Постанова

Іменем України

04 червня 2020 року

м. Київ

справа № 592/3475/17

провадження № 61-42899св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду міста суми від 19 лютого 2018 року у складі судді Котенко О. А. та постанову апеляційного суду Сумської області від 10 липня 2018 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Криворотенка В. І., Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» (далі - ПАТ «Банк Михайлівський та/або банк), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним правочину, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що на його депозитному рахунку в ПАТ «Банк Михайлівський» перебували грошові кошти на загальну суму 308 907 грн, внесені ним за договором банківського вкладу.

На виконання вимог Національного банку України і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 19 травня 2016 року ПАТ «Банк Михайлівський» здійснив безготівковий переказ грошей громадян на їхні рахунки в тих філіях банку, де ці гроші здавались до каси, та вкладникам було запропоновано переоформити депозитні договори, а у випадку, якщо раніше внесена сума перевищує 200 000 грн, - на інших осіб.

Співробітником банку йому було запропоновано прийти до відділу з двома особами, яким би він довіряв, з метою розміщення на відритих на їх ім`я депозитних рахунках належних йому грошових коштів, на умовах добровільного повернення даних коштів при здійсненні їх виплати.

Він звернувся до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які погодились оформити його грошові кошти на свої депозитні рахунку та при їх виплаті повернути йому.

20 травня 2016 рокув філії ПАТ «Банк Михайлівський» були відкриті депозитні рахунки на ім`я ОСОБА_3 , на якому було розміщено 150 000 грн, належних йому грошових коштів, та на ім`я ОСОБА_2 на суму 158 907 грн.

22 грудня 2016 року ОСОБА_3 , на виконання досягнутих домовленостей, повернув йому грошові кошти, а ОСОБА_2 відмовляється повертати належні йому грошові кошти, мотивуючи тим, що вони були передані ним в рахунок погашення заборгованості за договором позики в сумі 200 000 грн, який нібито був укладений між ними у 2011 році.

Посилаючись на те, між ним та ОСОБА_2 не існувало жодних зобов`язань та що відповідач безпідставно привласнила належні йому грошові кошти в сумі 158 907 грн із нарахованими відсотками, шляхом обману, й своїми протиправними діями вона завдала і продовжує завдавати йому душевних страждань, що принижує його честь і гідність, позивач просив:

- визнати недійсним правочин від 20 травня 2016 року щодо розміщення належних йому грошових коштів на суму 158 907 грн на депозитному рахунку ОСОБА_2 в ПАТ «Банк Михайлівський»;

- зобов'язати ОСОБА_2 повернути йому грошові кошти в сумі 158 907 грн та нараховані на них відсотки;

- стягнути з ОСОБА_2 158 907 грн в рахунок подвійного відшкодування збитків за застосування обману та 200 000 грн в якості компенсації моральної шкоди;

- визнати факт застосування ОСОБА_2 щодо нього обману, а саме: замовчування існування обставин, які б перешкоджали вчиненню правочину;

- визнати факт того, що ОСОБА_2 скористалась тяжкою для нього обставиною для привласнення його грошових коштів;

- визнати, що умови розміщення його грошових коштів на депозит ОСОБА_2 є вкрай невигідними у зв'язку з реальною загрозою втратити велику суму грошей;

- визнати заяви ОСОБА_2 про наявні боргові зобов'язання між ними на суму 200 000 грн, які нібито виникли в травні 2011 року, недостовірними;

- визнати інформацію про зловживання посадовцями ПАТ «Банк Михайлівський» з коштами громадян загальновідомою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 19 лютого 2018 року та додатковим рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 27 квітня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ковпаківського районного суду міста Суми від 10 липня 2017 року щодо накладення арешту на грошові кошти в сумі 158 907 грн, які розміщені на рахунку ОСОБА_2 в ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та відсотків, нарахованих на них.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивач не є стороною оспорюваного депозитного договору, укладеного 20 травня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_2 . В установленому законом порядку не були оформлені правовідносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо передачі коштів на депозит ОСОБА_4 , письмового правочину між нимм не укладалось. Оскільки вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору задоволенню не підлягають, то вимоги про зобов`язання ОСОБА_2 повернути кошти в сумі 158 907 грн, про стягнення збитків у подвійному розмірі та відшкодування моральної шкоди також задоволенню не підлягають.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Сумської області від 10 липня 2018 року рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 19 лютого 2018 року та додаткове рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 27 квітня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про повернення коштів та скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Ковпаківського районного суду міста Суми від 10 липня 2017 року, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 158 959, 43 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 визнала в суді факт отримання нею від позивача грошових коштів в сумі 158 907 грн шляхом перерахування їх на депозитний рахунок, відкритий на її ім`я в ПАТ «Банк Михайлівський» за договором від 20 травня 2016 року. Грошові кошти, які ОСОБА_2 отримала від позивача і зберігає їх у себе без достатньої правової підстави, відповідно до статей 1212, 1214 ЦК України вона зобов`язана повернути позивачу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить змінити рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а саме: визнати факт замовчування ОСОБА_4 обставин, які перешкоджали вчиненню правочину від 20 травня 2016 року, тобто застосування обману; визнати, що відповідач скористалася тяжкою ситуацією, в яку потрапив позивач, для привласнення грошових коштів позивача; визнати умови вчинення правочину від 20 травня 2016 року вкрай невигідними; визнати недійсним правочин від 20 травня 2016 року щодо розміщення грошових коштів позивача на депозитному рахунку ОСОБА_2 , стягнути з відповідача 158 907 грн в рахунок подвійної компенсації внаслідок обману; стягнути з ОСОБА_2 на його користь 200 000 грн в рахунок компенсації моральної шкоди; винести окремі ухвали щодо порушень законодавства Ковпаківським районним судом м. Суми і посадовцям банку;

ОСОБА_2 також подала касаційну скаргу й, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 19 лютого 2018 року та додаткове рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 27 квітня 2018 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, щосуди попередніх інстанцій безпідставно відмовили в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 компенсації моральної шкоди та про визнання недійсним договору.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що оскаржувана постанова апеляційного суду є незаконною та необґрунтованою, оскільки прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Висновок апеляційного суду про стягнення з неї на користь позивача грошових коштів в розмірі 158 907 грн не відповідає фактичним обставинам, оскільки позивач не надав доказів про належність йому вказаних коштів.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_1 подав відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року та від 10 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , «ПАТ «Банк Михайлівський», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним правочину, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів.

Витребувано із Ковпаківського районного суду міста Суми зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» укладено ряд договорів щодо передачі у власність останньому грошових коштів і зобов`язання повернути позивачу кошти та виплатити проценти, а саме: від 11 січня 2016 року № 980-019-000173815 - на суму 45 500 грн; від 06 травня 2016 року № 980-019-000234498 - на суму 111 500 грн; від 18 травня 2016 року № 980-019-000241547 - на суму 151 000 грн.

Відповідно до умов цих договорів повернення коштів повинно було здійснюватися на рахунок позивача в ПАТ «Банк Михайлівський» № НОМЕР_1 .

Згідно з випискою по особовим рахункам станом на 19 травня 2016 року залишок коштів на рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 становив 308 907,69 грн. Зазначена сума складається з таких сум за вищевказаними договорами: 45 500 грн + 111 500 грн + 151 000 грн + 139,23 грн + 767,95 грн = 308 907,18 грн.

Відповідно до заяви на видачу готівки від 20 травня 2016 року № 5037282 та виписки по рахунку 20 травня 2016 року кошти в сумі 308 907 грн були перераховані з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 у ПАТ «Банк Михайлівський» .

20 травня 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали з ПАТ «Банк Михайлівський» договори банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» № № НОМЕР_3 та НОМЕР_4 відповідно.

Згідно з квитанціями від 20 травня 2016 року № № 5036868 та 5035467 з рахунку № НОМЕР_2 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 , перераховано 158 907 грн на депозитний рахунок ОСОБА_2 та 150 000 грн на депозитний рахунок ОСОБА_3 , відкриті за вищевказаними договорами банківського вкладу.

Звернувшись із позовом до суду, ОСОБА_1 , посилаючись на те, що між ним, ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено тристоронній договір розміщення належних йому грошових коштів на депозитному рахунку ОСОБА_2 , який просить визнати недійсним, так як він вчинений під впливом обману. Також позивач, посилаючись на статті 1212-1214 ЦК України, вказував, що ОСОБА_2 набула ці кошти за його рахунок та привласнила їх.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Наведені в касаційних скаргах доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої та другої статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, посилався на наявність укладеного між ним, ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Михайлівський» тристороннього договору розміщення належних йому грошових коштів на депозитному рахунку ОСОБА_2 , який просить визнати недійсним, як такий, що він вчинений під впливом обману, та стягнути ці кошти, як безпідставно набуті.

Суди попередніх інстанцій встановили, що письмового тристороннього договору між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Михайлівський» про розміщення на депозитному рахунку ОСОБА_2 належних позивачу грошових коштів не укладалось. ОСОБА_1 не є стороною договору банківського вкладу від 20 травня 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Михайлівський»

Оскільки недійсним з підстав укладення його під впливом обману відповідно до статті 230 ЦК Українивизнається лише укладений договір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним правочину від 20 травня 2016 року, укладеного ОСОБА_2 з ПАТ «Банк Михайлівський», стороною якого ОСОБА_1 не є.

Правильним є висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні інших позовних вимог про визнання певних фактів та умов, визнання заяви ОСОБА_2 недостовірною, інформації про дії працівників ПАТ «Банк Михайлівський» загальновідомою, оскільки ці вимоги не є належним способом захисту порушеного права позивача.

При цьому, колегія суддів погоджується і з висновком апеляційного суду про часткове задоволення позову.

Статтями 1212, 1214 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з вимогами частини першої статті 81, частини першої статті 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Апеляційний суд установив, що рішенням правління Національного банку України від 23 травня 2016 року ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних та розпочато процедуру виведення цього банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. 12 липня 2016 року правлінням Національного банку України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський». Відомості за вкладами ОСОБА_3 на суму 150 049,49 грн та ОСОБА_2 на суму 158 959,43 грн були включені до переліку фізичних осіб, кошти яких підлягають виплаті.

ОСОБА_2 під час розгляду справи в суді першої інстанції визнала отримання нею від ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 158 907 грн шляхом перерахування їх на депозитний рахунок, відкритий на її ім`я в ПАТ «Банк Михайлівський» за договором від 20 травня 2016 року, що підтверджено банківськими виписками.

Факт переоформлення 20 травня 2016 року частини грошових коштів з рахунку ОСОБА_1 в ПАТ «Банк Михайлівський» на депозит ОСОБА_2 з умовою їх повернення останньою власнику при виплаті, підтверджується, крім іншого, і показаннями свідка ОСОБА_3 .

Існування зобов`язань ОСОБА_1 станом на 20 травня 2016 року за договором позики перед ОСОБА_2 остання не довела.

Відповідно до витягу з Переліку фізичних осіб, кошти яких підлягають виплаті, ОСОБА_2 на підставі листа ПАТ «Банк Михайлівський» від 12 грудня 2016 року, адресованого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб», підлягало виплаті 158 959, 43 грн. Кошти виплачувались вкладникам через відділення банку ПАТ «ПУМБ».

ОСОБА_2 не заперечувала, що отримала вказані кошти, але не повернула позивачу, а розмістила їх на депозитному рахунку в ПАТ «ПУМБ», за договором від 26 липня 2017 року, укладеним на підставі заяви № 266567106 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Установивши, що після виплати грошових коштів, які ОСОБА_1 були передані ОСОБА_2 для розміщення на депозитному рахунку до їх виплати, й остання зберігає їх у себе без достатньої правової підстави, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що вказані кошти відповідач зобов`язана повернути позивачу підлягають відповідно до статей 1212 1214 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 компенсації моральної шкоди, колегія суддів відхиляє, оскільки суди визнали вказані вимоги недоведеними.

Аргументи касаційної скарги щодо визнання недійсним договору, колегія суддів також відхиляє, оскільки вони були розглянуті та оцінені апеляційним судом.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів відхиляє, оскільки саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19.

Інші доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційних скарг без задоволення, а рішення суду першої інстанції у нескасованій при перегляді апеляційним судом частині та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 19 лютого 2018 року у нескасованій при перегляді апеляційним судом частині та постанову апеляційного суду Сумської області від 10 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук