Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.11.2019 року у справі №727/7939/17

Постанова

Іменем України

29 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 727/7939/17

провадження № 61-19674св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М.

Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2,

треті особи: Чернівецька міська рада, ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та касаційну скаргу представникаОСОБА_1 ОСОБА_4, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 10 липня 2019 року в складі судді Слободян Г. М. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Лисака І. Н., Владичана А. І.,

Кулянди М. І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) про усунення перешкод у користуванні житлом та знесення самочинно зведеної прибудови.

Позов мотивований тим, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1, а її син

ОСОБА_3 є власником квартири

АДРЕСА_2, які належать їм на праві власності на підставі договорів купівлі-продажу квартир. Вказує, що відповідач здійснює господарську діяльність

у кафе-барі, що розміщений у підвалі житлового будинку на АДРЕСА_3 та самочинно добудованій літній площадці кафе-бару, що знаходиться біля фасаду житлового будинку.

Вважає, що відповідач не забезпечила належне облаштування вентиляційних систем у кафе-барі та використовує прибудинкову територію будинку в якості стоянки для власних автомобілів та автомобілів відвідувачів кафе-бару. В кафе-барі, що належить відповідачу, відбулися дві пожежі, що загрожували цілісності будинку.

Посилаючись на вказані обставини просила суд усунути їй перешкоди

у користуванні квартирами, що знаходиться у багатоквартирному житловому будинку на АДРЕСА_3, шляхом знесення самочинно зведеної будівлі та навісу, прибудованих до житлового будинку літ. А на АДРЕСА_3, збудовані на земельній ділянці.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 10 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що доказів щодо самочинного зведення відповідачем будівлі та навісу, що порушує права позивача, чи чинення будь-яких інших перешкод у користуванні її власністю, позивач не надала і порушення своїх прав не довела.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз норм права, дійшов вірного висновку, що реконструкція нежитлових приміщень кафе-бару з влаштуванням входу здійснена на земельній ділянці, що була відведена для цієї мети, з розробленою проектною документацію та проведення її експертизи, з отриманням декларації про початок виконання будівельних робіт, з отриманням декларації про готовність об'єкта до експлуатації та реєстрації права власності на об'єкт містобудування, за відсутності будь-яких зауважень та актів реагування відповідних служб, а договорами на право користування елементами благоустрою для встановлення літнього торгового майданчика по АДРЕСА_3, укладеними між відповідачем та Чернівецькою міською радою, підтверджено законність встановлення спірної будівлі та навісу (літнього майданчика).

Аргументи учасників справи

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що при зверненні до суду вона довела факт порушення своїх прав як співвласника квартири у багатоповерховому будинку, оскільки незаконне зайняття земельної ділянки відповідачем, яка перебуває

у спільній власності усіх співвласників багатоквартирного будинку, перешкоджає їй у користуванні прибудинковою територією цього будинку.

У листопаді 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована тим, що в оскаржених рішеннях суди зазначають, що наявність у відповідача договору №156-1/17 від 07 червня 2017 року на право тимчасового користування елементами благоустрою комунальної власності в м.

Чернівці, відповідно до якого відповідачу було надано

в тимчасове користування окремі елементи благоустрою комунальної власності з метою встановлення літнього торгового майданчика по АДРЕСА_3, разом з поясненнями представника Чернівецької міської ради спростовують твердження позивача про самочинне будівництво. Проте такі висновки не можуть бути визнані законними, оскільки не враховано, що згідно

з листом Міністерства культури України від 01 лютого 2018 року № 39/10/70-18 вбачається, що за результатами перевірки електронної бази даних документообігу Міністерства культури України погоджень історико-містобудівних обґрунтувань, проєктів будівництва, реконструкцій, дозволів на проведення будь-яких робіт по АДРЕСА_3 Міністерством культури не надавалося, хоча у відповідності до діючого законодавства, враховуючи той факт, що земельна ділянка за вказаною адресою розташовується в межах історичного ареалу міста Чернівці (наказ Міністерства культури України від 16 червня 2007 року № 661/0/16-07),

в комплексній зоні та охоронній (буферній) зоні об'єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО - "Резиденція митрополитів Буковини і Далмації", погодження Міністерством культури України будь-яких зазначених дій за вказаною адресою є обов'язковим.

Також суди у своїх рішеннях зазначили, що критично ставляться до висновку № 17038 експертного будівельно-технічного дослідження, що був наданий позивачем.

Таку свою позицію суди обґрунтували тим, що експерт не досліджував проектно-технічну документацію та дозвільні документи, не проводив огляд усіх приміщень підвалу та приміщень кафе-бару. Проте, в суду на момент ухвалення оскаржуваного рішення не було інших висновків експертів, які б заперечили думку експерта ОСОБА_5, а сам суд не має відповідних знань в галузі будівництва та архітектури, щоб надати своїм сумнівам належне науково-технічне обґрунтування.

Звертає увагу на позицію судів при оцінці наданої в якості письмового доказу постанови адміністративної комісії від 01 червня 2018 року № 18, складеної відносно ОСОБА_6, за незаконне встановлення за адресою АДРЕСА_3 літнього майданчика до кафе, оскільки суд зазначив, що ОСОБА_6 не є стороною спору. Проте дана особа є чоловіком відповідача, і будучи допитаний в судовому засіданні дав пояснення, що він має безпосереднє відношення до предмету спору, так як разом із дружиною здійснює експлуатацію кафе-бару за вказаною адресою.

Факт відсутності у відповідача дозвільних документів на встановлення тимчасової споруди за адресою розміщення кафе-бару, що належить

ФОП ОСОБА_2, підтверджується листом Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради від 13 березня

2018 року № 0-21/04/01-інф, який досліджувався судом, але якому останній взагалі не надав жодної оцінки.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи

Ухвалами Верховного Суду від 17 грудня 2019 року та 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

10 вересня 2020 року справу передано судді-доповідачу Краснощокову Є. В.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 на підставі договору дарування квартири від 02 жовтня 2012 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 14 вересня 2011 року ОСОБА_2 придбала нежилі приміщення підвалу в житловому будинку АДРЕСА_3, право власності на які зареєстровано Чернівецьким КОБТІ 16 вересня 2011 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 19 вересня 2011 року ОСОБА_2 отримала у власність 49/100 часток у праві власності на квартиру АДРЕСА_5, яке зареєстровано Чернівецьким КОБТІ 23 січня 2012 року.

Рішенням міської ради від 26 січня 2012 року № 407 підприємцю ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проєкту відведення для встановлення меж земельної ділянки на АДРЕСА_3, а також на підставі рішення міської ради від 29 березня 2012 року № 463 було укладено договір встановлення земельного сервітуту для влаштування входу в кафе площею 0,0015 га.

11 квітня 2012 року ОСОБА_2 були видані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № НОМЕР_1 на реконструкцію та переобладнання нежитлових приміщень під кафе-бар по АДРЕСА_6; було виготовлено проєкт реконструкції та переобладнання нежитлових приміщень під кафе-бар у АДРЕСА_6.

28 квітня 2012 року ОСОБА_2 згідно з договором встановлення земельного сервітуту № 49 встановлено земельний сервітут відносно частини земельної ділянки площею 0,0015 га, що розташована в АДРЕСА_6, кадастровий номер якої 7310136300:04:001:0023, для влаштування входу.

Відповідно до експертного звіту ДП "УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРТИЗА" від 11 травня 2012 року № 26-00306.12/2 робочий проєкт на реконструкцію та переобладнання нежитлових приміщень під кафе-бар по АДРЕСА_3 виконаний на підставі містобудівних умов та обмежень, договору платного земельного сервітуту, рішення 22 сесії VI скликання Чернівецької міської ради від 29 березня 2012 року № 463, технічних умов, акта обстеження конструкцій нежитлових приміщень, завдання на проєктування та згідно з вимогами ДБН А.2.2.-3-2004, проєктна документація виготовлена ТОВ ПБК "АКРО-БУД" розроблена

з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки, архітектурних вимог, інженерного забезпечення.

18 червня 2012 року Інспекцією ДАБК у Чернівецькій області зареєстровано Декларацію про початок будівельних робіт за № ЧВ 08312100528.

Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованою Інспекцією ДАБК у Чернівецькій області 25 лютого 2013 року ЧВ №142130560258 реконструкції та переобладнання нежитлових приміщень під кафе-бар по АДРЕСА_6, встановлено, що закінчений будівництвом об'єкт готовим до експлуатації.

Згідно з Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта,

ОСОБА_2 28 лютого 2013 року зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно та отримано свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення кафе-бару по АДРЕСА_6.

28 травня 2013 року відповідач виготовила технічний паспорт на нежитлові приміщення - кафе-бару на АДРЕСА_6, відповідно до якого нежитлове приміщення кафе-бару обладнане окремим входом зі сторони АДРЕСА_7 та складається з приміщень 10-1 площа 64,80 кв. м, 10-2 площа 6,30 кв. м, 10-3 площа 15,50 кв. м, 10-4 площа 13,50 кв. м, 10-5 площа 5,60 кв. м, 10-6 площа 4,9 кв. м, 10-7 площа 11,30 кв. м, 10-8 площа 1,10 кв. м, 10-9 площа 7,80 кв. м, 10-10 площа 28,00 кв. м, 10-11 площа 8,40 кв. м, 10-12 площа 4,20 кв. м, 10-13 площа 1,00 кв. м, 10-14 площа 1,00 кв. м, 10-15 площа 1,00 кв. м, 10-16 площа 30,75 кв. м.

Рішенням міської ради від 20 травня 2016 року № 233 ОСОБА_2 надано право на тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення літнього торгового майданчика за адресою АДРЕСА_6 та укладено відповідний договір терміном дії до 01 листопада 2016 року.

07 червня 2017 року між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_2 укладено договір № 156-1/17 на право тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності в м. Чернівці, відповідно до якого відповідачу надано в тимчасове користування окремі елементи благоустрою комунальної власності з метою встановлення літнього торгового майданчика по АДРЕСА_6.

08 травня 2018 року між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_2 укладено договір № 156-1/18 на право тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності м. Чернівці, яким продовжено дію договору № 156-1/17 на право тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності в м. Чернівці від 07 червня 2017 року.

Згідно частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У частинах 1 , 2 статті 376 ЦК України визначено, що об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї

з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм

і правил. Особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно частини четвертої цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

За змістом частини 7 статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

У постанові Верховного Суду України від Об вересня 2017 року у справі № 6-1721цс16 зроблено висновок, що "самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але

з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови. Відповідно до вимог статті 376 ЦК України, статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування і інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (стаття 391 ЦК України). Розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень частини 7 статті 376 ЦК України, суди, встановивши, що самочинна забудова здійснена на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети цій особі, повинні з'ясувати: чи заперечує власник земельної ділянки проти визнання права власності на таку забудову за особою, що її здійснила; чи не порушує така забудова права на земельну ділянку інших осіб а в раді зведення забудови на наданій земельній ділянці - чи не здійснено таку забудову з відхиленням від проекту або будівельних норм і правил, чиї права порушено такою забудовою, чи можливо здійснити перебудову з метою поновлення порушених прав

з дотриманням будівельних норм і правил або положень проекту; чи не відмовляється особа від такої перебудови. Знесення самочинного об'єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови".

У постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-137цс14 зроблено висновок, що "правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від встановленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. У справі, яка переглядається, судами встановлено, що об'єкт нерухомості збудований ОСОБА_1 на земельній ділянці, що не була відведена

у встановленому порядку для цієї мети. Разом із тим, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог особи, яка не є власником земельної ділянки, на якій зведено об'єкт нерухомості, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, не встановив, яким чином порушуються права зазначеної особи, хоча для правильного застосування статей 376, 386, 391 ЦК України встановлення цього факту є обов'язковим".

Частиною 3 статті 12, частинами 1 , 5 , 6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Частиною 3 статті 12, частинами 1 , 5 , 6 статті 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суди встановили, що реконструкція нежитлових приміщень кафе-бару

з влаштуванням входу здійснена на земельній ділянці, що була відведена для цієї мети, з розробленою у встановленому порядку проєктною документацію та проведення її експертизи, з реєстрацією декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації, проведена реєстрація права власності на об'єкт містобудування, між відповідачем та Чернівецькою міською радою укладені договори на право користування елементами благоустрою для встановлення літнього торгового майданчика по АДРЕСА_6.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо оцінки судами постанови адміністративної комісії від 01 червня 2018 року № 18, складені відносно ОСОБА_6, листа Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради від 13 березня 2018 року № 0-21/04/01-інф, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів та які їх мотивовано відхилили.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до частинами 1 та 2 статті 13 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених частинами 1 та 2 статті 13 ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених частинами 1 та 2 статті 13 ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору,

з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених частинами 1 та 2 статті 13 ЦПК України.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що суди без належного обґрунтування не взяли до уваги висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 17038, оскільки згідно з частиною 1 статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили

і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами встановленими частиною 1 статті 110 ЦПК України. Оцінюючи зазначені аргументи позивача суди встановили, що судовий експерт ОСОБА_5 не досліджував проектно-технічну документацію та дозвільні документи, не проводив огляд усіх приміщень підвалу та приміщень кафе-бару, а зробив висновок на припущеннях.

Аналіз матеріалів справи та зміст ухвалених у справі судових рішень свідчить, що представники відповідача при розгляді справи судом першої інстанції від заявлених клопотань про призначення судової будівельної експертизи відмовилися і відкликали відповідні клопотання, а сторона позивача таких клопотань в судах першої та апеляційної інстанції не заявляла, тому

є безпідставними доводи касаційної скарги щодо не призначення судами такої експертизи.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо відсутності погодження проєкту будівництва кафе відповідача по АДРЕСА_6, оскільки позивач не зазначає, яким чином відсутність такого погодження, у зв'язку розташуванням земельної ділянки за вказаною адресою в межах історичного ареалу міста Чернівці, в комплексній зоні та охоронній (буферній) зоні об'єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО - "Резиденція митрополитів Буковини і Далмації", порушує права та інтереси позивача. Крім того суди встановили, що проєктна документація забудови відповідача розроблена на підставі містобудівних умов та обмежень і

з дотриманням архітектурних вимог (експертний звіт

ДП "УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРТИЗА" від 11 травня 2012 року № 26-00306).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Порушень судом норм процесуального права, які призвели б до ухвалення незаконного рішення, суд касаційної інстанції не встановив.

За таких обставин суди зробили правильний висновок, що позивачем не доведено підстав для задоволення позову про знесення нерухомого майна, відповідні кафе бар та літній майданчик не можна вважати самочинним будівництвом в розумінні статті 376 ЦК України. При цьому не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина 2 статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення? без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 10 липня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

М. Ю. Тітов