Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.08.2021 року у справі №656/711/19

Постанова

Іменем України

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 656/711/19

провадження № 61-13063св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Іванівська селищна рада Херсонської області,

треті особи: дочірнє підприємство "Херсонський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", фізична особа-підприємець ОСОБА_3,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 01 квітня 2021 року в складі судді: Ковальчук Т. М., додаткове рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 13 квітня 2021 року в складі судді: Ковальчук Т. М., та постанову Херсонського апеляційного суду від 30 червня 2021 року в складі колегії суддів: Радченка С. В., Вейтас І. В., Семиженка Г. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2, Іванівської селищної ради Херсонської області, треті особи: ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", ФО-П ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власником житлового будинку з належними господарчими та побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1, який успадкувала 16 січня 2018 року після смерті матері ОСОБА_4. Зазначений житловий будинок розташований на не приватизованій земельній ділянці площею 0,17 га, яка була виділена її матері в установленому законом порядку. Земельна ділянка, якою позивач користується, межує із земельними ділянками ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 та ДП "Херсонський облавтодор" по вул. Дружби № 1. У період з серпня по вересень 2019 року відповідачем ОСОБА_2, без погодження з нею та пред'явлення для ознайомлення правовстановлюючих документів, було здійснено самовільне встановлення металевих стовпчиків, облаштування паркану та металевої огорожі між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. У процесі цього будівництва відповідач змінив фактичні межі земельних ділянок в сторону збільшення своєї земельної ділянки, зменшивши відстань від її будинку до межі з 1,5 м до 50 см, що призвело до зменшення фактичних розмірів та конфігурації її земельної ділянки, та створення їй перешкод у користуванні нерухомим майном та унеможливило прохід до паркану та під'їзд до її городу для його обробки.

Позивач вказувала, що у подальшому дізналась, що рішенням сесії Іванівської селищної ради Херсонської області від 02 травня 2019 року № 594 затверджено для ОСОБА_2 технічну документацію та передано у власність земельну ділянку площею 0,12 га, (кадастровий номер 6522955100:001:0281), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Проте це рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки цим рішенням затверджено технічну документацію на частину ділянки, яка не перебувала у користуванні ОСОБА_2, за рахунок фактичного зменшення до 0,02 га та зміни конфігурації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, яка на законних підставах перебувала у користуванні позивача. Після розроблення позивачем у вересні 2019 року проекту технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1, було виявлено, що проект виготовлено на земельну ділянку розміром 0,15 га, а не 0,17 га.

Позивач вважала, що Іванівська селищна рада приймаючи це рішення не врахувала, що в технічній документації, відсутні будь-які первісні дані щодо розміру земельної ділянки ОСОБА_2 станом на дату придбання нерухомого майна та станом на дату подання заяви про розробку технічної документації, зокрема, відсутня сторінка з планом земельної ділянки по АДРЕСА_2; до технічної документації внесено неправдиві дані щодо наявності огорожі з сітки-рабиці між домоволодіннями по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Станом на дату затвердження технічної документації вказаної огорожі та паркану не було взагалі. Крім того, межа земельної ділянки, на яку розроблена та затверджена технічна документація жодним чином не збігається з огорожею, яка була самовільно встановлена ОСОБА_2. При складанні технічної документації її розробником ФОП ОСОБА_5 не були дотримані вимоги пункту 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зокрема, щодо закріплення межовими знаками меж земельних ділянок в натурі в присутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок; акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не складався.

ОСОБА_1 просила:

визнати протиправним та скасувати рішення ХХІ сесії Іванівської селищної ради Херсонської області VII скликання від 02 травня 2019 року № 594 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) громадянину ОСОБА_2";

скасувати державну реєстрацію виникнення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 6522955100:01:001:0281, площею 0,12 га, здійснену управлінням економічного, агропромислового розвитку та інфраструктури Іванівської районної державної адміністрації 15 травня 2019 року, номер запису про право в державному реєстрі прав - 31650632;

зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 нерухомим майном та земельною ділянкою у розмірі 0,1700 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом демонтажу за власний рахунок паркану та металевої огорожі загальною довжиною 70 метрів, споруджених в смт. Іванівка, Херсонської області між домоволодіннями по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2;

стягнути з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Іванівського районного суду Херсонської області від 01 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1, заявляючи вимоги про визнання протиправним та скасування рішення сесії селищної ради № 594 від 02 травня 2019 року, посилалася на те, що даним рішенням порушується право на користування її земельною ділянкою, яка знаходиться в межах земельної ділянки, на яку ОСОБА_2 отримав право власності, технічна документація була складена з порушенням вимог земельного законодавства. Проте належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог позивач не надала. Доводи позивача про те, що жодними документами не підтверджено, що ОСОБА_2 станом на дату замовлення та затвердження технічної документації із землеустрою мав у фактичному користуванні земельну ділянку, площею 0,12 га є необґрунтованими, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_6 до замовлення технічної документації мав у фактичному користуванні земельну ділянку площею 0,12 га за адресою АДРЕСА_2, яка була виділена йому для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та розмір якої не змінювався з 1988 року, що підтверджується даними земельно-кадастрової книги по Іванівській селищній раді Херсонської області, рішенням Іванівської селищної ради Херсонської області № 72 від 28 грудня 1999 року, яким було надано ОСОБА_2 дозвіл на приватизацію цієї присадибної ділянки розміром 0,12 га.

Посилання позивача на те, що при складанні технічної документації її розробником не були дотримані вимоги пункту 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18 травня 2010 року № 376, щодо повідомлення її, як землекористувача суміжної земельної ділянки, для закріплення меж земельної ділянки, не заслуговують на увагу, оскільки судом встановлено та не заперечується позивачем, що остання була обізнана про розроблення ОСОБА_2 технічної документації, відповідач повідомляв позивача про необхідність погодження меж земельної ділянки та остання була присутня в Іванівській селищній раді, куди була запрошена для вирішення цього питання, проте безпідставно ухилилася від погодження меж земельної ділянки та не підписала акт. Розроблена ФОП ОСОБА_3 технічна документація на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2, кадастровий номер 6522955100:01:001:0281, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована по АДРЕСА_2, та порядок її затвердження відповідають вимогам земельного законодавства чинного станом на 02 травня 2019 року, що також підтверджується висновком експерта з питань землеустрою № 20-735 від 30 жовтня 2020 року. Відповідачу була передана у власність земельна ділянка площею 0,12 га, тобто в межах норм передбачених статтею 121 ЗК України (в селищах - не більше 0,15 гектара), рішення прийнято в установленому законом порядку та уповноваженим на те органом. Крім того, враховуючи, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,15 га в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1, за якою здійснювалося формування земельної ділянки позивача ОСОБА_1, не була передана останньою на затвердження та речове право на земельну ділянку за останньою не зареєстроване, тому відсутні підстави вважати, що право позивача на отримання безоплатно у власність земельної ділянки було порушено відповідачем ОСОБА_2. Таким чином позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення сесії Іванівської селищної ради № 594 від 02 травня 2019 року та вимоги щодо скасування державної реєстрації виникнення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 6522955100:01:001:0281 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 після оформлення права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 була встановлена металева огорожа та паркан між домоволодіннями по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Дана огорожа встановлена на місці старої, що підтверджується наданими сторонами та долученими до матеріалів справи фотознімками та відеозаписом. Межі земельної ділянки межовими знаками не закріплювалися, оскільки збігалися зі штучними лінійними спорудами (вздовж бетонної та металевої огорожі).

Посилання позивача на те, що в процесі самовільного будівництва огорожі між будинками, відповідач ОСОБА_2 змінив фактичні межі земельних ділянок в сторону збільшення своєї земельної ділянки, зменшивши відстань від її будинку до межі з 1,5 м до 50 см, що призвело до зменшення фактичних розмірів та конфігурації її земельної ділянки та створив їй перешкоди у користуванні нерухомим майном, що унеможливило прохід до паркану та під'їзд до її городу для його обробки, належними та допустимими доказами останньою не підтверджені. Крім того, спростовуються висновком експерта № 20-735 від 30 жовтня 2020 року, відповідно до якого за наслідками співставлення експертом відомостей про межі та площу земельної ділянки в натурі (на місцевості) з її межами та площею, визначеними в документації із землеустрою, фактичне землекористування земельної ділянки ОСОБА_2, з кадастровим номером 6522955100:01:001:0281 збільшено на 7 кв. м зі сторони суміжного землевласника (землекористувача) ОСОБА_7 (кадастровий номер земельної ділянки 6522955100:01:001:0182), а не позивача ОСОБА_1. Наявними в матеріалах справи технічними паспортами на житловий будинок позивача по АДРЕСА_1, не підтверджується зменшення відстані між будинками з 1,5 до 0,5 см, оскільки вказані документи не містять відповідної інформації.

Доводи позивача щодо визнання висновку експерта № 20-735 від 30 жовтня 2020 року неналежним доказом, з тих підстав, що ОСОБА_2 всупереч ухвали суду про витребування доказів, було надано оригінал технічної документації із землеустрою експерту для проведення експертизи, є безпідставними, оскільки відповідно до статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Висновок експерта сумнівів у суду не викликає, його було складено для подання до суду, судовий експерт про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків був обізнаний.

Додатковим рішенням Іванівського районного суду Херсонської області від 13 квітня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на загальну суму 13 845,12 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані відповідачем ОСОБА_2 докази в обґрунтування розміру витрат на правову допомогу, в яких повно та вичерпно вказані надані адвокатом послуги та їх розмір, який є співмірний із складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони. Доказами, наданими ОСОБА_2, підтверджено, що останнім при розгляді справи в суді понесено судові витрати на загальну суму 13 845,12 грн, які складаються з: витрат за проведення експертизи з питань землеустрою в сумі 7 485,12 грн та витрат за надання правової допомоги адвокатом в сумі 6 000 грн. Позивачем клопотань про зменшення витрат, які підлягають стягненню з неї, та доказів їх не співмірності, суду не надано.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 30 червня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 01 квітня 2021 року та додаткове рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 13 квітня 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою у зв'язку з тим, що позивач не довела належними, допустимими та достатніми доказами факту самовільного захоплення відповідачем належної їй земельної ділянки, оскільки право власності та право користування на землю виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право - державного акту. Ураховуючи те, що межі спірних сусідніх земельних ділянок не були визначені, позивач не реалізувала надане їй рішенням сільської ради право на виготовлення технічної документації на земельну ділянку та оформлення правовстановлюючих документів на землю, встановити наявність порушеного права позивача виявилось неможливим, оскільки нею не надано доказів на підтвердження наявності перешкод у користуванні належною їй земельною ділянкою, а саме встановлення відповідачем огорожі на її земельній ділянці з порушенням правил державних будівельних норм. Відповідач, у свою чергу, належними доказами спростував твердження позивачки, оскільки проведеною на замовлення відповідача експертизи встановлено, що його земельна ділянка сформована та відповідає суміжним межам з ділянкою позивачки.

Апеляційний суд вказав, що безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що при складанні технічної документації на замовлення відповідача її розробником не були дотримані вимоги пункту 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18 травня 2010 року № 376, щодо повідомлення її, як землекористувача суміжної земельної ділянки, для закріплення меж земельної ділянки, оскільки судом першої інстанції встановлено, що позивач була обізнана про розроблення ОСОБА_2 технічної документації, відповідач повідомляв позивача про необхідність погодження меж земельної ділянки та позивач була присутня в Іванівській селищній раді, куди була запрошена для вирішення цього питання, проте безпідставно ухилилася від погодження меж земельної ділянки та не підписала акт.

Доводи апеляційної скарги про те, що в процесі самовільного будівництва огорожі між будинками, ОСОБА_2 змінив фактичні межі земельних ділянок в сторону збільшення своєї земельної ділянки, зменшивши відстань від її будинку до межі з 1,5 м до 50 см, що призвело до зменшення фактичних розмірів та конфігурації її земельної ділянки та створив їй перешкоди у користуванні нерухомим майном, що унеможливило прохід до паркану та під'їзд до її городу для його обробки, спростовуються наявним в матеріалах справи висновком експерта та іншими доказами. Позивач не надала суду доказів з метою доведення надмірності понесених відповідачем витрат на правову допомогу та не надала доказів на їх спростування.

Аргументи учасників справи

ОСОБА_1 02 серпня 2021 року засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 01 квітня 2021 року, додаткове рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 13 квітня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 30 червня 2021 року, в якій просить: скасувати оскаржені рішення; ухвалити нове про задоволення позовних вимог; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування статті 106 ЗК України та пункту 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, викладених у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 681/1039/15-й та від 11 липня 2018 року у справі № 263/11779/16-ц. Апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, викладених у постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15.

Зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази, надані позивачем, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: фотоматеріали, технічні паспорти від 27 серпня 2019 року та від 28 грудня 2012 року, матеріали інвентаризаційної справи № 811 на будинок АДРЕСА_3 (власник ОСОБА_1), матеріали інвентаризаційної справи № 826 на будинок АДРЕСА_4 (власник ОСОБА_2).

Вказує, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення для вирішення спору на підставі таких недопустимих доказів: акту комісії у складі депутатів Іванівської селищної ради Щасливої В. С., ОСОБА_8 та спеціаліста Мельник без номеру та без дати, технічного паспорту від 24 лютого 1988 року, договору купівлі-продажу від 23 лютого 1988 року житлового будинку по АДРЕСА_4, посвідчений 23 лютого 1988 року державним нотаріусом Іванівської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 133.

Вказує, що апеляційний суд не врахував, що позивач та інші суміжні землевласники взагалі не запрошувалися розробником технічної документації ФОП ОСОБА_3 для складання акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання. Позивач неодноразово акцентувала увагу судів, що вона не запрошувалася розробником технічної документації для складання акту погодження меж та ніякої безпідставної відмови не вчиняла, та від підписання акту не ухилялася, та не могла взагалі вчиняти такі дії.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року: відкрито касаційне провадження у справі; у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 01 квітня 2021 року та додаткового рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 13 квітня 2021 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року: узадоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд касаційної скарги за участю ОСОБА_1 та її представника відмовлено; справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 06 вересня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 28 березня 2018 року у справі № 681/1039/15-ц; від 11 липня 2018 року у справі № 263/11779/16-ц; та постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, площею 85,8 кв. м, з належними господарчими та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3, в порядку спадкування після смерті її матері ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16 січня 2018 року, виданого державним нотаріусом Іванівської державної нотаріальної контори Херсонської області. Право власності на житловий будинок зареєстровано 16 січня 2018 року, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 16 січня 2018 року.

За даними поземельної книги по Іванівській селищній раді Херсонської області, належний позивачу житловий будинок розташований на не приватизованій земельній ділянці площею 0,17 га, яка була надана в користування колишньому власнику житлового будинку - ОСОБА_4.

Рішенням виконавчого комітету Іванівської селищної ради Херсонської області № 136 від 25 листопада 1999 року, виділено ОСОБА_4, мешканці АДРЕСА_3, земельну ділянку площею 0,02 га ріллі для ведення особистого підсобного господарства.

Рішенням Іванівської селищної ради Херсонської області № 72 від 28 грудня 1999 року ОСОБА_4 надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки площею 0,17 га (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1.

23 лютого 1988 року ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу придбав у ОСОБА_9 житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, який розташований на землях колгоспу "Радянська Україна". Право власності на житловий будинок зареєстровано 23 лютого 1988 року в Генічеському бюро технічної інвентаризації за № 971 (інвентарна справа № 661).

За даними земельно-кадастрової книги по Іванівській селищній раді Херсонської області, за домоволодінням належним ОСОБА_2 рахується земельна ділянка площею 0,12 га, розмір якої не змінювався з 1988 року.

Рішенням Іванівської селищної ради Херсонської області № 72 від 28 грудня 1999 року ОСОБА_2 надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки площею 0,12 га (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_4.

Указані земельні ділянки сторін мають спільну межу.

Згідно рішення сесії Іванівської селищної ради Херсонської області № 18 від 03 грудня 2015 року, перейменовано вулицю Карла Маркса на вулицю Дружби.

На замовлення ОСОБА_2 виготовлена технічна документація ФОП ОСОБА_3 із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

У матеріалах технічної документації, виготовленої на ім'я ОСОБА_2, наявний кадастровий план земельної ділянки, у якому міститься опис її меж за кадастровим номером 6522955100:01:001:0281. Суміжними землевласниками (землекористувачами) відповідно до кадастрового плану є: від А до Б - землі Іванівської селищної ради; від Б до В - земельна ділянка ОСОБА_1; від В до Г - землі Іванівської селищної ради; від Г до А - земельна ділянка ОСОБА_7, відомості про обчислення площі земельної ділянки, яка склала 0,12 га, з визначенням внутрішніх, дирекційних кутів, відстані та координат в метрах. Вершини земельної ділянки закріплені межовими знаками (металеві стовпчики).

ФОП ОСОБА_3 складено акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 07 жовтня 2018 року, відповідно до якого межі земельної ділянки площею 0,12 га по АДРЕСА_2, збігаються зі штучними лінійними спорудами (вздовж бетонної та металевої огорожі) внаслідок чого замовник ОСОБА_2 виявив бажання не закріплювати межі межовими знаками, так як межі земельної ділянки співпадають з огорожею (заява ОСОБА_2 від 03 жовтня 2018 року). Під час складання даного акту були присутні суміжні землевласники/землекористувачі, зокрема, голова Іванівської селищної ради Херсонської області Дебелий В. О. та ОСОБА_7, які претензій до існуючих меж земельної ділянки не заявили. Позивач ОСОБА_1, як користувач суміжної земельної ділянки, від підпису даного акту відмовилась, про що було складено акт представниками Іванівської селищної ради.

Рішенням ХХІ сесії Іванівської селищної ради Херсонської області VII скликання від 02 травня 2019 року № 594 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), загальною площею 0,12 га, (кадастровий номер 6522955100:01:001:0281), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (землі житлової та громадської забудови Іванівської селищної ради) та передано ОСОБА_2 безоплатно у власність зазначену земельну ділянку.

15 травня 2019 року державним реєстратором Управління економічного, агропромислового розвитку та інфраструктури Іванівської районної державної адміністрації Херсонської області зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,12 га (кадастровий номер 6522955100:01:001:0281), для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою; АДРЕСА_2 /запис про право власності № 31650632/, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивачем ОСОБА_1 до позову надано технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, загальною площею 0,15 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (землі житлової та громадської забудови), яка незатверджена в установленому законом порядку і кадастровий номер земельній ділянці площею 0,15 га не присвоєний.

Згідно висновку експерта з питань землеустрою № 20-735 від 30 жовтня 2020 року розроблена ФОП ОСОБА_3 технічна документація на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2, кадастровий номер 6522955100:01:001:0281, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована по АДРЕСА_2, та порядок її затвердження в цілому відповідають вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування чинного станом на 02 травня 2019 року (питання 1). У результаті співставлення експертом відомостей про межі та площу земельної ділянки в натурі (на місцевості) з її межами та площею, визначеними в документації із землеустрою, встановлено, що фактичне землекористування земельної ділянки ОСОБА_2, з кадастровим номером undefined, не відповідає правовстановлючим документам, документації із землеустрою на земельну ділянку та нормативно-правовим актам, оскільки збільшено на 7 кв. м зі сторони суміжного землевласника (землекористувача) ОСОБА_7 (кадастровий номер земельної ділянки undefined) /питання 2/.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 ЦК України)

Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина 1 статті 21 ЦК України).

Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок.

Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2018 року у справі № 681/1039/15-ц (провадження № 61-4200св18) зазначено, що:

"статтею 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

На виконання вказаної статті наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за N 391/17686, затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (далі - Інструкція), пунктом 3.12 якої передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є "погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами". Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося. Видається, що погодження полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови (якщо вони озвучені). Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним.

Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачі. Не надання позивачем своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 263/11779/16-ц (провадження № 61-10819св20) вказано, що:

"стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. Стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не випливає, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж, слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.

Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може бути підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Таким чином, непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є саме по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та переданні земельної ділянки у власність. Що, відповідно, також не є підставою для скасування державного акта на право власності на земельну ділянку".

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Стаття 198 ЗК України (частина 1 статті 81 ЦПК України).

У справі, що перегладяться, суди встановили:

позивач не довела належними, допустимими та достатніми доказами факту самовільного захоплення відповідачем належної їй земельної ділянки, оскільки право власності та право користування на землю виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право - державного акту. Межі спірних сусідніх земельних ділянок не були визначені, позивач не реалізувала надане їй рішенням сільської ради право на виготовлення технічної документації на земельну ділянку та оформлення правовстановлюючих документів на землю, встановити наявність порушеного права позивача виявилось неможливим, оскільки нею не надано доказів на підтвердження наявності перешкод у користуванні належною їй земельною ділянкою, а саме встановлення відповідачем огорожі на її земельній ділянці з порушенням правил державних будівельних норм;

згідно проведеною на замовлення відповідача експертизи його земельна ділянка сформована та відповідає суміжним межам з ділянкою позивача;

матеріали справи не містять доказів і такі не надані позивачем, що при прийнятті рішення Іванівською селищною радою Херсонської області мало місце порушення актів законодавства та порушувалися права ОСОБА_1, як суміжного землекористувача;

за таких обставин суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог;

доказами, наданими ОСОБА_2, підтверджено, що при розгляді справи в суді понесено судові витрати на загальну суму 13 845,12 грн, які складаються з: витрат за проведення експертизи з питань землеустрою в сумі 7 485,12 грн та витрат за надання правової допомоги адвокатом в сумі 6 000 грн. Позивачем клопотань про зменшення витрат, які підлягають стягненню з неї, та доказів їх не співмірності, не надано;

за таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат на загальну суму 13 845,12 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені частина 1 статті 81 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 3 статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 263/11779/16-ц (провадження № 61-10819св20), колегія суддів вважає, що оскаржені рішення ухвалені із дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення; оскаржені рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 01 квітня 2021 року, додаткове рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 13 квітня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 30 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук