Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №712/5017/17

Постанова

Іменем України

05 червня 2019 року

м. Київ

справа № 712/5017/17

провадження № 61-40373св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 21 червня 2018 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Бондаренка С. І., Храпка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що у липні 2016 року відповідач по справі ОСОБА_2 , який на той період часу обіймав посаду доцента кафедри будівельних конструкцій Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля НУЦЗ України, направив на адресу народного депутата України ОСОБА_3 лист-звернення, в якому зазначив, що:

- «за останні півроку необґрунтовано та з перевищенням службових повноважень (без погодження з ректором НУЦЗ України) в.о. начальника інституту ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності двох начальників факультетів»;

- «… піддалися психологічному тиску дипломники… На «замовлення» ОСОБА_1 було поставлено трійки на комплексному державному іспиті.».

- «був дискредитований інший доцент кафедри будівельних конструкцій… За вказівкою ОСОБА_1 комісією … було зроблено все, щоб він не захистив дипломний проект.»;

- «… людиною, яка відповідає в інституті за дотримання законів та роз`яснення норм юридичного законодавства ОСОБА_4 постійно відбувається фальшування документів та перекручування фактів на замовлення ОСОБА_1»;

- «16 червня 2016 року один з викладачів, який оголосив війну свавіллю корумпованого «царька» ОСОБА_1 і через це постійно переслідувався ним та був постійним учасником (в якості підозрюваного) службових розслідувань як проти себе, так і проти своєї дружини, не витримав шаленого тиску керівництва та здійснив самогубство (застрелився у власному будинку)»;

- «Така людина, як ОСОБА_1 у розпал подій на Майдані у січні 2014 року, під тиском звільнення з роботи змушував порядних і чесних офіцерів, чергувати у Черкаській ОДА, захищаючи злочинну владу Тулуба і віддаючи незаконні, злочинні накази перебувати там разом з так званими «тітушками» і робити те, що люди не хотіли робити».

Також ОСОБА_2 своєю заявою від 17 вересня 2016 року, яка була адресована до Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій ОСОБА_5 ., розповсюдив наступну інформацію:

- «прошу вгамувати у керівника інституту якості «сварливої баби-пліткарки».

Вищезазначене звернення також було опубліковано в соціальній мережі Фейсбук, що підтверджується копією його особистої сторінки у зазначеній соціальній мережі.

У зверненні ОСОБА_2 до Народного депутата ОСОБА_6 (копії були направлені до Президента України, Прем`єр-міністра України, Генерального прокурора України, Міністра внутрішніх справ України, директора Національного антикорупційного бюро України, голови Національного агентства з питань запобігання корупції, голови Комітету Верховної Ради України з питань запобігання та протидії корупції) серед іншого була поширена наступна неправдива інформація:

- «…в серпні 2016 року за безпосередньою вказівкою в.о. начальника інституту ОСОБА_1 було зібрано підписи за начебто «недовіру» начальнику факультету пожежної безпеки підполковнику служби цивільного захисту ОСОБА_9»;

- «Інститут потребує відповідального очільника, а не «клептомана», який злочинним шляхом накопичує статки як надбавку до пенсії».

15 червня 2017 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та вказав, що у зверненні ОСОБА_2 до народного депутата ОСОБА_6 (копії були направлені до Президента України, Прем`єр-міністра України, Генерального прокурора України, Міністра внутрішніх справ України, директора Національного антикорупційного бюро України, голови Національного агентства з питань запобігання корупції, голови Комітету Верховної Ради України з питань запобігання та протидії корупції) була розповсюджена інформація, що:

- «доценту кафедри будівельних конструкцій ОСОБА_2, який здобував другу вищу освіту за спеціальністю «Пожежна безпека» і керівником дипломного проекту якого є також ОСОБА_8 , на десятий день після захисту комісія оголосила оцінку «Незадовільно»;

- «Відновившись на навчанні та перевівшись до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності для проведення повторної державної атестації, у лютому 2017 року ОСОБА_2 отримав оцінку відмінно за той же самий дипломний проект».

Позивач зазначав, що на спростування зазначеної недостовірної інформації на підставі наказу Державної інспекції навчальних закладів України від 21 квітня 2017 № 01-13/8 у період з 25 квітня 2017 року до 28 квітня 2017 була проведена позапланова вибіркова виїзна перевірка Черкаського інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля НУЦЗ України, за результатами якої встановлено, що оцінка «незадовільно» за захист дипломного проекту ОСОБА_2 була оголошена 26 травня 2016 року, тобто у день захисту, що повністю відповідає вимогам Положення про організацію освітнього процесу в Національному університеті цивільного захисту України, що затверджене наказом НУЦЗ України від 19.06.2015 р. № 129. При розгляді дипломного проекту ОСОБА_2 у Львівському університеті було доповнено та внесено ряд змін у дипломний проект, тобто під час захисту дипломного проекта ОСОБА_2 в Черкаському інституті пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля державна екзаменаційна комісія діяла об`єктивно та неупереджено.

Щодо викладеної у зверненні ОСОБА_2 до Народного депутата ОСОБА_6 інформації про начебто його незаконне звільнення з посади у зв`язку із закінчення строку дії контракту науково-педагогічного працівника, то Державна інспекція навчальних закладів України перевіркою встановила, що процедура звільнення з посади науково-педагогічного працівника ОСОБА_2 проводилася з дотриманням вимог КЗпП України та діючого законодавства, терміни попереднього повідомлення про припинення дії контракту витримані, підстави - обґрунтовані, а конкурс на заміщення посади проведено без порушень.

Крім того, на підставі опитування представників органів студентського самоврядування інституту комісія Державної інспекції навчальних закладів України не виявила жодних фактів чи проявів хабарництва та посадових зловживань, про які заявляв ОСОБА_2 у зверненні до народного депутата ОСОБА_6

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недостовірною інформацію відносно нього, викладену ОСОБА_2 у листі-зверненні до народного депутата України ОСОБА_3 наступного змісту:

- «за останні півроку необґрунтовано та з перевищенням службових повноважень (без погодження з ректором НУЦЗ України) в.о. начальника інституту ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності двох начальників факультетів»;

- «… піддалися психологічному тиску дипломники… На «замовлення» ОСОБА_1 було поставлено трійки на комплексному державному іспиті.».

- «був дискредитований інший доцент кафедри будівельних конструкцій… За вказівкою ОСОБА_1 комісією … було зроблено все, щоб він не захистив дипломний проект.»;

- «… людиною, яка відповідає в інституті за дотримання законів та роз`яснення норм юридичного законодавства ОСОБА_4 постійно відбувається фальшування документів та перекручування фактів на замовлення ОСОБА_1»;

- «16 червня 2016 року один з викладачів, який оголосив війну свавіллю корумпованого «царька» ОСОБА_1 і через це постійно переслідувався ним та був постійним учасником (в якості підозрюваного) службових розслідувань як проти себе, так і проти своєї дружини, не витримав шаленого тиску керівництва та здійснив самогубство (застрелився у власному будинку)»;

- «Така людина, як ОСОБА_1 у розпал подій на Майдані у січні 2014 року, під тиском звільнення з роботи змушував порядних і чесних офіцерів, чергувати у Черкаській ОДА, захищаючи злочинну владу Тулуба і віддаючи незаконні, злочинні накази перебувати там разом з так званими «тітушками» і робити те, що люди не хотіли робити.».

Визнати недостовірною інформацію відносно ОСОБА_1 , викладену ОСОБА_2 у заяві від 17 вересня 2016 року, адресованої до Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій ОСОБА_5 , наступного змісту:

- «прошу вгамувати у керівника інституту якості «сварливої баби-пліткарки».

Визнати недостовірною інформацію відносно ОСОБА_1 , викладену ОСОБА_2 у його зверненні до народного депутата ОСОБА_6 наступного змісту:

- «…в серпні 2016 року за безпосередньою вказівкою в.о. начальника інституту ОСОБА_1 було зібрано підписи за начебто «недовіру» начальнику факультету пожежної безпеки підполковнику служби цивільного захисту ОСОБА_9»;

- «Інститут потребує відповідального очільника, а не «клептомана», який злочинним шляхом накопичує статки як надбавку до пенсії».

Визнати недостовірною інформацію відносно ОСОБА_1 , викладену ОСОБА_2 у зверненні від 17 березня 2017 року до Державної інспекції навчальних закладів України.

Зобов`язати ОСОБА_2 не пізніше наступного дня від набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію шляхом направлення листів до народного депутата ОСОБА_3 , народного депутата ОСОБА_6 , Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної інспекції навчальних закладів України зі спростуванням інформації.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 квітня 2018 року у складі головуючого судді Пироженко С. А. позов задоволено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що поширена ОСОБА_2 інформація у вигляді звернень до посадових осіб державних органів влади та народних депутатів відносно ОСОБА_1 є недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність, ділову репутацію позивача по справі, як керівника Черкаського інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля, оскільки має конкретизований характер, та стосується тимчасово виконуючого обов`язки начальника Черкаського інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля НУЦЗ України ОСОБА_1, а тому не відноситься до алегорій, метафор та оціночних суджень.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 21 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що оскільки ОСОБА_1 виконує обов`язки начальника Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України, тобто є посадовою особою навчального закладу, тому межі критики щодо нього значно ширші порівняно з іншими громадянами. При цьому інформація, яка міститься в листах-зверненнях за формою висловлювання наближається до перебільшення та не виходить за межі суспільної моралі, оскільки її висловлено у формі, що не принижує честь, гідність чи ділову репутацію, не носить характеру завідомо неправдивих відомостей та не є розповсюдженням завідомо неправдивої інформації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У липні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дав окремо кожному із висловлювань, які просив спростувати позивач, належної правової оцінки, не зазначив, якими доказами, поданими відповідачем, ці обставини підтверджуються, якими доказами, поданими позивачем, вони спростовуються; не встановив, чи наведені в інформації обставини існували взагалі; не проаналізував чи можливо перевірити їх на предмет відповідності дійсності та чи є такі висловлювання фактичним твердженням.

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому в вересні 2018 року відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу без задоволення скаргу ОСОБА_1 , а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що відповідно до витягу з наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 30 березня 2016 року №159 на ОСОБА_1 , заступника начальника інституту з навчальної та наукової роботи Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України, покладено виконання обов`язків начальника Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України.

Відповідач ОСОБА_2 з 08 вересня 2008 року по 31 серпня 2016 року працював в Черкаському інституті пожежної безпеки Національного університету цивільного захисту України за контрактом на посаді доцента кафедри будівельних конструкцій.

В матеріалах справи містяться листи-звернення ОСОБА_2 на адресу народного депутата ОСОБА_3 , голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій ОСОБА_5 , народного депутата ОСОБА_6 (копії були направлені до Президента України, Прем`єр міністра, Генерального прокурора, Міністра внутрішніх справ України, директора Національного антикорупційного бюро України, голови Національного агентства з питань запобігання корупції, голови комітету Верховної Ради з питань запобігання і протидії корупції, Державної інспекції навчальних закладів України).

У зазначених зверненнях відповідач вказував на здійснення позивачем тиску на окремих працівників навчального закладу, на необґрунтовані службові розслідування та незаконне притягнення вказаних осіб до дисциплінарної відповідальності, на здійснення психологічного тиску на дипломників, на порушення порядку проведення конкурсів на заміщення вакантних посад та на інші порушення ОСОБА_1 при здійсненні ним посадових повноважень.

При цьому у своїх зверненнях відповідач просив ініціювати перевірку зазначених ним фактів та створити з цією метою комісію.

Відповідно до висновку службового розслідування від 12 серпня 2016 року, проведеного відповідно до наказу ДСНС України від 18 липня 2016 року № 345 «Про проведення службового розслідування» встановлено, що за наслідками проведеного службового розслідування комісією запропоновано інформацію, викладену у зверненні до народного депутата України ОСОБА_3 від доцента кафедри будівельних конструкцій Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля ОСОБА_2 , а також додатково отриману в ході проведення службового розслідування інформацію вважати такою, що частково підтвердилась. Виконуючому обов`язки ОСОБА_1 запропоновано вказати на низьку організацію та відсутність контролю за підпорядкованим особовим складом працівниками та попередити про персональну відповідальність і застосування заходів дисциплінарного впливу у разі подальших випадків недотримання підлеглими вимог чинного законодавства; надати план усунення недоліків; за порушення встановлені комісією в ході проведення службового розслідування підготувати проект наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 ; забезпечити реєстрацію вхідних документів згідно з типовою інструкцією з діловодства; надати до ДСНС України через Департамент персоналу встановлений порядком копію висновку службового розслідування суїциду доцента кафедри психології діяльності в особливих умовах факультету цивільного захисту ЧІПБ імені Героїв Чорнобиля ОСОБА_14

Таким чином, викладені факти в заяві-зверненні до народного депутата України ОСОБА_3 були частково підтверджені, в результаті чого попереджено ОСОБА_1 про персональну відповідальність, хоча його не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

З акта Державної інспекції навчальних закладів України перевірки додержання суб`єктами господарювання, що надають послуги у сфері вищої освіти, вимог законодавства про вищу освіту від 28 квітня 2017 року № 01-13/8-03-06/1 встановлено, що відповідно до Погодження Державної регуляторної служби України від 07 квітня 2017 року № 2283 на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб`єктом господарювання її законних прав було детально вивчено, в межах повноважень, лист Національного антикорупційного бюро України до скарги ОСОБА_2 та звернення ОСОБА_2 від 17 березня 2017 року до ДІНЗ України. Під час проведення перевірки комісією Державної інспекції начальних закладів України було встановлено, що 24 травня 2016 року на засіданні кафедри будівельних конструкцій не було проведено передзахист дипломного проекту ОСОБА_2 , не було ухвалено рішення про позитивну оцінку проекту та не було отримано рекомендацію до захисту дипломного проекту в екзаменаційній комісії. Крім того, відповідно до вимог чинних методичних рекомендацій щодо написання, оформлення та захисту магістерських робіт і дипломних проектів (робіт) на факультеті пожежної безпеки (затверджені Вченою радою факультету пожежної безпеки протокол від 20 березня 2014 року № 8), оскільки рецензування дипломного проекту (роботи) здійснюється не пізніше ніж за місяць до захисту, що в даному випадку ОСОБА_2 не було дотримано. Під час захисту дипломного проекту ОСОБА_2 поставлена оцінка «незадовільно» у зв`язку з наявністю численних порушень, оцінка була оголошена відразу після захисту. Під час захисту дипломного проекту ОСОБА_2 у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності на кафедрі наглядово-профілактичної діяльності було внесено та доповнено ряд змін в цей проект.

Також в ході проведення перевірки Державною інспекцією навчальних закладів України не були встановлені факти отримання від студентів інституту коштів за переведення їх в курсанти, встановлено відсутність системи спонсорської допомоги з боку студентів, відсутність системи оплати заліків та іспитів та ін.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria)).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

За змістом статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Крім того, при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв`язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд, дотримуючись статей 367, 374 ЦПК України, правильно визначився з характером спірних правовідносин, належним чином встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих сторонами доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у судовому рішенні.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що оскільки метою публічного звернення до Народних депутатів України ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було не поширення недостовірної інформації щодо позивача, а реалізація відповідачем ОСОБА_2 свого конституційного права, визначеного статтею 40 Конституції України, тому підстав для задоволення позову немає.

Також, відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд правильно виходив із того, що позивач є публічною особою, оскільки виконує обов`язки начальника Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України, а тому межі критики щодо нього є значно ширші порівняно з іншими пересічними громадянами.

Такі висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, доказам у справі надана належна правова оцінка.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції та ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Черкаської області від 21 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко