Постанова

Іменем України

04 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 2-2328/10

провадження № 61-20900св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

заявник - головний державний виконавець Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області,

стягувач - Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»,

заінтересована особа (правонаступник стягувача) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

боржник - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2019 року у складі судді Козлової Н. Ю. та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Кухаря С. В., Дашковської А. В.

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин, розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У березні 2019 року головний державний виконавець Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Вознесенівський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізької області) Святченко Є. В. звернувся до суду з поданням про заміну сторони виконавчого провадження.

В обґрунтування подання державний виконавець посилався на те, що у відділі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження № 52528570 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2328/10, виданого 03 листопада 2010 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - АТ «Банк «Фінанси та Кредит») заборгованості за кредитним договором № 2-1706/078К від 10 липня 2008 року.

Зазначав, що 29 травня 2018 року між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») було укладено договір № 000127-а про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого АТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитним договором № 2-1706-078К від 10 липня 2008 року, укладеним між банком та ОСОБА_1 .

Посилаючись на викладені обставини, державний виконавець просив замінити стягувача - АТ «Банк «Фінанси та Кредит» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-2328/10, виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором № 2-1706-078К від 10 липня 2008 року на його правонаступника - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2019 року у задоволенні подання головного державного виконавця Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізької області про заміну стягувача відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не надано належних та допустимих доказів правонаступництва ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у виконавчому провадженні, а тому підстави для заміни сторони у виконавчому провадженні відсутні.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»подало апеляційну скаргу.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2019 року скасовано, прийнято нову постанову, якою подання головного державного виконавця Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Святченка Є. В. задоволено.

Замінено стягувача - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Європейська агенції з повернення боргів» у виконавчому провадженні у справі № 2-2328/10 за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2-1706-078К від 10 липня 2008 року та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні подання державного виконавця, оскільки матеріали справи містять належне підтвердження того, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло всіх прав кредитора до зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 2-1706-078К.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та закрити провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доводи інших учасників справи

03 січня 2020 року та 11 січня 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2010 року позов АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2-1706-078К та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» суму боргу у розмірі 591 363,94 грн; звернуто стягнення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 шляхом реалізації проведення прилюдних торгів в рахунок стягнутої суми боргу.

На підставі вказаного рішення Ленінським районним судом м. Запоріжжя 03 листопада 2010 року було видано виконавчий лист № 2-2328/10.

04 жовтня 2016 року державним виконавцем Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя відкрито виконавче провадження № 52528570 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2328/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» боргу.

Встановлено, що 29 травня 2018 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір № 000127-а про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступило, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права вимоги до позичальників, зазначених у Додатку № 1, Додатку № 2 та Додатку № 3 до цього договору.

З Додатку № 2 до вищевказаного Договору вбачається, що право кредитора передано за кредитним договором № 2-1706-078К, боржник - ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Положеннями статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження. Тобто підставою для заміни сторони виконавчого провадження, процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Необхідно зазначити, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін.

Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Звертаючись до суду з даним поданням, головний державний виконавець посилався на те, що відповідно до договору № 000127-а від 29 травня 2018 року відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 2-1706-078К від 10 липня 2008 року, укладеним між банком та ОСОБА_1 , а тому ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги замість первісного кредитора.

Апеляційним судом встановлено, що матеріали справи містять належне підтвердження того, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло всіх прав кредитора до зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 2-1706-078К.

Отже, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги за кредитним договором № 2-1706-078К від 10 липня 2008 року, заборгованість за яким була стягнута рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2010 року, суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи ОСОБА_1 стосовно наявності підстав для закриття провадження у справі за поданням державного виконавця є безпідставними та такими, що не відповідають приписам цивільного процесуального законодавства, оскільки справа, що розглядається, стосується процесуального питання, а не розгляду справи по суті позовних вимог.

Інші доводи касаційної скарги не впливають на правильність судового рішення, не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення постановлене без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, на законність вказаного судового рішення не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев