Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.08.2020 року у справі №329/382/19

Постанова

Іменем України

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 329/382/19

провадження № 61-10732св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чернігівського районного суду Запорізької області, у складі судді Богослова А. В., від 13 лютого 2020 року, додаткове рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 02 березня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кухаря С. В., від 24 червня 2020 року.

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що 09 січня 2019 року в торговому павільйоні № НОМЕР_1 в АДРЕСА_2, який належить відповідачу, сталася пожежа, яка розповсюдилася на нежитлову будівлю з прибудовою, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності.

ОСОБА_1 вказувала, що внаслідок пожежі було знищено майно, що їй належить.

Згідно висновку спеціаліста з причин пожежі - інженера відділення дослідження пожеж МНС, причиною пожежі стало загоряння в торговому павільйоні відповідача ізольованої оболонки електропроводки, внаслідок аварійного режиму роботи в електромережі - первинне коротке замикання, яке у свою чергу виникло через усихання ізоляції електричних проводів.

Вартість ремонтно-будівельних робіт з відновлення нерухомого майна відповідно до висновку № 658 експертного будівельно-технічного дослідження Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 20 лютого 2019 року, складає 245 021,00 грн. Згідно висновку № 790-799 Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 03 квітня 2019 року, складеного за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження, вартість повністю пошкоджених матеріальних цінностей, перелік яких міститься в зазначеному висновку, складає 155 256,20 грн. Витрати на проведення експертного будівельно-технічного дослідження та експертного товарознавчого дослідження складають 4 290,00 грн та 7 722,00 грн. Позивачкою оцінено загальний розмір завданої майнової шкоди у розмірі 412 289,20 грн.

Крім цього, позивачка вказала, що в результаті знищення майна пожежею, вона зазнала моральних та душевних страждань, оскільки мала намір вести підприємницьку діяльність з використанням зазначеної будівлі та майна, яке знаходилось в ній. У зв'язку із знищенням майна вона змушена була змінити свій звичний уклад життя, витрачати кошти на проведення оцінки майна, юридичні послуги, а також час на збирання відповідних документів, внаслідок чого відчувала емоційний стрес. Розмір відшкодування моральної шкоди позивачка оцінила в 100 000,00 грн.

Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 на її користь майнову шкоду, завдану внаслідок знищення майна пожежею, у розмірі 400 277,20 грн та моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 13 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 400 277,20
грн, завдану внаслідок знищення її майна пожежею. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою доведенонаявність протиправних дій відповідача, причинний зв'язок між діями відповідача та збитками, а також наявність вини відповідача у вчиненні дій, внаслідок яких спричинено збитки. Протиправна поведінка відповідача полягає у бездіяльності щодо забезпечення пожежної безпеки торгівельного павільйону. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що саме внаслідок незабезпечення пожежної безпеки в торгівельному павільйоні відповідача відбулася пожежа, якою було завдано майнову шкоду позивачці.

02 березня 2020 року Чернігівським районним судом Запорізької області ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертиз у розмірі 12 012,00 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в рішенні Чернігівського районного суду Запорізької області від 13 лютого 2020 року не було вирішено питання про відшкодування витрат на проведення судових експертиз, а тому наявні підстави для ухвалення додаткового рішення щодо стягнення понесених позивачкою витрат з відповідача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 24 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 13 лютого 2020 року та додаткове рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 02 березня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачкою доведено наявність протиправних дій відповідача, причинного зв'язку між діями відповідача та збитками, а також наявність вини відповідача. Внаслідок бездіяльності відповідача щодо забезпечення пожежної безпеки торгівельного павільйону позивачці спричинено збитки, які підлягають відшкодуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 13 лютого 2020 року, додаткове рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 02 березня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 червня 2020 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини 2 статті 389 ЦПК України), а також на те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Заявник стверджує, що при вирішенні спору судами взято до уваги як доказ постанову про відмову у порушенні кримінальної справи від 17 січня 2019 року, винесену нелегітимними органами самопроголошеної Донецької народної республіки.

Вважає, що суди дійшли помилкового висновку про наявність з боку відповідача протиправних дій, причинного зв'язку між діями та збитками позивачки, а також про наявність вини відповідача у нанесенні майнової шкоди. Відповідач стверджує про безпідставне посилання судів попередніх інстанцій на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17, прийнятої у адміністративному провадженні, враховуючи, що ця справа розглядається в порядку цивільного судочинства, а також нерелевантне застосування "Намібійських винятків".

Судові рішення у частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди сторонами не оскаржуються, отже не є предметом касаційного перегляду згідно частини 1 статті 400 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень судів попередніх інстанцій, які правильно встановили обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Суть касаційної скарги зводиться лише до переоцінки доказів у справі, яким надана належна оцінка судом першої та апеляційної інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлова будівля (магазин з прибудовою), розташована в АДРЕСА_1 (нотаріально посвідчений договір дарування від 28 березня 2014 року).

Згідно пункту 1.1 розділу 1 договору № 5 оренди нежилого приміщення і оснащення, що знаходиться у власності орендодавця, що ним не заперечувалось, від 02 травня 2017 року, орендодавець (ОСОБА_2) здає орендареві (ОСОБА_3) за плату в тимчасове користування нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_2, торговий павільйон "ІНФОРМАЦІЯ_1", для здійснення роздрібної торгівлі продовольчими товарами.

Додатковою угодою № 2 до зазначеного договору від 21 грудня 2017 року строк оренди нежилого приміщення встановлюється з 02 травня 2017 року по 31 грудня 2018 року, згідно додаткової угоди № 3 до зазначеного договору від 19 грудня 2018 року строк оренди встановлюється з 02 травня 2017 року по 31 березня 2020 року.

Згідно договору про постачання електричної енергії № ЕЛ-1-44/14626 від 12 липня 2017 року магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" в АДРЕСА_2 забезпечений постачанням електричної енергії.

Згідно копії постанови про закриття кримінального провадження слідчого Бахмутського відділу поліції ГУНП в Донецькій області від 25 лютого 2019 року кримінальне провадження за заявою ОСОБА_1 про пошкодження 09 січня 2019 року шляхом підпалу магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", за адресою: АДРЕСА_1, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Відповідно до технічного висновку з причини пожежі від 13 січня 2019 року, причиною пожежі стало загоряння в торговому павільйоні ФОП ОСОБА_2 ізоляційної оболонки електропроводки з розповсюдженням горіння на матеріал (пластик), що знаходився в осередку пожежі, в районі знаходження апарата обліку електроенергії, а потім покрівлю магазину ФОП ОСОБА_1, внаслідок виникнення аварійного режиму роботи в електромережі - первинне коротке замикання.

Згідно копії звіту № 02/19-09 від 11 січня 2019 року про проведення дослідження зміни властивостей матеріалів внаслідок внутрішнього чи зовнішнього теплового впливу, на наданих на дослідження фрагментах зразків № 2 - № 5 виявлені ознаки, характерні для аварійного режиму роботи в електромережі - первинне коротке замикання; на наданих на дослідження фрагментах зразків № 6 - № 8 виявлені ознаки, характерні для аварійного режиму роботи в електромережі - вторинне коротке замикання.

Відповідно до висновку № 658 експертного будівельно-технічного дослідження Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 20 лютого 2019 року, вартість ремонтно-відновлювальних робіт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке було пошкоджено внаслідок пожежі, складає 245 021,00 грн.

Внаслідок пожежі знищені матеріальні цінності, що знаходились в будівлі під час пожежі, перелік яких зазначений у висновку № 790-799 Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 03 квітня 2019 року, складеного за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження. Згідно копії зазначеного висновку, розмір матеріальної шкоди, завданої пожежею, внаслідок якої пошкоджене особисте майно: магазин "ІНФОРМАЦІЯ_2", розташований за адресою: АДРЕСА_1, становить 155 256,20 грн.

Позивачкоюоцінено загальний розмір завданої майнової шкоди у сумі 400 277,20
грн.

Допитана в судовому засіданні судом першої інстанції свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона працювала сторожем в торгівельному павільйоні (кіоску), який належить ОСОБА_2. Орендувала кіоск ОСОБА_5. Підтвердила, що 09 січня 2020 року сталася пожежа в зазначеному торгівельному кіоску. Свідок бачила іскри в стіні, потім полум'я, запалювання сталося з коробки з електричним лічильником на стіні.

Свідок пояснила, що вона схопила ганчірку та почала гасити полум'я, потім викликала по телефону пожежників, після цього вийшла з кіоску. Від магазину, належного відповідачу, полум'я перекинулося на магазин позивачки. Відстань між кіоском ОСОБА_2 та іншими будівлями приблизно 1 метр. Свідок бачила як згорів кіоск ОСОБА_2 та кіоск ОСОБА_6.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, пояснила, що вона є матір'ю чоловіка позивачки. Свідок прийшла на ринок, коли магазини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вже горіли. Вона була на ринку до 06 год. 00 хв., поки пожежу не погасили.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_8 пояснила, що заява на проведення експертного дослідження надійшла 01 лютого 2019 року. Зазначена у висновку експерта дата 01 січня 2019 року є технічною помилкою. Пояснила, що вона робила висновок на підставі документів, наданих заявником, цих документів було достатньо для оформлення висновку. На місцевість в м. Кіровське Донецької області вона не виїжджала, оскільки наразі м. Кіровське є непідконтрольною територією і туди виїзд судових експертів неможливий.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_9 пояснила, що вона робила висновок на підставі документів, наданих заявником, яких було достатньо для оформлення висновку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до частин 1 -2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема у зв'язку із наявністю вини іншої особи або через дію об'єктивних непереборних обставин.

Позивачу належить довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Також позивач несе тягар доведення перед судом розміру завданої шкоди, зокрема зменшення або знищення майна, яке належить йому на праві власності.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 2 ЦПК України однією із основних засадам (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін.

У відповідності до статті 2 Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв'язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.

У той же час права громадян, зокрема на майно, мають підлягати ефективному захисту і на території, яка не знаходиться під ефективним контролем держави.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивачки вартості ремонтно-відновлювальних робіт нерухомого майна, пошкодженого внаслідок пожежі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку, що шкода, завдана позивачці внаслідок знищення належної їй нежитлової будівлі, спричинена внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, який не забезпечив належний технічний стан належного йому торгівельного павільйону, що спричинило пожежу, при цьому відповідач не довів відсутності своєї вини у спричиненні пожежі на території власного нерухомого майна, тому завдана внаслідок пошкодження нерухомого майна, яке належить позивачціна праві власності, шкода підлягає відшкодуванню на підставі положень статі 1166 ЦК України.

Факт пожежі в належному відповідачу торгівельному павільйоні та причини розповсюдження вогню на належну позивачці нежитлову будівлю встановлено наявними у справі доказами, зокрема: постановою про закриття кримінального провадження слідчого Бахмутського відділу поліції ГУНП в Донецькій області від 25 лютого 2019 року; висновком № 658 експертного будівельно-технічного дослідження Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 20 лютого 2019 року; показами свідків.

Судами при вирішенні спору щодо відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням нерухомого майна, у сукупності оцінено надані сторонами докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень, враховано процесуальну поведінку відповідача та його доводи, які стосувались переважно допустимості та достатності поданих позивачкою доказів, а також взято до уваги доступність доказів для позивачки з урахуванням того, що пошкоджене нерухоме майно знаходиться на тимчасово окупованій території у Донецькій області.

Відповідачем не надано належних доказів, які б спростовували доводи позивачки і надані нею докази про те, що пошкодження нерухомого майна сталося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача (займання електропроводки у зв'язку із її неналежним технічним станом).

Доводи касаційної скарги у вказаній частині не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17 (на які послався апеляційний суд)не суперечать висновкам, яких дійшли суди у справі, яка переглядається.

В той же час колегія суддів не може погодитись із тим, що судами попередніх інстанцій було дотримано норми процесуального права при оцінці доказів у частині вирішенні спору щодо стягнення з відповідача на користь позивачки майнової шкоди, завданої пошкодженням особистого (рухомого) майна. На підтвердження своїх позовних вимог у цій частині позивачка надала лише висновок № 790-799 за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 03 квітня 2019 року. При цьому позивачкою не надано доказів, які могли б свідчити про перебування рухомого майна, зазначеного у висновку, в її власності або користуванні, перебування в момент виникнення пожежі цього рухомого майна у нежитловій будівлі, яка належить їй на праві власності, а отже - пошкодження саме цього майна внаслідок пожежі. В той же час висновок № 790-799 від 03 квітня 2019 року не містить фотознімків пошкодженого обладнання, а складений з використанням лише відомостей, викладених у заяві ОСОБА_1.

З урахуванням наведеного, судові рішення у частині вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди за пошкодження особистого (рухомого) майна на суму 155 256,20 грн не можуть вважатись обґрунтованими.

Отже, сума завданої внаслідок знищення (пошкодження) пожежею майна, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, складає 245 021,00 грн. У задоволенні іншої частини вимог про стягнення майнової шкоди належить відмовити.

За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статті 412 ЦПК України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а мотивувальна та резолютивна частини судових рішень - зміні, із визначенням суми майнової шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, у розмірі 245 021 грн, витрат на проведення експертного дослідження № 658 від 20 лютого 2019 року (судові витрати за проведення експертизи) у розмірі 4 290,00 грн.

Сума судового збору, стягнутого з відповідача на користь позивачки, підлягає зменшенню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 400, 412, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 13 лютого 2020 року, додаткове рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 02 березня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 червня 2020 року змінити, визначивши суму майнової шкоди, завданої внаслідок знищення майна пожежею, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, у розмірі 245 021
(двісті сорок п'ять тисяч двадцять одна) грн, розмір витрат по сплаті судового збору - у розмірі 2 450 (дві тисячі чотириста п'ятдесят) грн 20 коп., а розмір витрат на проведення експертного дослідження № 658 від 20 лютого 2019 року - у розмірі 4 290 (чотири тисячі двісті дев'яносто) грн.

Поновити виконання рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 13 лютого 2020 року та додаткового рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 02 березня 2020 року у зміненій за результатами касаційного перегляду частині.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В.

Шипович