Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.06.2018 року у справі №619/360/18

Постанова

Іменем України

05 червня 2019 року

м. Київ

справа № 619/360/18

провадження № 61-35058св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач-1 - ОСОБА_3 ,

представник відповідача-1 - ОСОБА_9,

відповідач-2 - ОСОБА_4 ,

відповідач-3 - ОСОБА_5 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , до якої приєднався ОСОБА_6 , на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області у складі судді Калмикової Л. К. від 01 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Колтунової А. І. від 05 квітня 2018 року, та касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Загребельним Михайлом Сергійовичем, на постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Кіся П. В., Яцини В. Б. від 21 листопада 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, як з солідарних боржників, за договором позики на загальну суму 37 939 022,48 грн.

31 січня 2018 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно (рухоме та нерухоме), що перебуває у власності ОСОБА_3 , посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову можуть суттєво ускладнити чи зовсім унеможливити виконання рішення, оскільки ОСОБА_3 було відчужено майно, що є об`єктом застави, без згоди заставодержателя ОСОБА_1 , у зв`язку із чим позивачка позбавлена можливості погашення заборгованості за договором позики за рахунок заставного майна. Разом з тим, станом на час розгляду справи у власності ОСОБА_3 перебуває рухоме та нерухоме майно, орієнтована вартість якого складає 7 519 532 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 01 лютого 2018 року заяву задоволено. Накладено арешт на майно, що перебуває у власності ОСОБА_3 , а саме: житловий будинок зі спорудами на АДРЕСА_1 , загальною площею 109,8 кв. м; домоволодіння АДРЕСА_2 , загальною площею 170,2 кв. м; автомобіль вантажний Volvo FH 13.520, д.н.з. НОМЕР_1 ; автомобіль вантажний Volvo FH 13.440, д.н.з. НОМЕР_2 ; автомобіль вантажний Volvo FH 13.440, д.н.з. НОМЕР_3 ; автомобіль вантажний Volvo FH 12.460, д.н.з. НОМЕР_4 ; автомобіль вантажний Volvo FH 12.460, д.н.з НОМЕР_5 ; автомобіль вантажний Volvo FH 12.460, д.н.з. НОМЕР_6 ; автомобіль вантажний Volvo FH 13.440, д.н.з. НОМЕР_7 ; інший транспортний засіб, н/причіп рефрижератор-Е ПП SCHMITZ SKO 24, д.н.з. НОМЕР_8 ; інший транспортний засіб, н/причіп рефрижератор-Е ПП SCHMITZ SKO 24, д.н.з НОМЕР_9 ; інший транспортний засіб, н/причіп рефрижератор-Е ПП SCHMITZ SKO 24, д.н.з. НОМЕР_10 ; інший транспортний засіб, н/причіп рефрижератор-Е ПП SCHMITZ SKO 24, д.н.з. НОМЕР_11 .

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір, ціна позову по заявленим вимогам складає 37 939 022,48 грн, заявлений спосіб забезпечення позову є таким, що відповідає позовним вимогам, враховує права та інтереси учасників справи та буде достатнім для забезпечення виконання судового рішення у майбутньому.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Харківської області від 05 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 01 лютого 2018 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Крім того, у червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову шляхом передачі на відповідальне зберігання громадянину ОСОБА_7 майна, заарештованого на підставі ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 01 лютого 2018 року, що перебуває у власності ОСОБА_3 , посилаючись на те, що у ході виконання зазначеної ухвали з`ясувалося, що частина зазначеного в цій ухвалі майна вже реалізована ОСОБА_3 , а тому вжиті заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту є недостатніми та в повній мірі не можуть ефективно захистити інтереси позивача.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 15 червня 2018 року заяву задоволено, передано на відповідальне зберігання ОСОБА_7 майно, на яке накладено арешт на підставі ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 01 лютого 2018 року, що перебуває у власності ОСОБА_3 , а саме: житловий будинок з спорудами, загальною площею 109,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль вантажний, Volvo FH 13.520, номер об`єкта: НОМЕР_16 , д.н.з. НОМЕР_1 ; автомобіль вантажний, Volvo FH 13.440, номер об`єкта: НОМЕР_17 , н.д.з. НОМЕР_2 ; автомобіль вантажний, Volvo FH 13.440, номер об`єкта: НОМЕР_18 , н.д.з. НОМЕР_15 ; автомобіль вантажний, Volvo FH 13.440, номер об`єкта: НОМЕР_19, н.д.з. НОМЕР_7 ; інший транспортний засіб, н/причіп рефрижератор-Е ПП SCHMITZ SKO 24, номер об`єкта: НОМЕР_20 , н.д.з. НОМЕР_8 ; інший транспортний засіб, н/причіп рефрижератор-Е SCHMITZ SKO 24, номер об`єкта: НОМЕР_21 , н.д.з. НОМЕР_9 ; інший транспортний засіб, н/причіп рефрижератор-Е SCHMITZ SKO 24, номер об`єкта: НОМЕР_22 , н.д.з. НОМЕР_10 .

Задовольняючи заяву та передаючи на відповідальне зберігання ОСОБА_7 майно, на яке накладено арешт на підставі ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 01 лютого 2018 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений спосіб забезпечення позову є таким, що відповідає позовним вимогам, враховує права і інтереси учасників справи та буде достатнім для забезпечення виконання судового рішення у майбутньому.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 15 червня 2018 року скасовано і в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про передачу майна на відповідальне зберігання, апеляційний суд виходив з того, що позов вже забезпечено шляхом накладення арешту на це майно, і доказів того, що ОСОБА_3 може розпорядитися нерухомим та рухомим майном, на яке вже накладено арешт, матеріали справи не містять.

Узагальнені доводи касаційних скарг

У червні 2018 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 01 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 05 квітня 2018 року та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Касаційна скарга мотивована відсутністю підстав для забезпечення позову, оскільки судами не встановлено наявність зв`язку між заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; не враховано, що у разі можливого задоволення вимог ОСОБА_1 відповідальність ОСОБА_3 обмежується вартістю майна, переданого в заставу, а не будь-якого іншого, що перебуває у його власності. Також судами порушено право третіх осіб, які не є стороною у цій справі.

У червні 2018 року ОСОБА_6 подав до касаційного суду заяву про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_3

Заява ОСОБА_6 мотивована тим, що він є власником н/причіпа рефрижератор - E SCHMITZ SKO 24, д.н.з. НОМЕР_9 , на який було накладено арешт оскаржуваними ухвалами суду, а тому судами вирішено питання про його права, чим порушено норми матеріального та процесуального права.

У грудні 2018 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником - адвокатом Загребельним М. С., у якій остання просила скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року, а ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 01 лютого 2018 року залишити в силі.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивована тим, що частина зазначеного в ухвалі суду від 01 лютого 2018 року майна була реалізована ОСОБА_3 06 лютого 2018 року, тобто після накладення арешту на це майно, що свідчить про те, що ним вчиняються дії направлені на реалізацію майна з метою уникнення звернення стягнення на нього. Тому вважає, що необхідним засобом забезпечення позову є передача заарештованого майна на відповідальне зберігання громадянина ОСОБА_7 .

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 і витребувано справу № 619/360/18 з Дергачівського районного суду Харківської області.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 липня 2018 року прийнято заяву ОСОБА_6 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_3

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Загребельним М. С.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду..

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. (пункт 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що перебуває у власності ОСОБА_3 , суди попередніх інстанцій здійснили оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з`ясували співмірність виду забезпечення позову, який просила застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам, оцінили рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог та дійшли обґрунтованого висновку про те, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що перебуває у власності ОСОБА_3 передбачатиме у майбутньому виконання судового рішення.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 , до якої приєднався ОСОБА_6 , не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 01 лютого 2018 року та постанови апеляційного суду Харківської області від 05 квітня 2018 року, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.

Само по собі накладення арешту на належне відповідачу рухоме майно (автомобілі та напівпричіпи) без передачі його на відповідальне зберігання іншій особі, не обмежує його права користування вказаним майном та здійснювати внутрішні та міжнародні транспортні перевезення, право на які має відповідач.

Забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу нерухоме та рухоме майно є достатнім та співмірним видом забезпечення позову у цій справі.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом передачі майна на відповідальне зберігання, апеляційний суд правильно врахував, що позов вже забезпечено шляхом накладення арешту на нерухоме та рухоме майно ОСОБА_3 , і ухвалу про забезпечення позову виконано, а тому враховуючи, що в даному випадку предметом спору є грошові кошти, а не нерухоме та рухоме майно, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для передачі цього майна ОСОБА_8 на відповідальне зберігання.

Також судом вмотивовано відхилено посилання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_3 може розпорядитися нерухомим та рухомим майном, на яке вже накладено арешт.

Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вказаних висновків суду не спростовують.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_3 , до якої приєднався ОСОБА_6 , а також касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 01 лютого 2018 року та постанови апеляційного суду Харківської області від 05 квітня та 21 листопада 2018 року без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , до якої приєднався ОСОБА_6 , та касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Загребельним Михайлом Сергійовичем,залишити без задоволення.

Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 01 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 05 квітня та 21 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун