Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.12.2018 року у справі №711/2743/18

Постанова

Іменем України

07 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 711/2743/18

провадження № 61-48190св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго»,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 05 липня 2018 року у складі судді Позарецької С. М. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 01 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Сіренка Ю. В., Храпка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (далі - ПАТ «Черкасиобленерго», Товариство) про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, посилаючись на те, що з серпня 2007 року він перебуває у трудових відносинах з відповідачем та з 01 вересня 2011 року обіймає посаду начальна відділу майнових та земельних відносин. Наказом ПАТ «Черкасиобленерго» від 15 лютого 2018 року № 3-п/кз на нього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за недбале ставлення до виконання своїх посадових обов`язків, яке призвело до надання на запит Фонду державного майна України як акціонера Товариства неповної відповіді без відповідних підтверджуючих документів. Вважає, що його незаконно притягнуто до відповідальності, оскільки він не вчиняв жодних дисциплінарних проступків. Надання відповідей на листи Фонду державного майна України не входить до його компетенції як начальника відділу майнових та земельних відносин. За своїми функціональними обов`язками та правами він не наділений повноваженнями самостійно надавати будь-яким юридичним чи фізичним особам документи в паперовому вигляді, оскільки не є посадовою особою ПАТ «Черкасиобленерго». Тому викладені в оскаржуваному наказі твердження про ненадання ним документів, що, на думку відповідача, зумовило порушення Закону України «Про акціонерні товариства», є безпідставним та таким, що спростовується його посадовою інструкцією. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати вищевказаний наказ.

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 05 липня 2018 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ ПАТ «Черкасиобленерго» від 15 лютого 2018 року № 3-п/кз «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким оголошено ОСОБА_1 - начальнику відділу майнових та земельних відносин - догану. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що Товариством не доведено факту вчинення 08 лютого 2018 року ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, наявності його вини та причинного зв`язку. Також не надано доказів про настання внаслідок дій позивача будь-яких негативних наслідків для ПАТ «Черкасиобленерго» чи голови його правління. Крім того, роботодавцем була порушена процедура притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 01 листопада 2018 року апеляційну скаргу Голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» ОСОБА_6 залишено без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 05 липня 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У грудні 2018 року ПАТ «Черкасиобленерго» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 05 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 01 листопада 2018 року і ухвали нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили належним чином всіх фактичних обставин справи, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову. ОСОБА_1 не надав у повному обсязі запитувану Фондом державного майна України інформацію та необхідних документів, у зв`язку з чим йому оголошено догану за недбале ставлення до виконання своїх посадових обов`язків. Дії позивача підірвали довіру та ділову репутацію не лише Товариства, а й голови його правління. Режим робочого дня ОСОБА_1 як начальника відділу майнових та земельних відносин є ненормованим, про що свідчить колективний договір та додаток до нього. Перед прийняттям рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення роботодавець провів перевірку, зокрема у працівників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були відібранні письмові пояснення, які місцевий суд безпідставно не взяв до уваги.

У січні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Константин В. М. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що наведені у скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками. Ці доводи зводяться до переоцінки доказів та обставин справи. Відповідь на запит Фонду державного майна України підписував голова правління ПАТ «Черкасиобленерго» ОСОБА_6 , тобто він фактично погодився з підготовленим позивачем проектом. Посилання заявника на те, що ОСОБА_1 своїми діями підірвав авторитет Товариства, є неспроможними, оскільки такі обставини не підтверджені та не були підставою для застосування дисциплінарного стягнення. Станом на 12 лютого 2018 року ОСОБА_4 займав посаду директора із загальних питань, а не директора з інвестицій та персонального розвитку (був переведений на цю посаду 14 березня 2018 року), як було зазначено в його письмових поясненнях, що свідчить про написання ним цих пояснень після винесення оспорюваного наказу. В суді першої інстанції свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона написала пояснення після подання до суду цього позову. Відразу після написання 09 лютого 2018 року ОСОБА_1 письмових пояснень (без отримання висновку профільної Дирекції з управління персоналом та пояснень від інших працівників) голова правління ОСОБА_6. прийняв рішення про оголошення догани, що підтверджується його резолюцією. Зазначені обставини свідчать про упереджене та необ`єктивне ставлення до позивача з боку роботодавця. Крім того, вищевказану відповідь ОСОБА_1 готував не в робочий час, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Придніпровського районного суду міста Черкаси.

09 січня 2019 року справа № 711/2743/18 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Судами встановлено, що з серпня 2007 року ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ПАТ «Черкасиобленерго» та з 01 вересня 2011 року обіймає посаду начальна відділу майнових та земельних відносин.

08 лютого 2018 року о 16 год. 00 хв. на електронну адресу канцелярії відповідача надійшов лист-запит Фонду державного майна України від 08 лютого 2018 року № 10-17-2584 про термінове надання інформації щодо продажу Товариством майна Корсунь-Шевченківської та Стеблівської гідроелектростанцій, яку необхідно було направити на електронну адресу Фонду до 08 лютого 2018 року з подальшим підтвердженням в паперовому вигляді. На вказаному листі-запиті містяться дві резолюції: «Юридичний департамент, терміново надати інформацію 08 лютого 2018 року» за підписом голови правління ОСОБА_6 та « ОСОБА_1 підготувати проект відповіді 08 лютого 2018 року».

Відповідь на електронну адресу Фонду була направлена 08 лютого 2018 року о 18 год. 11 хв., що підтверджується скріншотом.

Наказом голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» ОСОБА_6 від 15 лютого 2018 року № 3-п/кз ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни - недбале ставлення до виконання своїх посадових обов`язків, що призвело до надання на запит акціонера Товариства неповної відповіді без відповідних підтверджуючих документів. Зазначено, що при підготовці відповіді ОСОБА_1 вказав вибіркові, неповні відомості та в подальшому не надав підтверджуючих документів у паперовому вигляді, чим порушив: вимоги Закону України «Про акціонерні товариства»; статті 147-149, частину третю статті 151 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України); пункти 3.1.1, 7.1 - 7.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ПАТ «Черкасиобленерго»; пункт 6.1 посадової інструкції начальника відділу майнових та земельних відносин від 30 листопада 2017 року. Підстава для застосування дисциплінарного стягнення: доповідна записка директора з правових, майнових та корпоративних відносин ОСОБА_10 , письмові пояснення начальника відділу майнових та земельних відносин ОСОБА_1 від 09 лютого 2018 року.

Пунктом 1.3 Посадової інструкції начальника відділу майнових та земельних відносин ПАТ «Черкасиобленерго», якою керується у своїй роботі ОСОБА_1 (далі - Інструкція), передбачено, що у своїй діяльності начальник відділу безпосередньо підпорядковується директору з правових, майнових та корпоративних відносин.

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції начальник відділу майнових та земельних відносин, зокрема, зобов`язаний приймати участь: у підготовці, в межах компетенції та за дорученням директора з правових, майнових та корпоративних відносин і за участю інших підрозділів підприємства, матеріалів із земельних відносин, для подання їх до судових інстанцій, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, здійснювати облік і зберігання судових справ, які перебувають у провадженні відділу.

Пунктами 4.6, 4.8, 4.9 Інструкції передбачено, що начальник відділу повинен дотримуватися зобов`язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства. Виконувати інші доручення, вказівки директора з правових, майнових та корпоративних відносин в межах цієї інструкції. Виконувати разові службові доручення свого безпосереднього керівника.

Згідно з пунктом 6.1 Інструкції за порушення трудової дисципліни і невиконання вимог цієї інструкції начальник відділу несе дисциплінарну відповідальність відповідно до статті 147 КЗпП України, а при заподіянні підприємству матеріальної шкоди притягується до матеріальної відповідальності відповідно до статей 132-135 КЗпП України.

Пунктом 3.1.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ПАТ «Черкасиобленерго», затверджених на конференції трудового колективу 25 вересня 2014 року, передбачено, що працівники зобов`язані виконувати своєчасно та в повному обсязі робочі завдання (функціональні обов`язки), визначені посадовими інструкціями, кваліфікаційними характеристиками, забезпечувати належну якість виконуваних робіт та виготовлюваної продукції; неухильно дотримуватися правил трудової дисципліни, вчасно і точно виконувати розпорядження адміністрації, які не суперечать чинному законодавству, використовувати весь робочий час для продуктивної праці, утримуватися від дій, що перешкоджають іншим працівникам виконувати їхні трудові обов`язки.

