Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.03.2018 року у справі №359/4708/17

Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 359/4708/17

провадження № 61-10517св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Великоолександрівська сільська рада Бориспільського району Київської області,

третя особа - Державне підприємство «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Леськов Валерій Петрович, на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2017 року у складі судді Вознюка С. М. та постанову Апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Приходька К. П., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області, третя особа - Державне підприємство «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва» (далі -

ДП «Укрндпіцивільбуд»), про заборону вчинення дій.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,15 га, з цільовим призначенням - для іншої житлової забудови, яка знаходиться у с. Чубинське Бориспільського району Київської області. Вказана земельна ділянка розташована на землях житлової та громадської забудови.

З урахуванням функціонального та цільового призначення належної позивачу земельної ділянки відповідачем 01 березня 2013 року прийняте рішення, яким затверджено Генеральний план с. Чубинське Бориспільського району Київської області, в якому функціональне призначення спірної земельної ділянки зазначено, як землі змішаної (житлової та громадської) забудови.

У березні 2017 року позивачу стало відомо про те, що відповідачем заплановано внесення змін до Генерального плану с. Чубинське Бориспільського району Київської області шляхом розробки нової містобудівної документації - «Генеральний план с. Чубинське Бориспільського району Київської області».

16 березня 2017 року відбулися громадські слухання та презентація Генерального плану с. Чубинське Бориспільського району Київської області за участю Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області як замовника та ДП «Укрндпіцивільбуд» як розробника.

З проекту нового Генерального плану с. Чубинське Бориспільського району Київської області, вбачається, що новою містобудівною документацією на земельну ділянку позивача заплановано накласти природоохоронну зону, а під`їзну дорогу до запланованого офісно-готельного комплексу -ліквідувати.

ДП «Укрндпіцивільбуд» та відповідачем у проекті Генерального плану

с. Чубинське Бориспільського району Київської області на земельній ділянці позивача заплановано будівництво споруди рекреаційного призначення - закритого спортивного майданчику для дорослих, що є неприпустимим та грубо суперечить нормам цивільного та земельного законодавства України.

Не погоджуючись із запланованими змінами, позивач подав заяви

від 24 березня 2017 року та від 27 квітня 2017 року щодо недопустимості внесення цих змін до нового Генерального плану с. Чубинське Бориспільського району Київської області.

З метою захисту своїх прав позивач подав до Чубинської сільської ради Бориспільського району Київської області запит про надання інформації, також був поданий адвокатський запит про надання відомостей та документів щодо розробки і затвердження нової (зміненої) містобудівної документації с. Чубинське Бориспільського району Київської області.

У відповідь на вказані запити листом Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 25 квітня 2017 року повідомлено, що новою містобудівною документацією с. Чубинське Бориспільського району Київської області на спірній земельній ділянці запроектовано розміщення споруди рекреаційного призначення.

З розробленого ДП «Укрндпіцивільбуд» проекту нового Генерального плану вбачається, що належна позивачу земельна ділянка позначена як територія озеленення, замість - території змішаної (житлової та громадської забудови).

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив заборонити Великоолександрівській сільській раді Бориспільського району Київської області вносити зміни до містобудівної документації с. Чубинське Бориспільського району Київської області - Генерального та детального планів села в частині належної позивачу на праві приватної власності земельної ділянки, площею 0,15 га, з цільовим призначенням - для іншої житлової забудови та під`їзної дороги до неї, накладення природоохоронної зони на вказану земельну ділянку, планування зведення на ній споруд рекреаційного типу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 23 серпня 2017 року позов задоволено частково.

Заборонено Великоолександрівській сільській раді Бориспільського району Київської області вносити до містобудівної документації села Чубинське Бориспільського району Київської області - Генерального та детального планів с. Чубинське Бориспільського району Київської області зміни в частині належної ОСОБА_1 на праві приватної власності земельної ділянки, площею 0,15 га, з цільовим призначенням - для іншої житлової забудови.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області на користь ОСОБА_1 640 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв`язку із затвердженням змін до генплану права позивача, як власника земельної ділянки, будуть порушені у майбутньому.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволених позовних вимог та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає як вимогам статті 16 ЦК України, так і Закону України «Про місцеве самоврядування».

Крім того, судова колегія апеляційного суду не погодилась з місцевим судом, що внаслідок розроблення проекту генерального плану с. Чубинське Бориспільського району Київської області можливе порушення права позивача на користування належною йому земельною ділянкою.

Із наданих сторонами доказів не вбачається, що сільська рада має намір змінити цільове призначення земельної ділянки позивача, яке визначено у державному акті на право власності на земельну ділянку.

Зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Леськов В. П., просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про заборону Великоолександрівській сільській раді Бориспільського району Київської області вносити до містобудівної документації с. Чубинське Бориспільського району Київської області - Генерального та детального планів с. Чубинське Бориспільського району Київської області зміни в частині належної ОСОБА_1 на праві приватної власності земельної ділянки площею 0,15 га, з цільовим призначенням - для іншої житлової забудови, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції порушено статтю 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 16, 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ДБН Б.1.-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту», статтю 5 Закону України «Про основи містобудування», статті 319, 321 ЦК України, оскільки зміна у містобудівній документації (Генплані с. Чубинське Бориспільського району Київської області) призначення земельної ділянки ОСОБА_1 та планування будівництва на ній стадіону призведе до порушення та обмеження здійснення його прав власності на земельну ділянку.

Відповідач та третя особа внесли на розгляд проект змін до Генерального плану с. Чубинське Бориспільського району Київської області, у якому без згоди позивача як власника спірної земельної ділянки самовільно змінили містобудівне призначення цієї земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови на землі рекреаційного призначення та передбачили будівництво на земельній ділянці ОСОБА_1 громадського стадіону.

Зміна призначення земельної ділянки ОСОБА_1 та будівництво без його згоди громадського стадіону на ній, є обмеженням права власності останнього та проводиться без процедури попереднього викупу всупереч вимогам спеціального Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності».

Суди всупереч вимогам законодавства не врахували, що проект нового Генерального плану с. Чубинське Бориспільського району Київської області взагалі не передбачає під`їзної дороги до ділянки ОСОБА_1 .

Позов про превентивний захист права власності може бути пред`явлений власником, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою. Позивач довів реальність можливості порушення його прав власності при затвердженні містобудівної документації із запроектованим без згоди власника на ділянці

ОСОБА_1 стадіоном та зміною призначення його земельної ділянки.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

11 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка, площею 0,15 га з цільовим призначенням для іншої житлової забудови, яка знаходиться у с. Чубинське Бориспільського району Київської області, що підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 985401 від 21 серпня 2012 року.

Рішенням Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 01 березня 2013 затверджено Генеральний план

с. Чубинське Бориспільського району Київської області з урахуванням функціонального та цільового призначення належної позивачу земельної ділянки.

Відповідно до листа ДП «Укрндпіцивільбуд» від 09 листопада 2011 року останнє повідомило ОСОБА_1 про те, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 985401 від 21 серпня 2012 року та на підставі листа Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 26 травня 2011 року

у Генеральному плані с. Чубинське Бориспільського району Київської області вказується функціональне призначення його земельної ділянки - землі змішаної (житлової та громадської) забудови.

Згідно з розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 13 листопада 2014 року надано згоду на дострокове внесення змін до Генерального плану с. Чубинське Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області.

На підставі вище вказаного розпорядження, Великоолександрівська сільська рада Бориспільського району Київської області прийняла рішення від 05 грудня 2014 року про дострокове внесення змін до Генерального плану с. Чубинське Бориспільського району Київської області.

Відповідно до копії роздруківки з сайту Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області остання повідомляла про прилюдну презентацію матеріалів Генерального плану с. Чубинське Бориспільського району Київської області.

Не погоджуючись із запланованими змінами, позивачем подано відповідачу заяву від 24 березня 2017 року, в якій останній просив не вносити запланованих змін відносно належної йому земельної ділянки та під`їзних доріг до неї, а також не накладати на його земельну ділянку природоохоронну зону, не змінювати її функціональне та цільове призначення.

Позивач 27 квітня 2017 року звернувся до відповідача з пропозиціями до проектів містобудівної документації с. Чубинське Бориспільського району Київської області, в яких також просив не вносити запланованих змін відносно належної йому земельної ділянки, та під`їзних доріг до неї, а також не накладати на його земельну ділянку природоохоронну зону, не змінювати її функціональне та цільове призначення.

Представником ОСОБА_1 було подано скарги на дії посадових осіб Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області до Відділу містобудування та архітектури Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, Відділу Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області, ДП «Укрндпіцивільбуд».

Листом від 25 квітня 2017 року Великоолександрівська сільська рада Бориспільського району Київської області повідомила представника позивача, що новою містобудівною документацією с. Чубинське Бориспільського району Київської області на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 , запроектовано розміщення споруди рекреаційного призначення.

З розробленого ДП «Укрндпіцивільбуд» проекту нового Генерального плану вбачається, що належна позивачу земельна ділянка позначена як територія озеленення, замість - території змішаної (житлової та громадської забудови).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

За загальним правилом, передбаченим у пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом та вирішення справи судом першої інстанції) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частиною першою статті 19 ЦПК України (у редакції, чинній на час вирішення справи судами апеляційної та касаційної інстанцій) визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом та вирішення справи судом першої інстанції) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом та вирішення справи судом першої інстанції).

Згідно із частиною другою статті 4, пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом та вирішення справи судом першої інстанції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом та вирішення справи судом першої інстанції).

Аналогічну норму закріплено у частині першій статті 19 КАС України

(у редакції, чинній на час вирішення справи судами апеляційної та касаційної інстанцій).

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Стороною у справі є Великоолександрівська сільська рада Бориспільського району Київської області, тобто орган місцевого самоврядування. Спір виник щодо земельних правовідносин.

У пунктах «ґ», «д», «з», «і», «к» частини першої статті 12 ЗК України вказано, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить: викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- генеральна схема планування території України - містобудівна документація, що визначає концептуальні вирішення планування та використання території України;

- генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;

- детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території (пункти 1, 2, 3 частини першої цієї статті).

Стаття 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» регулює питання планування і забудови територій.

У ній вказано, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: прогнозування розвитку територій; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів (пункти 1-5 частини першої цієї статті).

У статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зазначено, що планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно із частиною першою статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

У статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (частини перша, друга, п`ята, шоста, восьма, дев`ята) указано, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Для населених пунктів із чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.

Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п`ять років.

Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту. Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території визначає: принципи планувально-просторової організації забудови; червоні лінії та лінії регулювання забудови; функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; черговість та обсяги інженерної підготовки території; систему інженерних мереж; порядок організації транспортного і пішохідного руху; порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

У частинах першій, другій статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації (пункт 42 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У пункті 2 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 555 (далі - Порядок № 555)

у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зазначено, що проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проектах містобудівної документації здійснюється під час розроблення відповідних проектів містобудівної документації.

У пункті 3 цього Порядку № 555 вказано, що сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забезпечують: оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення проектів містобудівної документації з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; оприлюднення розроблених проектів містобудівної документації і доступ громадськості до зазначеної інформації; реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації; узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками проектів містобудівної документації через погоджувальну комісію (у разі її утворення); оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

Отже, можна зробити висновок, що у вказаних правовідносинах відповідач реалізує свої повноваження як суб`єкт владних повноважень у сфері публічно-правових відносин, пов`язаних із підготовкою та виданням нормативно-правового акта, яким є детальний план території.

У позові ОСОБА_1 просив заборонити Великоолександрівській сільській раді Бориспільського району Київської області вносити зміни до містобудівної документації с. Чубинське Бориспільського району Київської області - Генерального та детального планів села в частині належної позивачу на праві приватної власності земельної ділянки, площею 0,15 га, з цільовим призначенням - для іншої житлової забудови та під`їзної дороги до неї, накладення природоохоронної зони на вказану земельну ділянку, планування зведення на ній споруд рекреаційного типу.

Одночасно за правилом частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

З наведених норм процесуальних законів можна зробити висновок, що здійснення захисту прав позивача в обраний ним спосіб віднесено до компетенції адміністративного суду.

Аналогічні за змістом правові висновки висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 14 листопада 2018 року у справі

№ 559/827/16-а (провадження № 11-1054аап18), від 15 травня 2019 року у справі № 363/3786/17 (провадження № 14-145цс19), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/1834/18 (провадження № 12-58гс19), від 16 жовтня 2019 року у справі № 363/3101/17 (провадження № 14-459цс19).

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що спір у цій справі є публічно-правовим та підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Оскільки цей спір є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів, то він не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частинами першою та другою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили правову природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами, у зв`язку з чим порушили норми цивільного процесуального законодавства щодо визначення юрисдикції справи та розглянули в порядку цивільного судочинства справу, яка підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 23 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області, третя особа - Державне підприємство «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва», про заборону вчинення дій закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська