Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.04.2019 року у справі №181/789/18

Постанова

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 181/789/18-ц

провадження № 61-4312св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач),

розглянув в порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2019 року у складі суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Межівська районна державна адміністрація у Дніпропетровській області,

третя особа - Зорянська сільська рада Межівського району Дніпропетровської області,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Межівської районної державної адміністрації у Дніпропетровській області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що її батьки - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - працювали в радгоспі ім. Петровського, були членами цього підприємства та згодом звільнені у зв'язку з виходом на пенсію. ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно померли її батьки. Після їхньої смерті вона належним чином прийняла спадщину у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями. Після звернення до відділу Декржгеокадастру в Межівському районі 14 червня 2018 року дізналася, що її батьки внесені до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, які мають право на земельну частку (пай) під № НОМЕР_1 та під № НОМЕР_2. На території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області вона земельної частки не має, її середній розмір становить 10,78 га та маються землі запасу площею 505,18 га, які знаходяться в оренді ТОВ "Схід-Агро".

Позивач просила суд визнати за нею право на земельну частку (пай) в розмірі по 10,78 умовних кадастрових гектар на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, який встановлений для члена КСП "ім. Петровського" Межівського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2018 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) в розмірі 10,78 умовних кадастрових гектар на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, який встановлений для члена колективного сільськогосподарського підприємства "ім. Петровського" с. Зоряне, Межівського району Дніпропетровської області, після смерті її батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, який внесений до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства за № НОМЕР_1 та мав право на земельну частку (пай), в порядку спадкування за законом. Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) в розмірі 10,78 умовних кадастрових гектар на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, який встановлений для члена колективного сільськогосподарського підприємства "ім. Петровського" с. Зоряне, Межівського району Дніпропетровської області, після смерті її матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, яка внесена до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства за № НОМЕР_2 та мала право на земельну частку (пай), в порядку спадкування за законом.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в судовому засіданні встановлений факт прийняття спадщини позивачем після смерті її батька, яка фактично вчасно прийняла частину спадщини. З урахуванням того, що ОСОБА_1 лише 14 червня 2018 року дізналась про наявність у неї права на земельну частку (пай) за законом, а іншим шляхом визнати це право неможливо, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити. Стосовно застосування строку позовної давності, про що заявляв відповідач, слід зазначити, що цей строк згідно законодавства починає перебіг, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушене право. Про наявність права на земельну частку (пай) позивач дізналася 14 червня 2018 року, а тому вважати його пропущеним не можна. З огляду на вищевикладене та з урахуванням того, що підтверджено факт трудових відносин ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в КСП ім. Петровського, а також внесення останніх до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який додається до Державного акта на право колективної власності на землю серії ДП МЖ № 014, виданого 12 листопада 1998 року КСП "ім. Петровського", суд вважає доведеним наявність у неї права на земельну частку (пай), за законом яке набуто, згідно Указу Президента № 720/95 від 08 серпня 1995 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", а тому є всі підстави задовольнити вимоги позивача про спадкування такого права.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції виходив з того, що права позивача на отримання земельної частки паю порушено, про що вона дізналась лише 14 червня 2018 року, тому зазначене право підлягає захисту в суді. Однак, такий висновок суду є передчасним з огляду на те, що у порушення вимог статті 197 ЦПК України судом першої інстанції не було вирішено питання щодо складу осіб, які братимуть участь у справі, чим порушено норми процесуального права при вирішенні зазначеного спору. Виходячи з повноважень, визначених у статті 122 ЗК України, саме районі державні адміністрації з 01 січня 2002 року до 31 грудня 2012 року були розпорядниками земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, в тому числі земель запасу відповідної сільської ради. Відповідно до вимог Закону України від 06 вересня 2012 року № 5245-VI "Про внесення змій до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який набрав чинності з 01 січня 2013 року, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Із 01 січня 2013 року з набуттям чинності змін до Земельного кодексу України, передачу у власність чи користування земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Дніпропетровської області (за межами населеного пункту) здійснює Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Судом не взято до уваги, що розпорядник землі змінився, а тому Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повинно приймати участь у справі в якості співвідповідача, поряд з КСП, сільськогосподарські кооперативи (при наявності їх чи їх правонаступників), районною державною адміністрацією, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, тому що рішення по справі може вплинути на його права. Розгляд справи з неналежним відповідачем або за відсутності всіх належних відповідачів позбавляє суд можливості зробити висновок щодо обґрунтованості або необґрунтованості позовних вимог по суті.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

(1) Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить скасувати постанову апеляційного судута передати справу на новий розгляд суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачами за позовами про визнання права на земельну частку (пай) є КСП, сільськогосподарські кооперативи та районна державна адміністрація. Держгеокадастр та його територіальні органи не уповноважені видавати сертифікат на земельну частку (пай). Прокурор не обґрунтував підстав його звернення із апеляційною скаргою в інтересах держави.

(2) Позиція Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області зазначає, що повноваження щодо розпорядження землями колективної власності на органи Держгеокадастру не покладалися, підставою для виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

(3) Позиція прокуратури

У відзиві на касаційну скаргу прокурор зазначає, що порушення інтересів держави полягає в тому, що визнання судовим рішенням за ОСОБА_1 права власності на земельну частку (пай) за відсутності правових підстав є незаконним та порушує встановлений законодавством порядок набуття прав на землю сільськогосподарського призначення та майнові інтереси держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області щодо володіння та розпорядження землею. Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області та Межівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області спірне судове рішення в апеляційному порядку не оскаржили, що свідчить про неналежне виконання ними покладених на них обов'язків щодо захисту інтересів держави. Враховуючи зазначені обставини, а також те, що для застосування прокурором представницьких повноважень виключне значення має факт бездіяльності органу, який мав місце на момент звернення прокурора з апеляційною скаргою, тому він правомірно звернувся до суду з апеляційною скаргою в інтересах держави. Судом першої інстанції не встановлена наявність невитребуваних паїв земель колишнього КСП "ім.

Петровського", внаслідок чого до участі у справі не залучено орган, уповноважений державою на здійснення відповідних функцій у вказаних правовідносинах. Таким чином, визнання за ОСОБА_1 права на пай за відсутністю відповідних земель беззаперечно зачіпає інтереси держави, оскільки реалізувати встановлене судом право позивач зможе лише шляхом виділення такого паю із земель запасу чи резервного фонду державних сільськогосподарських земель. Також судове рішення не містить посилань на докази, які беззаперечно підтверджують, що батьки позивача були членами КСП.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із Межівського районного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п'яти суддів.

Згідно частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеньЗакону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були батькамиОСОБА_5, перебували у трудових відносинах з колгоспом ім. Петровського та звільнились внаслідок виходу на пенсію.

Згідно повідомлень відділу Держгеокадастру у Межівському районі Дніпропетровської області №Г-96/0-0.31-98/139-18 від 04 липня 2018 року та №С-86/0-0-90/139-18 від 14 червня 2018 року в списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який додається до Державного акту на право колективної власності на землю серії ДП МЖ №014, виданого 12 листопада 1998 року КСП "ім. Петровського", батько позивача - ОСОБА_3 значиться під порядковим номером НОМЕР_1, а мати - значиться під номером НОМЕР_2. У Книзі реєстрації сертифікатів на земельний пай членів КСП імені Петровського Межівського району Дніпропетровської області сертифікати на земельну частку (пай) на них відсутні.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3.

Після смерті останнього відкрилась спадщина, яку згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Межівської державної нотаріальної контори 12 липня 1996 року, спадкова справа № 142/96, зареєстрованого в реєстрі за №1384 отримала його донька - позивач ОСОБА_1.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок розпаювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільсько-господарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

~law24~ роз'яснено судам, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації (пункти 5,6 Указу № 720/95).

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що із 01 січня 2013 року з набуттям чинності змін до Земельного кодексу України передачу у власність чи користування земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Дніпропетровської області (за межами населеного пункту) здійснює Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке не було залучено до участі у справі, поряд з цим відповідачем у справі визначено Межівську районну державну адміністрацію у Дніпропетровській області, яка не є розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Проте з такими висновками погодитися не можна, з огляду на таке.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10 липня 2018 року № 2498-VIIIрозділ Х "Перехідні положення" ЗК України доповнено пунктом 21, яким встановлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності пунктом 21, яким встановлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. пунктом 21, яким встановлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу пунктом 21, яким встановлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" переходять до комунальної власності.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" набув чинності 01 січня 2019 року, тобто діяв на момент розгляду справи апеляційним судом.

Порядок виділення таких земельних ділянок регламентовано Законом України від 05 червня 2003 року № 899-IV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", приписи якого передбачають виготовлення документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

За змістом ~law31~ підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

~law32~ визначені повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв). Відповідно до вказаної норми сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному ~law33~; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Аналогічні повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначені Порядком організації робіт та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2004 року № 122.

ОСОБА_1 просила визнати за нею право на земельну частку (пай) в розмірі по 10,78 умовних кадастрових гектар на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, який встановлений для члена КСП "ім.

Петровського" Межівського району Дніпропетровської області.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, прокурор, який не був учасником справи, зазначав про порушення інтересів держави, що полягає в тому, що визнання судовим рішенням за ОСОБА_1 права власності на земельну частку (пай) за відсутності правових підстав є незаконним та порушує встановлений законодавством порядок набуття прав на землю сільськогосподарського призначення та майнові інтереси держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області щодо володіння та розпорядження землею. Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області та Межівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області спірне судове рішення в апеляційному порядку не оскаржили, що свідчить про неналежне виконання ними покладених на них обов'язків щодо захисту інтересів держави.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абзацу першого частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 76)). Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзац 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"). А відповідно до абзаців першого та другого частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини 2 статті 45 ЦПК України у редакції, чинній на час подання позову). Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених частини 2 статті 45 ЦПК України (абзац третій тієї ж статті).

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти Росії" (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35).

Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 у справі № 806/1000/17 та від 20 вересня 2018 у справі № 924/1237/17).

Частиною 1 статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Вказаною нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.

Водночас, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно.

Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України, за змістом якого таке порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Разом з тим, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Оскільки предметом позову є визнання у порядку спадкування права власності на земельну частку (пай) на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, що є власністю територіальної громади, апеляційний суд мав з'ясувати, яким чином рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси держави в особі ГУ Держгеокадастру у

Дніпропетровській області, проте прийнятність апеляційної скарги за суб'єктним складом не перевірив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 6 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Враховуючи те, що апеляційний суд не з'ясував обставини щодо порушення права та інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у

Дніпропетровській області рішенням суду першої інстанції, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

С. П. Штелик