У доповідній записці директора з правових, майнових та корпоративних відносин ОСОБА_10 (без дати на номера), адресованій голові правління Товариства, зазначено, що 08 лютого 2018 року директор із загальних питань ОСОБА_4 дав начальнику відділу майнових та земельних відносин ОСОБА_1 вказівку терміново підготувати проект відповіді на запит Фонду державного майна України. Також 08 лютого 2018 року в телефонному режимі вона доручила ОСОБА_1 терміново підготувати проект відповіді за підписом голови правління, направити запитувану інформацію та документи на електронну адресу Фонду з подальшим підтвердженням в паперовому вигляді. Однак позивач неналежним чином виконав вказівки керівництва, оскільки підготував неповну відповідь без відповідних підтверджуючих документів. Тому просила вирішити питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

На вказаній доповідній записці міститься резолюція голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» ОСОБА_6 : « ОСОБА_11 підготуйте наказ (догана) 15 лютого 2018 року».

Проте на письмових поясненнях ОСОБА_1 від 09 лютого 2018 року щодо підготовки ним відповіді на запит Фонду міститься резолюція голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» такого змісту: « ОСОБА_11 , ОСОБА_10 в наказ догана 09 лютого 2018 року».

Допитаний в суді першої інстанції як свідок ОСОБА_4 показав, що станом на 08 лютого 2018 року він працював на посаді директора із загальних питань ПАТ «Черкасиобленерго», а з березня 2018 року - директора з інвестицій. 08 лютого 2018 року близько 17 год. 00 хв. до нього зателефонував голова правління ОСОБА_6 та повідомив про наявність запиту Фонду державного майна України. В канцелярії він ознайомився з цим запитом, після чого пішов до юридичного відділу, де йому сказали, що такою інформацією володіє ОСОБА_1 . Оскільки кабінет позивача вже був зачинений, то він подзвонив до нього та попросив повернутися на роботу. В канцелярії він запропонував ОСОБА_1 пройти на своє робоче місце для надання інформації на запит, однак позивач відмовився і сказав, що може підготувати відповідь в канцелярії. До них на декілька хвилин заходив заступник голови правління ОСОБА_12 . Близько 18 год. 00 хв. він разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_12 залишили приміщення Товариства. Хто підписував відповідь і як її направляли, йому не відомо. Наступного дня він написав пояснення щодо подій, які відбувалися 08 лютого 2018 року.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що він обіймає посаду першого заступника голови правління ПАТ «Черкасиобленерго». У Товаристві встановлено графік роботи з 07 год. 30 хв. до 16 год. 45 хв. Безпосереднім керівником позивача є директор з правових, майнових та корпоративних відносин ОСОБА_10 08 лютого 2018 року близько 17 год. 25 хв. він зайшов до канцелярії, де в цей час перебували ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Зі слів позивача він дізнався про наявність запиту Фонду державного майна України, а також про те, що його викликав на роботу ОСОБА_4 Фонд працює до 18 год. 00 хв. ОСОБА_4 сказав, що повна відповідь буде надана на наступний день. ОСОБА_1 просив дозволу піти до свого кабінету, оскільки там знаходилися всі необхідні матеріали, на що ОСОБА_4 заперечив. Коли він разом з позивачем та ОСОБА_4 йшли додому, то проект відповіді ще не був підписаний головою правління. В канцелярії залишилася ОСОБА_3 . Йому ніхто не пропонував надати письмове пояснення щодо подій, які мали місце 08 лютого 2018 року.

Свідок ОСОБА_3 показала, що вона працює на посаді завідуючої канцелярією ПАТ «Черкасиобленерго». 08 лютого 2018 року о 16 год. 00 хв. на електронну пошту Товариства надійшов запит Фонду державного майна України. Оскільки голова правління був відсутній, то вона направила йому на додаток «Вайбер» фотокопію тексту запиту. Близько 16 год. 45 хв. їй зателефонував голова правління і сказав, що буде готуватися відповідь, а тому їй необхідно повернутися на робоче місце, що вона і зробила. Через деякий час до канцелярії прийшов ОСОБА_4 , а через 10 хв. після нього - приїхав ОСОБА_1 , який за допомогою комп`ютера підготував проект відповіді. Також до них заходив ОСОБА_12 . Коли вони всі пішли, то вона подзвонила голові правління, який згодом приїхав та підписав відповідь. Після цього вона пішла додому. Свідок ствердила, що позивач не хотів йти до свого кабінету, оскільки сказав, що і так може скласти проект відповіді. Крім того, додала, що після підготовки проекту ОСОБА_1 і ОСОБА_4 пішли на вулицю, а вона вийшла на кілька хвилин у своїх справах. Коли вона повернулася до кабінету, то на столі вже лежала підписана головою правління відповідь, яку вона відправила на електронну пошту Фонду.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона працює на посаді директора з правових, майнових та корпоративних відносин ПАТ «Черкасиобленерго» і 08 лютого 2018 року була у відрядженні. Близько 17 год 00 хв. їй зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що його викликають на роботу для підготовки відповіді на запит Фонду державного майна України. Вона погодилася з тим, щоб позивач підготував таку відповідь, оскільки йому була відома вся запитувана інформація. 09 лютого 2018 року голова правління ОСОБА_6 повідомив їй про те, що надана 08 лютого 2018 року Фонду відповідь неповна, без документів і його викликають у Київ; також просив розібратися з цього приводу. При цьому від голови правління не було вказівки про проведення службової перевірки, у зв`язку з чим вона викликала позивача до свого кабінету і запропонувала йому написати пояснення, що він і зробив. Згодом вона переговорила з ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та склала доповідну записку про необхідність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за надання неповної відповіді. Вказану записку вона 15 лютого 2018 року особисто передала голові правління, який наклав резолюцію - в наказ на догану. Свідок ствердила, що хоча у доповідній записці відсутня дата її складання, однак вона її написала 09 лютого 2018 року. Хто відбирав 12 лютого 2018 року письмові пояснення у ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , їй не відомо. Вважає, що в цій ситуації не було необхідності проводити службову перевірку.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із заходів стягнення, якими є догана і звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно із статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

За змістом положень статей 147-1, 149 КЗпП України, статті 81 ЦПК України у справах щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності обов`язок доказування правомірності застосування дисциплінарного стягнення покладається на роботодавця.

Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права: КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов`язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин. Тобто наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши, що доручення про виконання проекту відповіді на запит Фонду державного майна України ОСОБА_1 фактично отримав від директора із загальних питань ОСОБА_4 , який не є його роботодавцем чи безпосереднім керівником, а також те що, вказану відповідь, яка не містила недостовірної інформації, було підписано головою правління ПАТ «Черкасиобленерго» ОСОБА_6 , що свідчить про погодження ним її тексту без жодних зауважень та вказівок про недоліки, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що в діях позивача відсутнє порушення трудових обов`язків, закріплених посадовою інструкцією та правилами внутрішнього розпорядку, у зв`язку з чим дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Аргументи касаційної скарги про те, що дії ОСОБА_1 щодо надання недостовірних відомостей на запит Фонду державного майна України підірвали довіру та ділову репутацію Товариства і голови його правління, є неспроможними, оскільки ПАТ «Черкасиобленерго» не надано належних та допустимих доказів того, яку саме неправдиву інформацію було надано позивачем та які при цьому негативні наслідки настали для роботодавця.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-81, 89 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та спростував відповідними висновками. Ці доводи зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суди дотрималися принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Щодо клопотання про розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Константин В. М. просив провести розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді касаційної інстанції, а саме стягнути з ПАТ «Черкасиобленерго» на користь ОСОБА_1 7 094,10 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу, на підтвердження чого надав розрахунок цих витрат, акт про приймання-передачу виконаних робіт від 11 січня 2019 року та квитанцію до прибуткового касового ордера від 11 січня 2019 року № 2.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи складність справи та виконані адвокатом роботи (ознайомлення з матеріалами касаційної скарги та написання відзиву на 10 сторінках), розмір яких є доведеним і обґрунтованим, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність задовольнити вищевказане клопотання та стягнути з відповідача на користь позивача 7 094,10 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 05 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 01 листопада 2018 рокузалишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» на користь ОСОБА_1 7 094 (сім тисяч дев`яносто чотири) грн 10 коп. витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов