Історія справи

Постанова

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 178/560/16

провадження № 61-18010св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2, відповідач - ОСОБА_3, третя особа - Перша Дніпродзержинська державна нотаріальна контора,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2017 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпунктів 4, 14 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_3, третя особа - Перша Дніпродзержинська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 5 170 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території села Перше Травня Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом від 01 червня 2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, відповідно до якого

ОСОБА_4 заповіла йому належну їй земельну ділянку. Зазначав, що спадкоємцем ОСОБА_3, яка у передбачений законом шестимісячний строк подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, успадковане також майно, яке не входить до спадкової маси (за заповітом).

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, проте 15 березня 2016 року постановою державного нотаріуса Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори йому було відмовлено через пропуск строку для прийняття спадщини.

Позивач вважає, що пропустив строк для прийняття спадщини за заповітом з поважних причин. Вказував, що він є учасником товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство «Агрофірма Промінь» (далі - ТОВ «Верхньодніпровське СГП «Агрофірма Промінь»), яке проводить свою господарську діяльність на території Першотравенської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. 01 червня 2012 року між

ТОВ «Верхньодніпровське СГП «Агрофірма Промінь» та ОСОБА_4 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 5,170 га строком на 49 років та передано грошові кошти за оренду земельної ділянки за весь строк оренди. Таким чином, позивач не міг знати про смерть ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_2 проживає та зареєстрований у місті Дніпропетровську, TOB «Верхньодніпровське СГП «Агрофірма Промінь» знаходиться та здійснює свою господарську діяльність у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області, а останнє місце реєстрації ОСОБА_4 - місто Дніпродзержинськ Дніпропетровської області.

На підставі вищевказаного ОСОБА_2 просив суд визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2017 року (у складі судді Петрюк Т. М.) у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наведені позивачем обставини не свідчать про поважність причин пропущення строку для прийняття спадщини, оскільки відсутність інформації про смерть спадкодавця за відсутності інших перешкод для подання заяви про прийняття спадщини не є підставою для визначення додаткового строку.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня

2017 року рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено.

Визначено ОСОБА_2 додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Оскільки позивач підтвердив наявність об'єктивних причин пропуску строку для прийняття спадщини (відсутність інформації про смерть спадкодавця), тому наявні підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини. Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визнання додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року (справа № 6-85цс12) та 04 листопада 2015 року (справа № 6-1486цс15). Апеляційний суд не врахував зазначені правові позиції та помилково визнав поважною причиною пропуску позивачем строку для прийняття спадщини відсутність у нього інформації про смерть спадкодавця, а також те, що спадкодавець за місяць до своєї смерті передав належну їй земельну ділянку в довгострокову оренду підприємству, одним з засновників якого є позивач. Рішення апеляційного суду не відповідає нормам закону, тому підлягає скасуванню.

У травні 2017 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що суд першої інстанції належним чином не дослідив матеріали спадкової справи та не надав оцінки факту обізнаності державного нотаріуса про наявність заповіту від 01 червня 2012 року станом на час видачі свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право на спадщину за заповідальним розпорядженням від 29 березня 2013 року ОСОБА_3, а також відсутності претензій щодо спадщини з боку останньої. Тобто, є всі підстави вважати, що відповідач не претендує на зазначену земельну ділянку. Тому рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для його скасування відсутні.

18 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 01 червня 2012 року ОСОБА_4 склала заповіт, відповідно до умов якого належну їй на праві власності земельну ділянку площею 5,170 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території села Перше Травня Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, заповіла

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, після смерті якої відкрилась спадщина, спадкоємцями якої є ОСОБА_3, яка є онукою

ОСОБА_4 - за заповітом від 23 січня 2001 року, згідно з яким остання успадкувала від ОСОБА_4 все її майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право.

Відповідно до заповіту від 01 червня 2012 року ОСОБА_4 заповіла

ОСОБА_2 належну їй на праві власності земельну ділянку площею

5,170 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території села Перше Травня Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

ОСОБА_3 у встановлений законом строк подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини на майно, що залишилось після смерті ОСОБА_4

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 29 березня 2013 року ОСОБА_3 успадкувала грошові кошти, що залишились після смерті ОСОБА_4

Постановою державного нотаріуса Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори від 15 березня 2016 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, у зв'язку з пропущенням спадкоємцем строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Таким чином, законом передбачено, що підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини є наявність поважної причини його пропуску.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини

(статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 та від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Так, ОСОБА_2 в обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини зазначав, що йому не було відомо про смерть ОСОБА_4,. яка постійно проживала в місті Дніпродзержинську. Договір оренди земельної ділянки, яка належала їй на праві власності, було укладено на 49 років між нею та ТОВ «Верхньодніпровське СГП «Агрофірма Промінь», учасником якого він є. Грошові кошти за оренду земельної ділянки ОСОБА_4 було передано відразу за весь строк оренди земельної ділянки. Таким чином, зазначив, що був позбавлений можливості своєчасно дізнатись про смерть ОСОБА_4, оскільки проживає в іншому населеному пункті, а підприємство знаходиться та здійснює свою діяльність у Верхньодніпровському районі, в той час як ОСОБА_4 постійно проживала в іншому населеному пункті. Крім того, договір оренди земельної ділянки був довгостроковим, що виключало необхідність ОСОБА_4 періодично з'являтись для продовження строку дії договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.

Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визнання додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Суд встановили, що позивач пропустив строк для подачі заяви про прийняття спадщини в зв'язку з тим, що йому не було відомо про смерть спадкодавця. Але одна ця обставина не має характеру об'єктивної та не є підставою для задоволення позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що спадкоємець не є членом сім'ї чи родичем померлої. Разом з тим, суд дійшов висновку, що лише єдина ця обставина за відсутності інших перешкод для подання заяви про прийняття спадщини, не може бути підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Однак, спадкоємець повинен був періодично цікавитись долею спадкодавця, оскільки між ними існували правовідносини щодо оренди земельної ділянки, яка належала ОСОБА_4

Крім того, виходячи із принципу диспозитивності цивільного процесу, позивач не довів у судовому засіданні, що він не знав про існування заповіту, про це він не вказував також ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі. Докази на підтвердження факту того, що ОСОБА_2 не було відомо про заповіт щодо нього, останній до матеріалів справи не надав та судами вони не досліджувались.

З урахуванням вказаного, суд першої інстанції встановив обставини справи в повному обсязі, правильно визначився із характером спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вказаного не врахував, не спростував належним чином встановлені судом першої інстанції обставини та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам закону, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Частиною першою статті 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову

у задоволенні позову ОСОБА_2 ухвалено відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з'ясованих обставин справи, а тому це рішення відповідно до статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.

Керуючись статтями 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2017 року скасувати, рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2017 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В. Пророк

І. М.Фаловська

С. П.Штелик