Історія справи

Постанова КЦС ВП від 23.11.2022 року у справі №308/9588/20
Постанова КЦС ВП від 08.11.2023 року у справі №308/9588/20

Постанова

Іменем України

08 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 308/9588/20

провадження № 61-11650св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Дундар І. О., Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Ужгородська міська рада,

особа, яка подавала апеляційну скаргу - заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації (Департамент культури Закарпатської обласної ради) та виконавчого комітету Ужгородської міської ради,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 21 червня 2023 року в складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Готра Т. Ю., Кондор Р. Ю.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Ужгородської міської ради про визнання права власності.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить будівля, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Архітектурно-містобудівельною радою при управлінні містобудування та архітектури Ужгородської міської ради було прийнято за основу ескізний проект реконструкції будівлі по АДРЕСА_1 під багатоквартирний будинок з комерційними приміщеннями та рекомендовано управлінню містобудування та архітектури Ужгородської міської ради надати містобудівні умови та обмеження на проектування багатоквартирного будинку з комерційними приміщеннями.

У процесі виконання ним вимог архітектурно-містобудівної ради, щодо отримання висновку органу охорони культурної спадщини, позивачу стало відомо про те, що наказом управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації від 18 липня 2011 року № 01-05/106 про затвердження у Переліку пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення, які беруться під охорону держави, належний йому будинок АДРЕСА_1 , взятий під охорону держави, як щойно виявлений об`єкт культурної спадщини. Оскільки вищевказаний наказ створював для ОСОБА_1 , як власника будинку, правові наслідки у вигляді обмежень, пов`язаних із забезпеченням охорони такої пам`ятки, якої насправді не існувало, та інших обмежень щодо володіння цим майном, позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту культури Закарпатської ОДА про визнання протиправним та скасування наказу Управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації «Про взяття під охорону держави пам`яток культурної спадщини в Закарпатській області» від 18 липня 2011 року № 01-05/106 про затвердження у Переліку пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення, які беруться під охорону держави, в частині взяття під охорону держави житлового будинку в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 просив:

визнати право власності на самочинно реконструйований багатоквартирний житловий будинок із вбудованими приміщеннями комерційного призначення (позначеному в технічному паспорті під літерою А) загальною площею 1 375,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду в складі судді: Лемак О. В., від 10 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно реконструйований багатоквартирний житловий будинок із вбудованими приміщеннями комерційного призначення (позначеному в технічному паспорті під літерою А) загальною площею 1375,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 року в справі № 260/1796/19 позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Управління культури Закарпатської ОДА «Про взяття під охорону держави пам`яток культурної спадщини в Закарпатській області» від 18 липня 2011 року № 01-05/106 про затвердження у Переліку пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення, які беруться під охорону держави, в частині взяття під охорону держави житлового будинку в АДРЕСА_1 . Як слідує із вказаного рішення, суд дійшов висновку, що будівля (розташована у АДРЕСА_1 ) неправомірно включена під порядковим номером 20 Додатку №1 до наказу відповідача від 18.07.2011 року за №01-05/106 до Переліку пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення які беруться під охорону держави м. Ужгород, оскільки ця будівля не набула відповідного правового режим;

кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Використання даної земельної ділянки способом реконструкції будівлі по АДРЕСА_1 під багатоквартирний будинок з комерційними приміщеннями не буде суперечити містобудівній документації. Реконструкція здійснена в межах периметру належної ОСОБА_1 будівлі, та знаходиться на земельній ділянці, яка згідно генерального плану м. Ужгород, затвердженому рішенням ХХІІІХ сесії Ужгородської міської ради ІV скликання № 313 від 04 червня 2004 року, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради відноситься за цільовим призначенням до земель житлової і громадської забудови. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).

Короткий судового рішення суду апеляційної інстанції

Заступник керівника Закарпатської обласної прокуратурив інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації (Департамент культури Закарпатської обласної ради) та виконавчого комітету Ужгородської міської ради подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 10 травня 2022 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради закрито.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

прокурором не доведено права на представництво інтересів держави в особі Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради;

на підтвердження підстав представництва прокурор долучив до поданої апеляційної скарги повідомлення від 11 червня 2021 року, адресовані Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, зі змісту яких убачається, що прокурор одночасно зі складенням та поданням апеляційної скарги повідомив зазначені органи про те, що прокуратурою області в інтересах держави в особі цих органів подано апеляційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 лютого 2021 року. Це свідчить про недотримання прокурором вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо попереднього повідомлення суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження З огляду на наведене, апеляційний суд визнав безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що зазначені органи не оскаржили судове рішення протягом розумного строку, а апеляційну скаргу прокурора передчасною, оскільки прокурор фактично не надав можливість суб`єктам владних повноважень відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема у спосіб призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації шляхом безпосереднього звернення з апеляційною скаргою або аргументованим повідомленням про відсутність такого порушення;

оскільки відсутність підстав представництва прокурором інтересів держави встановлено вже після відкриття апеляційного провадження у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою підлягає закриттю з тих підстав, що апеляційну скаргу підписано особою, яка не має права її підписувати.

