неналежний суб`єктний склад учасників справи (за аналогією, коли позов пред`явлено до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову), адже вважав, що ОСОБА_3 не був залучений до участі у цій справі.

Однак, зазначений висновок апеляційного суду є помилковим з огляду на таке.

Відповідно до частин десятої, одинадцятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Тобто, вказане питання суд розглядає лише за участю виконавця.

Згідно з частиною третьою статті 352 ЦПК України після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.

Аналогічна норма міститься й у главі 2 розділу V ЦПК України «Касаційне провадження» (частина четверта статті 389 ЦПК України).

ОСОБА_3 є особою, яка не брала участі у справі і яка внаслідок відкриття за його апеляційною скаргою апеляційного провадження користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.

За таких обставин апеляційний суд зробив помилковий висновок про відмову в задоволенні подання через незалучення ОСОБА_3 до участі у справі, який не є і не може бути відповідачем при розгляді подання, яке відповідно до закону, відбувається без повідомлення сторін та заінтересованих осіб.

Таким чином, апеляційний суд, скасовуючи ухвалу місцевого суду, порушив норми процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваного судового рішення та передання справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції на підставі статті 411 ЦПК України.

Під час нового розгляду суду належить врахувати висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 де зазначено, що якщо під час розгляду подання виконавця або скарги в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України суд дійде висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає подання або скаргу без розгляду і роз`яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.

Тобто в разі встановлення обставин щодо порушення прав ОСОБА_3 як іпотекодержателя та наявності відповідного спору про право, апеляційний суд має залишити подання без розгляду. У випадку ж не встановлення таких обставин, апеляційний суд має закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, а не переглядати ухвалу по суті.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 07 серпня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов