Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 725/5693/21

провадження № 61-4719св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,

розглянув у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 лютого 2024 рокув складі колегії суддів Лисака І. Н., Височанської Н. К., Перепелюк І. Б.

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що з 12 червня 1993 року вона та ОСОБА_3 перебували в шлюбі, в якому народились діти: ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_6 та ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_7 .

За час шлюбу сторони придбали нерухоме майно: житловий будинок на АДРЕСА_1 ; забійний цех (бойня) на АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_4 , та рухоме майно: кавоварку DeLongi ECAM 23.460-В вартістю 15 000,00 грн; пивний апарат - охолоджувач пива «Тайфун 160Н» вартістю 19 000,00 грн; охолоджувач пива «Калинка» з колоною «Гефест» з краном вартістю 21 000,00 грн; 8 пивних металічних кегів DIN на 50 літрів загальною вартістю 20 000,00 грн; телевізор LG 65 NAN 0903 NA вартістю 30 000,00 грн; м`ясорубку професійну МІМ-600 вартістю 19 000,00 грн; шприц ковбасний на 25 літрів ISV 25 IDR Sirman вартістю 93 000,00 грн; акустичну систему LG DR65 вартістю 9 500,00 грн; торгівельну палатку (площею 6 на 3 кв. м) вартістю 4 000,00 грн; стіл дерев`яний Ріо (розміром 8 на 8 кв. м) вартістю 11 200,00 грн; мангал з пічкою під казан «Тадж-Махал» вартістю 18 500,00 грн; стіл барний вуличний Kompred OL 479 вартістю 16 800,00 грн; мінімийку високого тиску Karcher K7 вартістю 16 000,00 грн; професійний пилосос Karcher NT 70/2 ME Classic вартістю 16 300,00 грн; професійну мийку апарат високого тиску ЕТ 5,5-4 В 250 бар 5,5 KWT вартістю 32 000,00 грн; тельфер-електричну лебідку 220 В150км/300 км вартістю 18 000,00 грн; кондиціонер Mitsubishi Heavy POWERSERIESSPK 71 ZR-W/SRC 71ZR-W вартістю 69 000,00 грн; вольєр для собаки кований вартістю 4 700,00 грн; плиту газову REMTAME 22 вартістю 6 500,00 грн; образ різьблений з дерева «Тайна вечеря» вартістю 10 100 грн; ліжко спальне дерев`яне вартістю 8 000,00 грн; тумбу прикроватну вартістю 2 000,00 грн; комод дубовий вартістю 5 000,00 грн; передпокій дубовий вартістю 16 000,00 грн; тумбу TV дубову вартістю 4 000,00 грн; стіл монастирський дубовий вартістю 8 000,00 грн; стіл кухонний дубовий вартістю 6 200,00 грн; шафу гардеробну дубову 14 400,00 грн; тумбу дубову вартістю 200,00 грн; ліжко односпальне вартістю 2 800,00 грн, на загальну суму 516 200,00 грн.

Стверджувала, що вона з 26 березня 2008 року здійснює приватну підприємницьку діяльність, утримує дітей і всю родину. Відповідач не працював, лише на початку 2021 року зареєструвався як приватний підприємець, а тому не приймав участі в утриманні сім`ї та дітей, не вкладав кошти в придбання рухомого і нерухомого майна. Окрім того, при поділі майна суттєве значення має місце проживання спільних дітей, так малолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстровані та проживають разом із позивачкою, відповідач не допомагає в їх утриманні, позивачка самостійно оплачує лікування повнолітнього сина. Вважала зазначене підставою для відступлення судом при ухваленні рішення від принципу рівності часток.

Уточнивши позовні вимоги, просила визнати за нею право власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_4 , квартиру АДРЕСА_3 та визнати за ОСОБА_3 право власності на забійний цех (бойня) на АДРЕСА_2 та рухоме майно відповідно до наведеного переліку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

20 листопада 2023 року рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Припинено право спільної сумісної власності подружжя на придбане під час шлюбу майно, визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на: житловий будинок на АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_4 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності на: забійний цех (бойня) на АДРЕСА_2 та рухоме майно: кавоварку DeLongi ECAM 23.460-В; пивний апарат-охолоджувач пива «Тайфун 160Н»; охолоджувач пива «Калинка» з колоною «Гефест» з краном; 8 пивних металічних кегів DIN на 50 літрів; телевізор LG 65 NAN 0903 NA; м`ясорубку професійну МІМ-600; шприц ковбасний на 25 літрів ISV 25 IDR Sirman; акустичну систему LGDR65; торгівельну палатку (розміром 6 м на 3 м); стіл дерев`яний Ріо (розміром 8 м на 8 м); мангал з пічкою під казан «Тадж-Махал»; стіл барний вуличний Kompred OL 479; мінімийку високого тиску Karcher K7; професійний пилосос Karcher NT 70/2 ME Classic; професійну мийку апарат високого тиску ЕТ 5,5-4 В 250 бар 5,5 KWT; тельфер електричну лебідку 220 В150км/300 км; кондиціонер Mitsubishi Heavy POWER SERIESSPK 71 ZR-W/SRC 71ZR-W; вольєр для собаки кований; плиту газову REMTAME 22; образ різьблений з дерева «Тайна вечеря»; ліжко спальне дерев`яне; тумбу прикроватну; комод дубовий; передпокій дубовий; тумбу TV дубова; стіл монастирський дубовий; стіл кухонний дубовий; шафу гардеробну дубову; тумбу дубову; ліжко односпальне.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачка довела свою більшу фінансову участь в придбанні та утриманні спільного майна, оскільки надала суду докази здійснення нею підприємницької діяльності й отримання доходу, оформлення на неї права власності частини спільного майна, що також було підтверджено в судовому засіданні як самим відповідачем, так і свідками. Також суд взяв до уваги той факт, що бізнес сторонам залишився від батька позивачки, з отриманих коштів від якого і придбавалось спільне майно, що не було спростовано в судовому засіданні відповідачем.

Позивачка довела факт ухилення відповідача протягом тривалого часу від виконання своїх обов`язків з утримання, догляду, лікування їхніх дітей, та від обов`язку матеріального забезпечення сім`ї; виконання нею одноособово цього обов`язку як матір`ю, що ставить її у більш вигідне матеріальне становище поряд із відповідачем, зокрема й оплату нею лікування їхнього повнолітнього сина ОСОБА_8 , що також у судовому засіданні підтвердив відповідач.

Крім того, суд взяв до уваги, що відповідач вчиняє дії, які порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

27 лютого 2024 року постановою Чернівецького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20 листопада 2023 року скасовано та ухвалено нове. Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

У порядку поділу спільного сумісного нерухомого майна подружжя виділено у приватну власність ОСОБА_1 : житловий будинок на АДРЕСА_1 (вартістю 4 404 249,00 грн); дерев`яні (дубові) меблі (стіл монастирський дубовий, стіл кухонний дубовий, ліжко спальне дубове, тумби прикроватні, передпокій дубовий, тумбу TV дубову, комод дубовий, шафу гардеробну дубову, тумбу дубову та ліжко односпальне на загальну суму 66 600,00 грн), а всього майна на суму 4 470 849,00 грн. Право спільної сумісної власності на вказане майно припинено.

У порядку поділу спільного сумісного нерухомого майна подружжя виділено у приватну власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_4 (вартістю 1 781 165,00 грн); квартиру АДРЕСА_3 (вартістю 1 362 917,00 грн); будівлю забійного цеху на АДРЕСА_2 (вартістю 547 880,00 грн), а всього майна на суму 3 691 962,00 грн. Право спільної сумісної власності на вказане майно припинено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 різницю у вартості частки у спільному сумісному нерухомому майні подружжя у сумі 389 443,50 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що заявлені позивачкою підстави для відступлення від рівності часток подружжя: самостійне утримання дітей та сім`ї, відсутність працевлаштування ОСОБА_3 та здійснення позивачкою підприємницької діяльності не можуть бути взяті до уваги, оскільки згідно з частиною другою статті 70 Сімейного кодексу України (далі - СК України) таке допускається, зокрема, якщо один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Зазначені обставини підлягають доказуванню в загальному порядку стороною, яка вимагає збільшення частки на свою користь, доказів чого матеріали справи не містять.

Загальна вартість спірного майна, яке підлягає поділу між сторонами у справі, складає 8 162 811,00 грн, тобто частка кожного з подружжя становить 4 081 405,50 грн і відсутні підстави для відступлення від рівності часток.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

27 березня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 лютого 2024 року, в якій просить її скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду:

- від 02 серпня 2023 року в справі № 2-7539/08 (провадження № 61-12934св22), від 07 червня 2023 року в справі № 344/7436/19 (провадження № 61-387св23), про те, що вирішуючи спір про поділ майна подружжя, суд повинен розглянути можливість здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя у спосіб без визначення грошової компенсації, або з визначенням такої в мінімальному розмірі;

- від 05 грудня 2018 року в справі № 456/828/17(провадження № 61-252св17), від 01 грудня 2021 року в справі № 344/5539/17 (провадження № 61-12286св20), від 07 грудня 2022 року в справі № 553/3266/15-ц (провадження № 61-1507св22), про те, що за наявності обставин, передбачених частинами другою, третьою статті 70 СК України, які стосуються неналежного виконання одним із подружжя батьківських обов`язків та неналежного матеріальне забезпечення сім`ї, частку іншого з подружжя у такому майні може бути збільшено;

- від 07 грудня 2022 року в справі № 553/3266/15-ц (провадження № 61-1507св22), від 22 липня 2022 року в справі № 161/1140/20 (провадження № 61-8878св21), про те, що під час вирішення спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи. Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки, коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша статті 60 СК України).

Обґрунтовуючи підстави за пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, особа, яка подала касаційну скаргу, вказує, що відсутній висновок Верховного Суду про застосування частини першої статті 60 СК України щодо відступу від засад рівності часток подружжя у зв`язку з відсутністю в одного з подружжя заробітку чи доходу без поважних на те причин.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно не врахував, що відповідач не працював, не мав самостійного заробітку, не займався ні домашнім господарством, ні вихованням дітей, а практично все спірне майно придбано з її доходів від підприємницької діяльності.

Відповідач вчиняв щодо ОСОБА_9 неправомірні дії, що підтверджується: постановою Чернівецького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року в справі № 725/5984/21 про видачу обмежувального припису, яким заборонено відповідачу перебувати за місцем проживання позивача та наближатися до неї і їх неповнолітніх дітей ближче ніж на 100 м; вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 31 січня 2024 року в справі № 725/6326/21, яким визнано ОСОБА_3 винним у заподіянні позивачці легких тілесних ушкоджень.

Вказувала, що апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог і виділив позивачці майно, про виділ якого вона не заявляла, що призвело до надмірного збільшення розміру стягуваної з неї грошової компенсації.

Звертала увагу суду, що у провадженні Першотравневого районного суду м. Чернівців перебуває цивільна справа № 725/6434/21 за її позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про скасування договорів відчуження транспортних засобів, які відповідач продав без її згоди, а також поділ майна подружжя - транспортних засобів.

Доводи інших учасників справи

У червні 2024 року представник ОСОБА_3 - адвокат Маскалюк Н. М. звернулася до Верховного Суду із відзивом, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін. Посилалася на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спірне нерухоме майно придбане позивачкою за її особисті кошти, а відсутність доходів відповідача в силу вимог частини першої статті 60 СК України без доведення відсутності поважних причин на це не спростовує презумпцію спільності майна подружжя.

Позивачка не довела усунення відповідача від виконання обов`язків з утримання дітей, оскільки виконавчий лист зі стягнення аліментів на виконанні у виконавчій службі не перебуває, від отримання поштового переказу аліментів у розмірі 4600,00 грн позивачка відмовилася.

Обмежувальний припис щодо відповідача був виданий 13 вересня 2021 року терміном на 6 місяців, тобто до 13 березня 2022 року, а з 09 березня 2022 року відповідача призвано на службу до лав Збройних Сил України, що виключало можливість займатися вихованням і доглядом своїх дітей.

Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 31 січня 2024 року, яким призначено відповідачу покарання у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн, виконаний останнім 27 лютого 2024 року і з цього часу відповідач є несудимим.

Рух справи в суді касаційної інстанції

10 травня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Першотравневого районного суду м. Чернівці.

У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

01 серпня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в шлюбі з 12 червня 1993 року, в якому народилися діти: ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_6 та ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_7 (т. 1, а. с. 8-10).

Згідно з актом оцінки потреб сім`ї від 09 серпня 2021 року двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживають разом із позивачкою на АДРЕСА_5 (т. 1, а. с. 11-13).

Відповідно до довідки від 10 серпня 2021 року ОСОБА_5 проходив психосоціальну адаптацію у Чернівецькому Центрі Здорової Молоді з 12 липня 2021 року з рекомендованим курсом в один рік, за яку сплачено 9 000,00 грн (т. 1, а. с. 14, 15).

Із інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_2 з 26 березня 2008 року зареєстрована як фізична особа-підприємець та отримує від підприємницької діяльності дохід, що підтверджується довідками про доходи від підприємницької діяльності (т. 1, а. с. 29-33, 177-179).

ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець 02 серпня 2021 року (т. 1, а. с. 31).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна:

- 12 липня 2005 року житловий будинок на АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 06 липня 2005 року серії ЯЯЯ/169613 (т. 1, а. с. 17);

- 24 квітня 2012 року забійний цех (бойня) на АДРЕСА_2 зареєстрований за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 24 квітня 2012 року (т. 1, а. с. 19, зворот).

- 26 вересня 2017 року квартира АДРЕСА_3 зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 26 вересня 2017 року (т. 1, а. с. 19).

- 26 березня 2021 року квартира АДРЕСА_4 зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 26 березня 2021 року (т. 1, а. с. 16);

Згідно з висновком № 77 судової оціночно-будівельної експертизи, складеним 17 травня 2022 року судовим експертом Спільного підприємства «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр», ринкова вартість квартири АДРЕСА_3 склала 1 362 917,00 грн; ринкова вартість житлового будинку на АДРЕСА_1 склала 4 404 249,00 грн; ринкова вартість квартири АДРЕСА_4 склала 1 781 165,00 грн; ринкова вартість будівлі забійного цеху (бійні) на АДРЕСА_2 склала 547 880,00 грн (т. 1, а. с.106-142).

12 серпня 2023 року ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_12 » (т. 1, а. с.172).

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження у справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічні положення закріплені у статті 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

У частинах другій, третій статті 70 СК Українипередбачено два випадки, коли суд має право відступити від принципу рівності часток подружжя у праві спільної власності:

- при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї;

- за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до правових висновків, висловлених Верховним Судом у постановах від 15 листопада 2023 року в справі № 521/11825/20 (провадження № 61-3341св23), від 24 квітня 2023 року в справі № 462/1024/21 (провадження № 61-5172св22), від 30 листопада 2022 року в справі № 373/185/21 (провадження № 61-21464св21) та інших, під час вирішення спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але й інші обставини.

У постанові від 15 листопада 2023 року в справі № 521/11825/20 (провадження № 61-3341св23) Верховний Суд наголосив, що встановлення обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя під час поділу спірного майна, здійснюється судом у кожному випадку окремо із урахуванням наданих сторонами доказів.

Із аналізу наведених норми права, усталеної практики Верховного Суду вбачається, що майно, яке набуте подружжям під час перебування в шлюбі, є об`єктом права спільної сумісної власності цього подружжя та у випадку вирішення питання про його розподіл підлягає поділу між сторонами у рівних частках. Водночас за наявності обставин, передбачених частинами другою, третьою статті 70 СК України, які стосуються неналежного виконання одним із подружжя батьківських обов`язків та неналежного матеріального забезпечення сім`ї, частку іншого з подружжя у такому майні може бути збільшено.

Обов`язок, передбачений статтями 12 81 ЦПК України, щодо доведення обставин, які б вказували на наявність підстав, передбачених частинами другою, третьою статті 70 СК України, у такому випадку покладається на особу, яка ініціює питання про збільшення частки у спільному сумісному майні подружжя.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України).

У постанові від 03 липня 2019 року в справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) вказано, що презумпцію спільності майна подружжя спростовує той із подружжя, який заперечує, що майно набуте у період шлюбу, є спільним сумісним майном.

Колегія суддів вбачає порушення судами норм процесуального права, з огляду на таке.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в уточненій позовній заяві з посиланням на свою більшу фінансову участь в придбанні та утриманні спільного майна, ухилення відповідача протягом тривалого часу від виконання своїх обов`язків з утримання, догляду, лікування їхніх дітей, та від обов`язку матеріального забезпечення сім`ї, остаточно просила в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на спірні житловий будинок та дві квартири, залишивши у власності відповідача забійний цех (бойню) та рухоме майно згідно з переліком (т. 1, а. с. 61, 62).

Не погодившись із запропонованим позивачкою варіантом поділу майна подружжя, відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив (т. 1, а. с. 74-77):

- визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_4 ; 1/2 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 , 1/2 частини будівлі забійного цеху (бійні) на АДРЕСА_2 ;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_3 ; 1/2 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 , 1/2 частини будівлі забійного цеху (бійні) на АДРЕСА_2 .

Колегія суддів звертає увагу, що змагальність сторін є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (частина п`ята статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина перша статті 175 ЦПК України).

У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову (частина перша статті 178 ЦПК України).

Водночас, за вимогами статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Отже, відзив подається відповідачем у тому разі, коли він заперечує позовні вимоги в цілому або частково, не маючи при цьому власних цивільно-правових вимог до позивача.

Зустрічним позовом при цьому є самостійні вимоги відповідача, пред`явлені ним до позивача у порядку і строки, встановлені законом, для спільного їх розгляду з первісним позовом у межах одного провадження у цивільній справі.

У своєму відзиві ОСОБА_3 запропонував свій варіант поділу майна подружжя, тобто фактично заявив самостійні вимоги до позивачки, які суд першої інстанції відповідно до статті 193 ЦПК України мав розцінити як зустрічний позов з перевіркою на додержання загальних правил пред`явлення позову за вимогами статей 175 і 177 цього Кодексу.

Засада змагальності сторін у судовому процесі є однією з ключових принципів правосуддя. Вона передбачає, що судовий процес є своєрідним полем змагання між сторонами - позивачем і відповідачем у цивільних справах. Головною метою цього принципу є забезпечення справедливості та об`єктивності судового процесу. Змагальність сторін у судовому процесі дозволяє кожній стороні активно захищати свої права та інтереси. Сторони мають можливість представляти свідчення, докази та аргументи на підтримку своєї позиції перед судом. Суд, зі своєї сторони, має завдання ретельно розглянути всі аргументи та докази від обох сторін та прийняти об`єктивне рішення на підставі закону (постанова Верховного Суду від 21 червня 2024 року в справі № 134/743/22 (провадження № 61-10442св23)).

Отже, суди не забезпечили проведення змагального процесу, повного та всебічного розгляду справи, не встановили усіх обставин справи, які необхідні для правильного її вирішення, не перевірили належно доводи відповідача, не сприяли забезпеченню найкращих інтересів співвласників майна, а також малолітніх дітей, які залишись проживати з позивачкою, не роз`яснили право проведення експертизи для встановлення варіантів поділу майна подружжя, тобто формально розглянули справу, не забезпечивши повного та всебічного її розгляду.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

З метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України) колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі судові рішення та передати справи на новий розгляд до першої суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

За нового розгляду справи суд має врахувати наведені вище норми матеріального та процесуального права, усталену практику Верховного Суду, а також:

- встановити весь обсяг спільного нажитого майна, оскільки з матеріалів справи вбачається наявність між сторонами спору щодо відчуження відповідачем без згоди позивачки транспортних засобів; є підтвердження набуття за час шлюбу рухомого майна(див. висновки Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19));

- доводи позивачки про те, що двоє неповнолітніх дітей сторін залишаються проживати із нею, перебувають повністю на її утриманні, розмір аліментів, які відповідач має сплачувати на дітей, є недостатнім для забезпечення їхнього фізичного та духовного розвитку, а виконання позивачкою одноособово цього обов`язку як матір`ю ставить її у більш невигідне матеріальне становище поряд із відповідачем (див. висновки в постановах Верховного Суду від 30 листопада 2022 рокув справі № 373/185/21 (провадження № 61-21464св21), від 01 грудня 2021 року в справі № 459/1995/15-ц (провадження № 61-18144св20), від 05 грудня 2018 року в справі № 456/828/17 (провадження № 61-252св17);

- доводи позивачки про те, що поділ житлової нерухомості має бути проведений з урахуванням неможливості спільного проживання та користування майном на підставі підтвердженого в судових рішеннях факту домашнього насильства з боку відповідача (див. висновки в постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 рокув справі № 569/4484/22 (провадження № 61-11369св23));

- розглянути можливість здійснення поділу спільного сумісного майна подружжя у спосіб без визначення грошової компенсації або з визначенням такої у мінімальному розмірі (див. висновки в постановах Верховного Суду від 17 липня 2024 року в справі № 465/2324/19 (провадження № 61-1212св24), від 22 травня 2024 року в справі № 369/14186/17 (провадження № 61-10496св23) та інші).

Суду належить розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20 листопада 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду 27 лютого 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. СитнікСудді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко А. С. Олійник В. В. Сердюк