Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.10.2023 року у справі №686/27472/21
Постанова КЦС ВП від 04.10.2023 року у справі №686/27472/21

Постанова

Іменем України

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 686/27472/21

провадження № 61-3945св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., Грох Л. М., П`єнти І. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ в Хмельницькій області) про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням.

Позов мотивований тим, що 08 вересня 2016 року постановою Верховної Ради України № 1515-VІІІ ОСОБА_1 звільнено у відставку з посади судді Апеляційного суду Хмельницької області.

23 вересня 2016 року управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому (далі - УПФ України у м. Хмельницькому), правонаступником якого є ГУ ПФУ в Хмельницькій області, призначило йому з 17 вересня 2016 року основне щомісячне довічне грошове утримання в розмірі лише 86% грошової винагороди судді Апеляційного суду Хмельницької області та без урахування матеріальної допомоги на оздоровлення, яка щорічно виплачується суддям при наданні відпустки.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 03 січня 2017 року у справі № 686/23330/16-а, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року, рішення управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, що викладене у протоколі № 3200 від 23 вересня 2016 року в частині призначення позивачу основного щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 86 % грошового утримання судді визнано протиправним та зобов`язано управління Пенсійного фонду здійснити перерахунок призначеного основного щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, з розрахунку 90% від грошового утримання судді.

Позивач вказує, що ГУ ПФУ в Хмельницькій області з 01 січня 2020 року вказаного перерахунку проведено не було.

З метою отримання перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання у зв`язку із збільшенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2020 року, з кількості якого складається оклад працюючого судді, позивач подав довідки, що видані ліквідаційною комісією Апеляційного суду Хмельницької області за № 06-37/2020/01-11/15 та № 06-38/2020/01-11/16 і відповідачем здійснено перерахунок основного щомісячного довічного грошового утримання та з 01 січня 2020 року виплачувалося грошове утримання в розмірі 49 943,52 грн, замість 166 478,40 грн, що призвело до недоотримання позивачем щомісячно 116 534,88 грн.

ОСОБА_1 вказує, що 11 березня 2020 року ним надано відповідачу довідку Хмельницького апеляційного суду від 10 березня 2020 року про те, що станом на 18 лютого 2020 року розмір суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 184 976,00 грн та заяву про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, а 12 березня 2020 року - довідку Хмельницького апеляційного суду від 10 березня 2020 року про розмір допомоги на оздоровлення та заяву про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням цієї допомоги.

Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області № 968200891472 від 20 березня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII та на підставі рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 (далі - рішення КСУ №2-р/2020), оскільки рішення КСУ №2-р/2020 не містить положень щодо порядку його виконання.

Позивач вказав, що відповідач з 01 січня 2020 року та з 19 лютого 2020 року по травень 2021 року з надуманих підстав продовжував виплачувати йому щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді апеляційного суду, виходячи з посадового окладу цього судді, що складається з 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, завідомо знаючи, що з 01 січня 2020 року в Україні такого окладу судді не існувало.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/3125/20 від 30 жовтня 2020 року, що набрало законної сили 29 квітня 2021 року, рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 20 березня 2020 року № 968200891472 про відмову у проведенні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання визнане протиправним та зобов`язано ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеного позивачеві щомісячного довічного грошового утримання згідно з довідкою Хмельницького апеляційного суду від 10 березня 2020 року № 01-17/68 «Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці», з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем вказане судове рішення за період з 19 лютого 2020 року по травень 2021 року не виконано і протиправними рішеннями ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 20 березня 2020 року № 968200891472 йому заподіяна майнова шкода в сумі 824 992,96 грн та моральна шкода в розмірі 30 000,00 грн, що виявилася у приниженні його честі, гідності і ділової репутації, як судді та спричинено стрес і душевні страждання: порушення органом державної влади принципів законності, правової визначеності та належного урядування; порушення суб`єктом владних повноважень права позивача на мирне володіння майном; порушення звичних життєвих зв`язків та необхідність докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач просив:

