Співвласник квартири зобов’язаний оплачувати теплопостачання незалежно від місця реєстрації

Позивач просив стягнути з відповідачів понад 41 тисячу грн боргу за період із січня 1998 року по листопад 2020 року. Суд першої інстанції задовольнив позов частково, застосувавши наслідки спливу позовної давності, та стягнув заборгованість лише за період з 01 грудня 2017 року по 30 листопада 2020 року ‒ 21 122,94 грн, пропорційно з кожного співвласника квартири.

Користуйтеся консультацією: Квартира пустує: які комунальні платежі залишаються обов’язковими, а за що можна не платити

В апеляційній скарзі представник однієї з відповідачок просив скасувати рішення та відмовити у задоволенні позову повністю. Зокрема, скаржник зазначав, що відповідачка з 2016 року не проживає у спірній квартирі, знята з реєстрації за цією адресою, а тому фактично не споживала послугу теплопостачання.

Апеляційний суд ці доводи відхилив. Суд виходив із того, що відповідачі є співвласниками квартири на праві приватної спільної сумісної власності, а тому як власники майна зобов’язані брати участь у його утриманні та оплаті відповідних комунальних послуг. Наявність іншого місця реєстрації не звільняє співвласника від обов’язку утримувати свою частку у нерухомому майні.

Користуйтеся консультацією: Арешт рахунків через комунальні борги

При вирішенні спору апеляційний суд послався на положення Цивільного кодексу України, зокрема на ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до якої зобов’язанням є правовідношення, у якому боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певну дію, зокрема сплатити кошти. Також суд врахував положення ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 ЦК України щодо договору про надання послуг і обов’язку замовника оплатити надану йому послугу.

Крім того, суд апеляційної інстанції застосував положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Зокрема, суд зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону житлово-комунальні послуги надаються виключно на договірних засадах, а згідно з ч. 1 ст. 9 споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок і строки не визначені договором. Також суд послався на п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону, який покладає на індивідуального споживача обов’язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги за встановленими тарифами, та на ч. 2 ст. 8 Закону щодо обов’язку виконавця комунальної послуги готувати й укладати договори зі споживачем.

Пользуйтесь консультацией: Совладелец или проживающий не платит за коммуналку - как заставить?

Окремо апеляційний суд звернув увагу, що послуга з теплопостачання є такою, вартість якої залежить не від кількості осіб, які фактично проживають у квартирі, а від площі житла. Тому сам факт непроживання співвласника у квартирі не є підставою для звільнення його від оплати відповідної частини вартості послуги.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 квітня 2021 року у справі № 638/5001/17, на яку також посилалася сторона апелянта. У цій справі Верховний Суд зазначав, що послуги, вартість яких залежить не від кількості осіб, які ними користуються, а від площі квартири, зокрема теплопостачання, підлягають оплаті співвласником відповідно до його участі у праві власності.

Апеляційний суд також погодився із застосуванням судом першої інстанції ч. 4 ст. 267 ЦК України щодо наслідків спливу позовної давності. Оскільки позивач звернувся до суду 01 грудня 2020 року, вимоги про стягнення заборгованості за період із січня 1998 року по 30 листопада 2017 року були заявлені поза межами трирічного строку позовної давності. Тому в цій частині у задоволенні позову було обґрунтовано відмовлено.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Постановою Херсонського апеляційного суду від 11.05.2026 рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02.02.2026 залишено без змін.

Справа № 766/19436/20