Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.02.2018 року у справі №2-715/12

Постанова

Іменем України

04 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 2-715/12

провадження № 61-3762св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д.Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

стягувач (заявник) - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,

представник стягувача (заявника) - ОСОБА_4,

боржник - ОСОБА_5,

представник боржника - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року у складі судді Козлова Р. Ю. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Саліхова В. В., Прокопчук Н. О.,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заява мотивована тим, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором у розмірі 849 355,39 грн та судові витрати у розмірі 2 577,25 грн.

На виконання вказаного рішення, судом було видано виконавчий лист № 2-715/12, який вчасно був пред'явлений до Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва для примусового виконання та постановою державного виконавця від 15 вересня 2014 року відкрито виконавче провадження № 44728437.

05 вересня 2016 року державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 44728437 на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» та 09 вересня 2016 року вказану постанову, разом з оригіналом виконавчого листа і матеріалами виконавчого провадження, направлено за належністю для подальшого виконання до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва.

17 лютого 2017 року представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва з заявою про надання інформації про стан виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року.

05 травня 2017 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» отримало акт, складений Дарницьким районним відділом державної виконавчої служби м. Києва, в якому зазначено, що виконавчий лист № 2-715/12 втрачено.

Посилаючись на те, що виконавчий лист втрачено не з вини стягувача, заборгованість за кредитним договором ОСОБА_5 не погашена, рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року залишається невиконаним, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило суд видати дублікат виконавчого листа № 2-715/12та поновити строк пред'явлення його до виконання.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено.

Видано ТОВ «ОТП Факторинг Україна» дублікат виконавчого листа у цивільній справі № 2-715/12 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором у розмірі 849 355,39 грн та судових витрат у розмірі 2 577,25 грн.

Поновлено ТОВ «ОТП Факторинг Україна» пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2-715/12 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором у розмірі 849 355,39 грн та судових витрат у розмірі 2 577,25 грн.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заборгованість за кредитним договором боржником не погашена, рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року не виконано, виданий судом на підставі цього рішення виконавчий лист на виконанні не перебуває, оригінал виконавчого листа втрачено не з вини стягувача, тому суд на підставі статті 370 ЦПК України 2004 року видав дублікат виконавчого листа. Крім того, встановивши, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання стягувачем пропущено з поважних причин, суд відповідно до статті 371 ЦПК України 2004 року поновив цей строк.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 відхилено. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, встановивши, що виконавчий лист втрачено не з вини стягувача, дійшов правильного висновку про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і відмовити у задоволенні заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, безпідставно видав дублікат виконавчого листа, оскільки судом не встановлено за яких обставин було втрачено його оригінал. Вважає, що акт втрати виконавчого листа повинен бути складений 12 вересня 2016 року, а наданий позивачем акт датується 05 травня 2017 року.

Крім того, стверджує, що поновлення судом строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання є передчасним, оскільки цей строк ще не закінчився.

Відзив на касаційну скаргу позивачем не подано.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У частині першій статті 370 ЦПК України 2004 року визначено, що замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

Згідно з частиною першою статті 371 ЦПК України 2004 року стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Встановивши, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором не виконано, виданий судом на підставі цього рішення виконавчий лист на виконанні не перебуває, заборгованість за кредитним договором боржником не погашена,оригінал виконавчого листа втрачено не з вини стягувача, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про видачу дубліката виконавчого листа.

Доводи касаційної скарги в цій частині висновків судів не спростовують, оскільки виконавчий лист було втрачено під час направлення виконавчого документа за належністю до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва, що підтверджується актом, складеним на підставі доповідної записки державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва. При цьому дата складання цього акта правового значення немає, оскільки не змінює суті викладених в ньому обставин.

Крім того, встановивши, що строк пред'явлення виконавчого лист до виконання стягувачем пропущено з поважних причин, суд відповідно до статті 371 ЦПК України 2004 року обґрунтовано поновив цей строк.

Твердження заявника, що стягувачем не пропущено строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання є безпідставними, оскільки відповідно до статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з направленням виконавчого листа за належністю до іншого відділу виконавчої служби не перериває строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк