Історія справи

Постанова КЦС ВП від 20.04.2020 року у справі №2-2576/11
Ухвала КЦС ВП від 07.08.2018 року у справі №2-2576/11

Постанова

Іменем України

08 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 2-2576/11

провадження № 61-1280св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_3,

зацікавлена особа - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва у складі судді Кокорєва В. В. від 15 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області у складі колегії суддів:

Галущенка О.І., Самчишиної Н. В., Серебрякової Т. В. від 15 серпня

2016 року,

В С Т А Н О В И В :

13 червня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Заява мотивована тим, що рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 23 лютого 2012 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь заявника заборгованість за договором позики у розмірі 381 800 грн та судові витрати у розмірі 3 231 грн 50 коп. Виконавчий лист стягувачем отримано 20 травня 2016 року. Постановою державного виконавця Казанківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 30 травня 2016 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження у зв'язку із пропуском строку пред'явлення виконавчого листа до виконання. Вважав, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання пропущено з незалежних від стягувача причин.

Ураховуючи викладене, заявник просив поновити строк для пред'явлення виконавчого листа № 2-2576/2011, виданого Ленінським районним судом міста Миколаєва 04 травня 2016 року, до виконання.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не зазначено причин неотримання ним виконавчого листа в строк до 24 лютого 2013 року.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 15 серпня 2016 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив зазначені обставини справи та врахував відсутність поважних причин, з яких стягувачем пропущено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання.

12 вересня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_3, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржені судові рішення та постановити нову ухвалу, якою заяву задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано фізичний стан та вік заявника, а також необізнаність останнього в юридичних питаннях, а саме примусовому виконанні судових рішень.

Відзиву до касаційної скарги не надходило.

15 вересня 2016 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2016 року справу за заявою ОСОБА_3 про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»

(далі - ЦПК України), що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини 1 статті 371 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржених ухвал) стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Аналогічна норма міститься у статті 433 чинного ЦПК України.

Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та апеляційну скаргу, ОСОБА_3 зазначав, що у зв'язку зі станом здоров'я та похилим віком участь у судових засіданнях при розгляді справи по суті приймав його представник. Після винесення апеляційним судом рішення, представник рекомендував йому написати заяву про отримання копії судового рішення, при цьому порядок примусового виконання рішення суду не роз'яснив. У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до іншого адвоката, який роз'яснив йому необхідність отримання виконавчого листа та звернення з ним для примусового виконання до державної виконавчої служби.

Судами встановлено, що рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 23 лютого 2012 року, що набрало законної сили, скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики у розмірі 381 800 грн та 3 231 грн 50 судових витрат.

25 квітня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про видачу виконавчого листа, який отримано ним 21 травня 2016 року, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті.

Постановою державного виконавця Казанківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 30 травня 2016 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження у зв'язку із пропуском строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Суди попередніх інстанцій, належним чином оцінивши докази у зазначеній справі, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про поновлення строку, оскільки заявником не зазначено жодної поважної причини пропуску такого строку.

Судами також правильно відхилено доводи заявника про необізнаність з порядком отримання та пред'явлення до примусового виконання виконавчого листа, оскільки зі змісту доручень, які заявник надавав своїм представникам (адвокату і сину) для здійснення представництва своїх інтересів у судовому процесі, вбачається, що він уповноважував останніх, у тому числі, на подачу виконавчих документів до стягнення.

З урахуванням наведеного оскаржені судові рішення є таким, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 15 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк