Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.10.2018 року у справі №461/240/17

Постанова

Іменем України

04 червня 2020 року

м. Київ

справа № 461/240/17

провадження № 61-44884св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль»,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 10 липня 2017 року у складі судді Лялюк Є. Д. та постанову апеляційного суду Львівської області від 22 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив, до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення коштів.

Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що 08 червня 2006 року ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № 014/08-5/12901- СК з Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» .

Згідно кредитного договору банк зобов?язався надати позивачу кредит в сумі

48 000,00 доларів США, однак працівники банку видали кредитні кошти в сумі

48 000,00 доларів США не позичальнику ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 , який підробив підпис на заяві про видачу готівки. При цьому, позивач довіреності на отримання коштів ОСОБА_2 не надав, останній кошти позивачу не передав. Вважає, що кредитний договір не реалізований.

ОСОБА_1 просив стягнути з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» грошові кошти в сумі 48 000,00 доларів США.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 10 липня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив із їх безпідставності.

Постановою апеляційного суду Львівської області від 22 серпня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Рішення Галицького районного суду міста Львова від 10 липня 2017 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

24 вересня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Галицького районного суду міста Львова від 10 липня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 22 серпня 2018 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не надана належна та мотивована відповідь на аргументи учасників справи. Судами не розглянуто та не прийнято рішення щодо позовних вимог згідно заяви від 22 червня 2017 року, поданої в порядку статті 31 ЦПК України (у редакції 2004 року). Судами не задоволено жодного клопотання.

Доводи інших учасників справи

18 грудня 2018 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» через засоби поштового зв?язу подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу

ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду міста Львова від 10 липня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 22 серпня 2018 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2018 року поновлено

ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Галицького районного суду міста Львова від 10 липня 2017 року та постанови апеляційного суду Львівської області від 22 серпня 2018 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Галицького районного суду міста Львова.

26 грудня 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням від 15 квітня 2020 року № 1097/0/226-20 за касаційним провадженням № 61-44884св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 10 липня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 22 серпня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону

від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 08 червня 2006 року між

АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/08-5/12901- СК відповідно до якого банк, як кредитодавець, надав позичальнику ОСОБА_1 кредит в сумі 48 000,00 доларів США із сплатою 12,0 % річних.

В забезпечення виконання зобов?язань за кредитним договором між

АТ «Раффайзен Банк Аваль», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 09 червня 2006 року укладено договір іпотеки, реєстровий номер 1277 відповідно до якого іпотекодавець ОСОБА_3 передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 3.2 кредитного договору надання кредиту в залежності від обраної форми кредитування, може здійснюватися на розсуд кредитора наступним чином: на поточний рахунок позичальника, готівкою через касу кредитора.

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» свій обов?язок щодо відкриття позичальнику позичкового рахунку, надання коштів ОСОБА_1 шляхом перерахування їх на поточний рахунок № НОМЕР_1 виконав. Перерахування коштів на поточний рахунок відповідача ОСОБА_1 підтверджується меморіальним валютним ордером № 5/ 12901- СК від 08 червня 2006 року.

Через неналежне виконання взятих на себе зобов?язань та невиконання умов кредитного договору, щодо повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, позивач допустив заборгованість внаслідок чого на підставі заяви банку від 25 травня 2009 року приватним нотаріусом ЛМНО Сиротяком М. Р. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером № 1000 на договорі про іпотеку. Згідно із виконавчим написом для задоволення вимог іпотекодержателя звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша стаття 627 ЦК України).

На підставі частини другої статті 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.

За приписами частини першої статті 638, частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення у належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Встановивши, що банком умови кредитного договору виконані повністю шляхом перерахування коштів в сумі 48 000,00 доларів США на поточний рахунок позичальника, тобто умови договору між сторонами по справі виконані повністю, суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки подальше розпорядження цими коштами належить самому позичальнику, а банк не несе відповідальності за подальший рух коштів та їх використання.

Аргументи заявника про те, що суди не розглянули його заяву від 22 червня

2017 року, яка подана в порядку статті 31 ЦПК України (у редакції 2004 року) є безпідставними та спростовуються судовими рішеннями.

Також є безпідставними аргументи заявника про те, що судами не задоволено жодного клопотання заявника, оскільки відмовляючи у задоволенні заявлених позивачем клопотань, суди мотивували свою позицію прийняття саме такого рішення.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до незгоди з висновками судів та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Галицького районного суду міста Львова від 10 липня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 22 серпня 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду міста Львова від 10 липня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 22 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська