Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.11.2018 року у справі №322/685/16

Постанова

Іменем України

05 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 322/685/16-ц

провадження № 61-31088св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Новомиколаївська районна державна адміністрація Запорізької області,

ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 20 червня 2017 рокуу складі колегії суддів: Крилової О. В., Воробйової І. А., Трофимової Д. А.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обгрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина на земельну частку (пай), що належала до земель Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Свердлова (далі - КСП ім. Свердлова).

Спадкоємцем першої черги повинен був бути його батько - ОСОБА_4, однак він помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

У зв'язку з тим, що у довідці про народження ОСОБА_4, 1935 року народження не зазначені батьки, зокрема те, що ОСОБА_3 є його матір'ю, позивачу необхідно встановити факт, що він є її рідним онуком.

Після смерті ОСОБА_4, спадкоємцями першої черги є він та його

сестра - ОСОБА_1

Посилаючись на те, що лише він прийняв спадщину після смерті

ОСОБА_3 шляхом вступу в управління її майном, що підтверджується довідкою Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, просив: встановити, що він є рідним онуком

ОСОБА_3; визнати за ним право власності на земельну частку (пай) у землях, які перебували у колективній власності КСП ім. Свердлова Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, розміром 8,87 умовних кадастрових гектарів, що належала ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлої

ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області

від 27 липня 2016 року позов задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_1 є рідним онуком ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну частку (пай) у землях, які перебували у колективній власності КСП ім. Свердлова Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, площею 8,87 умовних кадастрових гектарах, що належала ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3

Рішення суду мотивовано тим, що належними і допустимими доказам підтверджено факт родинних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, зокрема, що він є її онуком. Оскільки позивач прийняв спадщину після смерті своєї баби шляхом фактичного вступу у управління та володіння спадковим майном, наявні підстави для визнання за ним права власності на земельну ділянку, що належала спадкодавцю.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 20 червня 2017 року апеляційну скаргу заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області задоволено частково, рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 27 липня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції не встановив належним чином фактичних обставин справи, зокрема чи звертався позивач до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, та не звернув увагу на те, що місцем смерті спадкодавця є

с. Петропавлівка Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, на території якої і знаходиться спірна земельна ділянка, а тому Новомиколаївська районна державна адміністрація Запорізької області є неналежним відповідачем у справі. Крім того, рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 31 жовтня

2008 року спірна земельна ділянка була визнана відумерлою та передана у комунальну власність територіальній громаді с. Петропавлівка Новомиколаївського району Запорізької області в особі Підгірненської сільської ради.

Доводи апеляційної скарги про залишення без розгляду вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин суд визнав безпідставними, оскільки за наявності спору про право, позивач звернувся з такою вимогою у порядку позовного провадження.

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у липні 2017 року, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Апеляційного суду Запорізької області від 20 червня

2017 року та залишити в силі рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 27 липня 2016 року.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що у мотивувальній частині рішення суду апеляційний суд зазначив про безпідставність доводів апеляційної скарги прокурора про залишення без розгляду вимоги про встановлення факту родинних відносин, виходячи з того, що за наявності спору про право така вимога заявлена у порядку позовного провадження, однак в резолютивній частині зазначив про скасування рішення суду першої інстанції в повному обсязі. Приписи ЦК Української РСР, що діяли на момент відкриття спадщини після смерті його баби, не містили обмеження строку на отримання свідоцтва про право на спадщину та передбачав можливість прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном. Після ухвалення судового рішення він виготовив технічну документацію та оформив право власності на спірну земельну ділянку. Органами, які наділені повноваженнями на оформлення права власності на земельну ділянку є саме Новомиколаївська районна державна адміністрація Запорізької області, а тому оскільки позовні вимоги стосувалися саме визнання права власності на земельну ділянку, відповідач у справі визначений правильно. Крім того вказував на те, що ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 23 лютого 2017 року рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 31 жовтня

2008 року про визнання спадщиною відумерлою скасовано.

У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшов відзив (заперечення) Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області на касаційну скаргу ОСОБА_1, який мотивований посиланням на обгрунтованість заявлених ОСОБА_1позовних вимог. Підгірненська сільська рада Новомиколаївського району Запорізької області може самостійно представляти свої інтереси та вирішувати питання місцевого значення, тоді як інтереси держави в даному випадку не порушено, а навпаки має місце порушення конституційних прав ОСОБА_1

У вересні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив (заперечення) заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просив її відхилити, а рішення апеляційного суду залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що висновок апеляційного суду про залучення до участі у справі неналежного відповідача є законним та обгрунтованм, оскільки місцем смерті спадкодавця та місцем знаходження спірної земельної ділянки є с. Петропавлівка (Підгірненська сільська рада) Новомиколаївського району Запорізької області. Доказів на підтвердження вступу в управління спадковим майном, зокрема земельною ділянкою та звернення до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, позивач не надав.

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

29 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба ОСОБА_1 - ОСОБА_3, після смерті якої залишилось спадкове майно у вигляді земельної ділянки розміром 8,87 га в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

Відповідно до довідки Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області від 18 грудня 2000 року, ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті своєї баби ОСОБА_3 шляхом вступу в управління її майном у лютому 1997 року.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК Української РСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 549 ЦК Українського РСР, чинного на момент смерті ОСОБА_3, спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Згідно із статтями 10, 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 60 ЦПК України 2004 року передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня

2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Статтею 4 ЦПК України 2004 року визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом України.

Встановивши, що позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що він в установлені законом порядку та строк подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини та, що йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку що зазначені обставини є підставою для відмови у задоволенні позову.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня

2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з статтею 526 ЦК Української РСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або основної його частини.

Місцем смерті ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про смерть серії

НОМЕР_2 від 15 січня 1997 року є с. Петропавлівка (Підгірненська сільська рада) Новомиколаївського району Запорізької області. Спірна земельна ділянка також знаходиться на території Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

Встановивши наведене, а також те, що рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 31 жовтня 2008 року задоволено заяву прокурора Новомиколаївського району в інтересах територіальної громади

с. Петропавлівка в особі Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області про визнання спадщини відумерлою та передано територіальній громаді право на земельну частку (пай), що перебувала у колективній власності КСП ім. Свердлова Новомиколаївського району Запорізької області, розміром 8,87 га умовних кадастрових гектарів згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, виданого на ім'я ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції обгрунтовано виходив з того, що судом першої інстанції не встановлено усіх обставин у справі, які необхідні для об'єктивного й справедливого вирішення справи, зокрема не визначено чи вказаний позов пред'явлено до належного відповідача, яким наявні підстави вважати Підгірненську сільську раду Новомиколаївського району Запорізької області, а відтак дійшов правильного висновку про скасування рішення суду першої інстанції з підстав пред'явлення позову до неналежного відповідача та відсутності доказів, що позивач не міг оформити свідоцтво право на спадщину за законом у позасудовий спосіб .

Справедливе вирішення існуючого між сторонами спору неможливе без визначення того, яке саме майно входить до складу спадщини, усіх спадкоємців та інших осіб, права яких можуть бути порушенні ухваленими у цій справі судовими рішеннями, чи звертався позивач до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва на право власності, за наслідками якого йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Про правильність такого висновку суду, наявність спору щодо спадкового майна свідчить і ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 23 лютого 2017 року, постановлена у справі за заявою прокурора Новомиколаївського району Запорізької області в інтересах територіальної громади

с. Петропавлівка в особі Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області про визнання спадщини відумерлою, у якій апеляційний суд, скасовуючи рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 31 жовтня 2008 року зазначив, що між територіальною громадою і спадкоємцем ОСОБА_1, який не був залучений до участі у справі існує спір про право.

Скасування оскаржуваного судового рішення не позбавляє ОСОБА_1 права звернутися з позовом до суду про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом із залученням до участі у справі належного відповідача Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги щодо суперечливих висновків апеляційного суду в мотивувальній та резолютивній частині оскаржуваного судового рішення щодо встановлення факту родинних відносин, однак в силу пред'явлення позову до неналежного відповідача, рішення суду першої інстанції в цій частині не може бути залишено без змін.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального іпроцесуального права.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суд апеляційної інстанцій правильно визначився з характером спірних правовідносин, вірно застосував закон, що їх регулює, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення рішення Апеляційного суду Запорізької області від 20 червня

2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

О.В. Ступак

Г. І. Усик