Короткий зміст постанови касаційного суду

Постановою Верховного Суду від 23 листопада 2022 року касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради задоволено. Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 10 травня 2022 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова касаційного суду мотивована тим, що:

як на підставу порушення оскаржуваним судовим рішенням прав держави в особі заявлених ним установ та наявність підстав для представництва в суді, прокурор посилався на те, що оскаржуваним рішенням узаконено самочинні, незаконні та недоброчесні дії позивача, що призводить до хаотичної забудови міста, ущільнення території непривабливими будинками та втрати містом свого архітектурного обличчя, що є безумовною загрозою порушення інтересів держави і територіальної громади. Прокурор зазначав, що інтерес держави полягає у неприпустимості допущення порушень встановленого законодавством порядку здійснення безпечного будівництва. Водночас, органи, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження не забезпечили захисту інтересів держави шляхом оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 лютого 2021 року, а тому він вступив у вказану справу для захисту інтересів держави;

на виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури направив Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та Виконавчому комітету Ужгородської міської ради повідомлення від 11 червня 2021 року за № 15-740вих-2 та № 15-741вих-2, у яких повідомляв зазначені установи про те, що на підставі статті 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та Виконавчому комітету Ужгородської міської ради у спосіб звернення з апеляційною скаргою на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 лютого 2021 року у справі № 308/9588/20. Одночасно у вказаних повідомленнях прокурор зазначив, що 27 травня 2021 року ним було проінформовано Департамент культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та Виконавчий комітет Ужгородської міської ради про рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 лютого 2021 року у справі № 308/9588/20, однак уповноважені органи не вжили заходів щодо його оскарження в апеляційному порядку;

заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури належним чином обґрунтував підстави представництва інтересів держави в суді та подав апеляційну скаргу з дотриманням норм статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини четвертої статті 56 ЦПК України, а тому закриваючи апеляційне провадження у справі, суд дійшов помилкового висновку про те, що прокурор не дотримався визначеної частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» процедури щодо попереднього, до звернення до суду, повідомлення про це відповідного суб`єкта владних повноважень про встановлення факту порушення (визнання права власності на реконструйований об`єкт нерухомості в судовому порядку) та про намір здійснити представництво інтересів держави у суді;

поза оцінкою апеляційного суду також залишилися долучені прокурором до апеляційної скарги повідомлення Закарпатської обласної прокуратури від 27 травня 2021 року за № 15-662 вих.21 та № 15-662 вих.21, у яких прокурор повідомляв органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах про рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 лютого 2021 року у справі № 308/9588/20, та пропонував вказаним суб`єктам владних повноважень у строк до 03 червня 2021 року вжити заходи щодо оскарження в апеляційному порядку вказаного судового рішення. Однак, як убачається з відповідей Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації від 02 червня 2021 року № 01-12/793 та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, вказані органи виконавчої влади з апеляційними скаргами на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 лютого 2021 року у справі № 308/9588/20 не зверталися. Ураховуючи наведене, необґрунтованими є посилання суду апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішення на те, що прокурор звернувся з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради передчасно, не надавши можливість вказаним суб`єктам владних повноважень відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.

Короткий судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 21 червня 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури Закарпатської обласної ради та виконавчого комітету Ужгородської міської ради на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва закрито.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

будівля розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 198375455 від 30 січня 2020 року;

Архітектурно-містобудівною радою при управлінні містобудування та архітектури Ужгородської міської ради було прийнято за основу ескізний проект реконструкції будівлі по АДРЕСА_1 під багатоквартирний будинок з комерційними приміщеннями та рекомендовано управлінню містобудування та архітектури Ужгородської міської ради надати містобудівні умови та обмеження на проектування багатоквартирного будинку з комерційними приміщеннями. Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-опорних планів цих населених місць, погоджується відповідним органом місцевого самоврядування та які визначені Генеральним планом забудови м. Ужгород щодо будинку АДРЕСА_1 і наявні листи виконкому Ужгородської міської ради, які містяться в матеріалах справи не є належними доказами у відповідності до статей 77 78 ЦПК України, а тому наявність у прокурора підстав представляти інтереси Департаменту культури Закарпатської обласної ради на думку судової колегії не ґрунтуються на вимогах закону;

постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2020 року № 219 «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» Урядом утворено Державну інспекцію містобудування України, як центральний орган виконавчої влади та зупинено дію постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 533 до початку виконання функцій і повноважень Державної інспекції. У подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 року № 1340 «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду» і від 15 вересня 2021 року № 960 «Питання Державної інспекції архітектури та містобудування» Урядом утворено Державну інспекцію архітектури та містобудування України (ДІАМ) як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, та Затверджено положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України (ДІАМ), ліквідовано Державну інспекцію містобудування, визначено Державну інспекцію архітектури та містобудування суб`єктом управління індивідуально визначеного майна Державної інспекції містобудування та Державної сервісної служби містобудування, Державної архітектурно-будівельної інспекції, які ліквідовуються;

виконавчий комітет Ужгородської міської ради не уповноважений здійснювати в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний нагляд, не наділений повноваженнями у даному випадку на звернення до суду, а також не має повноважень вирішувати питання прийняття об`єктів будівництва в експлуатацію відповідно до чинного законодавства, а тому цей орган не є компетентним державним органом та учасником даних правовідносин. Висновок експерта від 13 квітня 2021 року проведений Закарпатським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України про те, що площа земельної ділянки на якій здійснюється самовільне будівництво, що не відповідає обрисам старої будівлі за адресою: АДРЕСА_1 становить 0,0166 га на думку судової колегії не є належним та допустимим доказом у цій справі, так як вирок або постанова про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав по даному факту відсутні;

апеляційна скарга подана та підписана особою, яка не має права її підписувати і апеляційне провадження за апеляційною скаргою Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури Закарпатської обласної ради та виконавчого комітету Ужгородської міської ради слід закрити.

Аргументи учасників справи

27 липня 2023 року заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та виконавчого комітету Ужгородської міської ради засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 21 червня 2023 року, в якій просив:

оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати;

направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

прокурор зобов`язаний захищати інтереси держави в суді у випадку, коли уповноважений орган свідомо допускає нездійснення або неналежним чином здійснення захисту державних інтересів, часто згоду уповноваженого органу щодо здійснення прокурором представницької діяльності годі й очікувати;

матеріали справи містять докази направлення прокурором до уповноважених органів повідомлення про звернення до суду із відповідною скаргою в інтересах держави в особі таких органів, яких судом не було залучено до участі у справі. А відповідач, орган місцевого самоврядування, дій щодо оскарження незаконного рішення не вжив;

прокурором належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, а висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у прокурора процесуальної дієздатності щодо подання апеляційної скарги у вказаній справі не відповідає положенням законодавства;

перешкоджання Закарпатським апеляційним судом в апеляційному розгляді скарги прокурора по суті спору у даній справі обмежує доступ до правосуддя для реалізації в даному випадку обласною прокуратурою, як єдиного ініціатора скасування незаконного судового рішення, конституційної функції на захист інтересів держави у сфері правомірного та безпечного містобудування. Проте є очевидним, що відсутність згоди суб`єктів владних повноважень, що не здійснює чи неналежним чином здійснює захист інтересів держави, не може бути перешкодою для здійснення такого захисту;

спірний об`єкт забудови відноситься до історичного ареалу м. Ужгорода. Помилковим є висновок апеляційного суду щодо відсутності підстав для представництва прокуратурою у даній справі інтересів держави в особі Департаменту культури Закарпатської ОДА, оскільки вказаним судом проігноровано той факт, що спірний будинок відповідно до науково-проектної документації «їсторико-архітектурний опорний план м. Ужгорода Закарпатської області з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів», затвердженої наказом Міністерства культури України № З від 06 січня 2016 року, розташований в межах історичного ареалу м. Ужгорода;

помилковим та таким, що не відповідає нормативно-правовим актам та фактичним обставинам справи є твердження апеляційного суду про те, що виконавчий комітет Ужгородської міської ради не уповноважений здійснювати в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний нагляд, не наділений повноваженнями у даному випадку на звернення до суду, а також не має повноважень вирішувати питання прийняття об`єктів будівництва в експлуатацію відповідно до чинного законодавства, а тому цей орган не є компетентним державним органом та учасником даних правовідносин.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

20 жовтня 2023 року справу передано судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2023 року: в задоволенні клопотання заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури про те, що про день і час розгляду справи повідомити Офіс Генерального прокурора, Закарпатську обласну прокуратуру та сторони у справі, розгляд справи здійснювати за участю представника Офісу Генерального прокурора відмовлено; справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.

Фактичні обставини

Суди встановили, що позивачу на праві приватної власності належить будівля, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Архітектурно-містобудівельною радою при управлінні містобудування та архітектури Ужгородської міської ради було прийнято за основу ескізний проект реконструкції будівлі по АДРЕСА_1 під багатоквартирний будинок з комерційними приміщеннями та рекомендовано управлінню містобудування та архітектури Ужгородської міської ради надати містобудівні умови та обмеження на проектування багатоквартирного будинку з комерційними приміщеннями.

У процесі виконання ним вимог архітектурно-містобудівної ради, щодо отримання висновку органу охорони культурної спадщини, позивачу стало відомо про те, що наказом управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації від 18 липня 2011 року № 01-05/106 про затвердження у Переліку пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення, які беруться під охорону держави, належний йому будинок АДРЕСА_1 , взятий під охорону держави, як щойно виявлений об`єкт культурної спадщини. Оскільки вищевказаний наказ створював для ОСОБА_1 , як власника будинку, правові наслідки у вигляді обмежень, пов`язаних із забезпеченням охорони такої пам`ятки, якої насправді не існувало, та інших обмежень щодо володіння цим майном, позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту культури Закарпатської ОДА про визнання протиправним та скасування наказу Управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації «Про взяття під охорону держави пам`яток культурної спадщини в Закарпатській області» від 18 липня 2011 року № 01-05/106 про затвердження у Переліку пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення, які беруться під охорону держави, в частині взяття під охорону держави житлового будинку в АДРЕСА_1 .

Із питанням прийняття реконструйованого об`єкту до експлуатації та, відповідно, оформленням права власності, ОСОБА_1 звертався до управління ДАБК Ужгородської міської ради і йому надали роз`яснення про неможливість прийняття в експлуатацію об`єкту та пояснили, що вказані дії можливо вчинити лише згідно «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» затвердженого постановою КМУ №461 від 13 квітня 2011 року шляхом реєстрації декларацій встановленої форми. Водночас зазначений порядок не передбачає введення в експлуатацію будівель, які збудовані самочинно. Вирішення вказаного питання можливе лише після визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва в судовому порядку згідно статті 376 ЦК України.

Відповідно до «Звіту про проведення технічного обстеження» від 02 вересня 2020 року експерт дійшов висновку, що при огляді об`єкта дослідження на предмет визначення можливості його надійної та безпечної експлуатації були оглянуті основні несучі та огороджувальні конструкції об`єкта за адресою АДРЕСА_1 та встановлено їх готовність до експлуатації. Стан будівлі оцінюється як придатний до нормальної експлуатації, недоліків не виявлено, рекомендації не надаються.

Будівля розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №198375455 від 30 січня 2020 року.

Архітектурно-містобудівною радою при управлінні містобудування та архітектури Ужгородської міської ради було прийнято за основу ескізний проект реконструкції будівлі по АДРЕСА_1 під багатоквартирний будинок з комерційними приміщеннями та рекомендовано управлінню містобудування та архітектури Ужгородської міської ради надати містобудівні умови та обмеження на проектування багатоквартирного будинку з комерційними приміщеннями.

Наказом управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації від 18 липня 2011 року № 01-05/106 про затвердження у Переліку пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення, які беруться під охорону держави, належний позивачу будинок АДРЕСА_1 , взятий під охорону держави, як щойно виявлений об`єкт культурної спадщини.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року в справі №260/1796/19 позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Управління культури Закарпатської ОДА «Про взяття під охорону держави пам`яток культурної спадщини в Закарпатській області» від 18 липня 2011 року № 01-05/106 про затвердження у Переліку пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення, які беруться під охорону держави, в частині взяття під охорону держави житлового будинку в АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 17 ЦПК України).

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).

Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

Тобто, у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року в справі № 412/1277/2012 (провадження № 61-3704св19) зроблено висновок, що «у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України).

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (частини третя, четверта статті 56 ЦПК України).

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції {Абзац третій частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги).

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено (пункт 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) зазначено, що:

«Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.

Позов у цій справі Прокурор подав в інтересах держави в особі Уряду, Міндовкілля та ДП з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації принципів регулювання земельних та природоохоронних відносин.

Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі ДП та вважає правильними висновки судів попередніх інстанції про необхідність залишення позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі ДП, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Ураховуючи наведене, доводи Скаржника, викладені в підпунктах 4.1 та 4.2 цієї постанови, Велика Палата відхиляє як неналежні з огляду на викладені вище висновки».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року в справі № 308/360/20 (провадження № 61-3030св22) зазначено, що «як на підставу порушення оскаржуваним рішенням прав держави в особі заявлених ним установ і наявність підстав для представництва в суді, прокурор посилався на те, що оскаржуваним рішенням узаконено самочинні, незаконні та недоброчесні дії позивача, і це призводить до хаотичної забудови міста, ущільнення території непривабливими будинками та втрати містом свого архітектурного обличчя, що є безумовною загрозою порушення інтересів держави і територіальної громади. Прокурор вважав, що інтерес держави полягає у неприпустимості допущення порушень встановленого законодавством порядку здійснення безпечного будівництва. Прокурор в апеляційній скарзі, зазначивши органи, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, як на підставу здійснення ним представництва посилається на те, що компетентні органи не забезпечили захисту інтересів держави шляхом оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 лютого 2020 року, а тому він вступив в указану справу для захисту інтересів держави. Отже прокурор, звернувшись до суду з указаним позовом в інтересах держави в особі департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації і виконавчого комітету Ужгородської міської ради, правильно визначив державні органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді та визначив, у чому полягає порушення таких інтересів.

Прокурор в апеляційній скарзі, зазначивши органи, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, як на підставу здійснення ним представництва посилається на те, що компетентні органи не забезпечили захисту інтересів держави шляхом оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 лютого 2020 року, а тому він вступив в указану справу для захисту інтересів держави. Отже прокурор, звернувшись до суду з указаним позовом в інтересах держави в особі департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації і виконавчого комітету Ужгородської міської ради, правильно визначив державні органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді та визначив, у чому полягає порушення таких інтересів. На виконання частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» виконувач обов`язків керівника Ужгородської місцевої прокуратури повідомив департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації і виконавчому комітету Ужгородської міської ради, що звертатиметься до суду з позовом в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації і виконавчого комітету Ужгородської міської ради, що підтверджується листом від 28 грудня 2020 року № 07.34-99-8625вих-20, копія якого міститься в матеріалах справи. Тобто виконувач обов`язків керівника Ужгородської місцевої прокуратури належним чином обґрунтував підстави представництва інтересів держави в суді».

У справі, що переглядається:

рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10 лютого 2021 року оскаржив до апеляційного суду заступник керівника Закарпатська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації (Департамент культури Закарпатської обласної ради) та виконавчого комітету Ужгородської міської ради;

в обґрунтування наявності підстав для представництва прокурором зазначено, що органом, уповноваженим здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль на території населених пунктів щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (ССІ) та середніми (СС2) наслідками, є, зокрема, виконавчий орган з питань державного архітектурно-будівельного контролю міської ради населеного пункту, який є адміністративним центром області;

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради є структурним підрозділом без статусу юридичної особи виконавчого комітету Ужгородської міської ради, основним завданням якого є здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності, а також надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Зазначене з урахуванням положень ЦПК України щодо вимог до учасників справи, дає підстави для висновку, що саме виконавчий комітет Ужгородської міської ради (структурний підрозділ - управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради) є суб`єктом, що здійснює захист інтересів держави у вказаній сфері, оскільки здійснює делеговані повноваження у сфері державного архітектурно-будівельного контролю, а тому мав бути залучений до участі у даній справі як відповідача, однак у порушення вимог статті 51 ЦПК України такий орган участі у справі не приймав, чим і мотивована у тому числі апеляційна скарга прокурора;

таким чином заступник керівника Закарпатська обласна прокуратура належним чином обґрунтував підстави представництва інтересів держави в суді та подав апеляційну скаргу з дотриманням норм статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини четвертої статті 56 ЦПК України;

при закритті апеляційного провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок, що виконавчий комітет Ужгородської міської ради не уповноважений здійснювати в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний нагляд, не наділений повноваженнями на звернення до суду, а також не має повноважень вирішувати питання прийняття об`єктів будівництва в експлуатацію відповідно до чинного законодавства, а тому цей орган не є компетентним державним органом та учасником даних правовідносин, а апеляційна скарга подана та підписана особою, яка не має права її підписувати;

апеляційний суд не врахував вказівок суду касаційної інстанції, що заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури належним чином обґрунтував підстави представництва інтересів держави в суді та подав апеляційну скаргу з дотриманням норм статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини четвертої статті 56 ЦПК України.

За таких обставин, апеляційний суд зробив помилковий висновок про наявність підстав для закриття апеляційного провадження. Як наслідок, ухвалу апеляційного суду належить скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвалу апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним касаційний суд вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити; оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати; передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 21 червня 2023 року скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Закарпатського апеляційного суду від 21 червня 2023 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Коротенко

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук