Постанова

Іменем України

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 755/10991/17-ц

провадження № 61-641 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представники позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;

відповідач - ОСОБА_5 ;

представники відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9;

треті особи: служба у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, служба у справах дітей Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва у складі судді Гончарука В. П. від 28 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Панченка М. М., Слюсар Т. А., Волошиної В. М., від 12 грудня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , треті особи: служба у справах дітей Дніпровської районної

у місті Києві державної адміністрації, служба у справах дітей Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми.

Позовна заява мотивована тим, що05 липня 2007 року між ним та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб, за час якого у них народилось троє дітей: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначав, що на час звернення з позовом до суду шлюб між ними не розірвано, проте з березня 2017 року ОСОБА_5 разом з дітьми переїхала проживати до своєї матері. З моменту фактичного розірвання сімейних стосунків між ними почалися непорозуміння щодо його участі у вихованні синів, а зі сторони відповідачки створюються перешкоди у спілкуванні батька з дітьми.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд встановити порядок спілкування з синами відповідно до наступного графіку: кожного тижня

з п`ятниці о 13-00 год. до суботи о 19-00 год. включно без присутності матері ОСОБА_5 ; кожного року 05 липня та 05 вересня з 14-00 до 19-00 год. (наступні дні після днів народження дітей); кожного року у літній період з 01 червня по 30 червня для спільного відпочинку без присутності матері; усі державні свята - за домовленістю з матір`ю; дозволити йому безперешкодно щоденно спілкуватися з дітьми по телефону та через мережу Інтернет; відвідувати навчальний заклад синів, спілкуватися з їх вчителями та вихователями, мати можливість бути присутнім на батьківських зборах; у випадку хвороби дітей відвідувати за місцем їх проживання або знаходження та мати можливість піклуватися про них.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_5 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з неповнолітніми: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлено наступний порядок побачень у формі спілкування ОСОБА_1

з неповнолітніми: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : щоп`ятниці з 16-00 год. до 20-00 год. без присутності матері; кожного року в період літніх канікул для спільного відпочинку без присутності матері протягом 14 календарних днів. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, у зв`язку з чим позивач має право на спілкування з дітьми та на участь у їх вихованні без присутності матері. Суд визначив порядок участі позивача у спілкуванні та вихованні дітей, врахувавши їх інтереси та те, що виховання дітей, участь у піклуванні про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток є не лише правом, але й обов`язком позивача, взявши до уваги висновок органу опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, щодо участі батька у вихованні малолітніх дітей від 16 січня 2018 року № 379/41/3/103.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що батько та матір мають рівні права та обов`язки щодо дитини, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо встановлення порядку участі батька без присутності матері у спілкуванні із синами та їх вихованні, оскільки відповідачка повністю ізолювала батька від спілкування з дітьми. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що на даний час відсутні підстави вважати, що позивач у будь-який спосіб може негативно впливати на дітей або загрожувати їх фізичному чи психічному здоров`ю. Суд вважав, що доводи позивача про необхідність збільшити обсяг часу для спілкування з дітьми є безпідставними.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі ОСОБА_5 ,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким встановити побачення батька з дітьми кожної II та IV п`ятниці місяця з 18-00 до 20-00 год. у присутності матері, за умови бажання дітей на такі зустрічі.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити у повному обсязі.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 18 січня 2019 року касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 у вказаній справі відкрито та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 28 січня 2019 року касаційне провадження за касаційною скаргою

ОСОБА_1 у вказаній справі відкрито.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи: служба у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, служба у справах дітей Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_5 мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано істотні обставини справи, зокрема, за час перебування у шлюбі ОСОБА_1 застосовував до відповідачки фізичну силу, що стало додатковим стресом для дітей. Крім того, ще до реєстрації шлюбу ОСОБА_1 приховував інформацію про його лікування у психіатричному закладі. Перебування ОСОБА_1 з дітьми без присутності матері може бути загрозою для їх життя та здоров`я. Також судами не взято до уваги висновок психологічного дослідження малолітніх дітей Міського центру дитини виконавчого органу Київської міської ради № 014 від 22 січня 2018 року.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що дітям необхідна більша турбота батька, а встановлений порядок є порушенням його прав та інтересів дітей. Позивач не зможе святкувати з дітьми їхні дні народження, проводити дозвілля у святкові дні, відвідувати їх під час хвороби та приходити до школи. Судом першої інстанції встановлено побачення з дітьми щоп`ятниці

з 16-00 год. до 20-00 год., проте цей день є робочим, а ОСОБА_1 працює до 18-00 год., а також не враховано час на дорогу. Позивач бажає та має можливість проводити більше часу з дітьми у літній період року.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_5 , в якому зазначив, що він до кримінальної відповідальності не притягувався, у розшуку не перебував. Відповідно до консультативного висновку Міського психоневрологічного диспансеру № 2 від 20 березня 2009 року ОСОБА_1 на теперішній час психологічних розладів немає і спостереження дільничним психіатром не потребує, під наркологічним наглядом не перебуває.

Фактичні обставини справи

05 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб, який рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2017 року розірвано. Позов пред'явлено до рішення суду про розірвання шлюбу.

За час шлюбу сторін у справі народилося троє дітей: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З моменту розірвання сімейних стосунків між позивачем та відповідачкою почалися непорозуміння щодо участі батька у вихованні синів, ОСОБА_5 ізолювала дітей від батька та не дає можливості їм спілкуватися.

Згідно з висновком органу опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації щодо участі батька у вихованні малолітніх дітей від 16 січня 2018 року № 379/41/3/103, орган опіки та піклування вважав за можливе визначити участь батька ОСОБА_1 у вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким чином: щосуботи з 11-00 год. до 19-00 год. без присутності матері - ОСОБА_5 , канікулярний час - на розсуд суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною другою статті 1 Європейської конвенції про здійснення прав дітей предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року

№ 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Конвенцією про права дитини закріплено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно зі статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (частини перша, друга статті 155 СК України).

Частинами другою третьою статті 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.

Згідно з частинами першою-третьою статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, врахувавши зазначені норми права, а також вік дітей, стан їх здоров`я, прихильність їх до кожного із батьків, необхідність їх духовного і фізичного розвитку, дійшов обґрунтованого висновку, що визначений спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дітьми є достатнім для відновлення порушеного права і відповідає інтересам дітей. Цей порядок забезпечує можливість батька повноцінно брати участь у вихованні дітей.

Як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції при вирішенні спору виходили із якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 щодо вчинення позивачем правопорушень є безпідставні, так як не підтверджені належними та допустимими доказами. Неприязні стосунки між сторонами у справі не свідчать про протиправну поведінку ОСОБА_1 відносно дітей. Крім того, відповідно до консультативного висновку Міського психоневрологічного диспансеру № 2 від 20 березня 2009 року ОСОБА_1 на теперішній час психологічних розладів немає, спостереження дільничним психіатром не потребує, під наркологічним наглядом не перебуває.

Посилання касаційної скарги ОСОБА_1 щодо недостатнього часу спілкування батька з дітьми безпідставні, так як суд визначив порядок спілкування батька з дітьми, виходячи з фактичних обставин справи та інтересів дітей.

Доводи ОСОБА_1 та інші доводи ОСОБА_5 у касаційних скаргах зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення фактичних обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва

від 28 вересня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк