Історія справи

Постанова

Іменем України

06 липня 2023 року

місто Київ

справа № 750/6669/22

провадження № 61-4185св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Борисова Тетяна Анатоліївна, ОСОБА_3 , Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданніу порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Шолох Ольга Володимирівна, на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2022 року у складі судді Супруна О. П. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та заяви

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в якому просив здійснити поділ спадкового майна після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , шляхом:

припинення права спільної часткової власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/12 частини транспортного засобу марки «Toyota Highlander», 2018 року випуску, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

припинення права спільної часткової власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 1/12 частини транспортного засобу марки «Toyota Highlander», 2018 року випуску, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , як законного представника малолітніх: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , грошової компенсації за обов`язкову частку у спадщині після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , у розмірі 1/6 частки спірного автомобіля;

визнання за ОСОБА_1 права власності на транспортний засіб марки «Toyota Highlander», 2018 року випуску, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2022 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17 листопада 2022 року.

19 грудня 2022 року представник позивача - адвокат Шолох О. В. через канцелярію суду подала заяву про залишення позову без розгляду, зазначивши, що не вчиняла необґрунтованих дій, а заявлений представником відповідача розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та не перевищує 3 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на рухоме майно в порядку спадкування залишено без розгляду.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 000,00 грн на відшкодування витрат на оплату правничої допомоги.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що представник позивача до початку розгляду справи по суті подала заяву про залишення позову без розгляду, чим розпорядилася правами щодо предмета спору на власний розсуд, що не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб. Тому позов підлягає залишенню без розгляду.

Звернувшись до суду з позовом, позивач та його представник, забезпечивши позов шляхом накладення арешту на майно відповідача, який в подальшому було скасовано судом, не вчинили жодних процесуальних дій, спрямованих на вирішення спору, подаючи при цьому заяви про відкладення підготовчих засідань, що свідчить про відсутність зацікавленості у розгляді справи.

Крім того, враховуючи наявність домовленості у шлюбному договорі, укладеному 18 вересня 2014 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , про належність на праві власності набутого у шлюбі майна тому з подружжя, на чиє ім`я воно буде оформлене, суд вбачав очевидну відсутність між сторонами предмета спору щодо спадкового майна, про що було зазначено судом також в ухвалі про скасування заходів забезпечення позову. Про зазначене також свідчить і невиконання позивачем вимоги частини другої статті 365 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо попереднього внесення вартості частки спірного майна на депозитний рахунок суду.

За таких обставин, суд першої інстанції погодився з доводами представника відповідача щодо права відповідача на відшкодування понесених витрат на оплату послуг адвоката.

Суд першої інстанції, врахувавши складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 5 000, 00 грн.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції в частині стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2022 року.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2022 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що залишаючи без розгляду позов та стягуючи частково витрати на правничу допомогу з позивача, суд першої інстанції, враховуючи наявність домовленості у шлюбному договорі, укладеному 18 вересня 2014 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , дійшов висновку про очевидну відсутність між сторонами предмета спору щодо спадкового майна, про що судом вже було зазначено в ухвалі суду першої інстанції від 14 грудня 2022 року про скасування заходів забезпечення позову в цій справі, врахував поведінку сторони позивача.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності передбачених частиною п`ятою статті 142 ЦПК України підстав для відшкодування відповідачу за рахунок позивача витрат на правничу допомогу.

Виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг представником відповідача у суді, суд першої інстанції правильно зазначив, що заявлений представником відповідача до відшкодування розмір правової допомоги у розмірі 20 000,00 грн є завищеним, тому суд першої інстанції обґрунтовано визначив суму 5 000,00 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У березні 2023 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Шолох О. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині вирішення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви відповідача про стягнення з позивача на його користь витрат на правничу допомогу.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права та подальше подання заяви про залишення позову без розгляду не може свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, а також такі дії не можуть вважатися необґрунтованими, недобросовісними, й спричинити обов`язок відшкодовувати відповідачу понесені судові витрати.

Представник відповідача не зазначив, які дії позивача у цій справі були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права: статей 44 82 142 189 257 ЦПК України, статі 365 ЦК України; неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18, від 30 листопада 2022 року у справі № 295/2963/21.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Шолох О. В., на підставі частини другої статті 389 ЦПК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша, друга статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з частиною шостою статті 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, відповідно до положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Подібні висновки викладені у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18.

У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено, що саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18, на які посилається заявник у касаційній скарзі, саме по собі звернення з позовом до суду чи неявка сторони у судове засідання не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 295/2963/21, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено, що звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати.

Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суди першої та апеляційної інстанцій врахували таке:

У жовтні 2022 року представник позивача - адвокат Шолох О. В. подала до суду цей позов;

ухвалою суду Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 жовтня 2022 року накладено арешт на спірний автомобіль за заявою представника позивача;

ухвалоюДеснянського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2022 року справу призначено до розгляду на 17 листопада 2022 року за правилами загального позовного провадження;

17 листопада 2022 року підготовче засідання відкладене до 01 грудня 2022 року за заявою представника позивача; відповідач подав відзив;

01 грудня 2022 року підготовче засідання відкладене до 21 грудня 2022 року, за заявою представника позивача;

ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова суду від 14 грудня 2022 року скасовано заходи забезпечення позову за клопотанням представника відповідача; у судове засідання представник позивача не з`явилася, подала через електронну пошту заяву про відкладення розгляду заяви;

у підготовче засідання, призначене на 21 грудня 2022 року представник позивача також не з`явилася, подавши через канцелярію суду заяву про залишення позову без розгляду.

З урахуванням наведеного суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що ані позивач, ані його представник, забезпечивши позов арештом майна відповідача, який в подальшому було скасовано судом, не вчинили жодних процесуальних дій, спрямованих на вирішення спору, подаючи заяви про відкладення підготовчих засідань, що свідчить про відсутність зацікавленості у розгляді справи.

Суди врахували наявність шлюбного договору, укладеного 18 вересня 2014 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , у якому сторони договору домовились про належність на праві власності набутого у шлюбі майна тому з подружжя, на чиє ім`я воно буде оформлене, та з урахуванням зазначеного зробили висновок про відсутність між сторонами предмета спору щодо спадкового майна. Також врахували, що позивач не виконав вимоги частини другої статті 365 ЦК України щодо попереднього внесення вартості частки спірного майна на депозитний рахунок суду.

Крім того, представник позивача у заяві про залишення позову без розгляду, не заперечувала проти відшкодування на користь відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Отже, представник позивача визнала, що відповідач має право на відшкодування витрат на правничу допомогу, проте вона не погоджувалася з розміром такого відшкодування.

Тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу.

Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, суди першої та апеляційної інстанцій застосували критерії розумності і співмірності, врахували обсяг виконаних робіт адвокатом та дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн.

Оскаржувані судові рішення не суперечать зазначеним заявником висновкам Верховного Суду, оскільки обґрунтованість підстав щодо стягнення витрат на правничу допомогу та його розміру оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами оцінки наданих сторонами доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Шолох Ольга Володимирівна, залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

О. В. Ступак