Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.01.2018 року у справі №2-4932/11

Постанова

Іменем України

8 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 2-4923/11

провадження № 61-1003 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Стрільчука В. А.,

суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О.,

СтупакО. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

заявники: державний виконавець відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Козловський Г. В., Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Контракт Плюс»,

зацікавлені особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель», ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_6 на ухвали Печерського районного суду м. Києва від 8 квітня 2016 року у складі судді Батрин О. В. та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 23 серпня 2016 року та 9 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Іванченка М. М., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2016 року державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Козловський Г. В. (далі - державний виконавець ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Козловський Г. В.) звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення його до виконання.

Свої вимоги державний виконавець обґрунтовував тим, що виконавчий лист був втрачений при пересилці між відділами державних виконавчих служб.

Посилаючись на викладене, державний виконавець ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Козловський Г. В. просив видати дублікат виконавчого листа № 2-4932/11, виданого 22 листопада 2012 pоку Печерським районним судом м. Києва у справі № 2-4932/11 про стягнення із ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» (далі - ПАТ «КБ «Даніель) боргу в сумі 1 253 765 грн 54 коп., для забезпечення подальшого виконання рішення суду та поновити строк для пред'явлення його до виконання.

У березні 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контракт Плюс» (далі - ТОВ ФК «Контракт Плюс») подано до суду заяву про видачу дубліката виконавчого листа, поновлення пропущеного строку для пред'явлення його до виконання та заміну сторони виконавчого провадження.

Свої вимоги ТОВ ФК «Контракт Плюс» обґрунтовував тим, що виконавчий лист про стягнення заборгованості із ОСОБА_5 було втрачено при пересилці. Крім того, відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги від 24 грудня 2015 року ТОВ «ФК «Контракт Плюс» отримало право вимоги за зобов'язанням, яке виникло на підставі кредитного договору від 29 грудня 2005 року № 578-04, укладеного між ПАТ «КБ «Даніель» та ОСОБА_5, що є підставою для процесуального правонаступництва у цьому спорі.

Посилаючись на викладене, ТОВ «ФК «Контракт Плюс» просив видати дублікат виконавчого листа у справі про солідарне стягнення заборгованості із ОСОБА_5, визнати поважними причини пропуску строку для пред'явлення до виконання дубліката виконавчого листа, поновити вказаний строк та замінити ПАТ «КБ «Даніель» на ТОВ «ФК «Контракт Плюс».

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 8 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23 серпня 2016 року, заяву державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Козловського Г. В. задоволено частково. Постановлено видати дублікат виконавчого листа у справі № 2-4932/11 про стягнення із ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Даніель» коштів.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 8 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 9 серпня 2016 року, заяву ТОВ «ФК «Контракт Плюс» задоволено. Постановлено видати дублікат виконавчого листа у справі № 2-4932/11 про солідарне стягнення із ОСОБА_5 на користь ПАТ «КБ «Даніель» коштів. Поновлено строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання про стягнення із ОСОБА_5 на користь ПАТ «КБ «Даніель» заборгованості. Постановлено замінити сторону виконавчого провадження, а саме: стягувача - ПАТ «КБ «Даніель» на ТОВ «ФК «Контракт Плюс» у виконавчому провадженні про стягнення заборгованості із ОСОБА_5 на користь ПАТ «КБ «Даніель» у справі № 2-4932/11.

У вересні 2016 року ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_6 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційні скарги на ухвали Печерського районного суду м. Києва від 8 квітня 2016 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 23 серпня 2016 року та 9 серпня 2016 року, в яких просять скасувати ухвали судів першої й апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні заяв ТОВ «ФК «Контракт Плюс» та державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права. ОСОБА_4 у своїй скарзі вказував на те, що в матеріалах справи міститься постанова про закриття виконавчого провадження, тобто на даний момент виконавче провадження закрито. В свою чергу посилання суду на те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів втрати виконавчого документа, не відповідає дійсності, оскільки не є доказом направлення виконавчого листа до ВДВС Києво-Святошинського РУЮ подання державного виконавця, оскільки дане подання повинно підтверджуватися доказами направлення виконавчого документа. Суду не надано жодного доказу з ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва не тільки про надсилання виконавчого документа до іншого органу, але і про втрату цього документа.

У своїй касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 указував на те, що суд не може одночасно посилатися на статті про заміну сторони виконавчого провадження та заміняти сторону спору правонаступником, оскільки такі дії регулюються різними нормами права. Заміна кредитора правонаступником можлива на будь-якій стадій процесу, разом з тим в даній справі є рішення суду, яке підлягає виконанню, а тому заміна кредитора на даному етапі не можлива, оскільки проголошення рішення суду є кінцевою стадією цивільного процесу. ТОВ «ФК «Контракт Плюс» не надав суду належних доказів про купівлю права вимоги у ПАТ «КБ «Даніель» за кредитним договором.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2016 року відмовлено у прийнятті касаційної скарги ОСОБА_4 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 8 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 серпня 2016 року за поданням державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві КозловськогоГ. В. у частині поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Ухвалою від 4 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження на ухвали в частині задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа.

Ухвалою від 4 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження на ухвали Печерського районного суду м. Києва від 8 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 9 серпня 2016 року в частині задоволення заяви ТОВ «ФК «Контракт Плюс» про видачу дубліката виконавчого листа та заміну кредитора його правонаступником. Відмовлено у прийнятті касаційної скарги в частині поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 3 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано Верховному Суду вказану цивільну справу.

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційні скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною четвертої статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково, оскільки оскаржувані ухвали постановлено з порушенням норм процесуального права.

Судом установлено, що нa виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 січня 2012 року було видано виконавчий лист № 2-4932/11 від 22 листопада 2012 року про стягнення із ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Даніель» боргу в розмірі 1 253 765 грн 54 коп.

20 листопада 2012 року державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Звертаючись до суду із заявою, державний виконавець вказував, що 18 лютого 2016 року надійшла заява стягувача ПАТ «КБ «Даніель» про те, що виконавчий лист не надійшов за належністю. Перевіркою вхідної кореспонденції відділу було встановлено, що при організації пересилки оригінал виконавчого листа було втрачено, а виконавчий лист до ВДВС Києво-Святошинського РУЮ Київської області не надійшов.

Відповідно до частини першої статті 370 ЦПК України 2004 року замість втраченого оригіналу виконавчого листа суд, який видав виконавчий лист, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов передчасного висновку про доведеність факту втрати оригіналу виконавчого документа та наявність підстав для задоволення заяви державного виконавця в цій частині, оскільки державною виконавчою службою не було надано суду жодного доказу того, щовиконавчий документ був втрачений.

З урахуванням вимог статті 213 ЦПК України 2004 року рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно зі статтею 214 ЦПК України 2004 року під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Наведені вимоги процесуального закону, чинного на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, стосуються не тільки судових рішень, постановлених по суті вирішених спорів, а й будь-якого рішення, в тому числі ухвали суду за результатами розгляду заяви про видачу дублікату виконавчого листа.

Проте в порушення наведених норм процесуального права в матеріалах справи міститься лише заява державного виконавця про видачу дубліката виконавчого листа. Жодного доказу направлення указаного виконавчого листа та постанови про закінчення виконавчого провадження від 20 листопада 2012 року на адресу будь-кого з учасників виконавчого провадження в матеріалах справи немає. Крім того, матеріали справи не містять інформацію про те, що такі докази судом оглядались. Таким чином, суди обґрунтовували свої висновки лише змістом зави державного виконавця поданої у березні 2016 року, не перевіривши жодного доказу, який би підтвердив викладене у заяві державного виконавця, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала Печерського районного суду м. Києва від 8 квітня 2016 року та ухвала Апеляційного суду міста Києва від 23 серпня 2016 року не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості.

Задовольняючи заяву ТОВ «ФК «Контракт Плюс» в частині видачі дубліката виконавчого листа на підставі статті 370 ЦПК України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оригінал виконавчого листа державним виконавцем було направлено на невірну адресу стягувача ПАТ КБ «Даніель», що призвело до його втрати.

Так, відповідно до листа старшого державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві ГТУЮ у м. Києві Джулай Ю. Ю., 18 березня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Згідно із листом ПАТ «КБ «Даніель» адресованим ТОВ «ФК «Контракт Плюс», державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві ГТУЮ у м. Києві було повернуто виконавчий лист стягувачу на адресу: вул. Саксаганського, 3а м. Київ. Проте за вказаною адресою ПАТ КБ «Даніель» не знаходилося, оскільки було офіційно змінено місце реєстрації банку на: вул. Московська, 8-б м. Київ.

Разом з тим ТОВ «ФК «Контракт Плюс» не надав суду жодного підтвердження вказаним обставинам, а саме: що виконавчий документ було повернуто стягувачу на невірну адресу.

Місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, не надали оцінку тому, чи є лист від 14 березня 2016 року попереднього стягувача - ПАТ «КБ «Даніель» адресований його правонаступнику - ТОВ «ФК «Контракт Плюс» належним доказом втрати виконавчого листа, так як право вимоги за кредитним зобов'язанням було передано від ПАТ «КБ «Даніель» до ТОВ «ФК «Контракт Плюс» ще у грудні 2015 року, тобто при передачі прав вимоги попередній стягувач передавав наявну заборгованість та відповідні документи, що її підтверджують.

Вищевикладене свідчить про те, що суди обґрунтовували свої висновки лише листом попереднього стягувача ПАТ «КБ «Даніель», не перевіривши жодного доказу, який би підтвердив викладене у листі, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала Печерського районного суду м. Києва від 8 квітня 2016 року та ухвала Апеляційного суду міста Києва від 9 серпня 2016 року не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості.

Судом також установлено, що відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги від 17 грудня 2015 року ТОВ «ФК «Контракт Плюс» отримало право вимоги за зобов'язанням, яке виникло на підставі кредитного договору від 29 грудня 2005 року № 596-04-КЗН, укладеного між ПАТ «КБ «Даніель» та ОСОБА_4

Відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги від 24 грудня 2015 року ТОВ «ФК «Контракт Плюс» отримало право вимоги за зобов'язанням, яке виникло на підставі кредитного договору від 29 грудня 2005 року № 578-04, укладеного між ПАТ «КБ «Даніель» та ОСОБА_5

Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другоїстатті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зістаттею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістомстатті 512 ЦК України,статті 378 ЦПК України 2004 року у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до статті 378 ЦПК України 2004 року за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Частиною першою статті 378 ЦПК України 2004 року передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Отже, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про заміну сторони виконавчого провадження, дійшов правильного висновку про те, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватись не лише у відкритому виконавчому провадженні, оскільки процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з вибуттям попередника після ухвалення щодо нього судового рішення і заміни його правонаступником, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва, у тому числі й у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Отже, доводи касаційної скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 в цій частині є необґрунтованими.

Твердження представника заявника про те, що ТОВ «ФК «Контракт Плюс» не надало доказів свого права вимоги, суд відхиляє, оскільки матеріали заяви є достатніми, такими, що підтверджують наявність права вимоги за зобов'язанням та процесуального правонаступництва.

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково, а ухвалені у справі судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій - скасуванню в частинах задоволення заяви державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Козловського Г. В. та заяви ТОВ «ФК «Контракт Плюс» про видачу дублікатів виконавчих листів з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в цих частинах.

Керуючись статтями 409, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційні скарги ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвали Печерського районного суду м. Києва від 8 квітня 2016 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 23 серпня 2016 року та 9 серпня 2016 року в частинах задоволення заяви державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Козловського Г. В. та заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Контракт Плюс»про видачу дублікатів виконавчих листів про стягнення із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» заборгованості скасувати, справу в цих частинах передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 8 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 9 серпня 2016 року в частині заміни сторони виконавчого провадження, а саме: стягувача - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Контракт Плюс» у виконавчому провадженні про стягнення заборгованості із ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» у справі № 2-4932/11, залишити без зміни.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: А. С. Олійник

С.О. Погрібний

О.В. Ступак

Г.І. Усик