Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.06.2025 року у справі №947/17840/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року

м. Київ

Справа № 947/17840/20

Провадження № 61-16015св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман-Автоцентр» - адвоката Македонської Ірини Олександрівни на постанови Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року в складі колегії суддів Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,

в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман-Автоцентр», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Україна», Акціонерного товариства «Фольксваген», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про розірвання договору купівлі-продажу, відшкодування майнової й моральної шкоди та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

01 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що 01 лютого 2019 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Джерман-Автоцентр» укладено договір купівлі-продажу автомобіля № 821882, а також підписано додаток № 1 до вказаного договору (спеціфікацію). Предметом договору № 821882 був новий автомобіль, 2018 року випуску, марки Volkswagen, модель Т6 Transporter VanPlus LR, кузов НОМЕР_1. Комплектація визначена у додатку № 1 до договору.

У період з 11 до 14 липня 2019 року автомобіль знаходився на охороняємому паркувальному місці в дворі приватного будинку із увімкненою протиугінною системою та не експлуатувався.

14 липня 2019 року вночі відбулося загоряння автомобіля всередині моторного відсіку, пожежа була ліквідована мешканцями будинку. Одразу після настання вказаної події були повідомлені служби Міністерства надзвичайних ситуацій та Національної поліції, представники яких прибули на місце події. Після огляду авто та місця події ними були зроблені відповідні висновки та складені відповідні документи.

Експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України було висновано про відсутність підпалу та розташування осередку загоряння всередині моторного відділу в області знаходження електронного блоку керування двигуном. Про це було повідомлено керівництву ТОВ «Джерман-Автоцентр».

Проте за результатами експертизи заводу-виробника надано звіт про результати експертизи від 11 вересня 2019 року, з якого, на думку відповідача, вбачається, що на кузові автомобіля наявні дві зони займання, що вказує на підпал.

08 квітня 2020 року позивач звернувся до ТОВ «Джерман-Автоцентр» з претензією про розірвання договору купівлі-продажу автомобілю від 01 лютого 2019 року № 821882 та повернення сплаченої за товар грошової суми.

08 травня 2020 року ТОВ «Джерман-Автоцентр» листом № 222 відмовило в задоволенні претензії позивача.

ОСОБА_1 просив суд розірвати договір купівлі-продажу, повернути сплачені за договором грошові кошті, відшкодувати майнову та моральну шкоду в розмірі 1 000 741,34 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

03 лютого 2021 року рішенням Київського районного суду м. Одеси в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції керувався тим, що під час розгляду справи не доведено, що займання автомобіля відбулось у зв`язку з недоліками придбаного товару, та не доведено належними та допустимими доказами, що займання відбулось не в результаті підпалу, оскільки досудове розслідування за фактом загоряння авто не проводилось та під час судового розгляду справи сторони не виявили бажання проводити судову експертизу.

Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції

23 жовтня 2024 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Розірвано договір купівлі-продажу автомобіля від 01 лютого 2019 року № 821882, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Джерман-Автоцентр». Стягнуто з ТОВ «Джерман-Автоцентр» на користь ОСОБА_1 899 459,00 грн сплачених коштів за договором від 01 лютого 2019 року № 821882, 27 450,00 грн майнової шкоди, 25 000,00 грн моральної шкоди. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

23 жовтня 2024 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2021 року скасовано. У задоволенні заяви ТОВ «Джерман-Автоцентр» про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Апеляційний суд керувався тим, що за результатами проведеної на підставі ухвали апеляційного суду комплексної судової електротехнічної та судової пожежно-технічної експертизи встановлено, що позиція відповідача про те, що займання автомобіля відбулося у зв`язку із підпалом, є неспроможною, тому позовні вимоги в частині розірвання договору купівлі-продажу автомобіля та стягнення з ТОВ «Джерман-Автоцентр» на користь ОСОБА_1 сплачених за цим договором грошових коштів та завданої моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

02 грудня 2024 року представник ТОВ «Джерман-Автоцентр» - адвокат Македонська І. А. через систему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанови Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року, в якій просить їх скасувати, направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що апеляційний суд не врахував правові висновки, викладені в постановах:

- Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 520/2845/17, про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно надав перевагу одному висновку експерта над іншими, оскільки висновки проведених у справі експертиз суперечать один одному;

- Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, від 23 жовтня 2024 року в справі № 753/25081/21 Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, про те, що апеляційний суд правильно звернув увагу на відсутність обґрунтувань доцільності призначення в справі трьох різних експертиз;

- Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц, Верховного Суду від 31 серпня 2021 року в справі № 911/3513/16, від 06 червня 2024 року в справі № 559/2655/23, про те, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом;

- Верховного Суду від 19 серпня 2018 року в справі № 822/573/17, від 27 листопада 2018 року в справі № 805/2601/16-а, від 21 березня 2019 року в справі № 809/531/18, від 18 листопада 2019 року в справі № 320/6748/18, від 17 червня 2020 року в справі № 826/5011/18, від 18 жовтня 2022 року в справі № 826/3344/18, про те, що наявний в матеріалах справи висновок спеціаліста не є належним і допустимим доказом на підтвердження позовних вимог, а відповідно до доктрини з умовною назвою «плоди отруйного дерева» не може бути взятий до уваги під час ухвалення судового рішення;

- Верховного Суду від 27 лютого 2023 року в справі № 569/222/21, від 29 липня 2021 року в справі № 904/5217/19, про те, що саме на споживача покладається обов`язок довести наявність істотного дефекту продукції;

- Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц, від 02 жовтня 2018 року в справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року в справі № 917/1307/18, про те, що певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує.

Заявниця вказує, що суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження, або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Доводи інших учасників справи

У відзиві від 06 січня 2025 року на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 зазначив, що апеляційний суд правильно встановив правову природу заявленого позову, достатньо визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12 13 81 89 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, переоцінювати які Верховний Суд позбавлений повноважень.

14 січня 2025 року до Верховного Суду надійшли пояснення представника ТОВ«Порше Україна» - адвоката Тищенка А. В., у яких заявник вказує, що підтримує касаційну скаргу ТОВ «Джерман-Автоцентр».

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 лютого 2019 року між ТОВ «Джерман-Автоцентр» (постачальник) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір № 821882 купівлі-продажу автомобіля, згідно з яким постачальник зобов`язався поставити покупцю в строк та на умовах, зазначених у цьому договорі, а покупець зобов`язався оплатити і прийняти у власність поставлений постачальником автомобіль, 2018 року випуску, марки Volkswagen, моделі Т6 Transporter VanPlus LR, кузов НОМЕР_1 комплектація якого вказана в додатку № 1 (специфікація) до договору.

13 лютого 2019 року на підставі акта приймання-передачі позивачу передано автомобіль.

14 лютого 2019 року право власності на автомобіль зареєстровано за ОСОБА_1 , про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

ТОВ «Джерман-Автоцентр» є дилерським підприємством, що станом на дату укладення договору від 01 лютого 2019 року, додатку № 1 до договору від 01 лютого 2019 року, акта приймання-передачі автомобілю від 13 лютого 2019 року, додатку № 2 до договору від 13 лютого 2019 року діяв на підставі дистриб`юторського договору, укладеного між ТОВ «Порше Україна» (постачальник) та ТОВ «Джерман-Автоцентр» (дистриб`ютор) від 01 квітня 2008 року (далі - дистриб`юторський договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник надає дистриб`ютору право здійснення продажу продукту марки VolkswagenNutzfahrzeuge (легкові комерційні автомобілі Volkswagen) та забезпечення післяпродажного обслуговування клієнтів на території на визначених цим договором умовах.

Згідно з додатком 6 до дистриб`юторського договору від 01 квітня 2008 року «Гарантійні умови» покупцю надається гарантія на предмет купівлі щодо бездоганності матеріалу та якості виробництва у відповідності до сучасного рівня розвитку технологій. Гарантійний термін починається з дати постачання. Гарантія триває, як правило, 24 місяців. Для оригінальних частин Фольксваген термін гарантії становить 24 місяців.

У пункті 4 цього додатку встановлено, що гарантійні претензії виключені у випадках, коли причиною дефекту є те, що:

- предмет купівлі перед цим ремонтувався неавторизованим для цього підприємством; або

- в предметі купівлі вмонтовані частини, застосування яких не санкціонував завод-постачальник, або предмет купівлі було змінено в один з неавторизованих заводом-постачальником способів; або

- покупець не дотримувався інструкції з експлуатації предмета купівлі (інструкції з технічного обслуговування, інспекційний план тощо).

Природний знос гарантією не охоплюється. Це стосується також і пошкоджень, спричинених некваліфікованих використанням або перевантаженням (напр. використання техніки у спортивних режимах).

14 липня 2019 року приблизно між 00 год. 30 хв. та 01 год. 00 хв. під час знаходження транспортного засобу на паркувальному місці у дворі приватного будинку, який розташований на АДРЕСА_1 відбулось загоряння належного позивачу автомобіля всередині моторного відсіку.

Відповідно до акта про пожежу від 14 липня 2019 року, складеного комісією в складі начальника Березанського районного сектору Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації (далі - ДСНС) у Миколаївській області Марцохи О. Ю., начальника 8 ДПРУ Бойко В. М. та Алексеева С. П., який зазначений в акті власником (орендарем), ймовірною причиною пожежі визначено коротке замкнення внутрішньої електромережі автомобіля у підкапотному просторі.

Згідно із листом Березанського відділення поліції Очаківського відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області (далі - Березанський ВП Очаківського ВП ГУНП в Миколаївській області) від 14 липня 2019 року № 3248/68-2019 року проведено перевірку за фактом загоряння моторного відсіку автомобіля, в процесі якої встановлено, що причиною загоряння є замкнення електропороводки. За оглядом автомобіля ознак, що свідчать про здійснення умисного підпалу, не виявлено.

З довідки від 14 липня 2019 року № 3248 про результати розгляду повідомлення чергового ДСНС про загорання автомобіля, виданої Березанським ВП Очаківського ВП ГУНП в Миколаївській області, вбачається, що 14 липня 2019 року до чергового ДСНС надійшло повідомлення про те, що на АДРЕСА_1 горить автомобіль марки Volkswagen, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_9 . Повідомлення зареєстроване в журналі єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Березанського ВП ОВП ГУНП в Миколаївській області від 14 липня 2019 року за № 1837. Проведеною перевіркою та виїздом слідчо-оперативної групи на місце пригоди встановлено, що 14 липня 2019 року на АДРЕСА_1 на території домоволодіння сталося загорання моторного відсіку автомобіля марки Volkswagen, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , належного мешканцю м. Одеси ОСОБА_9 . Співробітниками ДСНС Березанського району пожежу було ліквідовано, потерпілих немає. Попередня причина загоряння - замкнення електроводки. Оглядом автомобіля ознак, що свідчать про здійснення умисного підпалу, не виявлено. ОСОБА_9 звернувся із заявою про припинення подальшої перевірки, оскільки претензій не має.

16 липня 2019 року позивач звернувся до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про проведення відповідної експертизи. Позивачем було поставлено на вирішення експерту два питання: «Чи є підпал причиною загоряння авто?» та встановити причину загоряння, якщо це можливо.

Первісний огляд авто проведено на місці події та вивчення його стану без демонтажу агрегатів розташованих у Моторному відділі авто здійснювалось судовим експертом Миколаївського відділу Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Козловим Ф. М.

17 липня 2019 року автомобіль було доставлено на станцію технічного обслуговування (далі - СТО) ТОВ «Джерман-Автоцентр», де аналогічний огляд було проведено спільно з експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та спеціалістами СТО ТОВ «Джерман-Автоцентр».

За результатами вказаного огляду експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України було зроблено висновок про відсутність підпалу та розташування осередку загоряння всередині моторного відділу в області знаходження електронного блоку керування двигуном. Про це було повідомлено керівництву ТОВ «Джерман-Автоцентр».

Керівництво ТОВ «Джерман-Автоцентр» не погодилось із зазначеними висновками експертів та прийняло рішення про проведення поглибленого огляду автомобіля представниками виробника.

17 липня 2019 року на ім`я генерального директора ТОВ «Джерман-Автоцентр» було подано заяву про надання згоди на огляд зняття та дослідження представниками заводу-виробника деталей автомобіля необхідних деталей автомобіля.

15 вересня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву, якою просив направити блок управління двигуном № 03L90601966, знятого з його автомобіля та розібраного в його присутності спеціалістом відділу управління якістю ТОВ «Фольксваген Групп Рус» ОСОБА_11 для дослідження виробнику автомобіля в Німеччину з метою встановлення причетності цього блоку до загоряння його автомобіля.

На вимогу та за заявою ОСОБА_1 було проведено експертизу заводом- виробником у м. Вольфсбурці, Німеччина, за результатами якої надано звіт про результати експертизи НОМЕР_7 Transporter SkapLH 75 TDIMV5 від 11 вересня 2019 року, з якого вбачається, що на кузові автомобіля наявні дві зони займання, що вказує на підпал. Зона займання № 2 має явні сліди потьоків сторонньої рідини. Встановленою експертизою заводу-виробника причиною займання автомобіля є підпал. Блок управління двигуном відхилень від норми немає. Наявний лише зовнішній термічний вплив. Жодна з внутрішніх структур та компонентів дефектів не має. Займання з причини несправності у блоці управління двигуном може бути виключено.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 на підставі зазначеного звіту експертизи зроблено висновок, що заявлений ОСОБА_1 недолік виник внаслідок порушення споживачем правил збереження транспортного засобу. Причиною займання є підпал. Провина виробника відсутня, тому недолік підлягає усуненню за рахунок споживача. ОСОБА_1 направлено відповідний рекламаційний акт (висновок) разом із копією звіту про результати експертизи, про що свідчить його особистий підпис на заяві від 17 липня 2019 року.

08 квітня 2020 року позивач звернувся до ТОВ «Джерман-Автоцентр» з претензією про розірвання договору купівлі-продажу автомобіля та повернення сплаченої за товар грошової суми.

Враховуючи вказані розбіжності між проведеними експертизами та позиціями сторін у справі на підставі заяви позивача ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 червня 2023 року призначено комплексну судову електротехнічну та судову пожежно-технічну експертизу в цивільній справі. На вирішення експертів поставлено такі питання:

1. Яка причина виникнення пожежі автомобіля Volkswagen моделі Т6 Transporter VanPlus I.R., кузов НОМЕР_4 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , що відбулась 14 липня 2019 року?

2. Яке джерело запалювання зумовило загоряння автомобіля марки Volkswagenмоделі Тб TransporterVan PlusI.R., кузов НОМЕР_4 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , що відбулась 14 липня 2019 року?

3. Де був осередок пожежі (місце виникнення початкового горіння) автомобілю марки Volkswagenмоделі Т6 TransporterVan PlusI.R., кузов НОМЕР_7, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , що відбулась 14 липня 2019 року, та якими шляхами поширювався вогонь від осередку пожежі?

4. Який час тривала пожежа автомобіля марки Volkswagen моделі Т6 Transporter VanPlus I.R., кузов НОМЕР_4 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ?

5. Чи є підпал причиною виникнення пожежі автомобіля марки Volkswagen моделі Т6 Transporter VanPlus I.R., кузов W НОМЕР_7, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ?

6. Чи мають струмоведучі частини електрообладнання або електроустаткування автомобіля Volkswagenмоделі Т6 TransporterVan PlusI.R., кузов НОМЕР_7, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ознаки аварійних явищ (оплавлення, сліди струмового навантаження, короткого замикання тощо)?

7. Чи є ознаки змін, переробок у електричній мережі автомобіля Volkswagenмоделі Т6 TransporterVan PlusI.R., кузов НОМЕР_7, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , його електрообладнанні, і якщо так, то як це вплинуло на їх характеристику?

8. Чи виникли виявлені несправності в електричній мережі, електрообладнанні автомобіля Volkswagenмоделі Т6 TransporterVan PlusI.R., кузов НОМЕР_7, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок дефектів заводу-виробника, чи до несправностей призвела експлуатація зазначеного обладнання із недотримання вимог заводу-виробника?

25 червня 2024 року до Одеського апеляційного суду від Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України надійшов висновок експертів № 20739/20774 за результатами проведення комплексної судової пожежно-технічної та електротехнічної експертизи, згідно з яким:

1. Первинне вогнище пожежі в автомобілі «Volkswagen TransporterVan Plus», кузов НОМЕР_7, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , виглядає як просторова зона (в одній з точок, де сформоване первинне вогнище пожежі), що розташована у внутрішньому об`ємі моторного відсіку, в місці під лівою фарою.

Вогонь розповсюджувався від зони первинного вогнища пожежі (місця виникнення початкового горіння) за кутовою схемою у всіх напрямках, переважно в бік металевої панелі між салоном та моторним відсіком за горючими матеріалами та в подальшому горіння збільшувалось у просторі за рахунок парової фази експлуатаційних рідин, які вийшли із системи в результаті термічної розгерметизації та вогневого впливу, за рахунок парової фази експлуатаційних рідин, які вийшли із системи в результаті термічної розгерметизації та вогневого впливу, за рахунок безпосереднього полум`яного контакту, конвекції випромінювання (бак з охолоджуючою рідиною).

2, 3. Найбільш потенційно можливим джерелом запалювання, яке зумовило загоряння наявного горючого середовища (матеріалу, речовини) в місці формування первинного вогнища пожежі (місця виникнення початкового горіння), ймовірно були теплові прояви електричної енергії.

В осередковій зоні конструктивно влаштовано джгут електричних проводів (фото 142), в якій утворено зону високотемпературного впливу на оточуючих елементах (осередкові ознаки), яка свідчить про довготривалий вплив температури близької до 800°С. На внутрішній частині металевого підсилювача переднього бамперу наявні вкраплені частки розжарених крапель від короткого замикання (фото 143), що в комплексі свідчить про наявність електричної дуги, яка виникла під час короткого замикання.

Станом на період проведення експертного огляду 24 та 25 січня 2024 року наявні струмоведучі частини електрообладнання та наявне електроустаткування у автомобілі VolkswagenTransporter VanPlus, кузов НОМЕР_7, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , не містять ознак аварійного режиму роботи у вигляді оплавлення, слідів струмового перевантаження або короткого замикання.

Під час проведення попередніх досліджень відповідними спеціалістами було здійснено зміну післяпожежного стану шляхом вилучення електрообладнання та електроустаткування в автомобілі Volkswagen TransporterVan Plus, кузов НОМЕР_7, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , яке чітко не відображено у відповідних документах щодо найменування та кількості вилучених предметів.

4, 5. Технічною причиною виникнення пожежі в автомобілі Volkswagen Transporter VanРій», кузов НОМЕР_7 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , є займання полімерних виробів (ізоляція електричних проводів джгута 1 - фото 141 та/або адсорберу переднього бамперу) в просторовій зоні (в одній з точок, де сформоване первинне вогнище пожежі) внутрішнього об`єму моторного відсіку, в місці під правою частиною лівої фари, найбільш ймовірніше під впливом теплової дії електричної дуги, яка утворилась під час короткого замикання внаслідок пошкодження ізоляції з подальшим тепловим впливом на конструктивні елементи та оточуючу речову обстановку.

Висновок сформульовано в ймовірній формі, оскільки фактичні осередкові ознаки місця виникнення пожежі свідчать про довготривале горіння саме в цьому місці, категорично виключені всі потенційні джерела запалювання, наявні ознаки короткого замикання (вкраплені частки розжарених крапель від короткого замикання) в безпосередній близькості до місця виникнення горіння та відсутності частини джгута проводів, в якому сталось коротке замикання.

Причиною виникнення пожежі, що мала місце 14 липня 2019 року в автомобілі VolkswagenTransporter VanPlus, кузов НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , не є занесення джерела запалювання групи «відкритий вогонь» (підпал).

6. Тривалість пожежі, що виникла 14 липня 2019 року в автомобілі VolkswagenTransporter VanPlus, кузов НОМЕР_7, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , з моменту виникнення горіння до повної ліквідації пожежі, ймовірно складає 27 хвилин.

7, 8. Фактичний стан електричної мережі автомобіля Volkswagen TransporterVan Plus, кузов НОМЕР_7, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , дозволяє категорично стверджувати про те, що наявні зміни у певних електричних ланцюгах. Встановлені зміни у вигляді пошкодженої ізоляції не виключають можливості в їх обриву, перетирання, зношення або короткого замикання.

У зв`язку з тим, що причина пожежі була встановлена імовірно за рахунок відсутності частини штатної електромережі в осередковій зоні (станом на 24 та 25 січня 2024 року), а також у зв`язку із суттєвою зміною первинної обстановки на час пожежі, максимального знищення слідових ознак в результаті транспортування з місця події та природних факторів з плином часу, то відповісти на питання «Чи виникли виявлені несправності в електричній мережі, електрообладнанні автомобіля VolkswagenTransporter VanPlus, кузов НОМЕР_7, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок дефектів заводу виробника або експлуатації обладнання із недотримання вимог заводу-виробника?» не надається можливим.

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування

висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

У частині першій статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

У статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 659 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, в силу статті 664 ЦК України, у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулює Закон України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-ХІІ).

У пункті 7 частини першої статті 1 цього Закону передбачено, що договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.

Продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов`язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції (частини перша та друга статті 6 Закону № 1023-ХІІ).

Згідно зі статтею 15 Закону № 1023-ХІІ споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору.

Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв`язку.

Згідно зі статтею 21 Закону № 1023-ХІІ крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені, виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;

2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;

3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;

4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;

5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;

6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;

7) ціну продукції визначено неналежним чином;

8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 послався на висновок Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 12 серпня 2019 року № 19-4110, складений за його заявою, у якому встановлено, що загоряння автомобіля VolkswagenTransporter Т6, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , відбулося не в результаті підпалу, а з іншої причини (т. 1, а. с. 37-43).

Згідно зі статтею 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Права покупця у разі продажу йому товару неналежної якості визначено статтею 708 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 1023-ХІІ у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Частиною третьою статті 8 цього Закону передбачено, що вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред`являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. Споживач має право пред`явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті.

Істотний недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором (пункт 12 статті 1 Закону № 1023-ХІІ).

Відповідно до частини шостої статті 8 Закону № 1023-ХІІ за наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі виникнення потреби в перевірці якості - протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін.

Саме на споживача покладається обов`язок довести наявність істотного дефекту продукції, а тягар доказування причин виникнення недоліку товару покладений на продавця.

Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 26 лютого 2025 року в справі № 619/3972/21, від 27 лютого 2023 року в справі № 569/222/21, від 26 січня 2022 року в справі № 755/5301/16-ц та інших.

У частині чотирнадцятій статті 8 Закону № 1023-ХІІ визначено, що вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.

Водночас відповідач заперечував про те, що загоряння автомобіля відбулось не в результаті підпалу, на підтвердження чого надав свій експертний висновок.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справідоказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України в попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

З метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи з урахуванням клопотання позивача ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 червня 2023 року в справі призначено комплексну судову електротехнічну та судову пожежно-технічну експертизу.

Апеляційний суд врахував висновок експертів № 20739/20774 за результатами проведення комплексної судової пожежно-технічної та електротехнічної експертизи, і вказав, що позиція відповідача про те, що займання автомобіля VolkswagenTransporter VanPlus, кузов НОМЕР_6 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , відбулося у зв`язку із підпалом, є неспроможною з огляду на пункт абзац 3 пункту 4, 5 висновку.

Крім того експертизою заводу-виробника встановлено також, що «блок управління двигуном відхилень від норми не має. Наявний лише зовнішній термічний вплив. Жодна з внутрішніх структур та компонентів дефектів немає. Отже, займання з причин несправності в блоці управління двигуном може бути виключено».

Водночас перевірити вказані обставини під час експертного дослідження, яке виконувалось на підставі ухвали Одеського апеляційного суду від 14 червня 2023 року, було неможливим, оскільки: «під час проведення попередніх досліджень відповідними спеціалістами було здійснено зміну післяпожежного стану шляхом вилучення електрообладнання та електроустаткування у автомобілі VolkswagenTransporter VanPlus, кузов НОМЕР_7, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , яке чітко не відображено у відповідних документах щодо найменування та кількості вилучених предметів». Вказане також стало, зокрема, причиною неможливості надання відповіді на питання «Чи виникли виявлені несправності в електричній мережі, електрообладнанні автомобіля VolkswagenTransporter VanPlus, кузов НОМЕР_7, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок дефектів заводу-виробника або експлуатації обладнання із недотриманням вимог заводу-виробника?».

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного суду про те, що саме дії заводу-виробника (здійснено зміну післяпожежного стану шляхом вилучення електрообладнання та електроустаткування у автомобілі VolkswagenTransporter VanPlus, кузов НОМЕР_7, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , яке чітко не відображено у відповідних документах щодо найменування та кількості вилучених предметів), який безпосередньо пов`язаний з відповідачем, можуть свідчити про уникнення відповідальності продавця товару. Водночас ТОВ «Джерман-Автоцентр» вказував на вину ОСОБА_1 у недоліку автомобіля виключно внаслідок порушення споживачем правил збереження транспортного засобу (причина займання - підпал) (т. 1, а. с. 144). Про порушення правил експлуатації транспортного засобу відповідачем не заявлено, а також не доведено належними та допустимими доказами.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

У постанові від 29 січня 2021 року в справі №922/51/20 Верховний Суд також наголосив на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню так, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Отже, на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Доводи касаційної скарги про те, що відібрання 05 березня 2024 року зразків для проведення експертизи здійснювалось особисто ОСОБА_1 , що є порушенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (далі - Інструкція), були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, який звернув увагу заявника, що відповідно до пункту 3.4 Інструкції вилучення об`єктів, що підлягають дослідженню, та відібрання зразків оформлюються протоколом згідно з вимогами процесуального законодавства. У них, крім загальних реквізитів такого роду документів, зазначається, які саме зразки були вилучені або відібрані, їх кількість, умови відбору або вилучення, а також інші обставини, що мають значення для вирішення поставлених питань. Протокол підписується всіма особами, які брали участь у вилученні об`єктів, відібранні зразків. Об`єкти дослідження надсилаються в експертну установу (експертові) в упаковці, яка забезпечує їх збереження, та засвідчуються особою у передбаченому законодавством порядку. Речові докази і порівняльні зразки упаковуються окремо. Для відібрання зразків орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), може залучити спеціаліста. Якщо в матеріалах справи є дані про особливості виявлення, вилучення, зберігання об`єкта дослідження або про інші обставини, що могли вплинути на його властивості та ознаки, про них слід зазначити в документі про призначення експертизи (залучення експерта) та надіслати засвідчені належним чином копії протоколів процесуальних дій в експертну установу (експертові).

Отже, Інструкція встановлює можливість, а не обов`язок залучення спеціаліста.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 20 лютого 2024 року засобами електронного зв`язку надійшов лист Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, до якого додано клопотання про надання додаткових вихідних даних, необхідних для проведення судової комплексної пожежно-технічної та електротехнічної експертизи від 05 лютого 2024 року № 20739/20774. Аналогічний лист надійшов поштовим відправленням 27 лютого 2024 року. ТОВ «Джерман-Автоцентр» вказані клопотання отримав 28 лютого 2024 року в електронному кабінеті системи «Електронний суд».

07 березня 2024 року представник ТОВ «Джерман-Автоцентр» - адвокат Македонська І. О. звернулася до суду із клопотанням про незалучення експертів для демонтажу електротехнічного обладнання, а також просила долучити до матеріалів справи кольорову копію звіту про результати експертизи про результати експертизи НОМЕР_7 Transporter SkapLH 75 TDIMV5, який було виконано представниками заводу виробника, та надати його на дослідження експертам. Водночас просила визнати відібрані ОСОБА_1 зразки електротехнічного обладнання недопустимими доказами.

Тобто таке клопотання надіслано вже після фактичного демонтажу, а не до його здійснення у період з 28 лютого 2024 року (отримання клопотання експерта відповідачем у електронному суді) до 05 березня 2024 року (день фактичного демонтажу). Інші зауваження щодо цього в указаний проміжок часу до суду не надходили і не були зафіксовані до складення акта про демонтаж електротехнічного обладнання від 05 березня 2024 року.

Щодо посилань у вказаному клопотанні про те, що демонтаж електротехнічного обладнання відбувся в позапроцесуальний спосіб без винесення ухвали Одеського апеляційного суду за результатами розгляду клопотання експерта, то колегія суддів відхиляє їх і зазначає таке.

Процесуальний порядок проведення експертизи визначений параграфом 6 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Згідно із абз. 2 пункту 2.1 Інструкції експерт має право відповідно до процесуального законодавства заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи.

Відповідно до частини першої статті 107 ЦПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи.

Отже, заслуховування думки учасників справи відбувається виключно під час призначення експертизи, а не в процесі її проведення.

Частиною третьою статті 107 ЦПК України при визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.

Відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України, зокрема, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Отже, витребування доказів відбувається лише у випадках неможливості самостійно їх надати. Водночас матеріали, які просив надати експерт, були у вільному розпорядженні позивача ОСОБА_1 і не потребували витребування.

Тому колегія суддів вважає посилання заявника в касаційній скарзі на призначення та проведення судової експертизи в справі з порушенням норм процесуального права необґрунтованими та надуманими.

Комплексна судова електротехнічна та судова пожежно-технічна експертиза призначалася в справі апеляційним судом за заявою позивача з метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи та для встановлення обставин справи, оскільки між проведеними сторонами експертизами були суттєві розбіжності, а оскільки дослідження та оцінка доказів є прерогативою, зокрема, і суду апеляційної інстанції як суду факту, тому колегія суддів Верховного Суду відхиляє доводи касаційної скарги про те, що призначення в справі судової експертизи було безпідставним.

Згідно з вимогами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил вищевказаної статті, оскільки її першою частиною визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

У частинах другій, третій статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок, що позовні вимоги в частині розірвання договору купівлі-продажу автомобіля від 01 лютого 2019 року № 821882, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Джерман-Автоцентр» та стягнення з ТОВ «Джерман-Автоцентр» на користь ОСОБА_1 сплачених грошових коштів за договором № 821882 від 01 лютого 2019 року в розмірі 899 459,00 грн, а також відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами в справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні в справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте в силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Доводів у касаційній скарзі стосовно суті додаткової постанови апеляційного суду в справі не наведено, підстави її скасування заявником обумовлені лише залежністю від долі рішення суду по суті спору, тому підстави для скасування додаткової постанови апеляційного суду відсутні.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain), пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані постанови суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2025 року було зупинено виконання постанови Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року (по суті спору) до закінчення касаційного провадження, виконання цього рішення, на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України, підлягає поновленню.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 389 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман-Автоцентр» - адвоката Македонської Ірини Олександрівни залишити без задоволення.

Постанови Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення постанови Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року (по суті спору).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. М. Ситнік В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська