Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.07.2020 року у справі №317/3853/18

Постанова

Іменем України

27 січня 2021 року

м. Київ

справа № 317/3853/18

провадження № 61-10101св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк"

відповідачі: ОСОБА_1, який діє у своїх інтересах та як законний представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

третя особа - Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області як орган опіки та піклування,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 16 березня 2020 року у складі судді Нікітіна В. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 червня 2020 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Маловічко С. В., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 17 червня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк "), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, який діє у своїх інтересах та як законний представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа - Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області як орган опіки та піклування, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку.

Позовна заява мотивована тим, що 14 лютого 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку (далі - АКБ СР) "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 08Ж995-001-К, відповідно до якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 150 300 грн зі сплатою 13,5 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань, 14 лютого 2008 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 08Ж995-001-1, відповідно до якого останній передав банку в іпотеку житловий будинок, загальною площею 65,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Вартість предмету іпотеки відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості нерухомого майна становить 366 342 грн.

Банком виконані зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, а відповідач порушив свої зобов'язання, на вимоги не реагував і станом на 02 серпня 2018 року має прострочену заборгованість у розмірі 369 714,21 грн, що складається з: суми заборгованості за кредитом - 149 140,87 грн, заборгованості за відсотками - 156 319,58 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту - 4
462,37 грн, пені за несвоєчасне повернення відсотків - 44 885,76 грн, інфляційних втрат за кредитом - 1 324,47 грн, інфляційних втрат за відсотками - 13 581,16 грн.

Керуючись статтею 40 Закону України "Про іпотеку", статтею 109 ЖК Української РСР та положеннями іпотечного договору, банк надіслав ОСОБА_1 письмову вимогу іпотекодержателя про усунення порушень/добровільне виселення з житлового приміщення від 28 серпня 2018 року № USB/351, проте її залишено без задоволення.

Відповідно до відповіді Запорізької районної адміністрації від 23 квітня 2018 року № 0981/01-22, у будинку за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані малолітні діти: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вказувало, що договір іпотеки між ОСОБА_1 та банком укладено 14 лютого 2008 року, спірний будинок придбано ОСОБА_1 за кредитні кошти, тобто реєстрація малолітніх осіб у зазначеному будинку відбулася вже після укладення договору іпотеки без згоди банку.

Ураховуючи наведене, АТ "Укрсоцбанк" просило суд: у рахунок погашення заборгованості за договором кредиту від 14 лютого 2008 року № 08Ж995-001-К, яка станом на 02 серпня 2018 року складається з: суми заборгованості за кредитом - 149 140,87 грн, заборгованості за відсотками - 156 319,58 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту - 4 462,37 грн, пені за несвоєчасне повернення відсотків - 44 885,76 грн, інфляційних втрат за кредитом - 1 324,47 грн, інфляційних втрат за відсотками - 13 581,16 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок, загальною площею 65,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Закону України "Про виконавче провадження", встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості житлового будинку від 04 жовтня 2018 року у сумі 366 342 грн; виселити у примусовому порядку ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звільнити від особистих речей будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які зареєстровані у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 26 грудня 2019 року замінено позивача у справі № 317/3853/18 з АТ "Укрсоцбанк" на правонаступника - АТ "Альфа-Банк".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 16 березня 2020 року у задоволенні позову АТ "Альфа-Банк" відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що іпотечний будинок було придбано ОСОБА_1 не лише за рахунок кредитних коштів, а й частково за рахунок власних коштів, що виключає можливість його виселення без надання іншого житлового приміщення. Крім того, суд не погодився із розрахунком заборгованості, наданим банком, та вважав, що оскільки позивачем не здійснено відповідного корегування розрахунку на звернення відповідача від 16 червня 2019 року, тому немає підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, а також виселення відповідачів з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідачів звільнити житлове приміщення та знятися з реєстрації є похідними від позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, тому вони також не підлягають задоволенню.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 червня 2020 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" задоволено частково.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 16 березня 2020 року в частині відмови у задоволенні позову АТ "Альфа-Банк" щодо звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 65,4 кв. м, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною не нижче 366 342 грн, встановленою звітом про оцінку майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності для задоволення кредиторських вимог АТ "Альфа-Банк" за кредитним договором від 14 лютого 2008 року № 08 Ж995-001-К загальної суми заборгованості у розмірі 369 714,21 грн, яка складається з: 149 140,87 грн - заборгованість за кредитом; 156 319,58 грн - заборгованість за відсотками; 4 462,37 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 44 885,76 грн - пеня за несвоєчасне повернення відсотків; 1 324,47 грн - інфляційні втрати за кредитом; 13 581,16 грн - інфляційні втрати за відсотками.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що розрахунок заборгованості, наданий банком, узгоджується з умовами кредитного договору, містить зазначення його складових та відповідачем не спростовано, як і не надано іншого розрахунку, який би підтверджував відсутність заборгованості останнього перед банком, тому позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки слід задовольнити.

В іншій частині позовних вимог апеляційний суд погодився з висновками районного суду, оскільки в іпотеку передано житловий будинок, який придбано ОСОБА_1 частково за власні кошти, а частково за кредитні, що виключає можливість виселення відповідачів без надання їм іншого житлового приміщення, а зобов'язання відповідачів звільнити житлове приміщення та знятися з реєстрації є похідними від позовних вимог про виселення.

Суд послався на відповідну судову практику Верховного Суду України та Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, АТ "Альфа-Банк", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити у повному обсязі.

Проте, доводи касаційної скарги АТ "Альфа-Банк" зводяться лише до незгоди із судовими рішеннями у частині відмови у виселенні.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення районного суду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга АТ "Альфа-Банк" мотивована тим, що суди помилково відмовили у виселенні відповідачів, взявши до уваги висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 295/4514/16-ц (провадження № 61-29115сво18), оскільки матеріали справи не містять доказів походження частини коштів у розмірі 16 700 грн, які були витрачені на придбання відповідачем спірного житлового будинку, який є предметом іпотеки.

Вважає, що судами не було враховано висновку Верховного Суду у постанові від 15 червня 2020 року у справі № 344/5278/13 (провадження № 61-6731св20).

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно вказав, що заявлений банком розмір заборгованості доведений, оскільки жодного її перерахунку на підставі положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно з яким на час мобілізації особи та до закінчення особливого періоду їй не повинні нараховуватися проценти за кредитом, позивачем здійснено не було.

Вказує, що судом першої інстанції ухвалою від 09 вересня 2019 року був витребуваний у банку розрахунок заборгованості, з урахуванням положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", проте ухвала суду виконана не була. А в нього не було об'єктивної можливості надати свій розрахунок заборгованості, оскільки він не володіє необхідними спеціальними знаннями.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ "Альфа-Банк", в якому вказує, що її доводи є безпідставними, оскільки судами було чітко встановлено, що спірна квартира була придбана не тільки за кредитні кошти, а й за власні, тому обґрунтовано враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 295/4514/16-ц (провадження № 61-29115сво18).

Просить залишити касаційну скаргу банку без задоволення, а його касаційну скаргу задовольнити.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою АТ "Альфа-Банк" та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1.

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14 лютого 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку (далі - АКБ СР) "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 08Ж995-001-К, відповідно до якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти у сумі 150 300 грн зі сплатою 13,5 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань, 14 лютого 2008 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 08Ж995-001-1, відповідно до якого останній передав банку в іпотеку житловий будинок, загальною площею 65,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14 лютого 2008 року, ОСОБА_1 придбав у громадянки ОСОБА_4 нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за 167 000 грн.

З огляду на довідки, надані на запит Запорізького районного суду Запорізької області № 2467/02-01-26 та № 2468/02-01-26, ОСОБА_2, ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1.

ПАТ "Укрсоцбанк" 28 серпня 2018 року надіслав вимогу про усунення порушень на адресу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якій зазначено, що станом на 02 серпня 2018 року, загальна сума заборгованості становить 369 714,21 грн, що складається із: суми заборгованості за кредитом - 149 140,87 грн, заборгованості за відсотками - 156 319,58 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту - 4 462,37
грн, пені за несвоєчасне повернення відсотків - 44 885,76 грн, інфляційних втрат за кредитом - 1 324,47 грн, інфляційних втрат за відсотками - 13 581,16 грн, які банк вимагав сплатити в тридцятиденний строк, а у разі невиконання вимоги, банк попередив, що розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом подачі позову до суду. Направлення вимоги підтверджується реєстром відправок та фіскальним чеком від 04 вересня 2018 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень АТ "Альфа-Банк" вказує неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 344/5278/13, що передбачено пунктом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, що передбачено пунктом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційні скарги АТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частини 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають, оскільки судами не було належно перевірено розмір заборгованості, пред'явлений банком до ОСОБА_1.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що нарахування процентів, пені та інфляційних втрат на суму основної заборгованості здійснено банком за період з 14 березня 2008 року до 17 липня 2018 року (том 1, а. с. 23-26).

Також судами встановлено, що ОСОБА_1 з 12 березня 2015 року проходив (у декілька періодів) військову службу в зоні проведення антитерористичної операції (том 1, а. с. 142-146,179; том 2, а. с. 20).

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Особливий період в Україні оголошений указом виконувача обов'язків Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 "Про часткову мобілізацію" і триває з дня прийняття даного указу і до теперішнього часу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку, що особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Отже, районний суд обґрунтовано погодився з доводами ОСОБА_1 щодо невідповідності здійсненого банком розрахунку вимогам закону, оскільки банком не припинено нарахування йому заборгованості за кредитним договором від 14 лютого 2008 року за вказаними у Законі України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" платежами.

Судом також було встановлено, що ОСОБА_1 16 червня 2019 року направив до ПАТ "Укрсоцбанк" відповідне звернення.

З відповіді від 11 липня 2019 року на вказане звернення зазначено, що банком на виконання вимог частини 5 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було здійснено коригування заборгованості за кредитним договором відповідача за періоди з 09 жовтня 2014 року до 27 грудня 2016 року та з 03 квітня 2017 року до день надання відповіді на звернення. Зупинені подальші нарахування за кредитним договором.

Проте, незважаючи на зазначений лист, банком не здійснено відповідного коригування розрахунку заборгованості за кредитом.

Отже, висновок апеляційного суду про задоволення позовних вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення кредиторських вимог АТ "Альфа-Банк" за кредитним договором від 14 лютого 2008 року № 08 Ж995-001-К загальної суми заборгованості у розмірі 369 714,21 грн, є передчасним.

Верховний Суд також не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції в цій частині, зокрема, про те, що оскільки стягнення кредитної заборгованості не є предметом позову в даній справі, суд не здійснює повної перевірки її обґрунтованості та не наводить своїх розрахунків заборгованості відповідача за вимогами договору та закону, а лише констатує факт порушення банком вимог зазначеної норми закону при нарахуванні відповідачу ОСОБА_1 пені та процентів за кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

За правилами частини 1 статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України.

Разом з тим, положеннями частини 5 статті 12 ЦПК України на суд покладені певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема: керує ходом судового процесу; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених частини 5 статті 12 ЦПК України.

Безспірно встановивши, що між сторонами існують кредитні правовідносини та ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати кредиту, суд першої інстанції у порушення вимог статей 263, 264, 265 ЦПК України належно не встановив усі необхідні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не забезпечив повного та всебічного її розгляду, не сприяв сторонам здійсненню їх процесуальних прав, що призвело до передчасного висновку про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог, у зв'язку з недоведеністю розміру заборгованості, на погашення якої здійснюється звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому, як суд першої інстанції, так і апеляційний суд не врахували те, що звернення стягнення на предмет іпотеки можливо лише тоді, коли чітко, відповідно до вимог закону та умов договору визначено розмір кредитної заборгованості.

Щодо вимог банку про виселення відповідачів на підставі частини першої статті 40 Закону України "Про іпотеку", статті 109 ЖК Української РСР, Верховний Суд зазначає таке.

Суди правильно послалися на відповідну судову практику Верховного Суду України та Верховного Суду щодо неможливості виселення з іпотечного житла без надання іншого житла. Проте, у наведених судових рішеннях спір стосувався правової ситуації, коли все житло набуте не за рахунок кредиту. У справі, що переглядається, судами достовірно встановлено і відповідачами не заперечується, що спірне житло набуто частково за кредитні кошти, а частково за власні кошти ОСОБА_1.

Посилання ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 295/4514/16-ц (провадження № 61-29115сво18) не є релевантним, оскільки в ній встановлені інші фактичні обставини справи.

Суду, при новому розгляді справи, необхідно навести саме правове обґрунтування вмотивованості звернення стягнення на предмет іпотеки у конкретній ситуації і врахувати правові висновки у справі № 310/2950/18 (провадження у Верховному Суді № 61-16820св19).

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з пунктами 1, 3 частини 3 , частиною 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 3 , частиною 4 статті 411 ЦПК України; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати та надавати оцінку доказам, порушення норм процесуального права допущені обома судами, які не забезпечили повного та всебічного розгляду справи в частині позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Акціонерного товариства "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 16 березня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 червня 2020 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю.

В. Черняк