Історія справи

Постанова

Іменем України

06 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 453/61/19

провадження № 61-18929св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Славська селищна рада Сколівського району Львівської області, Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_6 , на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 24 лютого 2020 року

у складі судді Микитина В. Я. та постанову Львівського апеляційного суду від

12 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Славська селищна рада Сколівського району Львівської області (далі - Славська селищна рада), Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, про усунення перешкод

у здійсненні права користування спільним майном багатоквартирного будинку.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він разом із членами сім`ї

є співвласником квартири

АДРЕСА_1 . Відповідачу та третім особам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_2 у вказаному житловому будинку.

Позивач вказував, що ОСОБА_2 без дозвільних документів та згоди інших співвласників будинку здійснила реконструкцію квартири АДРЕСА_2

з її розширенням за рахунок сходової клітки, яка є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку, з облаштуванням у прибудованому тамбурі туалету та душової, чим чинить йому перешкоди у користуванні допоміжним приміщенням.

З огляду на викладене ОСОБА_1 просив усунути перешкоди у користуванні загальним коридором багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом знесення самочинно здійсненої ОСОБА_2 добудови вхідного тамбуру до квартири АДРЕСА_2 , за її рахунок.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 24 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення відповідачем його права як співвласника квартири

у багатоквартирному будинку щодо користування його допоміжним приміщенням (сходовою кліткою).

Аргументи учасників справи

У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суди попередніх інстанцій не застосували норми права, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах, а саме частини першу, другу статті

369 ЦК України;

апеляційний суд проігнорував додані до позовної заяви фототаблицю самовільно збудованих споруд у спільному коридорі, яка була виготовлена на момент подання позову, висновки судово-будівельних експертиз від 24 грудня 2007 року № 3481 та від 10 жовтня 2007 року № 3816, якими підтверджено, що ОСОБА_2 самовільно спорудила у спільному коридорі прибудований тамбур та обладнала у ньому туалет і душову, що призвело до збільшення житлової площі квартири, не надав значення рішенню Львівського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року у справі № 453/749/17, яким встановлено факт самовільної добудови ОСОБА_2 у спільному коридорі тамбуру;

показання свідка - начальника відділу архітектури, містобудування та благоустрою ОСОБА_7 є суб`єктивними і недостовірними;

відповідач після подання позову добровільно здійснив демонтаж самовільно збудованих приміщень, є заява відповідача від 19 листопада 2019 року, в якій вона просила закрити провадження у справі, у зв`язку з чим суд повинен був закрити провадження у справі через відсутність предмета спору.

У березні 2021 року від ОСОБА_2 надійшло клопотання (відзив на касаційну скаргу), у якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення,

а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Клопотання (відзив на касаційну скаргу) обґрунтовано тим, що:

згідно з актом огляду житлового приміщення, складеним комісією Славської селищної ради від 04 березня 2019 року, санвузол (туалет та душова) розташований у межах плану квартири АДРЕСА_4 , яка належить на праві спільної сумісної власності відповідачу ОСОБА_2 та третім особам: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;

повторним актом огляду житлового приміщення від 21 лютого 2020 року, складеним комісією Славської селищної ради, остаточно підтверджено факт відсутності у загальному коридорі багатоквартирного будинку тамбура із санвузлом;

факт того, що санвузол площею 7,5 кв. м знаходиться у межах квартири АДРЕСА_2 багатоквартирного будинку за вказаною адресою та відсутність тамбура

у загальному коридорі цього будинку підтверджуються технічним паспортом на квартиру від 15 вересня 2020 року та довідкою-характеристикою від 15 вересня 2020 року, виготовленими ФОП ОСОБА_8 .

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від08 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 08 лютого 2021 року вказано, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, оскільки апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі

№ 453/749/17; судове рішення ухвалено з порушенням пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 є багатоквартирним будинком, має два поверхи та складається із чотирьох квартир, а також допоміжних приміщень загального користування. Власниками квартир цього житлового будинку питання щодо створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не вирішувалось.

Згідно із свідоцтвом про право власності на квартиру від 01 грудня 1993 року позивачу разом із членами сім`ї: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_5 у вказаному житловому будинку.

Відповідачу та членам її сім`ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_2 у тому ж будинку, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 01 грудня

1993 року.

Жодної домовленості щодо порядку користування майном, яке перебуває

у спільній сумісній власності (приміщеннями загального користування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 ) між позивачем, відповідачем та іншими співвласниками нерухомого майна не досягнуто.

Відповідно до акта огляду житлового приміщення від 04 березня 2019 року, складеного комісією у складі уповноважених представників Славської селищної ради: заступника селищного голови Безеги В. Л., начальника відділу архітектури, містобудування та благоустрою ОСОБА_7 та спеціаліста відділу земельних відносин ОСОБА_11 , тамбура до квартири АДРЕСА_4 немає, а санвузол розташований у межах плану цієї квартири.

Допитаний у судовому засіданні 23 січня 2020 року як свідок начальник відділу архітектури, містобудування та благоустрою Славської селищної ради

ОСОБА_7 надав показання, згідно з якими приміщення, котре позивач називає тамбуром, є дерев`яною некапітальною (тимчасовою) спорудою - нішею, шириною близько одного метра та глибиною орієнтовно тридцять сантиметрів, яка призначена для захисту електричного розподільного щитка, що використовується для подання електроенергії тільки до квартири АДРЕСА_2 . Така ніша примикає до стіни цієї квартири і жодним чином не перешкоджає позивачеві користуватися сходовою кліткою другого поверху, оскільки вхід у квартиру, одним із співвласників котрої є позивач, розташований з протилежного боку. Розміщення

у цій ніші санвузла чи душової не можливе. Втручання у конструктивні елементи будинку (стіни, мережі тощо) також не встановлено.

Згідно з фототаблицею від 09 липня 2019 року загального коридору між квартирами АДРЕСА_5 і АДРЕСА_2 зазначеної капітальної прибудови до квартири АДРЕСА_2 із розміщенням у ній санвузла та душової немає.

З метою усунення розбіжностей 21 лютого 2020 року на вимогу суду комісія

у складі уповноважених представників Славської селищної ради: заступника селищного голови Безеги В. Л., начальника відділу архітектури, містобудування та благоустрою ОСОБА_7 та інспектора з благоустрою Янушкевич П. С. склала повторний акт огляду житлового приміщення, у якому підтверджено відсутність тамбура до квартири АДРЕСА_2 , із санвузлом та душовою усередині, станом на дату проведення огляду приміщення.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до частини першої - третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша статті 76, частина перша - друга статті 77 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, п`ятою - сьомою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення зазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

ОСОБА_1 у позовній заяві стверджував про здійснення відповідачем на свій розсуд, без узгодження із ним, перепланування у квартирі АДРЕСА_4 , а саме будівництво тамбура, у якому облаштовано туалет та душову, що мало наслідком порушення прав позивача як власника іншої квартири у цьому будинку.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем його права як співвласника квартири АДРЕСА_1 щодо користування його допоміжним приміщенням (сходовою кліткою), зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач у справі не довів ті обставини, на які посилався як на підставу своїх позовних вимог.

Посилання у касаційній скарзі на рішення Львівського апеляційного суду від

02 квітня 2019 року в справі № 453/749/17 є безпідставним, оскільки вказане судове рішення скасоване постановою Верховного Суду від 17 липня 2019 року.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, сформульованим у постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі

№ 453/749/17, на які як на підставу касаційного оскарження посилається позивач.

Доводи касаційної скарги про наявність підстав для закриття провадження

у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору на час ухвалення рішення суду першої інстанції є неприйнятними, оскільки такої обставини (відсутність предмета спору) суди не встановили, а суд касаційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК України не може встановлювати та/або вважати доведеними обставини, які не були встановлені в рішенні або відкинуті ним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржені рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 24 лютого 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар