Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.01.2018 року у справі №753/5100/17

Постанова

Іменем України

05 березня 2018 року

м. Київ

справа № 753/5100/17

провадження № 61-4884св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс»,

відповідач - ОСОБА_4,

представник відповідача - ОСОБА_5

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, на рішення Апеляційного суду м. Києва у складі суддів: від ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, від 09 листопада 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ковальска-Житлосервіс» (далі - ТОВ «Ковальска-Житлосервіс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, у якому просило стягнути з останнього заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 32 231 грн 92 коп.

Позовна заява мотивована тим, що між ТОВ «Ковальска-Житлосервіс» та ОСОБА_4, який є власником квартири АДРЕСА_1, укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 01 липня 2005 року. Відповідно до умов договору позивач взяв на себе зобов'язання обслуговувати поточний ремонт житлового будинку та прибудинкової території, надавати відповідачу житлово-комунальні послуги за вказаною адресою, а відповідач - своєчасно сплачувати зазначені послуги у строки та на умовах, передбачених договором.

Унаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань станом на 01 грудня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 21 483 грн 44 коп., яку позивач просив стягнути з урахуванням інфляційної складової боргу у розмірі 9 429 грн 29 коп. та трьох відсотків річних від простроченої суми - 1 319 грн 19 коп., а всього - 32 231 грн 92 коп.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 вересня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» в рахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги - 21483 грн 44 коп. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» в рахунок інфляційної складової боргу- 9429 грн 29 коп. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» в рахунок трьох відсотків річних- 1 319 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач отримував надані ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» житлово-комунальні послуги, які своєчасно не оплачував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка стягнута з урахуванням положень частини 2 статті 625 ЦК України.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_4 судових витрат у розмірі 1 600 грн скасовано та ухвалено нове. яким компенсовано за рахунок держави ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» судові витрати в розмірі 1 600 грн.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки зі сплати за надані позивачем житлово-комунальні послуги, а сама по собі відсутність відповідного договору між споживачем житлово-комунальних послуг та їх виконавцем не є підставою для відмови у стягненні заборгованості з їх оплати, оскільки згідно зі статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачем.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, апеляційний суд виходив з того, що відповідач відповідно до посвідчення НОМЕР_1 є інвалідом ІІ групи, та в силу пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

У листопаді 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду в частині задоволення позову та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що договір від 01 липня 2005 року не є чинним, оскільки не відповідає формі договору у сфері надання житлово-комунальних послуг (у ньому відсутні адреси сторін, їхні реквізити, статус підписантів не відповідає преамбулі договору, не зазначено дату його підписання); ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» не було наділено повноваженнями на обслуговування будинку за відсутності ліцензії на здійснення таких робіт, а також не укладено договір з відповідачем, як власником квартири; позивачем не взято до уваги розпорядження КМДА № 979 від 31 серпня 2009 року «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» (із набуттям чинності якою вважає, що договір від 01 липня 2005 року втратив чинність) щодо своєчасної передачі інформації про зміни в договірних відносинах з метою правильного розрахунку суми оплати за комунальні послуги та надіслання квитанцій за формою і за участю ГІОЦ, а також інші нормативно-правові акти, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Також указує на те, що судом безпідставно не прийнято до уваги клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи. А також вважає, що справа була розглянута у суді першої інстанції неповноважним складом суду.

Рішення апеляційного суду в частині відмови в позові до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (ст. 400 ЦПК України).

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

07 лютого 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 67 ЖК УРСР встановлено, що плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо, та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

За положеннями статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються на договірних засадах. При цьому, пунктом 1 частини третьої статті 20 Закону передбачено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону визначено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Судом вустановлено, що ОСОБА_4 є власником трикімнатної квартири АДРЕСА_1, а ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» - балансоутримувачем та обслуговуючою організацією, яка здійснює утримання та обслуговування вказаного будинку.

01 липня 2005 року між сторонами укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, надання комунальних послуг та додаткових послуг, відповідно до умов якого Товариство взяло на себе зобов'язання з надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій житлового будинку АДРЕСА_1, а відповідач - своєчасно сплачувати зазначені послуги в строки та на умовах, передбачених договором.

Судом, з посиланням на пункт 5.11, яким визначено автоматичне продовження дії договору, вірно не взято до уваги доводи про відсутність укладеного між сторонами договору про надання житлово-комунальних послуг у зв'язку з втратою ним чинності а також правильно зазначено, що сама по собі відсутність відповідного договору між споживачем житлово-комунальних послуг та їх виконавцем не є підставою для відмови у стягненні заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом або договором.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

З огляду на викладене, та встановивши, що позивачем виконуються умови договору від 01 липня 2005 року укладеного між сторонами, а відповідач належним чином не виконує їх умови, внаслідок чого виникла заборгованість за період з грудня 2012 по грудень 2016 року, а також врахувавши відсутність заяви про застосування строку позовної давності, апеляційний суд правомірно погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення суми боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.

Доводи ОСОБА_4 про те, що справу розглянуто в суді першої інстанції неповажним складом суду не знайшли свого підтвердження. Твердження відповідача про те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи є необґрунтованими, оскільки відповідно до наявної в матеріалах справи копії довіреності від 22 травня 2017 року ОСОБА_4 уповноважив представляти його інтереси ОСОБА_9 та ОСОБА_5, а отже відповідач, у разі неможливості з'явитися у судове засідання представника - ОСОБА_5 мав право самостійно захищати свої інтереси в суді або через представника - ОСОБА_9

Зважаючи на те, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт ненадання або неналежного надання житлово-комунальних послуг ТОВ «Ковальська-Житлосервіс», апеляційний суд дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 09 листопада 2017 року в частині задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

В. М. Коротун

В. П. Курило