Історія справи

Постанова КЦС ВП від 25.03.2018 року у справі №320/2710/15

Постанова

Іменем України

06 березня 2018 року

м. Київ

справа № 320/2710/15-ц

провадження № 61-4357св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_4, в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в особі представника - ОСОБА_2, на рішення апеляційного суду Запорізької області від 26 травня 2016 року в складі суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов обґрунтовано тим, що він є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, який був його батьком. Позивач вказував, що пропустив строк прийняття спадщини в зв'язку з тим, що йому за станом здоров'я, необхідно постійно лікуватися та переносити оперативні втручання, а тому він не мав змоги подати відповідну заяву нотаріусу у визначений законом строк. Просить надати додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 вересня 2015 року, в складі судді Пономаренко Л. Е., позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено ОСОБА_1, 27 липня 1961року народження, додатковий строк в один місяць для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року в с. Вознесенка Мелітопольського району Запорізької області.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 з поважних причин пропустив строк для прийняття спадщини, оскільки за станом здоров'я йому необхідно постійно лікуватися та переносити оперативні втручання і такі обставини підтверджені виписками з історії хвороби ОСОБА_1, у зв'язку із чим суд визначив йому додатковий строк для подання заяви до нотаріальної контори тривалістю в один місяць.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 26 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5,задоволено. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 вересня 2015 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що спадкодавець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що є днем відкриття спадщини, з якого необхідно відраховувати встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадкоємцями спадщини. ОСОБА_1, який є спадкоємцем першої черги після померлого до нотаріуса звернувся 14 лютого 2015 року, пропустивши встановлений законом строк на прийняття спадщини. Вимоги частини третьої статті 1272 ЦК України пов'язують можливість визначення додаткового строку для прийняття спадщини спадкоємцю, якщо він пропустив визначений законом строк з поважних причин. На обґрунтування поважності причин пропущення встановленого законодавством строку для подання заяви про прийняття спадщини позивач посилався на той факт, що він хворів та йому необхідно було переносити постійно оперативні втручання, що на думку суду апеляційної інстанції слід оцінювати критично, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач дійсно не мав змоги звернутися до нотаріальної контори в ході судового розгляду останнім не було надано. З урахуванням зазначеного апеляційний суд вказав на недоведеність позивачем у даній справі поважності пропуску ним строку на прийняття спадщини та неправильне застосування судом першої інстанції вимог частини третьої статті 1272 ЦК України.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, в особі представника - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підстави касаційного оскарження судових рішень обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції не стосується прав, обов'язків та інтересів особи, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_4, який діяв в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 Як зазначено скаржником, за життя спадкодавець ОСОБА_6 постійно проживав зі своєю донькою ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Станом на момент смерті ОСОБА_7 з нею проживали її неповнолітні діти: донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також ОСОБА_6 - які прийняли спадщину після померлої. Однак, спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6, як зазначено скаржником, є він - ОСОБА_1, та відповідач ОСОБА_1, у зв'язку із чим, права зокрема неповнолітнього ОСОБА_5 не було порушено. Суд апеляційної інстанції безпідставно, на думку скаржника, вважав, що рішенням суду першої інстанції у даній справі є незаконним та необґрунтованим. Зазначаючи висновки про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів поважності пропуску строку на прийняття спадщини, суд апеляційної інстанції не вказав, які докази мали б бути надані позивачем у даній справі для підтвердження поважності причин пропуску указаного строку.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2016 року справу призначено до судового розгляду. 22 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла ОСОБА_7, після смерті якої відкрилась спадщина на належний їй на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1.

Батьком ОСОБА_7 був ОСОБА_6, який був спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_6

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 є син померлого - ОСОБА_1, дочка померлого ОСОБА_1, онуки померлого: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

За інформацією приватного нотаріуса Мелітопольського районного нотаріального округу ОСОБА_8, після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, спадкова справа не заводилась.

14 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Мелітопольського районного нотаріального округу ОСОБА_8 з метою вирішення питань щодо прийняття спадщини після ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України).

Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Закон не містить чітко визначеного поняття поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини і їх поважність повинна визначатися у кожному випадку, виходячи з конкретних обставин справи та характеру взаємовідносин сторін.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судами встановлено, що з приводу прийняття спадщини після ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, позивач у даній справі ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса 14 лютого 2015 року.

Згідно виписок з історії хвороби ОСОБА_1 за №№ 2747, 1420, 6053, 20621, 1420, 386, 3228, 1150, які були досліджені судами першої та апеляційної інстанцій, позивач перебував на стаціонарному лікуванні: з 22 березня 2011 року по 04 квітня 2011 року (у період до відкриття спадщини); з 19 грудня 2011 року по 03 січня 2012 року, з 10 січня 2012 року по 05 березня 2012 року (у межах визначеного законом строку для прийняття спадщини); з 07 листопада 2012 року по 23 листопада 2012 року, з 26 листопада 2012 року по 28 листопада 2012 року, з 15 січня 2013 року по 13 лютого 2013 року, з 17 травня 2013 року по 05 червня 2013 року, з 17 лютого 2014 року по 26 лютого 2014 року (після закінчення строку для прийняття спадщини).

Право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що у даній справі ОСОБА_1 не надав доказів поважності зазначених ним причин пропуску строку для прийняття спадщини, зокрема, неможливості подати заяву про прийняття спадщини протягом більше ніж трьох років, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визначенні позивачу додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6

Доводи касаційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини не впливають на права та інтереси неповнолітнього ОСОБА_5, в інтересах якого подано апеляційну скаргу, спростовуються матеріалами справи та зводяться до невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства.

Відповідно до вимог частини першої статті 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Судами встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, є онуками померлого ОСОБА_6 та є його спадкоємцями разом з сином померлого - ОСОБА_1 та дочкою померлого ОСОБА_1, що спростовує відповідні доводи касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги відносно немотивованості оскарженого судового рішення та його незаконності, а також доводи про те, що суд апеляційної інстанції не вказав, які докази мали бути надані позивачем у даній справі для підтвердження поважності причин пропуску указаного строкуне є підставою для скасування оскарженого судового рішення з огляду на таке.

За правилами частини першої статті 304 ЦПК України, в редакції чинній на час розгляду справи апеляційним судом, справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.

Згідно частини першої статті 303 ЦПК України, в редакції чинній на момент розгляду справи апеляційним судом, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (частина друга статті 303 ЦПК України у відповідній редакції).

Питання дослідження доказів станом на момент апеляційного перегляду справи регулювали положення статті 179 ЦПК України у відповідній редакції, згідно з якими предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що для правильного застосування вимог частини третьої статті 1272 ЦК України необхідним є, зокрема, доведення позивачем поважності причин пропуску ним визначеного законом строку на прийняття спадщини.

Апеляційний суд дослідив надані позивачем докази на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, а саме виписки з історії хвороби ОСОБА_1 за №№ 2747, 1420, 6053, 20621, 1420, 386, 3228, 1150 та обґрунтовано зазначив, що вказані виписки не підтверджують, що з грудня 2011 року по лютий 2015 року позивач мав об'єктивні, непереборні, істотні труднощі, які позбавляли його можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6

Колегія суддів касаційного суду погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що за відсутності доказів поважності причин пропуску ОСОБА_1 встановленого законом строку для прийняття спадщини положення частини третьої статті 1272 ЦК України у даній справі не можуть бути застосовані.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про відмову в позові ОСОБА_1, встановивши при цьому необхідні фактичні обставини справи, зазначивши мотиви, за якими він вважав неправильними висновки суду першої інстанції та виконавши вимоги статті 303 ЦПК України, в редакції чинній на час апеляційного перегляду даної справи.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до переоцінки доказів, що не може бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 141, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, в особі представника - ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 26 травня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І. М.Фаловська

С. П. Штелик