Історія справи

Постанова КЦС ВП від 06.10.2019 року у справі №2-4142/08

Постанова

Іменем України

25 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 2-4142/08

провадження № 61-19483 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Луспеника Д.

Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, Дніпропетровська міська рада,

представники ОСОБА_5: ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2017 року у складі судді Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, Дніпропетровської міської ради, в якому просив визнати дійсним укладений 07 травня 2008 року між ним та ОСОБА_5 договір купівлі-продажу домолодіння НОМЕР_1, який складається з квартири НОМЕР_2, що розташоване на земельній ділянці, загальною площею 1095 кв. м, по АДРЕСА_1; визнати за ним право власності на самовільно добудовану до вищевказаної квартири житлову прибудову літ. "б1-1", загальною площею 0,4 кв. м, літ. "б1-1" тамбур, загальною площею 0,9 кв. м, після чого загальна площа квартири складає 85,4 кв. м, житлова площа 40,9 кв. м.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2008 року у складі судді Решетніка М. О., з урахуванням ухвали цього ж суду від 13 жовтня 2008 року про виправлення описки, позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу домоволодіння НОМЕР_3, яке складається з квартири НОМЕР_2 загальною площею 85,4 кв. м, житловою площею 40,9 кв. м, що розташоване на земельній ділянці площею 1095 кв. м по АДРЕСА_1, укладений 07 травня 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Визнано за ОСОБА_4 право власності без додаткових актів введення до експлуатації на домоволодіння НОМЕР_3, яке складається з квартири НОМЕР_2 загальною площею 85,4 кв. м, та житловою площею 40,9 кв. м, що розташоване на земельній ділянці загальною площею 1095 кв. м по АДРЕСА_1, та складається з: поз. 1-коридор, загальною площею 4,3 кв. м, поз. 2-коридор, загальною площею 5,5 кв. м, поз. 3-туалет, загальною площею 1,8 кв. м, поз. 4-кухня, загальною площею 4,3 кв. м, поз. 5-коридор, загальною площею 3,4 кв. м, поз. 6-житлова, загальною площею 6,3 кв. м, житловою площею 6,3 кв. м, поз. 7-житлова, загальною площею 6,3 кв. м, житловою площею 6,3 кв. м, поз. 8-хол, загальною площею 11,9 кв. м, житловою площею 11,9 кв. м, поз. 9-житлова, загальною площею 9,4 кв. м, житловою площею 9,4 кв. м, поз. 10-житлова, загальною площею 12,0 кв. м, поз. 11-коридор, загальною площею 4,5 кв. м, поз. 12-передпокій, загальною площею 8,8 кв. м, поз. 13-житлова, загальною площею 6,9 кв. м та на самовільно збудований сарай літ. "к".

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено письмовий договір купівлі-продажу домоволодіння, який нотаріально посвідчено не було, сторони вищевказаного правочину дійшли згоди щодо усіх його істотних умов, унаслідок чого суд визнав за позивачем право власності на спірне нерухоме майно, у тому числі на самовільне будівництво.

Відповідачка позов визнала.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, у березні 2017 року ОСОБА_5 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2017 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення суду першої інстанції у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Дніпропетровської міської ради, про визнання угоди дійсною та визнання права власності, відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження, установленого частиною 2 статті 294 ЦПК України 2004 року. 27 червня 2017 року від заявника надійшло клопотання про поновлення строку на оскарження рішення суду першої інстанції з посиланням на те, що про наявність цієї справи їй стало відомо лише 16 березня 2017 року. Проте відповідно до журналу судового засідання суду першої інстанції від 15 вересня 2008 року представник відповідача - ОСОБА_7 - був присутній у судовому засіданні при оголошенні оскаржуваного рішення суду. Крім того, з цього судового рішення вбачається, що представник відповідачки - ОСОБА_7 - визнав позов.

Таким чином, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку суд визнав неповажними та запропонував вказати інші підстави для поновлення строку.

Заявник не зазначив про інші поважні причини пропуску строку апеляційного оскарження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5 просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати й направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_4, після чого вона звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини й 16 березня 2017 року дізналась, що за останнім зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно на підставі рішення Бабушкінського районного суду м.

Дніпропетровська від 16 вересня 2008 року. Таким чином, строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції нею не пропущено. ОСОБА_5 не відомо, хто така ОСОБА_7, довіреність на представництво своїх інтересів ОСОБА_5 останній не надавала. Наявна у матеріалах справи копія довіреності є підробленою, оскільки підпис у ній виконано не ОСОБА_5

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 2-4142/08 з Бабушкінського районного суду м.

Дніпропетровська.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 1 статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до частини 1 статті 73, частини 3 статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційний суд за заявою особи може поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у разі наявності поважних причин пропущення цього строку.

Судом установлено, що 20 березня 2017 року ОСОБА_5 звернулася з апеляційною скаргою на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2008 року, тобто з пропуском майже на дев'ять років встановленого законодавством процесуального строку апеляційного оскарження.

Судом також установлено, що відповідно до журналу судового засідання Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2008 року (а. с. 29) представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 - брала участь у судовому засіданні, у тому числі при проголошенні рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною 5 статті 76 ЦПК України 2004 року вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі, що спростовує доводи касаційної скарги про неповідомлення про дату судового засідання.

Крім того, з рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2008 року вбачається, що представник відповідачки - ОСОБА_7 - визнала позов.

Згідно з частиною 1 статті 44 ЦПК України 2004 року представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.

Відповідно до положень статті 1 ЦПК України 2004 року завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 08 червня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_5 була залишена без руху та надано заявнику строк для усунення її недоліків, а саме звернутися до суду з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, навівши поважні причини для поновлення цього строку та подавши відповідні докази.

27 червня 2017 року до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_5 про поновлення процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою та наведено відповідні доводи, які судом були визнані неповажними.

Апеляційний суд за заявою особи може поновити пропущений процесуальний строк апеляційного оскарження, проте у разі не наведення заявником поважних причин пропущення цього строку, у суду відсутні на це процесуальні повноваження.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність, а також положень статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо захисту права власності.

Таким чином, апеляційний суд на підставі вищевказаних положень процесуального законодавства дійшов правильного висновку про те, що заявником подана апеляційна скарга після значного закінчення процесуального строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, а порушене ним клопотання про поновлення цього строку із зазначенням підстав для його поновлення, суд обґрунтовано визнав неповажним, оскільки представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 - була присутням у судовому засіданні при оголошенні оскаржуваного рішення суду, крім того, нею було визнав позов.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12 липня 2007 року).

При цьому легітимна мета обмеження прав дотримана, права заявника не порушені, оскільки інші доводи щодо поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції, не наведено.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_5 не відомо, хто така ОСОБА_7, довіреність на представництво своїх інтересів вона останній не надавала, на увагу не заслуговують, так як належними та допустимими доказами не підтверджені, оскільки у матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена довіреність від імені ОСОБА_5, якою остання уповноважила ОСОБА_7 брати участь у судових засіданнях, вести справи в судах України з усіма правами, які надаються законом позивачу, відповідачу, у тому числі з правом визнання позову (а. с. 28). ОСОБА_5 не надано доказів визнання у встановленому законом порядку недійсною вищевказаної нотаріально посвідченої довіреності на ім'я ОСОБА_7, а згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на його законність не впливають.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 19, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Д. Д. Луспеник