стягнути з ГУ ПФУ в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 824 992,96 грн майнової шкоди та 30 000,00 грн моральної шкоди, заподіяних протиправним рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області № 968200891472 від 20 березня 2020 року, а всього 854 992,96 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ГУ ПФУ в Хмельницькій областіна користь ОСОБА_1 824 992,96 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяних протиправним рішенням від 20 березня 2020 року № 968200891472.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судовим рішенням встановлена протиправність рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року у зв`язку із зміною складових суддівської винагороди судді апеляційного суду. Відповідач фактично визнав юридичний факт наявності заборгованості по довічному грошовому утриманню ОСОБА_1 у розмірі 824 992,96 грн, обґрунтувавши правомірність невиплат відсутністю фінансування, черговістю виконання рішень. Рішення не може носити умовний характер та залежати від настання чи ненастання будь-яких обставин, як і його виконання. Наявність чи відсутність коштів у державі, визначення порядку виконання рішення не повинно впливати на права позивача, зокрема, право власності щодо правомірного очікування винагороди. Внаслідок невиконання рішення матеріальний збиток оцінений позивачем у розмірі 824 992,96 грн, що фактично є недоотриманим суддівським утриманням, підлягає відшкодуванню у встановленому порядку.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд вказав, що відомості щодо звернення позивача до суддівських органів у зв`язку з незгодою внаслідок неналежного нарахування довічного грошового утримання підтверджуються відомостями з Єдиного реєстру судових рішень. Численні звернення до суду у зв`язку з викладеним спричинили дискомфорт для позивача, принизили його честь і гідність, нівелювали його сподівання та правомірні очікування на справедливість та законність в державі, порушено його право власності передбачене Конвенцією. Однак, виходячи із засад розумності та справедливості, вважаючи, що дане рішення саме по собі носить компенсаторний характер, суд зробив висновок про можливість стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 15 лютого 2023 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Хмельницькій області задоволено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2022 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 просив стягнути з ГУ ПФУ в Хмельницькій області матеріальну та моральну шкоду завдану протиправним рішенням відповідача від 20 березня 2020 року № 968200891472 про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року у зв`язку із зміною складових суддівської винагороди судді апеляційного суду, оскільки вважав, що через це незаконне рішення він зазнав матеріальних збитків та моральних страждань. Належним відповідачем у цій справі є саме держава Україна, оскільки має безпосередній зв`язок із спірними правовідносинами та є суб`єктом відшкодування шкоди, завданої в зв`язку з визнанням незаконним рішення органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень. Не залучення позивачем до вирішення судового спору належного відповідача є підставою для відмови у позові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 лютого 2023 року, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2022 року залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував норм матеріального права, які підлягали застосуванню, допустив неправильне тлумачення норм матеріального права, які застосував, та порушив норми процесуального права, не врахував висновків щодо застосування аналогічних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, а також не з`ясував обставин, на які позивач посилався на заперечення апеляційної скарги, не дослідив доказів позивача з цього приводу і не дав на них відповіді, а саме:

суд апеляційної інстанції не врахував, що належним відповідачем у подібних справах (спорах) є не держава, а державний орган - суб`єкт владних повноважень, протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю якого фізичній особі була заподіяна матеріальна та/чи моральна шкода;

суд апеляційної інстанції допустив підміну дійсного змісту правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі 242/4741/16-ц щодо належного відповідача у подібній справі. Більше того, суд не врахував, що за змістом пункту 43 цієї постанови належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав. Суд також не врахував висновок, зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі 750/1591/18-ц (провадження №14-261цс19) за позовом особи до Чернігівського об`єднаного УПФУ про відшкодування майнової та моральної шкоди, у якій стягнуто саме шкоду з органу Пенсійного фонду України, дії якого раніше в судовому порядку в адміністративній справі були визнані протиправними;

суд апеляційної інстанції, встановивши в ухвалі від 20 грудня 2022 року строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - 7 днів строку з дня вручення копії ухвали, з врахуванням обставин справи, у тому числі змісту та об`єму апеляційної скарги, часу для відшукання доказів на заперечення зазначених у ній доводів, а також наявності у цей період вихідних і святкових днів, систематичного відключення електричної енергії, що є загальновідомим фактом, поставив позивача в нерівні умови з відповідачем в частині здійснення процесуальних прав щодо подання відзиву і доказів на заперечення доводів апеляційної скарги;

позивач вказує, що ухвала від 13 лютого 2022 року про залишення без розгляду відзиву на апеляційну скаргу через пропуск строку на його подачу, також є незаконною та необґрунтованою, оскільки постановлена з порушенням норм 127 та 357 ЦПК України. Вважає, що за аналогією наведених положень статті 357 ЦПК України, суд спочатку повинен був постановити ухвалу про залишення відзиву без руху, після чого міг залишити відзив без розгляду. Копію цієї ухвали з відзивом позивачеві не була надіслана, а видана лише 13 березня 2023 року, відзив повернутий не був. Суд на врахував, що стаття 127 ЦПК України передбачає можливість поновлення строку як за заявою учасника справи, так і з ініціативи суду, а також не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Суд в ухвалі про залишення відзиву без розгляду не розглядав питання про можливість поновлення встановленого ним строку з власної ініціативи;

суд апеляційної інстанції повідомивши позивача про повернення його відзиву без розгляду лише в судовому засіданні 15 лютого 2023 року, відмовився вирішувати усне клопотання позивача про поновлення строку на подання відзиву, посилаючись на те, що він його вже повернув. Вказує, що саме у відзиві позивач наводив важливі доводи, зокрема й про те, що саме ГУ ПФУ в Хмельницькій області є належним відповідачем у цій справі, посилаючись, серед іншого, і на відповідні приписи закону, і на усталену практику Великої Палати Верховного Суду. В оскаржуваній постанові суд не зазначив навіть узагальнених доводів та заперечень позивача, відповідно не дав їм жодної оцінки і їх не врахував, при цьому не навів мотивів відхилення кожного аргументу, викладеного у відзиві.

Також позивач оскаржує постанову суду апеляційної інстанції з підстав відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування:

норми частини першої статті 107 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у взаємозв`язку з положеннями: підпункту 7 частини 1 статті 4, статей 5 21 КАС України, частини п`ятої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статі 170 ЦК України та частини другої статті 48 ЦПК України при вирішенні окремо заявлених позовних вимог про відшкодування шкоди, заподіяної/завданої фізичній особі протиправними/незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, їх посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, при вирішенні питання щодо визначення належного відповідача у такій справі;

положень статті 126 ЦПК України при вирішенні питання про залишення відзиву без розгляду з огляду на положення статті 121, частин 1, 2, 5, 6,7, 8 статті 127, частин 2, 3, 4, 6, 7, 8 статті 357, частини 1 статті 360 ЦПК України, виходячи із завдання цивільного судочинства, засад рівності учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та прав і обов`язків учасників справи.

Позиція інших учасників справи

У квітні 2023 року ГУ ПФУ в Хмельницькій області подало відзив на касаційну скаргу за підписом представника Путері О. М., в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Відзив обґрунтований тим, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єктом владних повноважень, передбачена статтями 1173 1166 ЦК України, якими визначено, що шкода, завдана незаконними рішеннями органу державної влади, відшкодовується державою. Вказує, що у разі визнання судом незаконними дій чи рішень будь-якого органу державної влади, відшкодування повинно здійснюватися за рахунок держави, а саме: за рахунок коштів Державного бюджету України. Нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом, відшкодування матеріальної шкоди цим Законом не передбачено. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно зробив висновок, що рішення саме по собі носить компенсаторний характер, оскільки, як вказує відповідач, питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-II. Зазначає, що оскільки позивачем не доведено належними і допустимими доказами факт завдання йому шкоди, причинний зв`язок між діями та настанням тих негативних наслідків, про які вказує, та не наведено обґрунтованих мотивів з яких виходив позивач, визначаючи суму моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн, підстав для задоволення позову щодо стягнення моральної шкоди немає. Правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що належним відповідачем у цій справі є саме держава Україна, оскільки має безпосередній зв`язок із спірними правовідносинами та є суб`єктом відшкодування шкоди, завданої в зв`язку з визнанням незаконним рішення органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 686/27472/21, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 686/27472/21.

У квітні 2023 року матеріали цивільної справи № 686/27472/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 23 березня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 247/4741/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 11 березня 2020 року та 12 березня 2020 року позивач звертався до ГУ ПФУ України в Хмельницькій області із заявою щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. При зверненні позивачем було надано довідки від 10 березня 2020 року № 01-17/68 та № 01-17/68 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, видані Апеляційним судом Хмельницької області станом на 18 лютого 2020 року.

Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 20 березня 2020 року № 968200891472 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 18 лютого 2020 року, про що позивача повідомлено листом від 10 квітня 2020 року № 1585-1347/В-03/8-2200/20, в якому вказано, що рішення №2-р/2020 не містить положення щодо порядку його виконання та матеріальна допомога не є складовою суддівської винагороди, тому відсутні підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідок від 10 березня 2020 року № 01-17/68 та № 01-17/68.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/3125/20 від 30 жовтня 2020 року за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, яке набрало законної сили 29 квітня 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 20 березня 2020 року № 968200891472 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Зобов`язано ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеного позивачеві щомісячного довічного грошового утримання згідно довідки Хмельницького апеляційного суду від 10 березня 2020 року № 01-17/68 «Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці», з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. В іншій частині позову відмовлено.

Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці та з 23 вересня 2016 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

З огляду на рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020, суд зазначив, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № №1402-VIII, згідно з якими право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що ОСОБА_1 вийшов у відставку з посади судді до завершення проходження кваліфікаційного оцінювання суддів і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 20 березня 2020 року № 968200891472 щодо відмови у перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 20 березня 2020 року є протиправним та підлягає скасуванню. А відтак, позовна вимога позивача про зобов`язання ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі зазначеної вище довідки від 10 березня 2020 року № 01-17/68, виданої Хмельницьким апеляційним судом, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання є такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме з 19 лютого 2020 року.

Позиція Верховного Суду

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17 (провадження № 14-162цс19) зазначено, що:

«Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» ЄСПЛ указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі «Занд проти Австрії» («Zand v. Austria», заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» («Sokurenko and Strygun v. Ukraine», заяви № 29458/04 та № 29465/04,§ 24).

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції».

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини першої статті 19 КАС України).

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина перша та друга статті 414 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 686/6775/18 (провадження № 61-42631сво18) зазначено, що: «Предметом судового розгляду у цій справі є вимога судді у відставці про стягнення з держави Україна в особі управління Державної казначейської служби у місті Хмельницькому майнової шкоди у сумі 43 846,04 грн, завданої позивачеві внаслідок прийняття Верховною Радою України неконституційного закону щодо оподаткування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці останньому завдало майнової шкоди у вигляді утриманого податку з доходів фізичних осіб. З огляду на вказане можна зробити висновок, що спір виник після звільнення публічного службовця з посади, однак пов`язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі, такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення публічної служби».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 757/70264/17-ц (провадження № 14-360цс18) зазначено, що: «Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення, на відміну від спорів щодо оскарження рішень (нормативно-правових або індивідуальних актів), дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства незалежно від того, чи здійснює орган, з яким виник спір, у правовідносинах з позивачем владні управлінські функції. Для визначення юрисдикції спору з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу, а також, у зв`язку з чим - прийняттям, проходженням або звільненням - виник спір. Спори, пов`язані з визначенням розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання і їх виплатою є такими, що пов`язані з проходженням та звільненням з публічної служби. А тому на них поширюється юрисдикція адміністративного суду. Якщо спір виник після звільнення публічного службовця з посади, однак пов`язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі, такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення публічної служби, а орган, в якому особа перебувала на цій службі, не здійснював щодо неї публічно-владні управлінські функції у спірних правовідносинах».

У постанові Великої Палати Верховного Суду 12 січня 2021 року у справі № 757/44631/19-ц (провадження № 14-171цс20) зазначено, що:

«Одним з елементів публічної служби є служба в органах судової влади. Залежно від завдань і функцій судової влади можна виокремити такі види публічної служби: 1) служба на посаді судді, 2) служба в органах, що забезпечують діяльність судді, 3) служба в державних органах та установах системи правосуддя. Служба на посаді судді - це вид публічної служби, який стосується тільки однієї категорії - професійних суддів при здійсненні ними правосуддя і характеризується: а) зайняттям суддею державної посади у державному органі (суді) і неналежністю до категорії як політичних, так і державних службовців; б) особливим порядком призначення на посаду судді, і проходження суддівської служби та припинення такої служби; в) незалежністю суддів і підпорядкуванням тільки закону; г) оплатою праці за рахунок державного бюджету. Публічна служба професійного судді здійснюється із часу складання ним присяги та припиняється із часу звільнення з посади органом, що його обрав або призначив. […]

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 у позовній заяві просив відшкодувати йому моральну та майнову шкоду (упущену вигоду), завдану протиправною Постановою Верховної Ради України, у розмірі неотриманої компенсації за невикористану додаткову відпустку, неотриманої компенсації за невикористану щорічну оплачувану відпустку, неотриманих суддівської винагороди та виплати допомоги на оздоровлення. З огляду на вказане можна зробити висновок, що спір, який виник між сторонами у справі, стосується проходження позивачем публічної служби, що обумовлює виплату щомісячного грошового утримання, компенсації за невикористану відпустку, виплату матеріальної допомоги на оздоровлення та відшкодування моральної шкоди. […] Велика Палата Верховного Суду вважає, якщо спір виник після звільнення публічного службовця, у цьому випадку - судді, з посади у зв`язку з прийняттям постанови Верховної Ради України, яка була скасована відповідно до рішення суду, однак пов`язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі та звільненням з неї, з вимогами про відшкодування моральної шкоди включно, такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Тобто спори про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, пов`язаної з невиплатою суддівської винагороди, доплат та компенсаційних виплат є такими, що пов`язані з проходженням та звільненням з публічної служби, якою є перебування на посаді судді, тому повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17 (провадження № 14-162цс19) зазначено, що: У справі, що розглядається, ОСОБА_1 у позовній заяві просив відшкодувати йому збитки, завдані прийняттям неконституційного акта, у вигляді недоплаченої заробітної плати за певний період у 2008 році та компенсації втрати її частини внаслідок несвоєчасної виплати, недоплаченого щомісячного грошового утримання за певний період у 2008 році та компенсації втрати його частини у зв`язку з несвоєчасною виплатою. Отже, предметом спору є стягнення збитків у вигляді неотриманої частини заробітної плати та щомісячного грошового утримання, які мали бути нараховані позивачу у 2008 році (січень - травень), коли він працював суддею, тобто перебував на публічній службі, а також стягнення компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою. З огляду на вказане можна зробити висновок, що спір, який виник між сторонами у справі, стосується проходження позивачем публічної служби, до чого включається і виплата заробітної плати та щомісячного грошового утримання. Спори, пов`язані з проходженням публічної служби, розглядаються за правилами адміністративного судочинства».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року у справі №640/17852/19 (адміністративне провадження № К/9901/10741/21) зазначено, що: «спірні правовідносини між сторонами склались з приводу протиправних дій ВККС щодо проходження позивачем публічної служби, що потягнуло за собою нарахування позивачу суддівської винагороди у обмеженому розмірі. Законодавець урегулював питання, пов`язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби (припиненням), спеціальними нормативно-правовими актами. У справі, що розглядається, таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон № 1402-VIII. З огляду на вказане можна зробити висновок, що спір, який виник між сторонами у справі, стосується проходження позивачем публічної служби, до чого включається і виплата щомісячного грошового утримання. Спори, пов`язані із проходженням публічної служби, розглядаються за правилами адміністративного судочинства. Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносин зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №757/70264/17-ц (провадження №14-360цс18)».

У справі, що переглядається, суди встановили, що:

ОСОБА_1 є суддею у відставці та з 23 вересня 2016 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці;

11 березня 2020 року та 12 березня 2020 року позивач звертався до ГУ ПФУ України в Хмельницькій області із заявою щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 20 березня 2020 року № 968200891472 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 18 лютого 2020 року;

вказане рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/3125/20 від 30 жовтня 2020 року визнано протиправним та скасовано, зобов`язано ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання згідно довідки Хмельницького апеляційного суду від 10 березня 2020 року № 01-17/68 «Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці», з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року;

у листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ГУ ПФУ в Хмельницькій області про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області № 968200891472 від 20 березня 2020 року;

суди залишили поза увагою, що служба на посаді судді - це вид публічної служби, спори, пов`язані з визначенням щомісячного довічного грошового утримання і їх виплатою є такими, що пов`язані з проходженням та звільненням з публічної служби. Томупозов ОСОБА_1 , з вимогами про відшкодування моральної шкоди включно, повинен розглядатися в адміністративному судочинстві, що виключає розгляд справи в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, судам слід було закрити провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України, у редакції Закону № 460-IX, роз`яснює ОСОБА_1 його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Колегія суддів вважає, що судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення скасувати, провадження у справі закрити.

Керуючись статтями 255 256 400 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 лютого 2023 року скасувати.

Провадження у справі № 686/27472/21 закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2022 року та постанова Хмельницького апеляційного суду від 15 лютого 2023 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук