Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.02.2018 року у справі №545/425/17

Постанова

Іменем України

02 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 545/425/17

провадження № 61-6543 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 31 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Бондаревської С. М., Пилипчук Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

На обгрунтування позовних вимог зазначила, що 02 березня 2015 року відбулася ДТП за участю автомобіля "ВАЗ-21053", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля "Мітсубіші лансер", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керувала вона, внаслідок чого транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 13 березня 2015 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Згідно рахунку-фактури від 10 березня 2015 року та акту прийому-передачі робіт по ремонту автомобіля "Мітсубіші лансер", реєстраційний номер НОМЕР_2, від 27 червня 2015 року, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеравто-Полтава", вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 20 029,00 грн.

У листопаді 2016 року Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія") виплатило їй страхове відшкодування у розмірі 11 048,95 грн.

Посилаючись на те, що розмір страхового відшкодування є недостатнім для відшкодування заподіяної шкоди, позивач просила стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою у розмірі 8 980,05 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 30 серпня

2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заподіяна позивачеві, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майнова шкода не перевищує розміру страхової суми, що становить 50 000 грн, а тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 1194 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 31 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 30 серпня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 8 980,05
грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному, тому одержання потерпілим від страховика страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі не припиняє деліктного зобов'язання між особою, яка завдала шкоди, та потерпілим, у тому випадку коли розміру страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, у якій він просив скасувати рішення Апеляційного суду Полтавської області від 31 жовтня 2017 року та залишити у силі рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 30 серпня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що обставини щодо розміру майнової шкоди, заподіяної володільцю автомобіля "Мітсубіші лансер", реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок ДТП, встановлено рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 22 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2016 року, за наслідками вирішення позову ОСОБА_1 до ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не урахував зазначені обставини, що мають преюдиційне значення при вирішення позову потерпілого до особи, якою завдано шкоду, невірно визначив характер спірних правовідносин та помилково застосував статтю 1194 ЦК України, а тому дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У серпні 2018 року до касаційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 обгрунтований тим, що відповідно до пункту 12.1 та пункту 32.7 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик не відшкодовує франшизу та шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу. При настанні страхового випадку страховик відшкодовує третій особі (постраждалому) завдану внаслідок пошкодження транспортного засобу саме пряму шкоду, у якій враховується вартість пошкоджених деталей транспортного засобу на момент ДТП, з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу (пункту 12.1 та пункту 32.7 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). Тому суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку по те, що відшкодування позивачу страховиком шкоди, у якій враховується вартість пошкоджених деталей транспортного засобу, яким володіла ОСОБА_1 на момент ДТП, з урахуванням його фізичного зносу, не виключає підстав для деліктної відповідальності особи, якою заподіяно шкоду, у частині відшкодування 8 980,05 грн, як різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Згідно частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини 1 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що 02 березня 2015 року у м. Полтава по вулиці Жовтневій відбулася ДТП за участю автомобіля "ВАЗ-21053", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля "Мітсубіші лансер", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням

ОСОБА_1, унаслідок чого транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 13 березня 2015 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Згідно рахунку-фактури від 10 березня 2015 року та акту прийому-передачі робіт від 27 червня 2015 року, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеравто-Полтава", фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Мітсубіші лансер", реєстраційний номер НОМЕР_2, становить 20 029,00

грн.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 29 серпня 2014 року.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 22 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2016 року, за наслідками розгляду позову ОСОБА_1 до ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія", третя особа ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, змінено рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру страхового відшкодування. Зменшено розмір стягнутої з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_1 суми страхового відшкодування з 20 029,00 грн до 11 048,95 грн.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини 1 статті 1188 ЦК України).

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з пункту 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до пункту 2.4 указаної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до частини 1 статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до частини 2 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Установивши, що потерпілій ОСОБА_1 було виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 11 048,95 грн, що не покривало реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, що становить 20 029.00 грн, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що різниця невідшкодованої їй суми збитків у розмірі 8 980,05 грнпідлягає стягненню з винної особи ОСОБА_2

Доводи касаційної скарги про неурахування апеляційним судом обставин встановлених рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 22 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2016 року, за наслідками вирішення позову ОСОБА_1 до ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування, зокрема визначеного судом розміру майнової шкоди, заподіяної володільцю автомобіля "Мітсубіші лансер", реєстраційний номер НОМЕР_2, у сумі 11 048,95 грн, що мають преюдиційне значення для розгляду зазначеного спору, є неспроможними, оскільки вказаним судовим рішенням визначено не розмір майнової шкоди, що підлягає відшкодуванню відповідно до частини 2 статті 1192 ЦК України, виходячи з розміру збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому відповідно до реальної вартості втраченого майна, а розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню з страховика ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія", який визначається відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виходячи з витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, що не є тотожним розміру майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що суд апеляційної інстанцій правильно визначився з характером спірних правовідносин, вірно застосував закон, що їх регулює, надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а тому касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Щодо поновлення виконання рішення суду

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою судді Верховного Суду від 12 квітня 2018 року зупинено виконання рішення Апеляційного суду Полтавської області від 31 жовтня

2017 року, його необхідно поновити.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 31 жовтня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Апеляційного суду Полтавської області від

31 жовтня 2017 року.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак