Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.07.2020 року у справі №336/6105/18

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 336/6105/18

провадження № 61-9667св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - П'ята Запорізька державна нотаріальна контора

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, на рішення Шевченківського районного суду м.

Запоріжжя від 17 лютого 2020 року у складі судді Щасливої О. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 квітня 2020 року у складі колегії суддів:

Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - П'ята Запорізька державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що він є сином ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Його батьки мали на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1.

Сторони у справі також є співвласниками вказаного житла.

Після смерті ОСОБА_4 її спадкоємці першої черги за законом, а саме: діти (він та відповідач), а також чоловік - ОСОБА_5 із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися. Проте відповідач та ОСОБА_5 постійно проживали разом із спадкодавцем на момент її смерті, тому вони вважаються такими, що прийняли спадщину. Вказував, що на час смерті матері він відбував покарання у державній установі "Вінницька установа виконання покарань № 1", де знаходиться і на час подання позову. Жодних офіційних відомостей про смерть матері, у тому числі від нотаріальної контори, він не отримував, а дізнався про це за спливом певного часу. При цьому ОСОБА_5 запевняв його, що коли він звільниться з місць позбавлення волі питання про отримання належної йому частки у спадковому майні буде вирішено справедливо.

Вказував, що після смерті батька він вжив заходів з направлення нотаріусу заяви про прийняття спадщини у строк, що передбачений законом, а саме 14 серпня 2018 року, коли він звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Єдемської-Фастовець О. О., до якої заява надійшла лише 27 серпня 2018 року.

Крім того, отримавши 20 серпня 2018 року повідомлення з П'ятої Запорізької державної нотаріальної контори про смерть батька і його право подати заяву про прийняття спадщини, наступного дня, а саме 21 серпня 2018 року, він через установу відбування покарання відправив відповідну заяву, проте отримана вона була лише 28 серпня 2018 року. Свідоцтво про право на спадщину йому не видали, а роз'яснили, що він вправі звернутися до суду з позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати пропущений ним строк подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, з поважних причин, встановити додатковий строк для прийняття спадщини тривалістю у три місяці.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визначено для ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 тривалістю у три місяці, перебіг якого починається з моменту набрання рішенням суду законної сили.

У задоволенні решти вимог позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач довів поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його батька - ОСОБА_5.

Разом з тим, суд вважав, що обставини справи свідчать про небажання позивача приймати спадщину після смерті матері, оскільки були відсутніми будь-які об'єктивні перешкод для вчинення передбачених законом дій.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 28 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2020 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів, встановив обставини справи та дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15-ц, що був застосований судами в оскаржуваних судових рішеннях, зокрема, щодо відсутності підстав для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини у зв'язку з тим, що спадкоємець не мав перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини, але не реалізував своє право через відсутність інформації про смерть спадкодавця.

Вказує, що нотаріус повинен був повідомити його про відкриття спадщини, а невиконання нотаріусом цього обов'язку є підставою для визначення додаткового строку на її прийняття.

Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2020 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_1

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_3, до нотаріальної контори звернулися із заявами: про прийняття спадщини - ОСОБА_2, про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_2 - ОСОБА_5.

Після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулися: 14 серпня 2018 року - ОСОБА_2,28 серпня 2018 року - ОСОБА_1.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 2 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1272 ЦК України визначено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого Статтею 1272 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз'яснено, що вирішуючи питання про визначення осіб додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України.

Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

У частині 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, оцінивши всі надані сторонами докази і проаналізувавши їх доводи та заперечення за своїм внутрішнім переконанням, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач довів поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та не довів поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, задовольнивши позов частково.

При цьому, суди врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15-ц (провадження № 61-2397св18), у якій були встановлені подібні правовідносини та відповідно до якої, якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний правовий висновок висловлено й Верховним Судом України у постановах: від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 та від 04 листопада 2015 року у справі №6-1486цс15.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та відхиляє доводи касаційної скарги про необхідність відступлення від вказаного правового висновку Верховного Суду, оскільки заявник не навів належного обґрунтування для цього. Не вбачає підстав для відступлення від вказаного правового висновку й колегія суддів.

Верховний Суд також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що у ОСОБА_1 не було об'єктивних та непереборних причин не знати про смерть своєї матері впродовж 10 років, оскільки вона померла у 2008 році, а з даним позовом він звернувся у 2018 році, враховуючи встановлені судами обставини, тривалість часу яка минула з часу смерті матері, відсутність доказів на підтвердження того, що факт смерті від нього приховувався.

Апеляційний суд, погодившись з висновками районного суду про відсутність у ОСОБА_1 об'єктивних та непереборних перешкод для звернення до нотаріуса після смерті ОСОБА_4, також правильно зауважив, що пояснення позивача є суперечливими, оскільки він одночасно заявляв і про те, що не був обізнаним про смерть матері і про те, що не знав як оформити та подати заяву про прийняття її спадщини.

Суперечливими є й доводи касаційної скарги представника позивача, яка зазначає, що перешкодою дізнатися про смерть матері було обмеження у користуванні телефонним зв'язком у місцях позбавлення волі на час смерті матері, у той же час вказує, що такі обмеження для заявника були зняті у 2015 році, у той час як з відповідним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду тільки у жовтні 2018 року, вже після смерті батька.

Отже, вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні представником позивача норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк