Історія справи

Постанова КЦС ВП від 08.02.2023 року у справі №389/3662/21
Постанова КЦС ВП від 08.02.2023 року у справі №389/3662/21
Постанова КЦС ВП від 08.02.2023 року у справі №389/3662/21

Постанова

Іменем України

08 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 389/3662/21

провадження № 61-9553св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 травня 2022 року у складі судді

Українського В. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 25 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Черненка В. В.,

Єгорової С. М., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ) про скасування рішення та зобов`язання поновити на квартирному обліку.

Позовну заяву мотивовано тим, що він проходив службу у Збройних Силах України та був звільнений з військової служби наказом першого заступника Міністра оборони України від 09 грудня 2004 року № 23-ПМ із залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України, оскільки чинним законодавством передбачено залишення на квартирному обліку колишніх військовослужбовців, які на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років незалежно від підстав звільнення.

Вказував, що його вислуга років (календарна) складає 25 років 03 місяці.

Зазначив, що перебував на обліку як особа, яка потребує поліпшення житлових умов.

Рішенням житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 , оформленого протоколом

від 16 липня 2021 року, його зі складом сім`ї -дві особи знято з черги обліку осіб, які набули право та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та з черги обліку осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень.

На підставі цього рішення командир ВЧ НОМЕР_1 (з основної діяльності) видав наказ від 19 липня 2021 року № 1247 «Про зняття військовослужбовців,

а також осіб, звільнених в запас або відставку військової частини НОМЕР_1 та членів їх сімей з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання у військовій частині НОМЕР_1 », яким його зі складом сім`ї - дві особи знято з черги обліку осіб, які набули право та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та з черги обліку осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень.

Рішення житлової комісії, що оскаржується, та аналогічний за змістом наказ прийнято з посиланням на лист-роз`яснення начальника Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України від 14 червня 2021 року № 370/2/5240,

в якому, зокрема, зазначено, що «особи, які забезпеченні житлом для постійного користування, яке відповідає встановленим санітарно-технічним вимогам, втрачають право на перебування на обліку осіб, які потребують покращення житлових умов».

Зазначав, що посилання на будь-які норми чинного законодавства, які

б мотивували прийняття такого рішення житлової комісії, відсутні. Також відсутні посилання на умови та будь-які роз`яснення житлової комісії, чому його та членів його сім`ї знято з черги обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати незаконним і скасувати рішення житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 , оформлене протоколом від 16 липня 2021 року № 12, в частині зняття позивача зі складом сім`ї - дві особи з черги обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та з черги обліку осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень;

- скасувати пункт 17 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 19 липня 2021 року

№ 1247 «Про зняття військовослужбовців, а також осіб, звільнених в запас або відставку ВЧ НОМЕР_1 та членів їх сімей з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання у ВЧ НОМЕР_1 , яким позивача зі складом сім`ї - дві особи знято з черги обліку осіб, які набули право та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та з черги обліку осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень;

- зобов`язати відповідача поновити його зі складом сім`ї, а саме дружина ОСОБА_2 , на квартирному обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та в черзі обліку осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 20 травня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 , оформлене протоколом від 16 липня 2021 року № 12,

в частині зняття старшого прапорщика у відставці ОСОБА_1 зі складом сім`ї - дві особи, з черги обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та з черги обліку осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень.

Скасовано пункт 17 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 19 липня 2021 року

№ 1247 «Про зняття військовослужбовців, а також осіб, звільнених в запас або відставку ВЧ НОМЕР_1 та членів їх сімей з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання у військовій частині НОМЕР_1 » в частині зняття з черги обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та з черги обліку осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, старшого прапорщика у відставці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі складом сім`ї - дві особи, а саме: дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та внесення змін в списки обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання та в списки обліку осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень.

Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 в особі її житлової комісії поновити ОСОБА_1 ,

12 серпня 1958 року, зі складом сім`ї - дві особи, а саме: дружина

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на квартирному обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та на квартирному обліку осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби перебував на обліку для поліпшення житлових умов, календарна вислуга років у Збройних Силах України становить понад 20 років, підстави, визначені законом для зняття позивача з обліку потребуючих поліпшення житлових умов, відсутні.

Відповідач не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що за період військової служби позивач був забезпечений постійним житлом або йому була виплачена грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення.

Встановлені обставини дають підстави для висновку, що за час перебування на військовій службі позивач не реалізував своє право на житло, передбачене частиною першою статті 12 Закон України «Про соціальний

і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 25 серпня 2022 року апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 залишено без задоволення.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 20 травня 2022 року залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, встановивши, що відповідач не забезпечив позивача житловою площею, дійшов правильного висновку про те, що підстави, визначені законом для зняття з обліку позивача, який потребує поліпшення житлових умов,

не настали. Крім того, зняття позивача та членів його сім`ї (дружини ОСОБА_2 ) з квартирного обліку згідно з рішенням житлової комісії

ВЧ НОМЕР_1 від 16 липня 2021 року без зазначення правових підстав, як військовослужбовця, що має понад 20 років вислуги, буде становити для позивача надмірний тягар, при цьому втрата права на житло є найбільш крайньою формою втручання та не переслідує законної мети.

Відповідач не довів необхідність застосування вказаних заходів щодо позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у жовтні 2022 року,

ВЧ НОМЕР_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої

й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог

ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 389/3662/21 та витребувано справу із суду першої інстанції.

У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 19 січня 2023 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судові рішення ухвалені

з неправильним застосуванням норм права, судами не встановлено належним чином усіх обставин справи, оскільки позивач є таким, що не потребує поліпшення житлових умов, він забезпечувався житлом для постійного користування за рахунок Міністерства оборони України, тому рішення житлової комісії, оформлене протоколом від 16 липня 2021 року

№ 12, щодо зняття позивача з черги обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, відповідає вимогам, передбаченим нормативно-правовими актами.

Вказує, що відповідно до пункту 7 наказу Міністра оборони України № 380 зазначено, що на облік не беруться військовослужбовці та члени їх сімей, які забезпечувалися під час проходження військової служби житловою площею для постійного проживання за рахунок Міністерства оборони України

(проте слід зауважити, що позивач забезпечувався таким житлом).

Зазначає, що лист-роз`яснення начальника Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України від 14 червня 2021 року № 370/2/5240 відповідає нормативно-правовим актам, що регулюють відносини у сфері забезпечення військовослужбовців службовими жилими приміщеннями.

Вказує, що особи, які забезпечені житлом для постійного користування, яке відповідає встановленим санітарно-технічним вимогам, втрачають право на перебування на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов. При цьому позивач має право на приватизацію житла, яке йому надано для постійного користування.

Підставою касаційного оскарженнярішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 травня 2022 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 25 серпня 2022 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 не подав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 05 травня 1977 року ОСОБА_1 проходив військову службу та звільнений у запас за віком 09 грудня 2004 року.

Згідно з витягом з протоколу від 17 серпня 2003 року № 3 ОСОБА_1 та його сім`ю (чотири чоловіки), які проживають на

АДРЕСА_1 , поставлено на квартирний облік (а.с. 16).

Відповідно до витягу з наказу від 09 грудня 2004 року № 23-пм

ОСОБА_1 звільнений з військової служби із залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок Міністерства оборони України.

Згідно з довідкою Богданівського старостинського округу Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області

ОСОБА_1 , до складу сім`ї якого входить дружина ОСОБА_2 зареєстровані та фактично проживають на

АДРЕСА_2 .

Рішенням житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 від 16 липня 2021 року, протоколом

№ 12 (пункт 22), ОСОБА_1 зі складом сім`ї з двох осіб, знято з черги обліку осіб, які набули право та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та з черги обліку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень у зв`язку забезпеченням житловою площею за нормами згідно

з розділом 1 пункту 3 постанови Виконавчого комітету обласної Ради народних депутатів і президії обласної ради профспілки від 29 грудня

1984 року № 626 та на підставі листа-роз`яснення начальника Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України від 14 червня 2021 року № 370/2/5240

(а.с. 12).

19 липня 2021 року на підставі вказаного рішення житлової комісії командиром ВЧ НОМЕР_1 видано наказ № 1247 (пункт 17), яким у зв`язку

з забезпеченням житловою площею за нормою згідно з розділом 1 пункту 3 постанови Виконавчого комітету обласної Ради народних депутатів

і президії обласної ради профспілки від 29 грудня 1984 року № 626 та

листа-роз`яснення начальника Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України від 14 червня 2021 року № 370/2/5240, ОСОБА_1 зі складом сім`ї - дві особи знято з черги обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та з черги обліку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень (а.с. 13).

За період проходження військової служби позивач постійним житлом не забезпечувався, грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення не отримував.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ВЧ НОМЕР_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Стаття 124 Конституції України визначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частини першої статті 125 Конституції України судоустрій

в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації

і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають

у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг

(пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Позивач у цій справі звернувся з позовом про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 , оформлене протоколом

від 16 липня 2021 року № 12, скасування пункту 17 наказу командира

ВЧ НОМЕР_1 від 19 липня 2021 року № 1247 та зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 в особі її житлової комісії поновити його зі складом сім`ї - дві особи на квартирному обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання. Підставою для звернення з цим позовом стало те, що, як стверджує позивач, житлова комісія протиправно зняла його зі складом сім`ї - дві особи з черги обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (абзац другий частини другої статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний

і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства (абзац третій пункту 1 цієї статті).

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від Міністерства оборони України здійснюється за рахунок: новозбудованого, вивільненого або придбаного житла; надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (за згодою військовослужбовця); переобладнання нежилих приміщень фонду Міноборони у жилі (крім приміщень, розташованих на територіях, які використовуються за призначенням військовими частинами) (пункт 2 розділу І Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380).

Для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах

і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах

(далі - військова частина) утворюються житлові комісії (далі - житлова комісія військової частини)(пункт 1 розділу ІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями).

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Інструкціїз організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) має право приймати рішення щодо: взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею); взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової житлової площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення; зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; внесення змін до облікових справ військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; перегляду раніше прийнятих рішень цією житловою комісією або в порядку правонаступництва.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу ІІІнструкціїз організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом (додаток 4), підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями у силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний

і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є військова служба.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Таким чином, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів.

Соціальна гарантія, якої, як вважав позивач, його протиправно позбавили, передбачена для осіб, які проходять військову, тобто публічну службу. Інакше кажучи, право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме

у зв`язку з проходженням військової служби.

Тому цей спір військовослужбовця щодо реалізації цього права слід розглядати за правилами тієї юрисдикції, яка вирішує спори з приводу проходження публічної служби (аналогічно, як і спори, пов`язані

з реалізацією інших соціальних гарантій (пільг), визначених для військовослужбовців).

Ураховуючи викладене, суди у порушення вищевказаних положень закону не звернули уваги на те, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами

з приводу проходження позивачем військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв`язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22) та постановах Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 359/10656/18 (провадження № 61-11574св20),

від 14 вересня 2022 року у справа № 331/3641/21 (провадження

№ 61-5521св21), від 09 листопада 2022 року у справі № 336/4583/21 (провадження № 61-7337св22), від 18 січня 2023 року у справі

№ 389/3690/21 (провадження № 61-9563св22), від 21 грудня 2022 року

у справі № 389/3653/21(провадження № 61-9552св22).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду.

Таким чином, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, Верховний Суд дійшов висновку про те, що цей спір щодо реалізації позивачем, як військовослужбовцем, права на соціальну гарантію, яке, на його думку, порушено відповідачем, має розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій вищезазначеного не врахували та дійшли помилкового висновку про можливість його розгляду у порядку цивільного судочинства.

Отже, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених

статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша

статті 256 ЦПК України.

Закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду на підставі пункту 1 частини першої

статті 255 ЦПК України дійшов висновку про закриття провадження у справі, то відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку

з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141 255 256 400 409 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 20 травня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 25 серпня 2022 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про скасування рішення та зобов`язання поновити на квартирному обліку закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду. Протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення ОСОБА_1 може звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець