Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.06.2018 року у справі №549/46/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 549/46/17

провадження № 61-23685св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

особи, які подали скаргу - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

заінтересовані особи - начальник Чорнухинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області Рибчанівська Любов Іванівна, державний виконавець Чорнухинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області Бут Любов Михайлівна, публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на ухвалу Чорнухинського районного суду Полтавської області від 27 лютого 2017 року в складі судді Крєпкого С. І., ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 30 березня 2017 року у складі колегії суддів Абрамова П. С., Лобова О. А., Хіль Л. М.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст скарги

У травні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися в суд зі скаргою та просили:

- визнати дії державного виконавця Бут Л. М. та начальника Чорнухинського районного відділу державної виконавчої служби Рибчанівської Л. І., спрямовані на продаж житлового будинку із господарськими спорудами загальною площею 99,2 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , протиправними;

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Бут Л. М. та начальника Чорнухинського районного відділу державної виконавчої служби Рибчанівської Л. І. щодо повернення виконавчого документа стягувачу;

- зобов`язати державного виконавця Бут Л. М. задовольнити вимогу скаржників щодо перегляду заяви про повернення виконавчого документу стягувачу;

- зобов`язати державного виконавця Бут Л. М. зупинити проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки, реєстраційний номер лота 194178, яке призначено на 13 лютого 2017 року, та призначити повторний звіт про оцінку майна.

В обґрунтування скарги зазначили, що 20 травня 2014 року старший державний виконавець Чорнухинського районного відділу державної виконавчої служби Бут Л. М. відкрила виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа № 2-392/2010, виданого 15 березня 2011 року Чорнухинським районним судом Полтавської області, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 232 166,17 грн заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до умов кредитного договору позичальнику було надано кошти у доларах США, тобто в іноземній валюті. В якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором позичальник передала банку в іпотеку житловий будинок із господарськими спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 99,2 м2.

Вважають дії відділу, спрямовані на продаж цього житлового будинку, протиправними, оскільки на момент передачі іпотечного майна на реалізацію не втратив чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким встановлено заборону звернення стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті. Будинок є єдиним місцем проживання ОСОБА_2 , набутого у власність ОСОБА_1 в період шлюбу з ним, і він є співвласником зазначеного майна відповідно до статті 60 СК України.

Зазначили, що будинок знаходиться на земельній ділянці, яка належить сину скаржників ОСОБА_4 , який не має ніякого відношення до виконавчого провадження.

Зазначили, що на день реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, яке призначено на 13 лютого 2017 року, звіт про оцінку майна буде недійсним, оскільки звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 27 лютого 2017 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: начальник Чорнухинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Полтавській області Рибчанівська Л. І., державний виконавець Чорнухинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Полтавській області Бут Л. М., ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», на дії державного виконавця Чорнухинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Полтавській області відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що відсутні підстави для застосування мораторію у даних правовідносинах, оскільки ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2 , а обставини щодо того, що ОСОБА_2 є співвласником спірного будинку, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Звіт про оцінку майна боржника від 08 червня 2016 року отриманий Чорнухинським відділом ДВС 17 червня 2016 року, а майно передано на реалізацію 17 листопада 2016 року, тобто в межах шестимісячного терміну.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 30 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилено, ухвалу Чорнухинського районного суду Полтавської області від 27 лютого 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2017 року ОСОБА_3 , яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» дана справа передана до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник скаржників просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанційяк такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу.

Представник скаржників зазначає, що суди не врахували доказів на підтвердження того, що спірний будинок є єдиним місцем проживання ОСОБА_2 , тому на нього поширюється Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Стверджує, що судами не враховано, що станом на 13 лютого 2017 року, коли призначені прилюдні торги, звіт про оцінку майна був недійсним.

Заперечення/відзив на касаційну скаргу

У липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення на дану касаційну скаргу від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», у якому заінтересована особа просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Зазначає, що наданий ОСОБА_1 кредит не був споживчим, спірний будинок не є місцем постійного проживання боржників, у яких у власності є інше майно, яке використовується для спільного проживання.

У липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення на дану касаційну скаргу від в. о. начальника Чорнухинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Полтавській області Бут Л. М., у якому заінтересована особа просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Зазначає, що належними та допустимими доказами підтверджено, що скаржники не проживають у спірному будинку, а ОСОБА_2 не є його власником, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування заборони, передбаченої Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 08 вересня 2008 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 014/6559/82/112746.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за цим кредитним договором 09 вересня 2008 року позичальник уклала з банком іпотечний договір № 014/6559/82/112746, предметом якого є житловий будинок з господарськими спорудами загальною площею 99,2 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Чорнухинського районного суду від 17 вересня 2010 року у справі №2-392/2010 з ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_2 як поручителя стягнуто на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в солідарному порядку 232 166,17 грн боргу.

За вказаним судовим рішенням було видано виконавчий лист, який в подальшому був пред`явлений стягувачем до примусового виконання та 20 травня 2014 року відкрите виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_1 .

У ході здійснення виконавчих дій державним виконавцем здійснено опис та арешт належного боржнику ОСОБА_1 нерухомого майна, а саме - житлового будинку А-2 площею 99,2 м2, сарай «Б», яма вигрібна № 1, огорожа № 2 по АДРЕСА_1 , яке є предметом іпотеки за договором, укладеним між боржником та банком.

Звіт про оцінку майна боржника від 08 червня 2016 року отриманий Чорнухинським відділом державної виконавчої служби 17 червня 2016 року, а майно передано на реалізацію 17 листопада 2016 року.

Іпотекодавець ОСОБА_1 є основним боржником за кредитним договором, тобто не являється майновим поручителем за зобов`язанням іншої особи, а також - є власником іншого житлового приміщення (нерухомого майна) по АДРЕСА_2 .

Згідно довідки Чорнухинської селищної ради та акту державного виконавця житловий будинок по АДРЕСА_1 не використовується ОСОБА_2 , де зареєстровано його місце проживання, а також боржником ОСОБА_1 для проживання.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року), підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Оскаржувані судові рішення в повній мірі відповідають вимогам статті 263 ЦПК України, відповідно до яких вони мають ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законними і обґрунтованими.

Відповідно до частин першої-третьої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на час дії спірних правовідносин) реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Згідно з частиною восьмою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

У касаційній скарзі позивач звертає увагу на недійсність звіту про оцінку майна на час проведення торгів.

Колегія суддів погоджується з апеляційним судом, який відхилив такий же аргумент, зазначений скаржниками у апеляційній скарзі, вказавши, що майно передано на реалізацію 17 листопада 2016 року, тобто в межах шестимісячного терміну дійсності звіту.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 (провадження № 14-624цс18) зазначила, що проведення електронних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, може бути підставою для визнання цих торгів недійсними лише за умови істотних порушень прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Скаржниками не зазначено, у чому полягає полягає істотне порушення їх прав і законних інтересів

Доводи касаційної скарги у частині поширення мораторію на спірний будинок суперечать встановленим судами обставинам, відповідно до яких скаржники не проживають постійно у будинку, у їх власності є інше житлове приміщення. Аргументи касаційної скарги у цій частині зводяться до переоцінки доказів на підставі яких були встановлені судами вищезазначені обставини, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про належність земельної ділянки сину скаржників не мають значення для вирішення спору, оскільки суди встановили, що земельна ділянка не є об`єктом, з приводу якого вчиняються виконавчі дії.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Чорнухинського районного суду Полтавської області від 27 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 30 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук